Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 389/3042/19
провадження № 61-4365св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Знам?янська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 травня 2021 року у складі судді Українського В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Знам`янської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень сільської ради.
ОСОБА_1 позовні вимоги мотивував тим, що він є власником нерухомого майна господарського двору з будівлями і спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 0,8 га (кадастровий номер 3522285400:51:000:0343). Генеральний план, затверджений рішенням Петрівської сільської ради від
25 вересня 2015 року № 727, відносить дану територію до земель промисловості та визначає відповідне функціональне призначення - для виробничих потреб. Межі земельної ділянки, відведеної для обслуговування господарських дворів, збігаються з асфальтованим покриттям дорожнього полотна по
АДРЕСА_1 .
Згідно з рішеннями Петрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 14 квітня 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку земельно-технічної документації для передачі
у власність земельних ділянок, прилеглих до належного позивачу нерухомого майна. У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виготовили відповідні проекти землеустрою, а рішеннями Петрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 14 вересня 2017 року та від 15 грудня 2017 року передано у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_3, відповідно, вищевказані земельні ділянки.
Оскаржуваними рішеннями сільською радою передано у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_5 зазначені земельні ділянки, які знаходяться між асфальтованим покриттям дорожнього полотна по АДРЕСА_1, що скоротило санітарно-захисну зону до 3 метрів між зерноскладом та цими земельними ділянками. Разом з тим, за протипожежними нормами має бути дотримана відстань від зовнішніх стін зерноскладів до 25 метрів з усіх боків.
Вважав, що дії сільської ради щодо надання земель у власність в межах санітарно-захисної зони є незаконними і фактично позбавили позивача на законних підставах використовувати майно за призначенням.
ОСОБА_1 просив визнати недійсними і скасувати: рішення Петрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області № 377 від
15 грудня 2017 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва та передачу земельної ділянки у власність" та № 302 від 14 вересня 2017 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва та передачу земельної ділянки у власність".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від
26 травня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним та скасовано рішення Петрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області № 377 від 15 грудня 2017 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва та передачу земельної ділянки у власність".
Визнано недійсним та скасовано рішення Петрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області № 302 від 14 вересня 2017 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва та передачу земельної ділянки у власність".
Стягнуто із Знам`янської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 536,80 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що земельні ділянки надані відповідачам
ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з порушенням вимог Планування і забудови міських і сільських поселень ДБН 360-92**, затверджених наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 N 44, оскільки земельні ділянки, надані відповідачам для садівництва, знаходяться в межах виробничої території та відстань між спірними земельними ділянками та будівлями, розташованими на земельній ділянці кадастровий номер 3522285400:51:000:0343 становить
4,5 метра, при необхідних 25. Крім того, відведення земельних ділянок в межах санітарно-захисної зони створили позивачу об`єктивні перешкоди для використання власного нерухомого майна за призначенням.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від
26 травня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13 травня 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 травня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від
22 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено правила предметної підсудності справи, оскільки спір по факту виник між позивачем, як фізичної особою-підприємцем, та органом місцевого самоврядування, а відтак цей спір має характер господарських відносин. Заявник також вказує на те, що судами вже розглядалась справа № 389/2242/18 між тими ж сторонами і стосовно того самого предмету спору, на що судами не було звернуто уваги. Крім того, заявник вказує, що позивачем не було обґрунтовано чим саме порушуються його права та інтереси спірними рішеннями органу місцевого самоврядування.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року поновлено представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 травня
2021 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого
2022 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області.
14 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Фактичні обставини справи
Рішенням виконавчого комітету Петрівської сільської ради від 23 травня
2008 року № 31 визнано право власності на будівлі зерносховища вартістю 12 000,00 грн, зерноскладу № 1 вартістю 5 000,00 грн, зерноскладу № 2 вартістю 48 000,00 грн, навісу на току вартістю 12 000,00 грн колишнього СТОВ "Світанок" загальною вартістю 77 021,00 грн за ОСОБА_1 ; присвоєно цим приміщенням адресу: АДРЕСА_2 . На підставі даного рішення щодо вказаного майна, розташованого по зазначеній вище адресі, 25 червня 2008 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.
Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 03 липня 2019 року щодо земельної ділянки площею 0,797 га з кадастровим номером 3522285400:51:000:0343, яка розташована по АДРЕСА_2, цільове її призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У відомостях про суб`єктів права власності на земельну ділянку (інформація про власника (землекористувача) є довідковою, актуальна інформація міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) зазначено Петрівську сільську раду Знам`янського району Кіровоградської області. У відомостях про суб`єкта речового права на земельну ділянку вказано право оренди землі, яке зареєстроване за
АДРЕСА_2 .
14 вересня 2017 року на двадцять першій сесії сьомого скликання Петрівською сільською радою прийнято рішення № 302 про затвердження ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1199 га, в тому числі ріллі - 0,1199 га - для ведення індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення (код УКЦВЗ-01.05) кадастровий номер 2522285400:51:000:0519, у власність, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок земель, що перебувають у запасі Петрівської сільської ради та передано вказану земельну ділянку останньому у власність.
15 грудня 2017 року на двадцять четвертій сесії сьомого скликання Петрівською сільською радою прийнято рішення № 377, яким вирішено затвердити
ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0514 га ріллі - для індивідуального садівництва у власність, із земель житлової та громадської забудови, (УКЦВПЗ-01.05) кадастровий номер 3522285400:51:000:0525, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок земель, що перебувають у запасі Петрівської сільської ради та передати вказану земельну ділянку останній у власність.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. (Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).
Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.
Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.
Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельних ділянок можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).
Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов`язаний був довести, що рішеннями Петрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області № 377 від 15 грудня 2017 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва та передачу земельної ділянки у власність" та № 302 від 14 вересня 2017 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва та передачу земельної ділянки у власність" відповідачі порушили його права та інтереси.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом та вказуючи про порушення його прав, зазначав, що дії сільської ради щодо надання земель у власність в межах санітарно-захисної зони є незаконними і фактично позбавили позивача на законних підставах використовувати майно за призначенням.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України (1618-15) ).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність у позивача порушеного права оскаржуваними рішеннями Петрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області № 377 від 15 грудня
2017 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва та передачу земельної ділянки у власність" та № 302 від 14 вересня 2017 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва та передачу земельної ділянки у власність", оскільки позивачем не надано доказів про те, яким саме чином оскаржуваними рішеннями органу місцевого самоврядування порушено право позивача.
За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам закону та суперечать обставинам, що мають значення для справи.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними аргументи заявника про те, що судами порушено цивільну юрисдикцію під час розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець щодо захисту порушених прав. Крім того, рішенням виконавчого комітету Петрівської сільської ради від 23 травня 2008 року № 31 визнано право власності на будівлі зерносховища за ОСОБА_1 як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем.
За правилами статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Даний спір стосується цивільних прав осіб щодо використання земельних ділянок, що належить до розгляду у порядку цивільного судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Зі змісту заявлених вимог вбачається, що позивач, як фізична особа, звернувся за захистом свого цивільного права (права щодо користування своєю земельною ділянкою), що за юрисдикцією відносить до цивільного судочинства.
Також є безпідставними аргументи заявника про те, що судами не було враховано судові рішення у справі № 389/2242/18 між тими ж сторонами і стосовно того самого предмету спору, оскільки аналіз судових рішень по справі № 389/2242/18 свідчить про те, що підстави заявлених позовних вимог є відмінними від підстав заявлених вимог у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права(частина перша статті 412 ЦПК України).
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).
Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, додаткових збирання доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 травня
2021 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого
2022 року підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі ного рішення про відмову у позові, судові витрати, які понесла ОСОБА_3 за подання апеляційної скарги в розмірі 2 305,20 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 3 073,60 грн, а всього 5 378,80 грн, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .
Керуючись статтями 141, 400, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від
26 травня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від
22 лютого 2022 рокускасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Знам`янської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень сільської ради відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )
5 378,80 грн судових витрат.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 травня
2021 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого
2022 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун