розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-капітал" на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-капітал" (далі - ТОВ "ФК "Житло-капітал") про стягнення пені.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 29 січня 2015 року між нею та ТОВ "ФК "Житло-Капітал" укладено договір № 36-2901/2015-2 про участь у Фонді фінансування будівництва, згідно з умовами якого вона передала управителю в управління грошові кошти у розмірі 980 476,00 грн з метою отримання у власність житла - об`єкта інвестування - квартири АДРЕСА_1 .

Термін введення будинку в експлуатацію - 31 грудня 2016 року, а термін передачі об`єкта інвестування довірителю до 31 грудня 2017 року.

На виконання умов вищевказаного договору 29 січня та 06 лютого 2015 року вона сплатила кошти у розмірі 980 476,00 грн.

06 лютого 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір про відступлення майнових прав № М36-2901/2015-2, згідно умов якого вона отримала майнові права на об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 .

Станом на день звернення до суду з цим позовом відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.

Із урахуванням зазначеного, посилаючись на положення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь пеню за період з 01 квітня 2017 року по 25 лютого 2020 року у розмірі 31 032 065,40 грн

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року, ухваленим у складі судді Шум Л. М., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у правовідносинах, які склались між позивачем та відповідачем під час укладення договору № 36-2901/2015-2 про участь у Фонді фінансування будівництва, Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) не підлягає застосуванню.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "ФК "Житло-капітал" на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 29 414,28 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що правовідносини між відповідачем та позивачем (замовником) зі спорудження об`єкта нерухомості за своїм характером належать до сфери регулювання Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , а тому до спірних правовідносин слід застосувати положення частини п`ятої статті 10 вказаного закону.

Установивши, що ТОВ "ФК "Житло-Капітал" не виконало зобов`язань, передбачених договором, а саме не завершило будівництво у термін, зазначений у договорі, апеляційний суд дійшов висновку про те, що з ТОВ "ФК "Житло-Капітал" на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 29 414,28 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2021 року ТОВ "ФК "Житло-Капітал" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", які не регулюють спірні правовідносини, не врахував, що при підписанні договору позивач погодилась з його умовами та була ознайомлена із застосуванням до цих правовідносин положень Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) .

Позивач ОСОБА_1 касаційну скаргу не подавала, постанову апеляційного суду щодо розміру стягнутої судом пені не оскаржувала.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ "ФК "Житло-Капітал" укладено договір № 36-2901/2015-2 про участь у Фонді фінансування будівництва.

06 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ "ФК "Житло-Капітал" укладено договір № М36-2901/2015-2 про відступлення майнових прав.

Відповідно до пункту 1.1 Правил Фонду фінансування будівництва виду А "ЖК СОНЯЧНА РІВ`ЄРА" (І черга), підписаних ОСОБА_1, ці правила Фонду фінансування будівництва виду А "ЖК СОНЯЧНА РІВ`ЄРА" (І черга) розроблені у відповідності до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" № 978-IV від 19 червня 2003 року (978-15) зі змінами та доповненнями, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) та інших законодавчих актів.

Згідно зі свідоцтвом від 06 лютого 2015 року № С36-2901/2015-2 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А "ЖК СОНЯЧНА РІВ`ЄРА", ОСОБА_1 передала управителю на виконання умов договору № 36-2901/2015-2 про участь у Фонді фінансування будівництва від 29 січня 2015 року кошти у сумі 980 476,00 грн.

31 січня 2017 року між ТОВ "ФК "Житло-Капітал" (управитель) та ТОВ "Укрбуд Девелопмент" укладено додаткову угоду № 6 до договору управителя із забудовником № 26/05 від 26 травня 2014 року, згідно з якою змінені планово-орієнтовні строки введення в експлуатацію об`єкта будівництва - 31 грудня 2018 року, та планово-орієнтовні строки передачі об`єкта будівництва під заселення - 31 березня 2019 року.

01 березня 2017 року ТОВ "ФК "Житло-Капітал" направило на адресу ОСОБА_1 лист № 04-01/03/17 про перенесення строків здачі в експлуатацію об`єкта будівництва.

08 липня 2019 року між ТОВ "ФК "Житло-Капітал" (управитель) та ТОВ "Укрбуд Девелопмент" укладено додаткову угоду № 9 до договору управителя із забудовником № 26/05 від 26 травня 2014 року, згідно з умовами якої змінені планово-орієнтовні строки прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва - 31 грудня 2019 року.

15 липня 2019 року ТОВ "ФК "Житло-Капітал" направило на адресу ОСОБА_1 лист № 01-15/07/19 про перенесення строків здачі в експлуатацію об`єкта будівництва.

Згідно з сертифікатом серія ІУ № 163201701978 від 18 червня 2020 року, будинок АДРЕСА_2, готовий до експлуатації.

16 лютого 2021 року на виконання умов договору від 29 січня 2015 року № 36-2901/2015-2 про участь у Фонді фінансування будівництва, між ТОВ "Укрбуд Девелопмент" та ОСОБА_1 підписано акт № 298 про прийняття-передачі об`єкта інвестування.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 627 та статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

У відповідності до статті 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (далі - Закон № 978-IV (978-15) ) управитель - це фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом, а Правила фонду - це система норм, затверджена та оприлюднена управителем цього фонду, якої мають дотримуватися всі суб`єкти системи фінансово-кредитних механізмів будівництва житла для досягнення мети управління майном, визначеної установником управління, що повинні відповідати вимогам цього Закону. Законом № 978-IV (978-15) та укладеними відповідно до нього договорами урегульована система фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю, тобто дії суб`єктів цієї системи (довірителів, управителів, забудовників та інш.) при організації будівництва житла, фінансуванні цього будівництва та здійсненні операцій з нерухомістю (стаття 3 Закону).

З метою отримання довірителями у власність житла фінансова установа як управитель створює фонд фінансування будівництва (ФФБ), управління яким здійснює відповідно до затверджених Правил фонду та договору управління майном (статті 5, 6, 7, 9 Закону № 978-IV).

Відповідно до частини другої статті 12 Закону № 978-IV правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об`єктів інвестування, порядок та умови закріплення об`єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання прийнятих на себе зобов`язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об`єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ.

Частинами першою-третьою статті 18 Закону № 978-IV визначено, що управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов`язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до: змін технічних характеристик об`єктів будівництва та/або об`єктів інвестування; погіршення споживчих властивостей об`єктів будівництва та/або об`єктів інвестування; зростання вартості будівництва більше ніж на двадцять відсотків; збільшення строків будівництва більше ніж на дев`яносто днів.

У разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об`єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв`язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов`язань за договором, визначені цим Законом.

Забудовник зобов`язаний на вимогу управителя протягом строку, визначеного в договорі, повернути грошові кошти на рахунок ФФБ або уступити майнові права на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, чи на інші предмети іпотеки управителю з додержанням вимог статті 10 цього Закону, якщо інше не передбачене договором.

Стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає наступні дефініції: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Таким чином, норми Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) застосовуються до правовідносин при будівництві житла та операціях з нерухомістю в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Як зазначив Конституційний Суд України в Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору.

Позивач мав на меті задовольнити власні потреби у житлі, він є споживачем, зокрема фінансової послуги, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Позивач, у розумінні положень вищезазначеного Закону України "Про захист прав споживачі" (1023-12) , має право на захист свого порушеного права шляхом стягнення неустойки відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 3 % загальної вартості послуги.

Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц (провадження № 61-264св19) та від 08 вересня 2021 року у справі № 755/17909/19 (провадження № 61-10431св21).

Установивши, що ТОВ "ФК "Житло-Капітал" не виконало належним чином зобов`язань за договором про участь у Фонді фінансування будівництва, враховуючи, що розмір винагороди управителя за управління майном довірителя договором № 36-2901/2015-2 про участь у Фонді фінансування будівництва від 29 січня 2015 року не визначено, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у сумі 29 414,28 грн.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та до тлумачення норм матеріального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.