Постанова
Іменем України
02 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 668/10888/13-ц
провадження № 61-5546св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І, Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
боржник - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 18 березня 2021 рокуу складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 24 грудня 2013 року позов про поділ майна подружжя задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини боргових зобов`язань у розмірі 143 500,00 грн, судовий збір - 1 515,00 грн. На підставі виконавчого листа № 668/10888/13, виданого Суворовським районним судом м. Херсона, відкрито виконавче провадження № 41524609.
Згідно з відповіддю Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління Міністерства юстиції у Херсонській області від 29 жовтня 2019 року № 40325 йому стало відомо, що виконавче провадження закрито 26 червня 2014 року на підставі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю встановлення місця знаходження боржника. Про прийняте рішення його, як стягувача, не повідомлено в установленому законом порядку та виконавчий документ йому не надходив.
Поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа для виконання обгрунтовує тим, що невиконання судового рішення суттєво порушує його права, водночас його виконання не покладає на ОСОБА_2 додаткових обов`язків, крім його виконання.
Просив видати дублікат виконавчого листа № 668/10888/13 на виконання рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 24 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а також поновити строк пред`явлення його до виконання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовивши у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав доказів втрати виконавчого листа.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 30 вересня 2020 року скасовано, ухвалено постанову про задоволення заяви ОСОБА_1 .
Видано ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа № 668/10888/13 на виконання рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 24 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Поновлено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про видачу йому дубліката виконавчого листа, оскільки відсутні відомості про отримання ним виконавчих документів, а також враховуючи те, що виконавчі документи втрачені не з вини стягувача.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ці обставини свідчать про поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Херсонського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, просила її скасувати, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Виконавчий лист ОСОБА_1 міг пред`явити повторно до виконання протягом трьох років з дня його повернення, а саме до 26 червня 2017 року. Поважні причини пропуску встановленого законом строку він суду не навів. Після пред`явлення виконавчого листа до виконання він не цікавився провадженням у справі, а отже, недобросовісно користувався належними йому процесуальними правами. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належними доказами не підтверджена втрата виконавчого листа.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 18 березня 2021 року в частині оскарження поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 18 березня 2021 року в частині оскарження видачі дубліката виконавчого листа та витребувано матеріали справи.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановл ені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, провадження № 14-308цс19, Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 2-461/09, провадження № 61-2812св19, від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17, провадження № 61-29св17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11, провадження № 61-41846св18.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд першої інстанції встановив, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 24 грудня 2013 року позов про поділ майна подружжя задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини боргових зобов`язань у розмірі 143 500,00 грн, судовий збір - 1 515,00 грн. На підставі виконавчого листа № 668/10888/13, виданого Суворовським районним судом м. Херсона, відкрито виконавче провадження № 41524609.
Згідно з відповіддю Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління Міністерства юстиції у Херсонській області від 29 жовтня 2019 року № 40325 йому стало відомо, що виконавче провадження закрито 26 червня 2014 року на підставі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю встановлення місця знаходження боржника. Про прийняте рішення його, як стягувача, не повідомлено в установленому законом порядку та виконавчий документ йому не надходив.
Суд апеляційної інстанції встановив, що з наданого ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, які стягуються за виконавчим листом з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, вбачається, що у період з травня 2013 року до червня 2019 року ОСОБА_1 аліменти не сплачував. ОСОБА_2 не заперечувала, що в цей період вона не ініціювала здійснення виконавчих дій.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Аналогічна норма містилась у частині першій статті 14 ЦПК України 2004 року.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року (v005p710-13)
у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15)
у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11, провадження № 14-308цс19, зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15)
до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу "Перехідні положення" ГПК України (1798-12)
). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Верховний Суд зазначає, що поновлення строку дає підстави стягувачу очікувати прийняття судом рішення про видачу дубліката виконавчого листа, за умови встановлення втрати виконавчого листа.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Відповідно до частини першої статті 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012, провадження № 61-2884св18, від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц, провадження № 61-894св17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/15305/14-ц, провадження № 61-14268св18, від 22 січня 2020 року у справі № 2-1693/10, провадження № 61-13783св19, від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12, провадження № 61-40193св19.
Суди встановили, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 24 грудня 2013 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини боргових зобов`язань у розмірі 143 500,00 грн.
На підставі виконавчого листа № 668/10888/13, виданого Суворовським районним судом м. Херсона на виконання вказаного вище судового рішення, відкрито виконавче провадження ВП №41524609.
Згідно з листом Суворовського РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області від 29 жовтня 2019 року виконавче провадження закрито 26 червня 2014 року на підставі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю встановлення місця знаходження боржника. Докази повідомлення стягувача ОСОБА_1 про прийняте рішення та повернення йому виконавчого документа у справі відсутні.
З наданого ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, які стягуються за виконавчим листом з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вбачається, що у період з травня 2013 року до червня 2019 року ОСОБА_1 аліменти не сплачував. ОСОБА_2 не заперечувала, що в цей період вона не ініціювала здійснення виконавчих дій.
Суд апеляційної інстанції розцінив такі докази як підтвердження пояснень ОСОБА_1 про причину відсутності з його боку контролю за виконавчим листом, який є предметом спору у цій справі.
У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13, провадження № 6-698гс16, зроблено висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про повернення виконавчого листа).
Дійшовши висновку про недоведеність факту втрати виконавчого листа, суд першої інстанції не врахував наведених положень Закону, зокрема щодо обов`язковості направлення постанови про повернення оригіналу виконавчого документа стягувачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про видачу йому дубліката виконавчого листа, оскільки відсутні відомості про отримання ним виконавчих документів, а також враховуючи те, що виконавчі документи втрачені не з вини стягувача. Вказані ним обставини свідчать про поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що заявник не надав доказів втрати виконавчого листа, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18, викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, спрямовані на незгоду із судовим рішенням у справі та власним тлумачення норм матеріального і процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, провадження № 14-308цс19, Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 2-461/09, провадження № 61-2812св19, від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17, провадження № 61-29св17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11, провадження № 61-41846св18.
Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, провадження № 14-308цс19, зазначено, що, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
У постанові від 03 червня 2020 року у справі № 2-461/09, провадження № 61-2812св19, Верховний Суд погодився з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, оскільки стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа після закінчення (спливу) строку пред`явлення його до виконання. У матеріалах справи відсутні докази того, що стягувач звертався до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, та поважності причин такого пропуску. Також суд апеляційної інстанції встановив, що стягувач не ініціював в порядку, передбаченому Інструкцією відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження № 28635768, яке згідно із повідомленням Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області знищене за сплином терміну зберігання. Також заявником не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт втрати оригіналу виконавчого листа, зокрема, його неотримання стягувачем. Згідно з довідкою спецрозділу ВП стягувач протягом усього часу з моменту пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання не реалізовував свої процесуальні права під час виконання рішення суду у межах виконавчого провадження, виконавчим провадженням не цікавився та звернувся із заявою про видачу дубліката через три роки та три місяці з часу винесення постанови про повернення виконавчого листа без виконання.
У постанові від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17, провадження № 61-29св17, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк" не надало доказів, що виконавчий лист був втрачений при пересилці.
У постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11, провадження № 61-41846св18, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа, оскількивстановлено відсутність виконавчого листа при надсиланні його на адресу суду згідно з постановою державного виконавця від 29 липня 2014 року, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, рішення Личаківського районного суду міста Львова від 03 серпня 2011 року, яке набрало законної сили, залишається не виконаним, що встановлено іншими судовими рішеннями, які мають преюдиційне значення для вирішення спору.
Отже, правовідносини у наведених заявником справах, та справі, яка переглядається, є подібними.
Проте у справі, яка переглядається, встановлено інші обставини ніж у справах, на які посилається заявник у касаційній скарзі. У цих постановах Верховного Суду, висновки, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними.
У кожній із зазначених заявником справ суди виходили з конкретних обставин справи, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Верховний Суд вважає, що посилання заявника на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлення обставин справи та оцінки ним доказів.
Отже, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції застосував норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, провадження № 14-308цс19, Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 2-461/09, провадження № 61-2812св19, від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17, провадження № 61-29св17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11, провадження № 61-41846св18.
Верховний Суд не надає оцінку доводам касаційної скарги щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки судове рішення в цій частині не підлягає перегляду в касаційному порядку.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Херсонського апеляційного суду від 18 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
Г. І. Усик
В. В. Яремко