Постанова

Іменем України

23 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 554/1119/21

провадження № 61-60св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми), заінтересована особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів:Кривчун Т. О., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якій просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо відмови зняти арешт з нерухомого майна - 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського (Октябрського) районного управління юстиції у м. Полтаві Явір Ю. О. від 20 квітня 2012 року у виконавчому провадженні № 17628360, відкритому на виконання виконавчого листа від 19 лютого 2010 року № 2-1816/10;

- зобов`язати начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) зняти арешт із зазначеного нерухомого майна.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що постановою державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) Полтавського міського управління юстиції (далі - МУЮ) Цимбалюк Ю. О. від 25 лютого 2010 року було відкрито виконавче провадження № 17628360 на підставі виконавчого листа, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

27 жовтня 2010 року вказане виконавче провадження закрито у зв`язку з тим, що він (боржник) проживає на території Російської Федерації, а 18 листопада 2010 року - відновлено за заявою ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця від 20 квітня 2012 року у виконавчому провадженні № 17628360 накладено арешт на належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 із забороною відчуження будь-якого майна, яке йому належить, у зв`язку з заборгованістю зі сплати аліментів.

29 грудня 2012 року державним виконавцем Явір Ю. О. закінчено виконавче провадження на підставі пункту 10 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Борг у сумі 3 520,54 грн у виконавчому провадженні № 17628360 на користь ОСОБА_2 він сплатив згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 грудня 2021 року.

У подальшому 27 березня 2013 року на підставі заяви стягувача державним виконавцем Коліньком О. В. відкрито виконавче провадження № 36854684. Стягнення відбувається лише на утримання доньки ОСОБА_4, оскільки діти ОСОБА_5 та ОСОБА_3 досягли повноліття. Будь-яка заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки у нього відсутня.

У зв`язку з відсутністю заборгованості зі сплати аліментів він звернувся до Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, однак листом начальника Шевченківського ВДВС від 28 січня 2021 року йому відмовлено та рекомендовано звернутися до суду.

З огляду на відсутність заборгованість зі сплати аліментів, а, відтак, і відсутність підстав для звернення стягнення на майно боржника, просив його скаргу задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08 вересня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії та бездіяльність начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо відмови зняти арешт з нерухомого майна - 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, який було накладено постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського (Октябрського) районного управління юстиції у м. Полтаві Явір Ю. О. від 20 квітня 2012 року у виконавчому провадженні № 17628360, згідно виконавчого листа від 19 лютого 2010 року № 2-1816/10.

Зобов`язано начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) зняти арешт з нерухомого майна - 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, який було накладено постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського (Октябрського) районного управління юстиції у м. Полтаві Явір Ю. О. від 20 квітня 2012 року у виконавчому провадженні № 17628360, згідно виконавчого листа від 19 лютого 2010 року № 2-1816/10.

У зв`язку з закінченням виконавчого провадження № 17628360, в рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно заявника, та наявністю в матеріалах справи доказів про відсутність заборгованості у цьому виконавчому провадженні, суд першої інстанції вважав, що підстав для подальшого застосування арешту майна немає. Оскільки при закінченні виконавчого провадження державним виконавцем безпідставно не був знятий арешт з майна боржника, суд дійшов висновку про його зняття у судовому порядку.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 08 вересня 2021 року скасовано.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, шо підстави для зняття виконавцем арешту з майна боржника, визначені у статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні скарги.

У зв`язку з закінченням виконавчого провадження № 17628360, в рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно, та наявністю в матеріалах справи доказів про відсутність заборгованості по даному виконавчому провадженню, підстав для подальшого застосування арешту майна немає.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Октябрського районного суду міста Полтави справу № 554/1119/21 за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми), заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Обставини справи

Встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2010 року у справі № 2-1816/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку кожного місяця, але не менше одного прожиткового мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи стягнення з 09 листопада 2009 року і до досягнення повноліття дітьми.

На підставі вказаного судового рішення 19 лютого 2010 року видано виконавчий лист.

25 лютого 2010 року державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Цимбалюк Ю. О. відкрито виконавче провадження № 17628360.

20 квітня 2012 року, у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 17628360, державним виконавцем Явір Ю. О. накладено арешт на належне на праві власності боржнику нерухоме майно - 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 із забороною відчуження будь-якого майна, яке йому належить.

29 грудня 2012 року державним виконавцем Явір Ю. О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 17628360 на підставі пункту 10 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржник ОСОБА_1 зареєстрований у Російській Федерації.

27 березня 2013 року на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Коліньком О. В. відкрито виконавче провадження № 36854684 з виконання виконавчого листа від 19 лютого 2010 року № 2-1816/10, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, провадження за яким триває.

Згідно довідки Шевченківського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області від 23 квітня 2018 року боржник ОСОБА_1 сплатив боргна користь ОСОБА_2 по виконавчому провадженню № 17628360 відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 грудня 2012 року на суму 3 520,54 грн.

05 січня 2021 року ОСОБА_1 звернуся до Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з заявою про зняття арешту з нерухомого майна - 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, пославшись на відсутність заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 17628360.

28 січня 2021 року Шевченківський ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надав відповідь, згідно з якою завершення виконавчого провадження на підставі пункту 10 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (у попередній редакції) не передбачає зняття арешту з майна боржника.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року є посилання заявника на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення розглядаються за правилами Розділу VІІ ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, звертаючись до суду зі скаргою, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати порушення її прав та свобод із посиланням на конкретні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця (інших посадових осіб) та вказати, у чому саме полягає таке порушення.

Частинами другою, третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Звертаючись до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_1 посилався на відсутність заборгованості зі сплати аліментів і вказував на наявність підстав для зняття арешту з належного йому майна.

Частиною другою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до статті 48, 56 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частинами четвертою, п`ятою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відмовляючи у задоволенні скарги, апеляційний суд виходив із того, що державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення суду.Оскільки доказів виконання боржником своїх зобов`язань перед стягувачем ОСОБА_1 не надано, тому відсутні підстави для зняття арешту з належної йому частини квартири АДРЕСА_1 .

Окрім того, апеляційний суд установив, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 квітня 2020 року у справі № 554/11167/19, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 зобов`язано державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) скласти оновлений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у рамках виконавчого провадження № 36854684 з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2010 року № 2-1816/10 про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей за період із 02 січня 2011 року до 01 грудня 2019 року, врахувавши до даного розрахунку заборгованість боржника зі сплати аліментів у частині джерела та розміру заробітку (доходу), викладену у заяві одержувачки аліментів від 27 березня 2019 року та підтверджену документами: довідкою-розрахунком Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 14 листопада 2012 №40600; довідками Октябрського ВДВС м. Ліпецька Управління Федеральної служби судових приставів по Ліпецькій області Російської Федерації від 07 червня 2011 року №30777/11/02/48; від 08 вересня 2011 року № 50726/11/02/48; від 16 грудня 2011 року № 57219/11/02/48; від 11 січня 2012 року №309/12/02/48; постановами судового пристава-виконавця Октябрського ВДВС м. Липецька Федеральної служби судових приставів по Ліпецькій області Російської Федерації від 09 червня 2015 року про закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документу стягувачу та від 11 лютого 2016 року про внесення змін до постанови про розрахунок заборгованості з аліментів від 31 травня 2015 року у виконавчому провадженні №7440/11/02/48, здійснивши визначення та нарахування сум заборгованості боржника у національній валюті України.

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2022 року ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 07 квітня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2020 року залишено без змін.

Заявником не доведено підстав для зняття арешту, визначених у вичерпному переліку частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", тому суд апеляційної інстанції правильно вважав, що незняття державним виконавцем арешту з майна боржника ОСОБА_1, накладеного постановою від 20 квітня 2012 року у виконавчому провадженні № 17628360, не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

Висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Подібні висновки щодо застосування положень статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" викладені у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 742/819/20 (провадження № 61-565св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 577/4889/19 (провадження № 61-5670св20), від 20 грудня 2021 року у справі № 646/7134/19 (провадження № 61-8727св20).

У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 490/6309/16 (провадження № 61-473св21) зроблено висновок про те, що за змістом пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

Виходячи з принципу та презумпції обов`язковості для виконання судових рішень, що набрали законної сили (частина перша статті 18 ЦПК України), саме на боржнику лежить тягар доведеності того, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Сама по собі сплата певний період заявником аліментів після того, як він допустив наявність заборгованості, не свідчить про те, що виконання рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун