від 18 листопада 2021 року у складі судді Колотієвського О. О., додаткове рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2021 року у складі судді Колотієвського О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду

від 01 червня 2022 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б.,

Прядкіної О. В.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради" (далі - КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 працювала у КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" починаючи із 09 грудня 1986 року до 13 лютого 2018 року на різних посадах - начальника цеха водопостачання, а в подальшому на посаді змінного інженера аварійно-диспетчерської служби.

У 2018 році між сторонами виник судовий спір щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 з посади.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 серпня

2018 року у справі № 534/279/18, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, наказ КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" № 07 від 13 лютого 2018 року "Про припинення трудового договору (контракту)" скасований як незаконний; ОСОБА_1 поновлено на посаді змінного інженера аварійно-диспетчерської служби КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" із 13 лютого 2018 року; стягнуто з КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 13 лютого по 15 серпня 2018 року у сумі

47 318,61 грн, 5 000,00 грн - моральної шкоди.

Вказане судове рішення не виконано, що стало підставою для ще одного звернення до суду.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 21 грудня

2019 року визнано незаконним та скасовано наказ директора КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" від 31 серпня 2018 року № 55 про припинення трудового договору (контракту), яким ОСОБА_1 31 серпня 2018 року вдруге звільнено з роботи з посади змінного інженера аварійно-диспетчерської служби

КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновлено її на роботі на посаді змінного інженера аварійно-диспетчерської служби КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" із 31 серпня 2018 року; стягнуто з КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 31 серпня 2018 року

до 18 вересня 2019 року у сумі 90 176,24 грн, 6 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

Вважає, що вказане рішення в частині поновлення на роботі також не виконано відповідачем, оскільки вона не поновлена на посаді змінного інженера аварійно-диспетчерської служби (далі - АДС), а наказом - розпорядженням від 19 вересня 2019 року № 26 поновлена в аварійно-диспетчерську службу за рішенням суду.

Також їй не виплачені у повному обсязі кошти, присуджені судовим рішенням.

Після поновлення на роботі їй надали кімнату, облаштовану столом, стільцем, комп`ютером, стаціонарним телефоном та відеокамерою, при тому, що будь-які інші адміністративно-побутові приміщення не були облаштовані відеокамерами.

Після повторного поновлення їй не надали спецодяг, перепустку, побутове приміщення, де вона мала переодягатися, не допускали до приміщення для прийому їжі, не возили на роботу в нічний час. У подальшому конфлікт між сторонами поглиблювався.

Наказом КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" від 22 жовтня 2019 року

№ 707 ОСОБА_1 оголошено догану, що стало підставою для звернення до Комсомольського міського суду Полтавської області.

У подальшому справа передана до Козельщинського районного суду Полтавської області, рішенням якого від 13 липня 2020 року визнано незаконним та скасовано наказ КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" № 707.

У зазначеному рішенні суд зробив висновок, що КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" фактично не виконало рішення Крюківського районного суду

м. Кременчука від 18 вересня 2019 року у справі № 534/1399/18 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, штучно створило умови, за яких вона не мала можливості виконання трудової функції, тому мала право на відмову працювати у таких умовах.

Надалі, наказом КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" від 18 листопада 2019 року № 761 ОСОБА_1 знову оголошено догану, підставою для якої стало те, що 22 жовтня 2019 року, о 23 год 20 хв ОСОБА_1 "шляхом фізичного впливу верхніх кінцівок здійснила зміну кута огляду відеокамери, змінивши направлення фокусу відеокамери з фіксації приміщення № 50 адміністративно-побутової будівлі

КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" на фіксацію глухої східної стіни приміщення, завдавши механічних ушкоджень кронштейну кріплення поворотного механізму відеокамери (злом ніжки кріплення кронштейну поворотного механізму), що потребував відновлювального ремонту поворотного механізму відеокамери" вартістю 450,00 грн, відмовилася від надання письмових пояснень на вимогу роботодавця, чим порушила вимоги КЗпП України (322-08) та Правила внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" від 18 грудня 2019 року

№ 824 про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 звільнена

з посади змінного інженера аварійно-диспетчерської служби за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором

і правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважає накази про накладення дисциплінарних стягнень незаконними, оскільки вона не порушувала трудову дисципліну та правила внутрішнього трудового розпорядку,

а відтак, обґрунтованих підстав для її звільнення не було, у зв`язку з чим нею поданий новий позов про захист її трудового права.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" від 18 листопада 2019 року № 761 "Про накладення дисциплінарного стягнення"; визнати незаконним та скасувати наказ КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" від 18 грудня

2019 року № 824 "Про накладення дисциплінарного стягнення"; поновити її на посаді змінного інженера аварійно-диспетчерської служби КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" із 18 грудня 2019 року; стягнути з КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу із 18 грудня 2019 року до дня ухвалення рішення про поновлення на роботі; стягнути з КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" на її користь відшкодування моральної шкоди

в сумі 90 800,00 грн.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 листопада

2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем порушений трудовий розпорядок, тому дії роботодавця щодо видачі наказів "Про накладення дисциплінарного стягнення"

є правомірними, а звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першої

статті 40 КЗпП України є обґрунтованим, відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Додатковим рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області

від 03 грудня 2021 року заяву КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" про відшкодування судових витрат залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, залишаючи заяву про відшкодування судових витрат без розгляду, виходив з того, що заявником не надано у межах строку, встановленого законодавством, доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Додатковим рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області

від 20 грудня 2021 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, виходив з того, що відсутні процесуальні підстави для розподілу судових витрат на користь позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог

у повному обсязі.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2021 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області

від 03 грудня 2021 року залишено без задоволення. Додаткове рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 грудня 2021 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2021 року залишено без задоволення. Додаткове рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо невстановлення підстав для скасування оскаржуваних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та її поновлення на роботі, проте змінив мотивувальну частину рішення. Також відсутні підстави для задоволення заяви представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги позивачем, у зв`язку

з відмовою у задоволенні позову.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2021 року, додаткове рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі

№ 489/7807/18, від 22 липня 2022 року у справі № 554/9493/17. Також, у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень представниця ОСОБА_1 посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У серпні 2022 року КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" подало до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, поданої представником ОСОБА_3,

у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала клопотання/заяву про повернення КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" відзиву на касаційну скаргу у зв`язку з недодержанням вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України, а саме не направлення копії відзиву на адресу позивача або її представника.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 178 ЦПК України до відзиву додаються: документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

У частині четвертій статті 395 ЦПК України передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Оскільки КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" не додано фіскальний чек, який би підтверджував надсилання копії відзиву позивачці та її представниці, то без належних доказів направлення позивачці та її представниці відзиву на касаційну скаргу такий відзив не може бути прийнятий судом касаційної інстанції до розгляду та підлягає поверненню відповідачу.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення

у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судові рішення в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.

Встановлені судами обставини

по 18 вересня 2019 року в сумі 90 176,24 грн, 6 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

На виконання цього судового рішення КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" видано наказ-розпорядження від 19 вересня 2019 року № 26 про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду змінного інженера аварійно-диспетчерської служби.

Також наказом від 26 серпня 2016 року № 670 з метою введення постійного візуального контролю за переміщеннями товарно-матеріальних цінностей та для підвищення рівня трудової дисципліни на підприємстві організовано відеоспостереження, про що повідомлено кожного працівника, у тому числі

і ОСОБА_1, яка надала свою письмову згоду на обробку своїх персональних даних, зазначивши, що вона не заперечує проти відеозйомки та аудіозапису робочого процесу.

17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 15 жовтня 2019 року № 687, у якому їй доручалося провести контрольний облік залишків матеріально-технічних ресурсів для формування планових потреб АДС в матеріально-технічних ресурсах, запасних частинах та матеріалах.

Від підписання наказу № 687 позивачка відмовилася, також відмовилася від надання пояснень, про що складено відповідний акт. Наказ зачитано вголос в її присутності.

18 листопада 2019 року наказом № 761 ОСОБА_1 оголошено догану за втручання в роботу внутрішньої відеокамери шляхом умисної зміни кута огляду, що призвело до пошкодження кріплення та потреби у її відновлювальному ремонті.

На виконання наказу від 18 листопада 2019 року № 762 "Про перевірку дотримання норм та правил з охорони праці та внутрішнього трудового розпорядку структурними підрозділами підприємства, що працюють за цілодобовим графіком роботи",

20 листопада 2019 року начальником АДС ОСОБА_4 встановлено факт порушення правил трудового розпорядку та трудової дисципліни з боку змінного інженера ОСОБА_1, а саме факт її самоусунення від виконання трудових обов`язків та використання робочого часу для задоволення власних потреб (сон).

20 листопада 2019 року комісією у складі начальника АДС - ОСОБА_7., майстра зміни АДС - ОСОБА_5 та оператора АДС - ОСОБА_6 зафіксовано факт сну ОСОБА_1 на робочому місці та складено відповідний акт (т. 1, а. с. 16).

26 листопада 2019 року ОСОБА_1 доведено наказ від 22 листопада 2019 року № 774, у якому їй доручалося на підставі скарг та зауважень користувачів проведення оперативного аналізу кількості поривів окремо за кожною мережею, в розрізі показників зносу мереж, кількості проведених замін трубопроводів та запірної арматури.

Від підписання наказу № 774 позивачка відмовилася так само, як і від надання пояснень, про що складено відповідний акт. Наказ зачитано в її присутності.

Наведені обставини адміністрація підприємства розцінила як систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором.

29 листопада 2019 року КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" звернулося до Профспілкового комітету Полтавського обласного об`єднання конфедерації вільних профспілок України з поданням про надання попередньої згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пунктів 3, 4 частини першої

статті 40 КЗпП України.

Полтавське обласне об`єднання конфедерації вільних профспілок України відповіді на подання в установлений статтею 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" термін не надало.

Наказом від 18 грудня 2019 року № 824 "Про накладення дисциплінарного стягнення" ОСОБА_1 звільнено з посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач порушила правила трудового розпорядку, не виконувала покладені на неї трудові обов`язки, тому звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України

є обґрунтованим.

Верховний Суд повністю не погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно

і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до статті 149 КЗпП України повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок,

і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні)

і повідомляється працівникові під розписку.

При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, роз`яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок,

і попередню роботу працівника.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

З передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

Підставою звільнення працівника за систематичне невиконання працівником своїх трудових обов`язків без поважних причин (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України) є чергове конкретне порушення трудової дисципліни чи невиконання (неналежне виконання) покладених на нього трудових обов`язків, а не узагальнюючий висновок роботодавця про те, що "встановлено чисельні порушення".

Отже, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна сукупності таких умов: конкретний факт порушення (дія чи бездіяльність); порушення стосується лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним, тобто не першим, і якщо до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне стягнення; з моменту виявлення порушення до накладення дисциплінарного стягнення минуло не більше місяця.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до статті 29 КЗпП України обов`язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце. До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:

1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних

і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці

і протипожежної охорони.

Згідно зі статтею 31 КЗпП України роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок).

Згідно з абзацем 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин),

а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди, вирішуючи спір, дійшли висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку

з невиконанням позивачкою покладених на неї трудових обов`язків, що підтверджує систематичне порушення трудової дисципліни, а тому роботодавець правомірно застосував до позивачки дисциплінарне стягнення у виді звільнення.

Верховний Суд виходить з такого.

Щодо вирішення вимог про поновлення на роботі

Основним обов`язком змінного інженера аварійно-диспетчерської служби

є прийняття повідомлень від населення про аварію, формування аварійної бригади, оформлення наряду та виїзд на місце аварії, втім при поновленні позивачки на роботі за рішенням суду роботодавець визначив їй робоче місце у кімнаті № 50, яке не обладнано службовим мобільним телефоном та стаціонарним телефоном, які зазначено на офіційному сайті підприємства, у зв`язку з чим змінний інженер не мала можливості приймати вхідні повідомлення про аварії, а також їй не видано книгу нарядів, що позбавило позивачку можливості виконувати свої трудові обов`язки, передбачені посадовою інструкцією, а отже, поновлення позивачки на роботі без допуску до виконання обов`язків, які нею виконувалися до звільнення, свідчить про її формальне поновлення на роботі.

Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про невстановлення підстав для скасування наказу № 761 про притягнення до дисциплінарної відповідальності

у вигляді догани є помилковим, оскільки позивачка всупереч вимогам статті 29 КЗпП України при прийнятті на роботу не була ознайомлена ані з колективним договором, ані з трудовим розпорядком, ані з умовами праці, ані з будь-якими іншими документами, які регламентують виконання нею свої посадових обов`язків. Поновлення позивачки на роботі відбулось без фактичного допуску до виконання обов`язків, які нею виконувалися до звільнення

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 не може нести дисциплінарну відповідальність за порушення правил трудової дисципліни, які не були їй доведені, а тому відсутні підстави вважати, що до ОСОБА_1 правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани згідно наказу від 18 листопада 2019 року № 761.

Пошкодження відеокамери в приміщенні № 50 адміністративно-побутової будівлі КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" хоча і є неправомірною поведінкою, проте не підтверджує невиконання чи неналежне виконання позивачкою безпосередніх трудових обов`язків, визначених посадовою інструкцією.

Також однією з підстав у наказі № 824 про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, крім наказу № 761 про накладення дисциплінарного стягнення, зазначено про самоусунення від виконання трудових обов`язків та використання робочого часу для задоволення особистих потреб

Оцінюючи правомірність цього наказу, Верховний Суд виходить із того, що у ситуації, коли на позивачку не покладені будь-які трудові функції, звинувачення у тому, що вона самоусунулась від виконання трудових обов`язків на так званому "робочому місці" (використовувала робочий час для задоволення особистих потреб - сон) є формальними та беззмістовними.

Оскільки роботодавцем недоведено систематичність невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, без поважних причин з її вини, тому відсутні підстави для застосування пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України як підстави для звільнення.

Верховний Суд звертає увагу на те, що для обрання роботодавцем такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з роботи потрібно відповідно до вимог частини третьої статті 149 КЗпП України враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, наявність чи відсутність заподіяної шкоди, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Посилання в оскаржуваних наказах на акти про відмову від надання пояснень не підтверджують порушення позивачкою трудової дисципліни.

Тож через невстановлення факту системності невиконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків без поважних причин, покладених на неї трудовим договором, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення у зв`язку з систематичним невиконанням ОСОБА_1 трудових обов`язків є необґрунтованими.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу

Відповідно до вимог статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня ухвалення рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до довідки про доходи КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради"

від 23 грудня 2020 року № 1590/06 середньоденний заробіток ОСОБА_1, який обрахований із заробітної плати за жовтень-листопад 2019 року ((10 220,29 + 9937,64)/43), складає 468,79 грн.

У разі розгляду справи більше одного року суду необхідно встановити, чи з вини працівника відбувся тривалий розгляд заяви про поновлення на роботі.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 січня 2020 року розгляд справи призначено з викликом сторін на 13 год 30 хв 29 січня 2020 року.

КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" 29 січня 2020 року подало заяву про перенесення дати судового засідання.

29 січня 2020 року заяву про перенесення дати судового засідання задоволено, відкладено розгляд справи на 17 лютого 2020 року на 13 год 30 хв.

17 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала клопотання про перенесення судового засідання.

У зв`язку з неявкою 17 лютого 2020 року в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи відкладено на 24 лютого 2020 року на 13 год 30 хв.

24 лютого 2020 року під час судового засідання позивачці зроблено декілька зауважень та видалено з зали суду у зв`язку з чим розгляд справи відкладено

на 19 березня 2020 року на 10 год 00 хв.

18 березня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У зв`язку з неявкою 19 березня 2020 року в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи відкладено на 06 травня 2020 року на 10 год 00 хв.

Відповідно до розпорядження Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 квітня 2020 року № 534/14/20 у зв`язку з неможливістю розподілу справи між суддями Комсомольського міського суду Полтавської області справу № 534/14/20 передано на розгляд до Кременчуцького районного суду Полтавської області.

Кременчуцьким районним судом Полтавської області справу призначено до розгляду на 10 год 30 хв 19 серпня 2020 року.

19 серпня 2020 року справу відкладено на 18 листопада 2020 року на 13 год 00 хв за клопотанням відповідача у зв`язку з необхідністю ознайомлення з заявою про зміну предмета позову.

17 листопада 2020 року адвокат та представник КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" подали клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату.

18 листопада 2020 року розгляд справи відкладено на 15 год 00 хв 01 грудня

01 грудня 2020 року судове засідання відкладено на 16 год 00 хв 02 грудня 2020 року.

02 грудня 2020 року розгляд справи відкладено на 10 год 00 хв 24 грудня 2020 року.

24 грудня 2020 року залучено до розгляду справи третю особу та відкладено її розгляд на 16 год 00 хв 15 лютого 2021 року.

15 лютого 2021 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Судове засідання відкладено на 21 квітня 2021 року на 15 год 00 хв.

21 квітня 2021 року призначено підготовче судове засідання на 29 квітня 2021 року на 16 год 00 хв.

29 квітня 2021 року відкладено розгляд справи на 06 травня 2021 року на 09 год

30 хв у зв`язку з необхідністю уточнення позову щодо предмета позову.

06 травня 2021 року відкладено розгляд справи на 07 травня 2021 року на 08 год

30 хв у зв`язку з необхідністю ознайомлення з заявою про зміну предмета позову.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 07 травня 2021 року подала до суду заяву про відкликання поданих заяв ОСОБА_1 про зміну предмета позову

від 17 грудня 2020 року та 05 травня 2021 року.

07 травня 2021 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано до суду нову редакцію заяви про зміну предмета позову.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 травня

2021 року заяву про зміну предмета позову залишено без руху. Судове засідання відкладено на 31 травня 2021 року на 09 год 00 хв.

31 травня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала заяву про відкладення розгляду справи на інший день.

31 травня 2021 року судове засідання не відбулося у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі. Розгляд справи відкладено на 04 червня 2021 року на 09 год 10 хв.

04 червня 2021 року судове засідання не відбулося у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі. Розгляд справи відкладено на 02 липня 2021 року на 14 год

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 липня 2021 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову. Розгляд справи відкладено на 18 серпня 2021 року на 16 год 10 хв.

16 серпня 2021 року КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" подало до суду заяву про перенесення розгляду засідання на іншу дату.

17 серпня 2021 року адвокат КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради"

Басай М. М. подав до суду заяву про перенесення розгляду засідання на іншу дату.

18 серпня 2021 року судове засідання не відбулося у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі. Розгляд справи відкладено на 07 жовтня 2021 року на 10 год 00 хв.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 жовтня

2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 07 жовтня 2021 року на 13 год 45 хв.

07 жовтня 2021 року розгляд справи відкладено на 01 листопада 2021 року на 10 год 00 хв.

01 листопада 2021 року розгляд справи відкладено на 02 листопада 2021 року

на 10 год 00 хв.

02 листопада 2021 року розгляд справи відкладено на 17 листопада 2021 року

на 10 год 00 хв.

Отже, судом встановлено, що розгляд заяви про поновлення на роботі розглядалося більше одного року, в тому числі з вини позивача, тому з урахуванням викладеного, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з відповідача за один рік та становитиме 118 135,08 грн виходячи з розрахунку 252 (робочі дні за один рік) х 468,79 грн (середньоденна заробітна плата).

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому оскаржувані судові рішення в частині визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 118 135,08 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову. Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції за вимогами майнового характеру становить 1 181,35 грн.

Також позивачкою заявлено 3 вимоги немайнового характеру (визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі), а отже, судовий збір за такі вимоги становить 2 724,00 грн

ОСОБА_1 за подання позову до суду першої інстанції сплачено судовий збір

у розмірі 1 582,02 грн, тому з КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 1 582,02 грн, а в дохід держави- 2 323,33грн.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, з КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 858,03 грн.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється

у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відтак, судовий збір за подання касаційної скарги за вимогами майнового характеру становить 2 362,70 грн, а за вимогами немайнового характеру - 5 448,00 грн, всього - 7 810,70 грн.

ОСОБА_1 за подання касаційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3 632,00 грн, то з КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради" на користь позивача підлягає відшкодуваннюсудовий збір у розмірі 3 632,00 грн, а в дохід держави -4 187,70 грн.

Відповідно за результатами розгляду справи позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради"понесені судові витрати

у вигляді судового зборуу загальному розмірі 5 214,02 грн. Крім того, з КП "ВУ ВКГ Горішньоплавнівської міської ради"в дохід держави підлягає стягненню судовий збіру загальному розмірі 12 369,06 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат понесених нею на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн,

а також витрат, які будуть понесені у сумі 31 858,50 грн. На підтвердження вимог надано:копію договору про надання професійної правничої допомоги від 27 лютого 2020 року, детальний опис робіт (наданих послуг), копії актів виконаних робіт

№№ 1-26, копія квитанції до прибуткового касового ордеру від 17 травня 2021 року № 01, копія квитанції до прибуткового касового ордеру від 29 червня 2021 року № 03, копія квитанції до прибуткового касового ордеру від 14 липня 2021 року № 05, копія квитанції до прибуткового касового ордеру від 15 листопада 2021 року № 07.

У наданому детальному описі робіт (наданих послуг)адвокатом Кириченко Г. В. виконані такі роботи: підготовка до розгляду справи - 4 204,00 грн (4 год), складання запитів адвоката - 3 200,50 грн (3 год), опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини - 2 102,00 грн (2 год), консультації - 525,50 грн (30 хв), складання клопотання - 1 051,00 грн (1 год), складання заяв про відвід судді - 4 372,00 грн (4 год), складання заяви про усунення недоліків - 2 102,00 грн (2 год), складання заяви про витребування оригіналів доказів - 567,50 грн (30 хв), складання клопотання про долучення письмових доказів - 1 702,50 грн (1 год 30 хв), участь

у судових засіданнях - 22 382,50 грн (19 год), складання заяви про зміну предмету позову - 2 270,00 грн (2 год), складання вступного слова - 2 379,00 грн (2 год), разом - 46 858,50 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI (5076-17) ) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод

і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема,

є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) представництво інтересів фізичних

і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору

з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України (1618-15) передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи

з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом Кириченко Г. В. своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не

є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

З урахуванням наведеного, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги від 27 лютого 2020 року, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи

в суді першої інстанції у сумі 46 858,50 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом позивачки послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції та їх характер, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу понесених у цій справі у суді першої інстанції у сумі 39 625,00 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відзив Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради" залишити без розгляду та повернути заявнику.

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 листопада

2021 року, та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2022 року скасувати в частині визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати незаконними та скасувати накази Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради" від 18 листопада 2019 року № 761 та від 18 грудня 2019 року № 824 "Про накладення дисциплінарного стягнення" у частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани та звільнення ОСОБА_1

з посади змінного інженера аварійно-диспетчерської служби Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради".

Поновити ОСОБА_1 на посаді змінного інженера аварійно-диспетчерської служби Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради"

із 18 грудня 2019 року.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 18 грудня 2019року до 28 вересня 2022 року у сумі 118 135,08 грн із відрахуванням податків та зборів.

В іншій частині рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області

від 18 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 01 червня 2022 року залишити без змін.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Додаткове рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області

від 20 грудня 2021 року скасувати.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради" (місцезнаходження: вулиця Портова, будинок, 27, місто Горішні Плавні, Полтавська область, 39803, ЄДРПОУ: 24388032) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1 ) 5 214,02 грн на відшкодування судових витрат у вигляді судового збору.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради" (місцезнаходження: вулиця Портова, будинок, 27, місто Горішні Плавні, Полтавська область, 39803, ЄДРПОУ: 24388032) в дохід держави судовий збір у розмірі

Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради" (місцезнаходження: вулиця Портова, будинок, 27, місто Горішні Плавні, Полтавська область, 39803, ЄДРПОУ: 24388032) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 39 625,00 грн.