розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану від його імені та в його інтересах представником - адвокатом Стареньким Остапом Степановичем, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", товариство) звернулося до суду з заявою про заміну стягувача за виконавчим документом.

Заява мотивована тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року у справі № 2-190/12 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк", банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 01-08 від 10 січня 2008 року у розмірі 1 341 770,04 грн, судові витрати у розмірі 1 820 грн, а всього - 1 343 590,04 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Імексбанк" заборгованість за кредитним договором № 28-08 від 20 березня 2008 року в сумі 42 533,69 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 15 квітня 2010 року становило 459 008,99 грн шляхом звернення стягнення на належний ОСОБА_1 автомобіль марки BMW X3, легковий універсал, 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 21 березня 2008 року УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, шляхом реалізації у встановленому порядку заставленого майна.

15 серпня 2019 року між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладено Договір відступлення прав вимоги № 104, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 01-08 від 10 січня 2008 року та кредитним договором № 28-08 від 20 березня 2008 року перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Крім цього, 15 серпня 2019 року між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладено Договір відступлення прав вимоги за договором застави № 104/1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 28-08 від 20 березня 2008 року перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

На час звернення до суду із вказаною заявою рішення суду не виконано.

Посилаючись на викладені обставини, заявник просив суд замінити первісного стягувача, а саме - ПАТ "Імексбанк" його правонаступником - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" за виконавчими листами у справі № 2-190/12.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року заяву задоволено.

Замінено сторону стягувача у цивільній справі № 2-190/12 за позовом ПАТ "Імексбанк" до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставне майно, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Імексбанк" про визнання недійсними додаткових угод, зобов`язання провести перерахунок суми заборгованості та реструктуризацію боргу, про визнання недійсним кредитного договору з ПАТ "Імексбанк"на його правонаступника ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Задовольняючи заяву про заміну стягувача правонаступником, суд першої інстанції виходив з того, що заявником доведено належними та допустимими доказами, що у спірних правовідносинах відбулася заміна стягувача, а тому наявні підстави для задоволення такої заяви.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через представника - адвоката Старенького О. С. подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21 січня 2022 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Старенького О. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

14 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, щорішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року у справі № 2-190/12, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року, задоволено позовні вимоги ПАТ "Імексбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Імексбанк" заборгованість за кредитним договором № 01-08 від 10 січня 2008 року у розмірі 1 341 770,04 грн, судові витрати у розмірі 1 820 грн, а всього 1 343 590,04 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Імексбанк" заборгованість за кредитним договором № 28-08 від 20 березня 2008 року в сумі 42 533,69 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 15 квітня 2010 року становить 459 008,99 грн шляхом звернення стягнення на належний ОСОБА_3 автомобіль марки BMW X3, легковий універсал, 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 21 березня 2008 року УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, шляхом реалізації у встановленому порядку заставленого майно.

15 серпня 2019 року між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладено Договір відступлення прав вимоги за договорами застави № 104/1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 28-08 від 20 березня 2008 року перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Відповідно до пункту 2 договору відступлення права вимоги, за цим договором новий заставодержатель в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору набуває усі права заставодержателя за основними договорами.

Відповідно до пункту 4 договору про відступлення права вимоги сторони домовились, що за відступлення права вимоги за основними договорами відповідно до умов цього договору новий заставодержатель сплачує банку грошові кошти в розмірі 4 167 577,28 грн без урахування ПДВ. Ціна договору сплачується новим заставодержателем банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором відповідно до пункту 14 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів, переможцем яких став новий заставодержатель.

Згідно з пунктом 14 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

Судами встановлено факт сплати за договором відступлення права вимоги та залучено до матеріалів справи платіжне доручення № 284004893 від 14 серпня 2019 року про сплату 4 170 553,73 грн (призначення платежу 04;GL3N24695; протокол № UA-EA-2019-07-01-000014-b від 18 липня 2019 року).

02 лютого 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-190/12, виданого 04 березня 2020 року Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Імексбанк" заборгованості за кредитним договором № 28-08 від 20 березня 2008 року в сумі 42 533,69 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 15 квітня 2010 року становить 459 008,99 грн шляхом звернення стягнення на належний ОСОБА_3 автомобіль марки BMW X3, легковий універсал, 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 21 березня 2008 року УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, шляхом реалізації у встановленому порядку заставного майна (боржник - ОСОБА_2, стягувач - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія").

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частини перша та друга статті 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України (1618-15) - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Із змісту вимог ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" вбачається, що заявник просив суд про заміну стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у пункті 95 постанови від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) дійшла до такого висновку: "якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва".

Із змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій питання щодо дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання не дослідили.

Водночас, на підставі заяви стягувача ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 02 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-190/12 від 04 березня 2020 року, виданого Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Імексбанк" заборгованості за кредитним договором № 28-08 від 20 березня 2008 року в сумі 42 533,69 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 15 квітня 2010 року становить 459 008,99 грн шляхом звернення стягнення на належний ОСОБА_3 автомобіль марки BMW X3, легковий універсал, 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, шляхом реалізації у встановленому порядку заставного майна.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, приймаючи 02 лютого 2022 року постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-190/12 від 04 березня 2020 року,приватний виконавець дослідив питання щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та зробив висновок, що такий строк стягувачем не пропущено.

При цьому слід приймати до уваги, що зазначена постанова була винесена приватним виконавцем на підставі відповідної заяви стягувача ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", у зв`язку із чим дійсна процесуальна мета правонаступництва вказаної юридичної особи у цій конкретній справі знайшла своє підтвердження.

Згідно з частиною першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При таких обставинах колегія суддів Верховного Суду, з огляду на постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 02 лютого 2022 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-190/12 від 04 березня 2020 року, вважає, що суди попередніх інстанцій, прийнявши до уваги зміст заявлених вимог, установивши, що ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на підставі укладених 15 серпня 2019 року з ПАТ "Імексбанк" договорів відступлення прав вимоги № № 104, 104/1 є новим кредитором за кредитними договорами № 01-08 від 10 січня 2008 року, № 28-08 від 20 березня 2008 року внаслідок набуття права вимоги за ними, з огляду на зміст рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року у справі № 2-190/12, яке досі залишається не виконаним, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для заміни сторони/первісного стягувача з ПАТ "Імексбанк" на ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану від його імені та в його інтересах адвокатом Стареньким Остапом Степановичем, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року залишити без задоволення.