розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 серпня 2019 року у складі судді Сегеди О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_1, третя особа - державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Савицька О. Ю., про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

На обґрунтування позовних вимог міська рада зазначала, що у лютому 2017 року померла ОСОБА_3, якій на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності у ОСОБА_3 був договір купівлі-продажу від 21 серпня 1997 року, укладений на Одеській товарній біржі.

На момент смерті ОСОБА_3 спірна квартира належала спадкодавцю на праві власності, а тому, враховуючи відсутність спадкоємців за законом та заповітом, територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради з часу відкриття спадщини набула речові права на відумерлу спадщину (спірну квартиру).

У квітні 2018 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: державний реєстратор Одеської філії Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових експертиз та технічних експертних досліджень" Кравець О. В., державний нотаріус третьої державної нотаріальної контори Савицька О. Ю., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова О. Ю., про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна від добросовісного набувача у справі № 521/6465/18-ц.

Під час розгляду вказаної справи позивач отримав змогу ознайомитись з договором купівлі-продажу квартири, який укладений 19 травня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 На переконання Одеської міської ради, договір купівлі-продажу квартири від 19 травня 1999 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, є підробленим.

Оскільки під час розгляду справи № 521/6465/18-ц через три дні після отримання від нотаріуса копії зазначеного договору, суд закрив підготовче провадження та відмовив позивачу у поновленні процесуального строку для подачі процесуальних документів, позивач був змушений звертатись до суду з окремим позовом у цій справі.

Разом з позовною заявою Одеська міська рада подала до суду клопотання про проведення судової технічної експертизи реквізитів документа, а саме договору купівлі-продажу квартири, який укладений 19 травня 1999 року між

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на Одеській товарній біржі.

Посилаючись на порушення прав територіальної громади міста Одеси щодо відумерлої спадщини, Одеська міська рада просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений 19 травня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на Одеській товарній біржі.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2018 року до участі в справі як третю особу залучено власника квартири - ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 12 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 лютого

2021 року, в задоволенні позову Одеської міської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира на підставі договору купівлі-продажу від 21 серпня 1997 року, укладеного на Одеській товарній біржі, належала на праві власності ОСОБА_3 19 травня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на Одеській товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу квартири. 10 квітня 2017 року право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру зареєстровано

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, на час смерті вона була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 . 14 квітня 2017 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_1 продала квартиру ОСОБА_6, який

08 липня 2017 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужив квартиру ОСОБА_2 . Право власності ОСОБА_2 на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За життя ОСОБА_3 не оспорювала договір купівлі-продажу, сторони уклали договір на біржі. Тому, на переконання суду першої інстанції, сторони вважали, що уклали між собою правомірну угоду відповідно до статті 15 Закону України "Про товарну біржу", яка не підлягала подальшому нотаріальному посвідченню. Оскільки на час смерті ОСОБА_3 квартира належала ОСОБА_1, то спадщина після смерті ОСОБА_7 не відкрилася у зв`язку з відсутністю спадкового майна, спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_3 не заводилась. Доводи Одеської міської ради щодо відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 на спірну квартиру суд першої інстанції вважав безпідставними, адже на час смерті ОСОБА_3 квартира їй не належала.

Суд першої інстанції також зазначив, що Одеська міська рада не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та

ОСОБА_1 Доказів того, що вказаним договором були порушені її майнові права та інтереси, а також, що спірний договір купівлі-продажу квартири, укладений на Одеській товарній біржі 19 травня 1999 року, був підроблений суду не надано. У позивача не було підстав для звернення до суду, оскільки спірна квартира не отримала статусу спадкового майна, так як перебувала у власності відповідача, що підтверджується фактом державної реєстрації її права власності на квартиру.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вказав, що на час звернення Одеської міської ради до суду з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 19 травня 1999 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на біржі, спірна квартира належала на праві власності ОСОБА_2 . Він набув квартиру у власність на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08 липня

2017 року, укладеного з ОСОБА_6 . За життя ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири від 19 травня 1999 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на біржі, не оспорювався.

Правовідносини за вказаним договором купівлі продажу від 19 травня

1999 року виникли до 1 січня 2004 року, отже регулюються ЦК України 1963 (1540-06) року, що діяв на нас виникнення спірних правовідносин. Згідно з статтею 15 Закону України "Про товарну біржу" угода, укладена сторонами договору на біржі, не підлягала подальшому нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини

четвертої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно, що виникли до набрання цим Законом чинності, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація права була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення права діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

У ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру виникло на підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 1999 року, посвідченого на біржі, тобто право власності на нерухоме майно виникло до

01 січня 2004 року. На момент смерті ОСОБА_3 квартира належала на праві власності ОСОБА_1, як наслідок, спадщина після смерті у лютому 2017 року ОСОБА_3 щодо квартири не відкрилась, спадкова справа щодо її майна не заводилась. Доказів підроблення договору купівлі-продажу від 19 травня

1999 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на біржі, суду не надано. Недійсність нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1

та ОСОБА_6, так само як і нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не встановлено.

Аргументи учасників справи

У червні 2021 року Одеська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

для визнання спадщини відумерлою необхідним є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1, укладений 19 травня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на Одеській товарній біржі. Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи спірного біржового договору, а апеляційний суд взагалі не розглянув аналогічне клопотання, подане представником Одеської міської ради. Це призвело до не встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд;

договір купівлі-продажу квартири від 19 травня 1999 року, нібито укладений між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) на Одеській товарній біржі, не був нотаріально посвідчений та зареєстрований

у встановленому законом порядку. При цьому, державна реєстрація права власності на спірну квартиру була проведена державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Кравцем О. В. лише 11 квітня 2017 року, тобто через два місяці після відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 .

На переконання міської ради, є підстави вважати, що сторони не укладали вказаний договір, а оспорюваний договір є недійсним відповідно до норм статей 203, 215, 657 ЦК України;

міська рада пред`явила обґрунтовану вимогу стосовно визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, начебто укладеного 19 травня 1999 року між ОСОБА_3 і

ОСОБА_1 на Одеській товарній біржі, як особа яка є універсальним правонаступником ОСОБА_9, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У вересні 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

суди попередніх інстанцій правильно вважали, що Одеська міська рада не

є стороною оспорюваного договору, а доказів того, що договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеним 19 травня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на Одеській товарній біржі,було порушено її майнові права та інтереси не надано;

позивач також не надав доказів того, що вказаний договір купівлі-продажу квартири був підробленим, зокрема у матеріалах справи відсутній вирок суду про встановлення факту підробки спірного договору. При цьому ймовірна відсутність підписів сторін на договорі, або підписання договору іншою особою, виключає можливість визнання такого договору недійсним, оскільки такий договір

є неукладеним. Таким чином, навіть за умови встановлення того, що сторона договору договір не підписувала, визнання неукладеного правочину недійсним

є неефективним способом захисту;

висновки, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилається особа, що подала касаційну скаргу, не стосуються предмета та підстав позову

у цій справі, тобто такі рішення прийняті не у подібних правовідносинах;

ОСОБА_2 є добросовісним набувачем за договором купівлі-продажу від

08 липня 2017 року, укладеним між ним та ОСОБА_6 та посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. за № 1637. При цьому, добросовісний набувач не повинен нести відповідальність за бездіяльність влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном;

дії позивача не є сумлінними та добропорядними, містять ознаки недобросовісної процесуальної поведінки та зловживанням процесуальними правами з метою позбавлення ОСОБА_2 нерухомого майна. У провадженні Малиновського районного суду міста Одеси знаходилась справа № 521/6465/18 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: державний реєстратор Одеської філії Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Кравець О. В., державний нотаріус Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицька О. Ю., приватним нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова О. Ю., про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна від добросовісного набувача. За вказаним позовом Одеська міська рада намагалася витребували у ОСОБА_2 квартиру

АДРЕСА_1 . Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2018 року у справі № 521/6465/18 у задоволенні позову міської ради відмовлено у повному обсязі. Після проголошення цього рішення Одеська міська рада звернулася до суду з іншим позовом про визнання договору недійсним (підробленим), не вказавши власника спірного майна ОСОБА_2 як учасника справи. Крім того, у заяві про усунення недоліків від 10 вересня 2018 року представник міської ради просив розглянути справу в порядку спрощеного провадження. Таким чином, позивач подав до суду позовну заяву стосовно квартири, власником якої є ОСОБА_2, навмисно у період, коли рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2018 року у справі

№ 521/6465/18 не набрало законної сили, з метою введення суду в оману та з огляду на строк, встановлений для розгляду справ у скороченому провадженні (не більше 60 днів), отримання рішення, яке може бути використане для подальшого позбавлення права власності ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 рокувідкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі

№ 473/262/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 263/4338/14-ц, від

20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц, від 04 червня 2020, року у справі

№ 760/16793/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 355/340/17-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 522/18342/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі

№ 522/19969/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 754/1466/15-ц, від

26 листопада 2018 року у справі № 205/8493/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12. Крім того, вказано, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 24 вересня 1997 року була зареєстрована та проживала до своєї смерті в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 .

У матеріалах інвентаризаційної справи Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради щодо квартири АДРЕСА_1 наявний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21 серпня 1997 року, укладений між ОСОБА_10, ОСОБА_11 та

ОСОБА_3 на Одеській товарній біржі, зареєстрований біржою 21 серпня 1997 року за № 21256.

З 25 січня 2013 року ОСОБА_3 перебувала на обліку в Комунальній установі "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Малиновського району міста Одеси" як одинока особа (син помер, інших дітей немає).

За інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від

14 лютого 2018 року актовий запис про смерть ОСОБА_3 зареєстровано реєстратором Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 11 квітня 2017 року за № 00135276728, дата смерті: лютий 2017 року, місце смерті:

м. Одеса, Одеська область, Україна; причина смерті: не встановлена; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце народження: не відомо; відомості про документ, що підтверджує факт смерті: попереднє лікарське свідоцтво про смерть від 16 лютого 2017 року № 584, видане відділом судово-медичної експертизи трупів Комунальної установи "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" Департаменту охорони здоров`я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації; відомості про заявника:

ОСОБА_12 ; відомості про відмітки, зроблені в актовому записі: число смерті потерпілої особи медичним документом не підтверджено, паспорт померлої особи не знайдено, громадянство, місце народження померлої особи документами не підтверджено, повідомлення про не передачу паспорта померлої особи від 11 квітня 2017 року № 1681/47-55 надіслане до Головного управління ДМС України в Одеській області, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання не видавався, смерть померлої особи зареєстровано представником Комунальної установи "Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування" Одеської міської ради; відомості про видане свідоцтво внесено до Реєстру: 11 квітня 2017 року реєстратором Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, серія та номер: І-ЖД 487231, дата видачі: 11 квітня 2017 року.

Спадкова справа щодо майна померлої у лютому 2017 року ОСОБА_3 не заводилась.

Згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між

ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідченого на Одеській товарній біржі

19 травня 1999 року за № 23913, ОСОБА_1 купила у ОСОБА_3 квартиру

ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_13, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 16 липня 2015 року за актовим записом № 1436. Після державної реєстрації шлюбу вона обрала прізвище " ОСОБА_1".

Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, посвідченого 14 квітня 2017 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О. Ю., зареєстрованого

в реєстрі за № 2-379, ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_1 квартиру

АДРЕСА_2 . Зазначена квартира належала продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Одеській товарній біржі 19 травня 1999 року за № 23913 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 квітня 2017 року, номер запису про право власності 19922156, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1222040551101; належність відчужувачу права власності на нерухоме майно перевірено нотаріусом на підставі відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав, отримання яких підтверджено Інформаційною довідкою № 85143804, сформованою 14 квітня 2017 року.

Згідно з договором купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_6 та

ОСОБА_2, посвідченого 08 липня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю., зареєстрованого в реєстрі за

№ 1632, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 квітня 2018 року об`єкт нерухомого майна - квартира загальною площею 34,0 кв. м, житловою площею 18,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрована:

на праві приватної власності ОСОБА_1 14 квітня 2017 року державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Кравець О. В. (дата державної реєстрації 29 липня 2016 року) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19 травня 1999 року на Одеській товарній біржі за №23913;

на праві приватної власності ОСОБА_6 14 квітня 2017 року державним реєстратором державним нотаріусом Третьої одеської держаної нотаріальної контори Одеської області Савицькою О. Ю. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14 квітня 2017 року, зареєстрованого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О. Ю. за №2-379;

на праві приватної власності ОСОБА_2 08 липня 2017 року державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08 липня 2017 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. за № 1637.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2018 року

в справі № 521/6465/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, відмовлено в задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна від добросовісного набувача.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Постановою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 521/6465/18 (провадження № 61-6111св21) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, а касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено. Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення. Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Одеської філії Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових експертиз та технічних експертних досліджень" Кравець О. В., державний нотаріус Третьої одеської державної нотаріальної контори

Савицька О. Ю., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова О. Ю., про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна від добросовісного набувача задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19 травня 1999 року № 23913 квартири

АДРЕСА_1, укладений Одеською товарною біржею між ОСОБА_3 та

ОСОБА_1 . Визнано квартиру АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_3 та передано цю квартиру

у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради. Витребувано квартиру АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 від

ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 740/3905/20 (провадження № 61-6352св21) вказано, що "недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

У справі, що переглядається:

позов Одеської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним пред`явлено з метою проведення судово-технічної експертизи реквізитів документа (договору купівлі-продажу № 23913, укладеного 19 травня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на Одеській товарній біржі), висновок якої, на думку позивача, необхідний для доказування факту недійсності (підробленості) зазначаненого договору в справі № 521/6465/18;

позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 19 травня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на Одеській товарній біржі, крім інших, заявлена у справі № 521/6465/18;

суди не врахували, що позов Одеської міської ради пред`явлено не для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача, що суперечить завданням цивільного судочинства та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, проте помилились щодо мотивів такої відмови. Тому судові рішення необхідно змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

У зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі

№ 740/3905/20 (провадження № 61-6352св21), колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 серпня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.