за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2021 року у складі судді Байцар Л. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 січня 2022 року у складі колегії суддів: Владичан А. І., Литвинюк І. М., Лисака І. Н.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року Чернівецька міська рада звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь 2 005 440,41 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку та судовий збір у розмірі 30 081,61 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Чернівецька міська рада посилалася на те, що 05 квітня 2018 року ОСОБА_1 набув право власності на єдиний майновий комплекс, який складається з лабораторного корпусу загальною площею 1 030,9 кв. м, головного корпусу загальною площею 3 825,1 кв. м, складу інвентаря загальною площею 488,1 кв. м, котельні загальною площею 345,7 кв. м, пожежного резервуара 35,0 кв. м, вбиральні, пожежного резервуара, автозаправочної станції, каналізаційної станції, складу склотари, складу матеріалу, складу солі та бетонної огорожі. Зазначений комплекс розташований на АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:65:001:0006.

У зв`язку з не оформленням ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою на правах оренди, що спричинило фактичне безоплатне її використання, відповідачу надіслано лист від 30 вересня 2020 року № 04/01-08/3-07/2250 з пропозицією сплатити кошти за користування землею, який відповідач залишив без реагування.

У період з 05 квітня 2018 року до 15 березня 2021 року відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 орендну плату за землю в установленому законодавчими актами розмірі, унаслідок чого зберіг за рахунок Чернівецької міської ради як користувач земельної ділянки майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,9602 га, кадастровий номер 7310136900:65:001:0006, становить 23 369 299,00 грн.

Згідно з розрахунком безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю та податку до нього, який здійснений департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради, недоотримана міською радою сума орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою в період з 05 квітня 2018 року до 15 березня 2021 року становить 2 005 440,41 грн. У зв`язку з цим міська рада просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Садгірський районний суд м. Чернівці рішенням від 01 листопада 2021 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради 2 005 440,41 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку на АДРЕСА_1, кадастровий номер 7310136900:65:001:0006. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки ОСОБА_1 без укладення договору оренди землі, без оформлення права на землю використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів для обслуговування нерухомого майна, тобто безоплатно нею користувався. У зв`язку з цим у межах позовної давності територіальна громада міста Чернівців в особі Чернівецької міської ради була позбавлена можливості отримати дохід від здавання земельної ділянки в оренду в період з 05 квітня 2018 року до 15 березня 2021 року. Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Чернівецький апеляційний суд постановою від 21 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2021 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому виходив з того, що позивач належним чином обґрунтував свої вимоги, які спрямовані на отримання від відповідача компенсації у зв`язку з користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без внесення плати, а позиція відповідача зводиться до заперечення позову з метою уникнення сплати коштів.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У лютому 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 січня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15, від 16 червня 2020 року у справах № 145/2047/16 та № 689/26/17, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 686/1411/19, від 29 січня 2019 року у справі № 639/1414/18; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України)).

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні від 12 квітня 2018 року № 912018040650000899 проведено судову почеркознавчу експертизу, згідно з якою у наданих на дослідження документах, зокрема у договорі купівлі-продажу від 05 квітня 2018 року, укладеному між ОСОБА_1 і ТОВ "Петрікор Транс", підписи та рукописні записи тексту виготовлені не ОСОБА_2 . З огляду на те, що договір купівлі-продажу від 05 квітня 2018 року однією із сторін не було підписано, він є неукладеним.

Крім того, для підтвердження обставини неукладеності правочину ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом. Водночас суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 201/4096/21. Разом з цим, рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2022 року у справі № 201/4096/21 за позовом відповідача скасовано рішення від 05 квітня 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 40516986, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г. О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12307373101, про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на єдиний майновий комплекс за адресою АДРЕСА_1 . У мотивувальній частині зазначеного рішення встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу на АДРЕСА_1 від 05 квітня 2018 року продавець, а саме директор ТОВ "Петрікор Транс" ОСОБА_2, не виявляла своєї волі на вчинення правочину, оскільки не підписувала цього договору, правочин є таким, що не вчинений (не відбувся), права та обов`язки за правочином сторони не набули, а правовідносини за ним - не виникли. Таким чином, відповідач ніякого майна, про яке йдеться у позові міської ради не набув та не зберіг.

Суди не врахували, що згідно з висновком експерта від 02 вересня 2021 року № 29/21 площа земельних ділянок в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:65:001:0006 та під фактично наявними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1, зазначеними у договорі купівлі-продажу від 05 квітня 2018 року, необхідна для обслуговування її конструктивних елементів становить 0,8469 га. Крім того, у цьому висновку вказано, що на території є низка об`єктів які не вказані у договорі від 05 квітня 2018 року і належать сторонній особі. Разом з цим суди не з`ясували власника (власників) інших об`єктів нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці.

Також суди не звернули уваги на наявність судових рішень, а саме: про накладення арешту та передання активів, на які у кримінальному провадженні накладено арешт та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, -єдиний майновий комплекс на АДРЕСА_1 ; про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута - ТОВ "Аква-Стандарт Захід", проведеного 02 березня 2018 року, оформленого протоколом № 1 про проведення аукціону з продажу майна боржника ТОВ "Аква-Стандарт Захід" від 02 березня 2018 року. Вказані судові рішення додатково підтверджують той факт, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати свої права власника майна та використовувати його.

Скарга також містить доводи про те, що при складенні розрахунку Чернівецька міська рада не провела відповідного обстеження з метою визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, яка фактично використовувалась. Більше того, всупереч закону розрахунок складено Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, а не комісією.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 червня 2022 року справа № 726/566/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що з 05 квітня 2018 року ОСОБА_1 був власником єдиного майнового комплексу, який складається з лабораторного корпусу загальною площею 1 030,9 кв. м, головного корпусу загальною площею 3 825,1 кв. м, складу інвентаря загальною площею 488,1 кв. м, котельні загальною площею 345,7 кв. м, пожежного резервуара загальною площею 35,0 кв. м, вбиральні, пожежного резервуара, автозаправочної станції, каналізаційної станції, складу склотари, складу матеріалу, складу солі та огорожі залізобетонної. Єдиний майновий комплекс розташований на АДРЕСА_1 .

Право власності на зазначене майно виникло на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2018 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03 березня 2021 року № 246824297.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 03 червня 2020 року № НВ-7305546122020 вказане майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:65:001:0006, яка є сформованою.

13 грудня 2018 року Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради надіслав ОСОБА_1 лист з пропозицією звернутись протягом 1 місяця із заявою до ЦНАП щодо надання в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

30 вересня 2020 року Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради надіслав ОСОБА_1 лист з пропозицією сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 05 квітня 2018 року до 28 вересня 2020 рік у сумі 1 683 245,37 грн.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03 червня 2020 року № 448 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,9602 га на АДРЕСА_1 становить 23 369 299,00 грн.

З ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року та від 23 березня 2021 року у справі 904/7044/15 відомо, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2015 року ТОВ "Аква-Стандарт Захід" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гольчановського Г. С. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 13 липня 2007 року № 05/33/2007-КЛТ, укладеним між АТ "Дельта Банк" і ТОВ "Аква-Стандарт Захід", крім інших, також був укладений договір іпотеки від 13 липня 2007 року № 05/33/1/2007-КЛТ. Предмет іпотеки - комплекс (загальна площа 5 724,8 кв. м) на АДРЕСА_1, який складається з: літ. А - лабораторний корпус, цегла, загальною площею 3 825,1 кв. м; літ. В - склад інвентаря, цегла, загальною площею 488,1 кв. м; літ. Г - котельня, цегла, загальною площею 345,7 кв. м; літ. Д - пожежний резервуар, цегла, загальною площею 35,0 кв. м; літ. Ж - вбиральня, цегла; літ. К - пожежний резервуар, літ. Л -автозаправочна станція, цегла; літ. М - каналізаційна станція, цегла; літ. Н - склад склотари, метал; літ. О - склад матеріалу, метал; літ. П - склад солі, цегла; літ 1 - огорожа, залізо/бетон. Заставна вартість майна складає 17 732 836,00 грн.

02 березня 2018 року організатор аукціону - Товарна біржа "Криворізька" провів другий повторний аукціон з продажу заставного майна боржника. Початкова вартість продажу - 13 803 704,32 грн, вартість реалізації - 1 021 474,12 грн. Переможцем аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей Істейт" (далі - ТОВ "Кей Істейт"), яке в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2018 року відчужило зазначене нерухоме майно ТОВ "Петрікор Транс".

За результатами аукціону його організатор, ліквідатор та переможець аукціону підписали відповідний протокол № 1 та акт про передання права власності на нерухоме майно від 02 березня 2018 року.

У свою чергу, ТОВ "Петрікор Транс" на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2018 року продало нерухоме майно ОСОБА_1

АТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою від 21 березня 2018 року № 23.1/1085 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута - ТОВ "Аква-Стандарт Захід", проведеного 02 березня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2019 року у справі № 904/7044/15 цю заяву задоволено. Визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута - ТОВ "Аква-Стандарт Захід", проведеного 02 березня 2018 року, оформленого протоколом № 1 від 02 березня 2018 року.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року у справі № 904/7044/15 залишено без змін.

Крім того, за результатами розгляду зазначеної справи ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року, ухвалою цього ж суду від 23 березня 2021 року про виправлення описки витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ "Аква-Стандарт Захід" нерухоме майно - комплекс на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 як власник єдиного майнового комплексу з 05 квітня 2018 року (дата укладення договору купівлі-продажу) до 15 березня 2021 року (дата, що передувала винесенню ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року про витребування майна з незаконного володіння) не уклав договору оренди землі, права на землю не оформив, користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів для обслуговування нерухомого майна, оплату за користування цією земельною ділянкою не здійснював. Унаслідок цього згідно з розрахунком від 15 березня 2021 року, затвердженим директором Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради з 05 квітня 2018 року до 15 березня 2021 року загальна сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю становить 2 005 440,41 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Позов у цій справі спрямований на стягнення з особи, за якою було зареєстроване право власності на об`єкти нерухомого майна, грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщено.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України (435-15) застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України).

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України (435-15) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 без укладення договору оренди землі, без оформлення права на землю використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів для обслуговування нерухомого майна, тобто безоплатно користувався земельною ділянкою. У зв`язку з цим, в межах позовної давності, територіальна громада міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради була позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду в період з 05 квітня 2018 року до 15 березня 2021 року.

При цьому спростовуючи доводи відповідача про те, що він фактично не користується земельною ділянкою суди виходили з того, що відповідно до статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту державної реєстрації, і в спірному випадку саме з дати реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 05 квітня 2018 року ОСОБА_1 набув права власності на об`єкти нерухомості.

Крім того, суди вважали безпідставними доводи відповідача про не можливість користування земельною ділянкою через накладення арешту на майновий комплекс та прийняття рішення про передачу вказаного майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з огляду на те, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2018 року накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на нерухоме майно на АДРЕСА_1, однак така заборона не стосувалася права користування майном, яке передбачене статтею 377 ЦК України, в якій зазначено, що власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, та свідчить про можливість відповідача користуватися вказаним майном.

Також суди не взяли до уваги і висновок експерта від 02 вересня 2021 року № 29/21 яким визначено, що для обслуговування майнового комплексу потрібна земельна ділянка площею 0,8469 га, оскільки, на думку судів попередніх інстанцій, право на використання земельної ділянки площею 2,9602 га обґрунтовується статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України (435-15) .

Разом з цим, суди не надали належної оцінки обставинам законності набуття відповідачем права власності на нерухоме мано, розташоване на АДРЕСА_1 .

Так, згідно із частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти (див. правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 585/2843/17).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах від 27 червня 2018 року у справі № 921/403/17-г/6, від 08 серпня 2019 року у справі № 909/472/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності і такої підстави закон не передбачає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зробила висновок, що сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Результат аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України дає підстави для висновку, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Частинами першою-третьою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що АТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою від 21 березня 2018 року № 23.1/1085 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута - ТОВ "Аква-Стандарт Захід", проведеного 02 березня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2019 року у справі № 904/7044/15, заяву АТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута - ТОВ "Аква-Стандарт Захід", проведеного 02 березня 2018 року задоволено. Визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута - ТОВ "Аква-Стандарт Захід", проведеного 02 березня 2018 року, оформленого протоколом № 1 про проведення аукціону з продажу майна боржника ТОВ "Аква-Стандарт Захід" від 02 березня 2018 року.

Крім того, за результатами розгляду зазначеної справи ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року, ухвалою цього ж суду від 23 березня 2021 року про виправлення описки, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ "Аква-Стандарт Захід" нерухоме майно - комплекс на вул. Заводській, 44 в м. Чернівці.

В мотивувальній частині зазначеної постанови суд виходив з того, що підставою для прийняття ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2019 року, залишеної без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12 грудня 2019 року, якою визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута - ТОВ "Аква-Стандарт Захід", проведеного 02 березня 2018 року було те, що під час організації та проведення спірного аукціону були порушені норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржники або визнання його банкрутом" (2343-12) , а продаж заставного майна відбувся за значно нижчою ціною ніж його ринкова вартість, наслідком чого було визнання недійсними результатів спірного аукціону, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

З урахуванням того, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2019 року та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12 грудня 2019 року встановлено факти, які свідчать, що під час проведення спірного аукціону, не було дотримано вимог Закону, що унеможливило продаж майна боржника за найвищою ціною, чим порушені права забезпеченого кредитора, принцип добросовісності ліквідатора, а також принцип пропорційності господарського судочинства, метою якого є дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника у справі про банкрутство, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - ТОВ "Аква-Стандарт Захід" з порушенням вимог законодавства, та поза його волею, таким чином вказані обставини не потребують доказування.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вирішив задовольнити заяву (позовну заяву) ліквідатора ТОВ "Аква-Стандарт Захід" арбітражного керуючого Гольчановського Г. С. від 07 жовтня 2019 року № 02-16/241 про витребування від ОСОБА_1 майна з чужого незаконного володіння.

Таким чином, судовими рішеннями встановлено преюдиційні обставини недійсності договору купівлі-продажу за яким право власності на майновий комплекс з аукціону набуло ТОВ "Кей Істейт", та яке в подальшому відчужило це майно на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2018 року ТОВ "Петрікор Транс", яке в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2018 року продало нерухоме майно ОСОБА_1 .

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тобто, такий правочин не породжує переходу права власності до набувача (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 910/1356/13).

Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2022 року у справі № 904/5693/20 врахувавши вказаний висновок додатково констатував, що згідно з принципом приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам,у цьому випадку не виникає право власності й у майбутніх набувачів.

Отже, судові рішення у справі № 904/7044/15 свідчать про незаконність набуття як ТОВ "Кей Істейт" так і в подальшому ОСОБА_1 права власності на майновий комплекс (стаття 328 ЦК України), адже правочин за яким відбулося первісне вибуття права власності суд визнав недійсним, а тому у наступних набувачів, зокрема ОСОБА_1 не виникало право власності на це майно.

Водночас, суди попередніх інстанцій на ці обставини не звернули належної уваги та дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

Згідно з частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову через його безпідставність.