розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_3, - ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Валком Агроплюс" (далі - ТОВ "Валком Агроплюс") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року відкрито провадження у справі.

16 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду, в обґрунтування якого посилався на наявність третейської угоди про розгляд спорів між сторонами оскаржуваного договору поруки Постійно діючим третейським судом "Південно-Східний Міжрегіональний", яка є дійсною та не втратила чинності.

Вказував на те, що третейська угода або застереження про розгляд спорів у третейському суді не позбавляє позивача конституційного права на захист, а є обраним позивачем при укладенні третейського застереження видом захисту, про що також зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року №1-рп/2008 (v001p710-08) , постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 913/17/18.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Позов ТОВ "Валком Агроплюс" залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що позов ТОВ "Валком Агроплюс" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним підлягає залишенню без розгляду, оскільки оскаржуваний договір поруки містить третейське застереження, а відповідач до початку розгляду справи по суті та до подання ним першої заяви по суті спору подав заперечення проти вирішення спору державним судом. Доказів того, що угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, суду сторонами не надано.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Валком Агроплюс" задоволено. Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд, залишаючи без розгляду позов ТОВ "Валком Агроплюс", фактично позбавив останнього права на розгляд справи державним судом, рішення якого є обов`язковим для виконання на території України.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

02 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2022 року.

В обґрунтування касаційної скарги представник заявника зазначає, що третейська угода є правочином та одностороння відмова від її виконання є недопустимою, а позивач не має права вимагати розгляду спору у державному суді без згоди на це відповідача, як це передбачено нормами ЦПК України (1618-15) . Вказує, що при розгляді третейським судом справи про стягнення боргу сторони договору поруки не оспорювали правомірність його укладення та цей договір недійсним не визнаний. В силу положень частин шостої, сьомої статті 27 Закону України "Про третейські суди" компетенція третейського суду розповсюджується і на питання про наявність та дійсність або недійсність третейського застереження.

У серпні 2022 року від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до Верховного Суду (через систему "Електронний суд") надійшло клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі у справі як правонаступника ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про залучення правонаступника задоволено. Залучено до участі у розгляді справи № 191/687/21 правонаступника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Справу призначено до судового розгляду.

13 вересня 2022 року від ТОВ "Валком Агроплюс" надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_3, - ОСОБА_4, у якому товариство просить відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на те, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року прийнята з додержанням норм процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність оскаржуваного судового рішення. Вказує, що Постійно діючий третейський суд "Південно-Східний Міжрегіональний" не зареєстрований відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (755-15) . Оспорюваний договір від 06 січня 2017 року містить відомості про третейського суддю Єнчева Ф. І., проте такого судді у Постійно діючому третейському суді "Південно-Східний Міжрегіональний" не має, а тому будь-який інший третейський суддя не має права розглядати спори щодо визнання договору поруки недійсним.

19 вересня 2022 року від ТОВ "Валком Агроплюс" надійшли додаткові пояснення до раніше поданого відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_3, - ОСОБА_4, у яких заявник просить відхилити касаційну скаргу та залишити без змін постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а ухвала суду першої інстанції залишенню в силі.

Обставини, встановлені судами

06 січня 2017 року між ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_3, та ОСОБА_2 укладений договір позики на суму 3 890 000,00 грн із кінцевим терміном повернення 06 квітня 2017 року.

Того ж дня, 06 січня 2017 року, на виконання умов договору позики, між ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ТОВ "Валком Агроплюс" укладений договір поруки.

Пунктами 7.2, 7.3 договору поруки від 06 січня 2017 року визначено, якщо спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він підлягає розгляду в Постійно діючому третейському суді "Південно-східний Міжрегіональний" згідно правил Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , Регламенту Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний", з обранням третейського судді Єнчева Ф. І.

У квітні 2021 року ТОВ "Валком Агроплюс" звернулось до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд, залишаючи без розгляду позов ТОВ "Валком Агроплюс", фактично позбавив товариство права на розгляд справи державним судом, рішення якого є обов`язковим для виконання на території України.

Проте Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 1 Закону України "Про третейські суди" визначено, що цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про третейські суди" завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Згідно статтею 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Відповідно до частини першої статті 7, частини шостої статті 8 Закону України "Про третейські суди" в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc). Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону.

За змістом частин першої, четвертої, шостої статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, у якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У рішенні Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 (v001p710-08) , ухваленого у справі №1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) підтверджено, що практика звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п`ятою статті 55 Конституції України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Зазначена норма кореспондується у частині надання відповідних гарантій зі статтею 55 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України.

Наявність дійсного третейського застереження та обов`язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, не є обмеженням права сторони на судовий захист, гарантованих статтею 6 Конвенції, статтею 55 Конституції України. Водночас, норми Закону України "Про третейські суди" (1701-15) гарантують, у даному випадку, учасникам цивільних відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення цивільного спору альтернативним шляхом. (Аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21 грудня 2018 року у справі № 913/17/18).

За змістом пункту 6 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У справі, що переглядається, сторонами на виконання вимог договору позики від 06 січня 2017 року укладений договір поруки, пунктами 7.1 - 7.3 якого закріплено третейське застереження такого змісту: усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів сторін, якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він підлягає розгляду в Постійно діючому третейському суді "Південно-східний Міжрегіональний" (Дніпропетровське обласне управління юстиції, свідоцтво від 29 листопада 2005 року № 9-ТС) з обранням третейського судді Єнчева Ф. І. Спір між сторонами підлягає розгляду третейським суддею одноособово. Постійно діючий третейський суд розглядає спір між сторонами згідно з правилами Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , Регламенту Постійно діючого третейського суду Південно-східний Міжрегіональний" (а. с. 7).

Отже, уклавши у письмовій формі третейську угоду у вигляді третейського застереження у договорі поруки від 06 січня 2017 року, сторони дійшли згоди про те, що у разі неможливості вирішення спору, що виникає з цього договору або пов`язаний з ним шляхом переговорів, такий спір, відповідно до статті 5 Закону України "Про третейські суди", підлягає вирішенню третейським судом.

Висновки апеляційного суду про те, що передача спору на вирішення третейського суду є позбавленням особи права на судовий захист у державному суді, гуртуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №1-рп/2008 розтлумачив, що гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п`ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

Оскільки висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового процесуального рішення, Верховний Суд вважає наявними підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.

Доводи відзиву та додаткових пояснень до нього ТОВ "Валком Агроплюс" про те, що Постійно діючий третейський суд "Південно-Східний Міжрегіональний" не зареєстрований відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (755-15) Верховний Суд оцінює критично з огляду на таке.

Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (755-15) (частина перша статті 9 Закону України "Про третейські суди" у редакції 2015 року).

У справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, наявна копія регламенту Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" за 2006 рік (а. с. 86).

Постійно діючий третейський суд "Південно-східний Міжрегіональний" зареєстрований управлінням юстицiї 29 листопада 2005 року.

Останні зміни до Положення про Постійно діючий третейський суд "Південно-східний Міжрегіональний" зареєстровані 24 січня 2006 року, а до Регламенту Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" - 05 квітня 2006 року. Зміни реєструвались згідно з вимогами Закону України "Про третейські суди" (1701-15) .

Останні зміни до Списку третейських суддів Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" зареєстровані 25 серпня 2021 року, реєструвались відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (755-15) , з урахуванням вимог Закону України "Про третейські суди" (1701-15) .

У розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", який набрав чинності 13 грудня 2015 року визначено, що громадські формування протягом року, починаючи з 01 січня 2017 року, забезпечують подання заяв про внесення змін до Єдиного державного реєстру з відомостями про юридичну особу, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру у разі створення юридичної особи відповідно до цього Закону, але не були внесені до нього до цієї дати, в порядку, визначеному цим Законом.

До громадських формувань належать: політичні партії, структурні утворення політичних партій, громадські об`єднання, місцеві осередки громадського об`єднання із статусом юридичної особи, професійні спілки, їх об`єднання, організації профспілки, передбачені статутом профспілки та їх об`єднання, творчі спілки, місцеві осередки творчих спілок, постійно діючі третейські суди, організації роботодавців, їх об`єднання, відокремлені підрозділи іноземних неурядових організацій, представництва, філії іноземних благодійних організацій (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у редакції 2015 року).

Таким чином, розділ ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" стосується громадських формувань із статусом юридичної особи, які були створені після 13 грудня 2015 року й у разі не внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу, що підлягають внесенню відповідно до цього Закону, протягом року, починаючи з 01 січня 2017 року, такі громадські формування забезпечують подання заяв про внесення змін до Єдиного державного реєстру з відповідними відомостями про юридичну особу.

Викладене є підставою для висновку про те, що положення розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не розповсюджується на постійно діючі третейські суди, які утворюються без статусу юридичної особи.

Доводи відзиву та додаткових пояснень до нього ТОВ "Валком Агроплюс" про те, що третейського судді Єнчева Ф. І., відомості про якого містяться у оспорюваному договорі від 06 січня 2017 року, у Постійно діючому третейському суді "Південно-Східний Міжрегіональний" не має, не заслуговують на увагу, оскільки змiни до Списку третейських суддів Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" зареєстровані 25 серпня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_5 вказаний як суддя цього третейського суду (запис 244558).

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позову ТОВ "Валком Агроплюс" до ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, оскільки оскаржуваний договір поруки містить третейське застереження і відповідач до початку розгляду справи по суті та до подання ним першої заяви по суті спору подав заперечення проти вирішення спору державним судом.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Зважаючи на те, що апеляційним судом допущено помилку у застосуванні норм процесуального права, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Отже, за рахунок ТОВ "Валком Агроплюс" на користь ОСОБА_3, який є правонаступником ОСОБА_1, підлягають відшкодуванню судові витрати, понесені при сплаті судового забору за подання касаційної скарги у розмірі 496,20 грн.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_3, - ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 рокускасувати, ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2022 року залишити в силі.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Валком Агроплюс" (адреса місцезнаходження: провулок Механізаторів, 7 с. Смотрики, Пирятинський район, Полтавська область код ЄДРПОУ 04056109) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1 ) у рахунок відшкодування судових витрат 496,20 грн.