Постанова
Іменем України
02 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 692/526/21
провадження № 61-3243св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром",
відповідачі: ОСОБА_1, Приватне підприємство "Воронинці",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром" на постанову Черкаського апеляційного суду від 27 січня 2022 року в складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром" (далі - ТОВ "Агропром") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Приватного підприємства "Воронинці" (далі - ПП "Воронинці") про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк.
Позов обґрунтовано тим, що 28 вересня 2009 року між власником земельної ділянки, орендодавцем - ОСОБА_1 та орендарем - ТОВ "Агропром" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6236 га, яка знаходиться за адресою: Золотоношківська сільська рада, Драбівський район, Черкаська область, кадастровий номер 7120684000:02:001:0903. Попередній кадастровий номер ділянки - 7120684000:02:001:0705. Строк дії договору закінчився 22 грудня 2020 року. Умови договору позивач виконав належним чином. Однак відповідачка направила ТОВ "Агропром" лист від 20 травня 2020 року, в якому просила не використовувати її земельну ділянку після збору врожаю у 2020 році, оскільки має намір самостійно обробляти свою земельну ділянку. Позивач більш ніж за місяць до закінчення строку дії договору надіслав орендодавцю лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним перед іншими особами правом на оренду земельної ділянки, додавши до нього проєкт додаткової угоди. Даний лист відповідач отримала 12 листопада 2020 року. Проте, відповіді на лист не надала та проєкт договору оренди не підписала. ОСОБА_1 не мала наміру самостійно обробляти земельну ділянку, оскільки 22 березня 2021 року передала її в оренду на 10 років відповідачу ПП "Воронинці", яке 06 квітня 2021 року зареєструвало за собою відповідне право оренди на гірших істотних умовах ніж пропонувалися позивачем.
На підставі викладеного, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 22 березня 2021 року, укладений між відповідачами; визнати укладеним договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ "Агропром" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0903, площею 2,6236 га в редакції запропонованій позивачем.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2021 року позовну заяву ТОВ "Агропром" до ОСОБА_1, ПП "Воронинці" про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 22 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Воронинці" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0903, площею 2,6236 га. Визнано укладеним договір оренди землі між ОСОБА_1 та ПП "Воронинці" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0903, площею 2,6236 га в редакції запропонованій позивачем.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Агропром" реалізувало переважне право на поновлення договору оренди, яке передбачено пунктом 8 договору оренди землі від 28 вересня 2009 року, та законодавчо закріплене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", так як дотримались встановленої цією нормою процедури і строків, а тому заявлена позивачем вимога про укладення договору оренди на новий строк між ОСОБА_1 та ТОВ "Агропром" підлягає задоволенню, а договір оренди від 22 березня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та ПП "Воронинці" слід визнати недійсним, оскільки він порушує переважне право позивача на укладення нового договору оренди землі. При цьому факт розірвання договору оренди між відповідачами не є перешкодою для визнання його недійсним.
Додатковим рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року заяву представника позивача - адвоката Архипенко О. А. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агропром" судові витрати за розгляд цивільної справи № 692/526/21 у розмірі 10 000,00 грн. Стягнуто з ПП "Воронинці" на користь ТОВ "Агропром" судові витрати за розгляд цивільної справи № 692/526/21 у розмірі 10 000,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи доведеність позовних вимог, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу за відсутності заперечень з боку відповідачів підлягає стягненню з останніх порівну на користь позивача.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2021 року та додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 рокускасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, щопозивач не підтвердив наявність у нього порушеного переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки у матеріалах справи відсутні докази дотримання визначеної законом процедури та досягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору між сторонами, разом з тим, матеріали справи містять відмову власника земельної ділянки від орендних відносин з орендарем ТОВ "Агропром", отриману останнім задовго до направлення повідомлення про намір орендаря реалізувати своє переважне право на продовження дії договору, що не заперечується позивачем. Викладене є підставою для відмови в позові.
Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що у договорі оренди землі від 23 грудня 2020 року ТОВ "Агропром" зазначив інші умови, ніж у договорі оренди землі від 28 вересня 2009 року, на зміну яких необхідна згода сторін, що узгоджується зі змістом частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі", тоді як між сторонами така згода не досягнута.
Водночас, апеляційний суд зазначив, що у зв`язку з відмовою в задоволенні позову підстави для компенсації судових витрат, понесених позивачем, за рахунок відповідачів, відсутні. У зв`язку з чим додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року також підлягає скасуванню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
12 березня 2022 року ТОВ "Агропром" із застосуванням засобів поштового зв`язку подало касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 27 січня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2021 року та додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року.
Разом з тим, касаційна скарга містить клопотання заявника про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та клопотання про розгляд справи за участю представника ТОВ "Агропром".
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
- не врахував зміни, які внесені в статтю 33 Закону України "Про оренду землі";
- не звернув увагу на те, що ТОВ "Агропром" у строк, передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі", відправив орендодавцю повідомлення про намір продовжити користуватися земельною ділянкою, а орендодавець у строк передбачений законом, не відповів на пропозицію орендаря укласти договір на новий строк із більшою орендною платою, при цьому уклав договір із іншим орендарем з меншою орендною платою;
- застосував норму статті 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 702/699/16-ц та Верховного Суду України, висловленого у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14.
Також посилається на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", в редакції згідно із Законом № 340-IX (340-20) , у подібних правовідносинах.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ТОВ "Агропром" від інших учасників справи не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 квітня 2022 року касаційну скаргу ТОВ "Агропром"передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року поновлено ТОВ "Агропром" строк на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 27 січня 2022 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Агропром" з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Драбівського районного суду Черкаської області матеріали вищезазначеної цивільної справи № 692/526/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У квітні 2022 року матеріали справи № 692/526/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору оренди землі від 28 вересня 2009 року ОСОБА_1 (орендодавець) надала, а ТОВ "Агропром" (орендар) прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для використання, яка знаходиться в адміністративних межах Золотоношківської сільської ради, розміром 2,62 га. Згідно з пунктом 8 строк дії договору 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
20 травня 2020 року ОСОБА_1 направила ТОВ "Агропром" лист, яким повідомила, що вона заперечує проти обробітку своєї земельної ділянки позивачем, заперечує проти укладення (продовження) з ним договору оренди землі, оскільки має намір самостійно здійснювати обробіток належної їй земельної ділянки. У зв`язку з наведеним просила не проводити ніяких сільськогосподарських робіт після закінчення дії договору. Зазначений лист позивач отримав 22 травня 2020 року.
06 листопада 2020 року ТОВ "Агропром" направило ОСОБА_1 лист-повідомлення від 06 листопада 2020 року № 26, в якому повідомило про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, запропонувало встановити орендну плату у розмірі 15 000,00 грн із застосуванням коефіцієнта індексації, строк дії договору 7 років та додало проєкт договору оренди землі.
26 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ "Агропром" лист-повідомлення з доданим до нього проєктом договору оренди землі, про що свідчить витяг з сайту АТ "Укрпошта", а також не заперечується відповідачем. Відповідь на цей лист ОСОБА_1 не надала.
22 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ПП "Воронинці" укладений договір оренди земельної ділянки № б/н. Згідно з пунктом 1.1 цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,6236 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0903, що знаходиться в адміністративних межах Золотоношківської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Згідно з пунктом 2.1 розмір орендної плати становить 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, та у грошовій формі становить 13 486,43 грн. Строк дії договору 10 років.
25 травня 2021 року ОСОБА_1 та ПП "Воронинці" уклали договір про дострокове розірвання помилково підписаного договору оренди земельної ділянки від 22 березня 2021 року № б/н. Цей договір зареєстровано 03 червня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Реєстрацію здійснено під час дії заборони на ці дії згідно ухвали Драбівського районного суду від 26 травня 2021 року про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
26 травня 2021 року ОСОБА_1 направила лист-повідомлення ТОВ "Агропром", у якому заперечувала щодо поновлення договору оренди на новий строк та повідомила, що після закінчення дії договору оренди буде здійснювати самостійний обробіток належної їй земельної ділянки. Зазначений лист-повідомлення отримано позивачем 13 липня 2021 року, про що свідчить витяг з сайту АТ "Укрпошта" № 3770008465097
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивач не підтвердив наявність у нього порушеного переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки у матеріалах справи відсутні докази дотримання визначеної законом процедури та досягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору між сторонами, разом з тим, матеріали справи містять відмову власника земельної ділянки від орендних відносин з орендарем ТОВ "Агропром", отриману останнім задовго до направлення повідомлення про намір орендаря реалізувати своє переважне право на продовження дії договору, що не заперечується позивачем, тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму в строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.
Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.
Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору.
Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, згідно з якою наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою процедури і строків.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Отже, при вирішенні спору між сторонами договору оренди землі щодо реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, суд має з`ясувати, зокрема, чи досягнуто між сторонами згоди щодо нових істотних умов договору.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 18 січня 2021 року у справі № 733/513/18 та від 29 червня 2022 року у справі № 692/531/21.
Установивши, що у ОСОБА_1 відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з ТОВ "Агропром" на новий строк у зв`язку з бажанням самостійно користуватися належною їй землею, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Агропром", оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" процедури та за наявності волевиявлення сторін.
Апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи ТОВ "Агропром" про те, що уклавши з ПП "Воронинці" договір оренди землі щодо земельної ділянки, яка перебувала в його користуванні, ОСОБА_1 не порушила його переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки дія договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ "Агропром" припинилася в грудні 2020 року, а новий договір оренди землі з ПП "Воронинці" укладений у березні 2021 року і був достроково розірваний.
Крім того, ще у травні 2020 року, ОСОБА_1 повідомила про те, що вона не має наміру продовжувати з позивачем договірні відносини щодо оренди належної їй земельної ділянки, оскільки має намір самостійно здійснювати обробіток належної їй земельної ділянки. У зв`язку з наведеним, просила не проводити ніяких сільськогосподарських робіт після закінчення дії договору.
За наведених обставин укладення в судовому порядку договору оренди землі за відсутності згоди власника земельної ділянки суперечить закону. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29 червня 2022 року у справі № 692/531/21 (провадження 61?2885св22) та від 20 липня 2022 року у справі № 692/525/21 (провадження № 61-2878св22). У вказаних постановах Верховний Суд також зауважив, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. При цьому Верховним Судом взято до уваги окрему думку по справі № 692/525/21.
З огляду на викладене, а також висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 січня 2021 року в справі № 733/513/18, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 777 ЦК України та 33 Закону України "Про оренду землі" (161-14) .
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17 та Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 702/699/16-ц, є безпідставними з огляду на таке.
У справі № 702/699/16-ц Верховний Суд вказав на загальні правила застосування частин першої та шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та необхідність встановлення судами юридичних фактів сукупність яких є підставою для висновку про порушення переважного права орендаря на укладення нового договору оренди землі, і не викладав власного висновку, а направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у зв`язку з неповним встановленням судами попередніх інстанцій обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У справі № 910/12017/17 спір виник щодо переважного права позивача на визнання продовженим (укладення на новий строк) договору оренди нежитлового приміщення з правом викупу. Заявник у касаційній скарзі посилався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 777 ЦК України. Відхиляючи касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що застосовану в частині першій статті 285 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та в частині першій статті 777 ЦК України фразу, що орендар має переважне право перед іншими особами, необхідно розуміти так, що переважне право може бути лише в разі наявності інших осіб, що мають намір взяти в оренду той самий предмет, і волі та бажання орендодавця передати даний предмет в оренду. Намір власника використовувати орендоване майно для власних потреб означатиме відсутність інших претендентів на отримання в оренду майна, а отже і повну відсутність, як такого, переважного права у попереднього наймача перед такими претендентами. Переважне право щодо оренди приватного майна може бути лише за інших рівних умов для всіх претендентів на орендоване майно, оскільки інакше суперечило б праву та інтересу власника здати в оренду майно на більш сприятливих умовах. З урахуванням положень частини першої статті 319 ЦК України, відповідно до якої власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції про відхилення доводів заявника про те, що відповідач зобов`язаний був укласти договір оренди на новий строк після отримання повідомлення орендаря про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк незалежно від наміру використовувати майно для власних потреб. Верховний Суд зауважив, що за наявності наміру передати майно в оренду та наявності попереднього орендаря, який належно виконував обов`язки за договором оренди, за інших рівних умов право вибору орендодавцем орендаря прямо обмежено передбаченим частиною першою статті 285 ГК України та частини першої статті 777 ЦК України.
Апеляційний суд правильно зазначив, що оскільки у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агропром" відмовлено, то відсутні підстави для компенсації судових витрат, понесених позивачем, за рахунок відповідачів, та правильно скасував додаткове рішення, яким вирішено питання про відшкодування судових витрат за розгляд цивільної справи № 692/526/21.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував зміни, які внесені в статтю 33 Закону України "Про оренду землі" у наведеному випадку не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі та до прийняття незаконного судового рішення.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження апеляційного суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновки суду апеляційної інстанції
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Щодо клопотання ТОВ "Агропром" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з частиною першою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Наведене ТОВ "Агропром" обґрунтування наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (справа містить виключну правову проблему щодо поєднання застосування статті 777 ЦК України та нової редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі"), не дають підстав для висновку, що зазначена справа містить виключну правову проблему, оскільки практика застосування Верховним Судом положень статей 33 Закону України "Про оренду землі"та 777 ЦК України (435-15) є сталою, а отже передбачуваною у їх практичному застосуванні.
Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання ТОВ "Агропром" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для його задоволення, а заявник не навів обґрунтованих мотивів щодо цього.
Щодо клопотання ТОВ "Агропром" про розгляд справи за участю сторін
Згідно з частиною 402 ЦПК України (1618-15) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то у задоволенні клопотання ТОВ "Агропром" про розгляд справи за участю представника необхідно відмовити.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром" про розгляд справи за участю сторін відмовити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром" залишити без задоволення.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 27 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак