Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 473/4408/21
провадження № 61-2394св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Державне підприємство "Сетам", Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вуїв Оксани Вікторівни на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2022 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїУкраїни, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсними протоколу та акту про проведення електронних торгів, скасування протоколу, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з торгів.
Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вуїв О. В. подав до суду заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, а саме - нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, належне позивачеві нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, продане з електронних торгів ОСОБА_2 .
Наразі відповідач ОСОБА_2 вчиняє дії щодо пошуку покупців та продажу указаного нерухомого майна.
У разі задоволення вказаного позову право власності відповідача ОСОБА_2 буде припинено та майно повернеться у власність позивача ОСОБА_1 .
На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідач до ухвалення рішення у справі матиме можливість відчужити майно, придбане за результатами торгів, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в подальшому та призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
Посилаючись на викладені обставини, просив суд задовольнити заяву.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вуїв О. В. задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно - нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно може призвести до того, що, ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1, яка подана від його імені адвокатом Вуїв О. В., про забезпечення позову залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем заявлені вимоги немайнового характеру, пов`язані з майном, наслідком вирішення яких безпосереднє повернення на користь позивача спірної нерухомості при примусовому виконанні рішення суду не передбачається. При цьому суд зазначив, що стороною позивача у поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано наслідки невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову та не зазначено яким чином невжиття їх у майбутньому спричинить утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду. Разом з цим суд зазначив, що рішення суду за наслідками розгляду позовних вимог не підлягає примусовому виконанню, тому захід забезпечення позову у вигляді арешту нерухомості не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Узагальнені доводи касаційної скарги
07 лютого 2022 рокуОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вуїв О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2022 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
15 червня 2022 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
02 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Встановлено, що позивач просив суд визнати недійсними протокол та акт про проведення електронних торгів, скасувати протокол, визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з торгів. Тобто предметом позову у цій справі є визнання недійсними/скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав відповідача ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно.
Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, дійшов правильного висновку про її задоволення, оскільки вид забезпечення позову, який просить вжити позивач, відповідає змісту права, про захист якого він звернувся до суду, а заявником належним чином обґрунтовано існування об`єктивних ризиків невиконання чи утруднення виконання у майбутньому можливого рішення суду про задоволення позову у цій справі.
Невжиття указаних заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідач до ухвалення рішення у справі матиме можливість відчужити спірне нерухоме майно, придбане за результатами торгів, що може істотно ускладнити чи унеможливити в подальшому виконання рішення суду у випадку задоволення позову та призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, узгоджуються з нормами матеріального права, які місцевим судом правильно застосовані, та не суперечать правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції на зазначене належної уваги не звернув та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
При цьому посилання апеляційного суду на те, що наслідком вирішення заявлених позивачем вимог повернення на користь позивача спірної нерухомості не передбачається, є помилковим, оскільки суперечить приписам частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка передбачає припинення відповідних прав набувача у разі визнання судом недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію цих прав.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником - адвокатом Вуїв Оксани Вікторівни, задовольнити.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2022 року скасувати.
Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2021 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов