розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року у складі судді Рибалка Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

Улипні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний комплекс "Оболонь" (далі - ТОВ "МЖК "Оболонь"), в якому просили суд зобов`язати ТОВ "МЖК "Оболонь" за власний рахунок знести самочинний об`єкт будівництва - мийку для автомобілів, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що позивачами у цій справі вже подавалася заява про забезпечення позову, проте ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року у задоволенні вимог заяви відмовлено. Надалі постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року скасовано ухвалу суду першої інстанції та постановлено нове рішення про часткове задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які будівельні роботи на спірній земельній ділянці.

Вважає, що фактично вказаною постановою підтверджено необхідність збереження існуючого стану речей для ефективного судового захисту прав і поки не буде встановлено чи є мийка самочинним будівництвом, такий об`єкт не повинен бути завершеним та введеним в експлуатацію. Проте, вважає, що вжитий постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року спосіб забезпечення позову не є актуальним та не дозволить усунути ризики та досягнути основної мети - забезпечення існуючого стану речей та попередження ускладнення виконання майбутнього судового рішення у справі.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України приймати в установленому порядку в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт (видавати сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта) мийку на 6 постів, що виступає XVIII чергою будівництва в межах об`єкту "Нове будівництво житлового комплексу на АДРЕСА_1", будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га; заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно - будівлю мийки на 6 постів, що виступає XVIII чергою будівництва в межах об`єкту "Нове будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1", будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га, у тому числі як на об`єкт незавершеного будівництва.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України приймати в установленому порядку в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт (видавати сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта) мийку на 6 постів, що виступає XVIII чергою будівництва в межах об`єкту "Нове будівництво житлового комплексу на АДРЕСА_1", будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га. Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно - будівлю мийки на 6 постів, що виступає XVIII чергою будівництва в межах об`єкту "Нове будівництво житлового комплексу на АДРЕСА_1", будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га, у тому числі як на об`єкт незавершеного будівництва.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звертається до суду, відповідні заходи є співмірними із заявленими вимогами.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у разі невжиття судом заходів забезпечення позову відповідач зможе подати відповідні документи до Державної інспекції архітектури та містобудування з метою введення мийки в експлуатацію, що в подальшому дозволить оформити право власності на вказане майно із запуском мийки у роботу. У такому випадку, у разі задоволення позовних вимог позивачів, останні будуть змушені звертатись до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої у результаті роботи мийки. Крім того, постане питання непорушності права власності та пропорційності втрачання у таке право.

Оскільки позивач оскаржує саме правомірність дій відповідача з будівництва об`єкта самочинного будівництва - мийки для автомобілів, то висновки суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову є законними та обґрунтованими.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2022 року ТОВ "МЖК "Оболонь" подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує, що судами не вказано на ознаки, які свідчили б про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача. Судом вжито заходи забезпечення позову, які перешкоджають господарській діяльності юридичної особи та не надано оцінки співмірності застосованого заходу забезпечення позову із можливими втратами, які понесе відповідач внаслідок застосованих обмежень.

Матеріали справи містять повний пакет дозвільної документації на будівництво мийки, будівництво здійснюється в складі цілого та єдиного проєкту "Будівництво житлового комплексу на АДРЕСА_1", на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га, за адресою: АДРЕСА_1, як складової частини наземного паркінгу, що виключає будь-які ознаки самочинного будівництва.

Заборона органам державного архітектурно-будівельного контролю вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення, пов`язані із введенням в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта є втручанням у дискреційні повноваження вказаного органу.

У серпні 2022 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони введення в експлуатацію спірної будівлі та заборони реєстрації речових прав на неї повністю відповідає предмету спору та покликане зберегти існуючий стан речей до моменту завершення судового розгляду справи з метою попередження ще більшого порушення прав позивачів, а також ускладнення чи навіть унеможливлення виконання судового рішення. Введення в експлуатацію мийки та реєстрація права власності на таке майно значним чином ускладнить об`єктивний розгляд справи. Відповідачем не надано суду жодних доказів завдання шкоди господарській діяльності товариства в результаті вжиття заходів забезпечення позову.

Касаційна скарга товариства фактично зводиться до незгоди з аргументацією та мотивами суду апеляційної інстанції без зазначення того, у чому саме суд допустив порушення чи неправильне застосування норм матеріального права.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Між сторонами справи виник спір щодо знесення самочинного будівництва - мийки для автомобілів, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,9132 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0507, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачками заявлені вимоги про зобов`язання ТОВ "МЖК "Оболонь" за власний рахунок знести самочинний об`єкт будівництва - мийку для автомобілів, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,9132 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0507, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в супереч вимогам закону здійснює будівельні роботи зі зведення мийки на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, тобто веде самочинне будівництво. Позивачі вважають, що дії відповідача суперечать вимогам містобудівного, земельного та екологічного законодавства, що, на їх думку, свідчить про здійснення ТОВ "МЖК "Оболонь" самочинного будівництва, що порушує права та інтереси мешканців та інвесторів ЖК, якими, зокрема, є позивачі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в обґрунтування своїх вимог про забезпечення позову вказували на те, що відповідач продовжує будівництво мийки, яка знаходиться у безпосередній близькості від дитячого дошкільного закладу, з метою введення її в експлуатацію та реєстрації права власності, що надалі надасть відповідачу можливість відчужити цю нерухомість.

Введення в експлуатацію мийки та реєстрація права власності на таке майно значним чином ускладнить об`єктивний розгляд справи, оскільки призведе до зміни фактичних обставин, суд буде змушений оцінювати не лише законність зведення цієї будівлі, але і враховувати вже зареєстровані права власності на таку будівлю та виходити з принципу пропорційності між захистом інтересів позивачів та інтересами власника майна.

Спірний об`єкт незавершеного будівництва може бути відчужений третім особам, що у свою чергу значно ускладнить виконання у майбутньому можливого судового рішення про задоволення позову.

За змістом статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 376 ЦК України особою, яку може бути зобов`язано здійснити перебудову чи знесення самочинного будівництва, є власник такого майна.

Тобто, можливість реального виконання рішення суду про зобов`язання особи здійснити знесеня самочинного будівництва у випадку задоволення позову обумовлена перебуванням такого об`єкта будівництва у власності зобов`язаної за рішенням суду особи.

Прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва відповідача створює можливість для відчуження ним цього об`єкта іншій особі (особам) і набуття нею (ними), на момент виконання судового рішення, права власності або іншого правового титулу на відповідний об`єкт, що може бути обставиною, яка утруднить чи зробить неможливим виконання відповідачем судового рішення.

Отже, з огляду на зміст заявлених позовних вимог, предмета спору (знесення самочинного будівництва), невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо прийняття в експлуатацію спірного об`єкта (мийки на 6 постів), що виступає XVIII чергою будівництва в межах об`єкту "Нове будівництво житлового комплексу на АДРЕСА_1, будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га, та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно до ухвалення судового рішення у справі, може призвести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову в частині відновлення порушених прав позивачів.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що невжиття заходів до забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки спірне майно може бути відчужено іншим особам.

Доводи касаційної скарги про те, що таке забезпечення перешкоджає господарській діяльності юридичної особи, Верховний Суд оцінює критично, оскільки стороною заявника не підтверджено, що основним видом господарської діяльності є надання послуг з миття автомобілів.

Твердження касаційної скарги про те, що судами не надано оцінки співмірності застосованого заходу забезпечення позову із можливими втратами, які понесе відповідач внаслідок застосованих обмежень, є безпідставним, оскільки оцінка співмірності застосованих заходів забезпечення позову наведене у оскаржуваній постанові апеляційного суду у відповідь на доводи апеляційної скарги.

Інші доводи касаційної скарги також повторюють доводи апеляційної скарги ТОВ "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь", правова оцінка яким надана судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави повторно відповідати на одні і ті ж доводи заявника.