розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою адвоката Самофалової Оксани Юріївни як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила визнати незаконним та скасувати наказ Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (далі - університет "Україна", університет) від 08 грудня 2020 року № 1-д "Про оголошення догани" в частині оголошення догани ОСОБА_1, директору фінансовому; визнати незаконним та скасувати наказ університету від 15 січня 2021 року № 9-К "Про звільнення" в частині звільнення ОСОБА_1, директора фінансового; поновити її на роботі на посаді директора фінансового університету "Україна" з 16 січня 2021 року, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 січня 2021 року до 21 вересня 2021 року в розмірі 139 090,60 грн та заборгованість із заробітної плати в розмірі 505,07 грн.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що вона працювала на різних посадах у відповідача з 2001 до 2021року.

Наказом університету від 08 грудня 2020 року № 1-д "Про оголошення догани", директору фінансовому ОСОБА_1 оголошено догану за свідомий бойкот і невиконання наказів, розпоряджень і вказівок президента університету щодо виконання службових обов`язків.

Наказом університету "Україна" від 15 січня 2021 року № 9-К "Про звільнення" ОСОБА_1, директора фінансового, звільнено з 15 січня 2021 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, як такої, до якої раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (пункт 3 стаття 40 КЗпП України). Наказ прийнятий, враховуючи вже оголошену ОСОБА_1 догану наказом від 08 грудня 2020 року № 1-д, а також факт порушення правил внутрішнього розпорядку, зафіксований актом від 14 січня 2021 року.

Вважаючи накази відповідача незаконними, оскільки свої трудові обов`язки вона виконувала належним чином, зокрема виконувала накази та розпорядження президента університету та не порушувала правила трудового розпорядку, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 01 листопада 2021 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ від 08 грудня 2020 року № 1-д "Про оголошення догани" в частині оголошення догани ОСОБА_1, директору фінансовому. Визнав незаконним та скасував наказ від 15 січня 2021 року № 9-К "Про звільнення" в частині звільнення ОСОБА_1, директора фінансового. Поновив ОСОБА_1 на посаді директора фінансового Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" з 16 січня 2021 року. Стягнув з університету на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 16 січня 2021 року до 01 листопада 2021 року в розмірі 161 999,64 грн з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України. В решті позову відмовив. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за один місяць вимушеного прогулу, який становить 17 181,78 грн, допустив до негайного виконання. Стягнув з університету на користь держави судовий збір у розмірі 2 528,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довела належними і допустимими доказами неможливість виконати розпорядження від 29 жовтня 2020 року № 67-Р у строк до 03 листопада 2020 року, адже вона була тимчасово непрацездатною у зв`язку з хворобою на Covid-19; іншого строку для виконання цього розпорядження відповідач не встановлював, тому його невиконання не є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Відповідно, позивач не могла бути звільнена з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (систематичне невиконання трудових обов`язків). Крім цього, доказів вживання спиртних напоїв на робочому місці немає, а перевірка присутності працівників на робочих місцях 14 січня 2021 року не узгоджується з наказом відповідача від 18 грудня 2020 року № 225, тому зазначений в наказі про звільнення акт перевірки від 14 січня 2021 року про порушення ОСОБА_1 правил внутрішнього розпорядку не є належним доказом.

Святошинський районний суд м. Києва додатковим рішенням від 14 грудня 2021 року стягнув із університету "Україна" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 32 500 грн.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2022 року апеляційну скаргу Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" задовольнив. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь університету судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 6 516,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивача було обґрунтовано звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, тому відсутні підстави для її поновленні на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки, маючи не зняте і не непогашене дисциплінарне стягнення у вигляді догани, вона вчинила нове дисциплінарне порушення.

Вирішуючи спір суд першої інстанції не надав належної правової оцінки всім обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Додаткове рішення суду першої інстанції не було предметом апеляційного перегляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 02 червня 2022 року, адвокат Самофалова О. Ю. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 172/1113/16, від 17 грудня 2020 року у справі № 643/9770/17, від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 20 січня 2020 року у справі № 466/150/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Апеляційний суд не взяв до уваги, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 статті 40 КЗпП України відповідач здійснив без дотримання норм трудового законодавства, оскільки факти невиконання позивачем без поважних причин трудових обов`язків та наявність її вини відповідач не довів, не надав доказів того, що при накладенні на позивача дисциплінарних стягнень було дотримано передбачені статтями 147, 148, 149 КЗпП України правила та порядок застосування дисциплінарних стягнення, в тому числі і щодо врахування попередньої роботи позивача.

Матеріали справи містять докази, що підтверджують неможливість виконання позивачем розпорядження від 29 жовтня 2020 року № 67-Р у встановлений строк. Це розпорядження не виконане з поважних причин, а іншого строку для його виконання відповідач не встановлював. Саме тому його невиконання не могло бути підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Ще однією підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани зазначено її ухилення від погодження та підписання наказу від 29 жовтня 2020 року № 179 "Про запровадження системи внутрішнього контролю в Університеті "Україна", від 07 грудня 2020 року "Про адміністрування автоматизованої системи "Акцент". Проте наказ № 179 надіслано на її електронну адресу лише 04 грудня 2020 року о 14:54 год, що практично унеможливило його виконання до 04 грудня 2020 року, про що зазначено і в наказі про оголошення догани. Матеріали справи не містять будь-яких відомостей, яким чином і коли позивачу було запропоновано погодити та підписати зазначені накази, і що вона умисно ухилялася від цього.

Позивач заперечує той факт, що до кола її посадових обов`язків (до трудової функції) входить "погодження" наказів про запровадження системи внутрішнього контролю в Університеті "Україна", наказів про адміністрування автоматизованої системи "Акцент", змісту типового договору (контракту) з головним бухгалтером ТВСП. Відповідач не надав посадової інструкції директора фінансового.

Посилання апеляційного суду на те, що обов`язок погодження наказів закріплений в пунктах 2.55-2.57 Інструкції з діловодства у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини "Україна", затвердженої наказом від 28 лютого 2014 року № 19, заслуговує на критику, оскільки в цій Інструкції не зазначено обов`язку конкретної посадової особи погоджувати певні документи. Апеляційний суд також не врахував, що жодних відомостей про ознайомлення позивача з вказаною інструкцією відповідач не надав. Сам по собі факт участі позивача в обговоренні змісту типового (договору) контракту з головним бухгалтером ТВСП та надання зауважень і пропозицій не підтверджує обов`язків позивача погоджувати (візувати) зміст типового контракту з головним бухгалтером ТВСП.

Про невиконання наказів відповідача позивачу вперше стало відомо з наказу про звільнення, адже її не було повідомлено про допущені порушення, які зазначені в наказах, від неї не вимагали пояснень і її не повідомляли про оголошення догани. А тому такі порушення не можуть бути взагалі враховані при застосуванні до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Додаткове рішення та рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 505,07 грн не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду.

У липні 2022 до Верховного Суду надійшов відзив Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на касаційну скаргу, які мотивовані законністю і обґрунтованістю постанови апеляційного суду. Постанови Верховного Суду, на які посилається заявник, на відміну від цієї справи, містять зовсім інші фактичні обставини справи, що зумовили різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин; аргументи, викладені в касаційній скарзі, є надуманими, ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються будь-якими доказами; вимоги скаржника зводяться до переоцінки доказів, а сам факт незгоди заявника з рішенням не є підставною для його скасування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію, щодо подібності правовідносин. Для встановлення подібності справ і відносин касаційні суди, зокрема, звертаються до таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення першої інстанції, повно та всебічно дослідив всі обставини справи та застосував до спірних правовідносин норми матеріального права таким чином, що висновки апеляційного суду фактично відповідають суті правових позицій Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

15 січня 2021 року було складено акт про відмову від ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення, підписаний начальником відділу кадрів, першим проректором, начальником юридичного відділу. Тобто вказаний факт спростовує твердження позивача про те, що начебто вона дізналася про її звільнення 09 лютого 2021року та, що існують підстави поважності пропуску місячного строку для його оскарження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

30 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом університету "Україна" від 15 червня 2001 року № 71-к ОСОБА_1 прийнято на посаду в. о. головного бухгалтера та з цього часу вона працювала у закладі на посадах головного бухгалтера, проректора з фінансово-економічної роботи - головного бухгалтера, фінансового директора, яку у зв`язку з приведенням назви посад у відповідність із класифікатором професій перейменовано на посаду "директор фінансовий".

Розпорядженням президента університету від 29 жовтня 2020 року № 67-Р з метою здійснення оперативного контролю за фінансово-господарською діяльністю зобов`язано ОСОБА_1 надати Центру внутрішнього аудиту документи, зокрема, оборотно-сальдові відомості, розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості за кожен квартал, договори позички та фінансової допомоги, касові документи, журнали-ордери за рахунками 376, 377, за кожен квартал за період з 01 січня 2015 року до 30 жовтня 2020 року включно в строк до 03 листопада 2020 року.

Зазначене розпорядження позивач отримала в п`ятницю 30 жовтня 2020 року, що не заперечує і відповідач, проте в понеділок 02 листопада 2020 року у неї підвищилася температура, у зв`язку з чим вона звернулась до лікаря та здала тест на COVID-19, який виявився позитивним, тому з 04 до 23 листопада ОСОБА_1 перебувала на лікарняному. Цей факт також підтверджується і наказом відповідача № 282-К, згідно з яким з 03 листопада 2020 року для працівників департаменту фінансово-господарської діяльності запроваджено дистанційну роботу на дому до офіційних результатів тесту на гостру респіраторну хворобу COVID-19 ОСОБА_1, директора фінансового (т. 1 а. с. 32), а також наказом від 05 листопада 2020 року № 285-К про направлення на самоізоляцію з 05 до 16 листопада 2020 року працівників, які мали контакт з пацієнтом із підтвердженим випадком COVID-19.

29 жовтня 2020 року з метою підвищення виконавчої дисципліни підрозділів, забезпечення оперативного контролю за діяльністю університету "Україна" та на виконання розпорядження президента університету від 14 серпня 2020 року № 40-р видано наказ № 179 "Про запровадження системи внутрішнього контролю в університеті "Україна", яким затверджено форму внутрішнього контролю та строки її подання до Центру внутрішнього аудиту. Відповідальні особи: ОСОБА_2, начальник Центру внутрішнього аудиту; ОСОБА_1, директор фінансовий; ОСОБА_4, головний бухгалтер.

Згідно з пояснювальною запискою ОСОБА_1 від 09 грудня 2020 року наказ від 29 жовтня 2020 року № 179 було надіслано на її електронну адресу лише 04 грудня 2020 року о 14:54, що практично унеможливило його виконання до 04 грудня 2020 року.

Про те, що вказаний наказ розісланий відділом організаційної роботи і контролю тільки 04 грудня 2020 року, зазначено і в наказі про оголошення догани.

Відповідно до наказу відповідача від 07 грудня 2020 року № 206 "Про адміністрування автоматизованої системи "Акцент" з метою врегулювання та адміністрування роботи користувачів автоматизованої системи (АС) "Акцент", збереження електронних даних та здійснення контролю за обслуговуванням програмного забезпечення і ведення баз даних створено комісію для передачі прав надання доступу до бази даних, адміністрування бази даних, архівів АС "Акцент", у т.ч. до створення нових користувачів. До складу комісії входила також ОСОБА_1, директор фінансовий.

ОСОБА_1 у своїй службовій записці від 30 листопада 2020 року повідомила президента університету "України" про відсутність адміністратора бази даних, який обслуговував АС "Акцент", загрозу виходу з ладу та зупинки її роботи, а також про відсутність доступу у працівників до внутрішньої її частини.

Згідно з пунктами 2.55-2.57 Інструкції з діловодства у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини "Україна" у разі потреби в оцінці доцільності створення документа, його обґрунтованості та відповідності законодавству здійснюється погодження створюваного проєкту документа. Погодження може здійснюватися як в університеті (із структурними підрозділами, посадовими особами, які відповідно до їх компетенції займаються питаннями, порушеними в проєкті документа) - внутрішнє погодження, так і за його межами (іншими заінтересованими установами) - зовнішнє погодження. Внутрішнє погодження оформляється візуванням проєкту документа. Віза включає: особистий підпис, ініціали та прізвище особи, яка візує документ, та дату візування. При візуванні наказів обов`язково вказується посада особи, яка візує.

Доказів ознайомлення позивача з вказаною інструкцією відповідач не надав.

04 грудня 2020 року начальником юридичного відділу університету Шамраєм В. Г. складено службову записку, в якій він доповів президенту університету ОСОБА_3 про неможливість здійснити, передбачену розпорядженням від 29 жовтня 2020 року № 67-Р "Про запровадження системи внутрішнього контролю в університеті", перевірку даних з підстав не передання станом на 04 грудня 2020 року відповідальними особами - директором фінансовим ОСОБА_1 та головним бухгалтером ОСОБА_4 жодним доступним способом відповідних документів. Вважав наведені у службовій записці факти такими, що свідчать про свідоме блокування системи внутрішнього контролю університету, протидію відновленню належного обслуговування і адміністрування системи "Акцент", уповільненню правової роботи в університеті та просив вжити відповідних заходів.

Наказом відповідача від 08 грудня 2020 року № 1-д "Про оголошення догани" ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання пункту 2 розпорядження від 29 жовтня 2020 року № 67-Р, непогодження наказу від 29 жовтня 2020 року № 179, неподання письмових зауважень відповідно до пункту 1.9 наказу від 25 листопада 2020 року № 202, непогодження з 28 жовтня 2020 року змісту типового договору (контракту).

Начальник юридичного відділу Шамрай В. Г. у службовій записці від 15 січня 2021 року на ім`я президента університету "Україна" ОСОБА_3 виклав факти щодо подальшого невиконання наказів, розпоряджень президента університету, перешкоджання проведенню незалежного аудиту, порушення Правил трудового розпорядку працівниками департаменту фінансово-господарської діяльності. Зокрема, 14 січня 2021 року о 12:30 комісією у складі: голова комісії перший проректор Кучерявий І. Т., члени комісії: начальник юридичного відділу Шамрай В. Г., начальник відділу організаційної роботи і контролю Зименко С. В., начальника відділу по роботі з персоналом Гергель Т. А., голова профспілкового комітету Дубас Р. С. зафіксовано відсутність на робочих місцях у своєму кабінеті директора фінансового ОСОБА_1, головного бухгалтера ОСОБА_4 . При подальшій перевірці в одному з кабінетів департаменту фінансово-господарської діяльності були виявлені сім посадових осіб університету, які сиділи за столом і вживали алкогольні напої: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 . Це порушення зафіксоване актом перевірки присутності працівників на робочих місцях від 14 січня 2021 року № 1/14.01.2021, 12:30.

Усім посадовим особам, зафіксованим в акті, запропоновано надати пояснення до 15:00 14 січня 2021 року.

Колективне пояснення було надане 15 січня 2021 року за вхідним номером 23.

Наказом університету "Україна" від 15 січня 2021 року № 9-К "Про звільнення" ОСОБА_1 звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, як таку, до якої раніше застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України).

Комісійним актом від 15 січня 2021 року о 16:44 зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом про звільнення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

3. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення.

Порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Встановивши, що розпорядження університету від 29 жовтня 2020 року № 67-Р в установлені в ньому строки позивач не виконала з поважних причин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що немає підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за його невиконання. Відповідач не надав доказів, що підтверджують винну умисну поведінку позивача, що призвела до порушення трудової дисципліни.

Також, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани зазначено ухилення від погодження та підписання наказів від 29 жовтня 2020 року № 179 "Про запровадження системи внутрішнього контролю в Університеті "Україна", від 07 грудня 2020 року № 206 "Про адміністрування автоматизованої системи "Акцент".

Однак, суд першої інстанції встановив, що наказ від 29 жовтня 2020 року № 179 на електронну адресу ОСОБА_1 надіслано лише 04 грудня 2020 року о 14:54, що практично унеможливило його виконання до 04 грудня 2020 року.

Крім того, матеріали справи не містять як доказів того, що позивач умисно ухилилася від погодження та підписання наказів від 29 жовтня 2020 року № 179 та від 07 грудня 2020 року № 206, так і доказів ознайомлення позивача з Інструкцією університету, а також доказів того, що до кола посадових її обов`язків (до трудової функції) входить "погодження" наказів про запровадження системи внутрішнього контролю в університеті "Україна", наказів про адміністрування автоматизованої системи "Акцент", змісту типового договору (контракту) з головним бухгалтером ТВСП, відповідач не надав.

Отже, встановивши, що університет "Україна" не надав доказів, що підтверджують факти невиконання ОСОБА_1 без поважних причин своїх трудових обов`язків та наявність її вини як складових дисциплінарного проступку, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що наказ від 08 грудня 2020 року № 1-д в частині оголошення ОСОБА_1 догани є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Враховуючи недоведеність відповідачем систематичного порушення позивачем трудової дисципліни, висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України здійснено відповідачем без дотримання трудового законодавства, є законним і обґрунтованим.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, не вказавши належних обґрунтувань про те, що висновки районного суду не відповідають встановленим обставинам та висловлені з порушенням норм матеріального права, здійснив переоцінку доказів, надану судом першої інстанції, при цьому не вказав, які норми процесуального права були порушені районним судом при наданні оцінки таким доказам.

За вказаних обставин Верховний Суд погоджується з аргументами касаційної скарги щодо законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд скасував законне рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення апеляційного суду -скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, сплачений ОСОБА_1 судовий збір при поданні касаційної скарги у розмірі 1 816,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, підлягає стягненню з університету "Україна" на її користь.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Самофалової Оксани Юріївни як представника ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року скасувати, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року залишити в силі.

Стягнути із Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (ЄДРПОУ 30373644) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1 816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 коп.) судового збору за подання касаційної скарги.