Перед укладенням указаних договорів співробітник банку запевнила її, що наразі діє акція "Телевізор 32 у подарунок кожному" за оформлення кредиту готівкою на суму від 50 000,00 грн до 75 000,00 грн на строк 12, 24, 36, 48 або 60 місяців, в підтвердження чого було надано буклет про акцію. Про дію акції також свідчить інформація з електронного клієнт-банкінгу. Однак, незважаючи на укладення кредитного договору та договору страхування, обіцяний телевізор відповідачем їй не був наданий.

Обіцянкою подарувати телевізор банком її було введено в оману щодо умов договору та обставин, що мають істотне значення, чим порушено положення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) , що суттєво порушило її права як споживача.

За відсутності телевізору кредитний договір вона б не укладала. Кредитними грошовими коштами вона не користувалася та не бажає ними користуватися у зв`язку з недобросовісною поведінкою банку.

На адресу відповідачів нею було направлено повідомлення про розірвання кредитного договору та договору добровільного страхування життя, а також про негайне повернення викупної страхової суми відповідно до пункту 7.4 договору добровільного страхування життя.

Вона як споживач не мала реальної можливості ознайомитися з умовами та правилами банківських послуг, що підтверджується відсутністю її підпису на умовах та правилах, а тому сторони не дійшли всіх істотних умов договору.

А тому кредитний договір та договір добровільного страхування життя, укладені 22 травня 2019 року, мають бути визнані недійсними з моменту їх укладення. Також має бути визнана недійсною з моменту укладення кредитного договору № 22032000127709 від 22 травня 2019 року умова пункту 1.2 про сплату на користь банку щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,5 %, оскільки згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі; кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Проте, відповідач у кредитному договорі не зазначив перелік послуг при обслуговуванні кредитної заборгованості, які отримує позивач, сплачуючи комісію, або які потреби позивача задовольняє відповідач, її отримуючи.

Обслуговування кредитної заборгованості здійснено відповідачем виключно у власних інтересах, а тому умова про комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,5 % не відповідає законодавству та має бути визнана недійсною.

З урахуванням наведеного, уточнивши позовні вимоги, просила суд:

- визнати недійсними з моменту укладення та розірвати кредитний договір № 22032000127709 від 22 травня 2019 року, укладений між нею та АТ "Банк Кредит Дніпро";

- визнати недійсним з моменту укладення та розірвати договір добровільного страхування життя № ВР-22032000127709 від 22 травня 2019 року, укладений між нею та ПрАТ "СК "УНІКА Життя";

- визнати недійсною з моменту укладення умову пункту 1.2 кредитного договору № 22032000127709 від 22 травня 2019 року про сплату на користь банку щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,5 %;

- зобов`язати ПрАТ "СК "УНІКА Життя" повернути їй викупну страхову суму відповідно до договору добровільного страхування життя № ВР-22032000127709 від 22 травня 2019 року в розмірі 14 516,04 грн;

- стягнути з АТ "Банк Кредит Дніпро" на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним кредитний договір № 22032000127709 від 22 травня

2019 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро".

Визнано недійсним договір добровільного страхування життя клієнтів № ВР-22032000127709 від 22 травня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "УНІКА Життя".

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлення у кредитному договорі щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту не суперечить законодавству та само по собі не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Поряд із цим, статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлена заборона нечесної підприємницької практики. У період з 02 травня 2019 року по 24 травня 2019 року включно, тобто на час укладення кредитного договору з позивачем, з метою підтримки продажів продуктів "Кредит готівкою" відповідачем АТ "Банк Кредит Дніпро" проводилася акція "ТВ за кредит" для фізичних осіб, які в зазначений період оформлять кредит готівкою на суму від

50 000 до 75 000 грн у рамках продуктів "Кредит готівкою", що підтверджується офіційними правилами акції. Після укладення 22 травня 2019 року, тобто в період дії акції "ТВ за кредит", кредитного договору на суму 74 999,54 грн, подарункова картка, яка підлягає обміну на відповідний товар, відповідно до умов акції ОСОБА_1 банком не була надана. При цьому невиконання умов акції з боку банку мотивовано тим, що на час укладення кредитного договору з позивачем, банком вже було укладено 52 кредитні договори з іншими клієнтами, які відповідно до пункту 5.2 офіційних правил акції "ТВ за кредит" в АТ "Банк Кредит Дніпро" мали право на отримання подарункової картки. Між тим, АТ "Банк Кредит Дніпро" не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що перед укладенням кредитного договору з позивачем їй була доведена інформація про використання подарункового фонду.

Отже, оскільки на час укладення кредитного договору між сторонами визначений статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не був вичерпним, заява банку про проведення акції та вручення подарунку у випадку укладення кредитного договору без наступного вручення такого подарунку після укладення кредитного договору свідчить про використання нечесної підприємницької практики та введення позивача як споживача в оману, так як банком її не було повідомлено про закінчення подарункового фонду.

В подальшому законодавцем до статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" були внесені зміни на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гармонізації законодавства у сфері порівняльної реклами із правом Європейського Союзу" (286-20) , зокрема, визначено, що забороняються як такі, що вводять в оману заява про те, що придбання продукції може сприяти виграшу у лотереї, заява про проведення конкурсу або розіграшу подарунків без наступного вручення таких подарунків або їх еквівалента і тому подібне.

Оскільки визначений законом перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, на час укладення позивачем кредитного договору не був вичерпним, такий аналогічний зазначеному випадок як обіцянка банком подарунку за укладення кредитного договору без наступного вручення подарунку після безпосереднього укладення споживачем кредитного договору повною мірою свідчить про здійснення правочину із застосуванням нечесної підприємницької практики, оскільки має місце введення споживача в оману щодо отримання подарунку за укладення кредитного договору.

Суд враховує, що позичальник як споживач не мала об`єктивної можливості, навіть за умови прояву обачності, дізнатися про кількість укладених банком кредитних договорів та учасників акції, оскільки володільцем такої інформації є виключно банк, який будучи обізнаним про використання подарункового фонду в межах акції та її фактичне закінчення, зазначену інформацію на момент укладення кредитного договору не довів до відома позивача. В свою чергу, на час укладення кредитного договору між сторонами строк дії акції, що проводилася банком, не закінчився, отже у позивача не було підстав вважати, що банком не будуть виконані умови акції.

Таким чином, оскільки кредитний договір № 22032000127709 був укладений

22 травня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро" із використанням з боку банку нечесної підприємницької практики, яка полягає у введенні споживача в оману щодо отримання подарунку за укладення кредитного договору, позивач у своєму позові наполягає, що за відсутності обіцянки подарунку оспорюваний кредитний договір з банком вона б не уклала, що підтверджується невикористанням позивачем кредитних коштів та письмовим зверненням до відповідачів у липні 2019 року з вимогою про розірвання укладених договорів, позов ОСОБА_1 в частині визнання кредитного договору недійсним є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Доводи банку про те, що позивачу перед укладенням кредитного договору була надана для ознайомлення в письмовій формі вся інформація щодо умов надання кредиту, кредитний договір був укладений на погоджених сторонами умовах, не спростовують правомірності вимог позивача про визнання кредитного договору недійсним, оскільки обіцянка надання подарунку за укладення кредитного договору та наступне ненадання такого подарунку у зв`язку із використанням подарункового фонду, що не було під час укладення договору доведено до відома позичальника як споживача банківської послуги, є нечесною підприємницькою практикою, що має наслідком недійсність правочину.

Твердження відповідача про те, що позивач не мала права на отримання подарункової карти відповідно до офіційних правил акції у зв`язку з обмеженням подарункового фонду на висновки суду не впливають, оскільки матеріали справи не містять доказів доведення банком до відома позичальника на момент укладення кредитного договору інформації про використання подарункового фонду та фактичне закінчення акції.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору страхування, суд виходив із того, що за змістом статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати умови договору.

У зв`язку з визнанням недійсним кредитного договору № 22032000127709 від

22 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", укладений на його забезпечення між ОСОБА_1 та ПАТ "Страхова компанія "УНІКА Життя" договір добровільного страхування життя клієнтів № ВР-22032000127709 від 22 травня 2019 року також підлягає визнанню недійсним.

Доводи відповідача про дотримання вимог закону при укладенні договору страхування не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на встановлені підстави для визнання недійсним основного зобов`язання, що має наслідком недійсність договору, укладеного на його забезпечення.

Однак правові підстави для розірвання кредитного договору № 22032000127709 від 22 травня 2019 року та договору добровільного страхування життя клієнтів № ВР-22032000127709 від 22 травня 2019 року відсутні. Умовами укладених між сторонами договорів не було передбачено право на відмову від цих договорів в односторонньому порядку. Будь-яке порушення умов укладеного кредитного договору чи договору страхування з боку відповідачів позивачем не було доведено.

Крім того, суд вважав такою, що не підлягає задоволенню вимогу позивача про зобов`язання ПрАТ "СК "УНІКА ЖИТТЯ" повернути їй викупну страхову суму відповідно до договору добровільного страхування життя № ВР-22032000127709 від 22 травня 2019 року в розмірі 14 516,04 грн, оскільки за змістом частини 2 та 3 статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину і такі правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливості умов їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Як убачається з матеріалів справи, що не заперечується позивачем у своєму позові, страхова сума в розмірі 14 516,04 грн відповідно до умов укладеного договору була перерахована на рахунок страхової компанії за рахунок суми наданого позивачу кредиту. Отже, у зв`язку із визнанням кредитного договору та договору страхування недійсними підстави для повернення сплаченої за договором суми в розмірі 14 516,04 грн позивачу відсутні, оскільки позивач не має право на отримання кредитних коштів, власником зазначених коштів є АТ "Банк Кредит Дніпро".

Крім того, у своєму позові ОСОБА_1 просила стягнути з АТ "Банк Кредит Дніпро" на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн. Врахувавши рівень складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що вказані витрати мають бути відшкодовані позивачу АТ "Банк Кредит Дніпро" пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 000 грн, оскільки ці витрати пов`язані з розглядом справи та знайшли своє підтвердження.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2020 року в оскаржуваній частині про визнання недійсними кредитного договору № 22032000127709 від 22 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро" та договору добровільного страхування життя клієнтів № ВР-22032000127709 від 22 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "УНІКА Життя", скасовано та у скасованій частині ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кредитний договір укладено в межах Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ "Банк Кредит Дніпро", до якого позивач приєдналася шляхом підписання Заяви-згоди № 1124948 від 22 травня 2019 року, та є його невід`ємною частиною і разом вони складають єдиний договір. Кредит надано позивачу на споживчі цілі. Крім того, перед укладенням договору про споживчий кредит, позивачу надано інформацію у вигляді Паспорту споживчого кредиту "Кредит готівкою, Промо зі страховкою (50-75)", з якою вона ознайомилася, погодилася та беззастережно підписала особистим підписом. При укладенні

22 травня 2019 року кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, строки повернення коштів, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Підписавши Заяву-згоду № 1124948, паспорт споживчого кредиту та кредитний договір, позивач засвідчила, що вона погодилася з його умовами та надала свою згоду на отримання кредиту на цих умовах, при цьому позивачка не вбачала в діях відповідача АТ "Банк Кредит Дніпро" порушень принципу рівності сторін та наявність несправедливих умов, по відношенню до неї, як споживача. Більше того, позивач надала свою згоду на отримання послуги на цих умовах, до того ж в тексті кредитного договору відсутнє будь-яке посилання на акцію та видачу телевізора.

В тексті кредитного договору відсутні будь-які посилання та зазначення щодо обов`язку банку видати телевізор у зв`язку з укладенням кредитного договору. Таким чином, надання банком телевізору не було умовою кредитного договору. Отримання телевізору було можливим лише виключно в порядку та на умовах Правил Акції. На момент укладення спірного кредитного договору діяли положення Офіційних правил акцій "ТВ за кредит", які і визначали порядок та умови участі в акції та визначення переможців. Матеріали справи не містять підтверджень наявності заяви позивачки про розірвання укладеного між сторонами кредитного договору, відмови від Кредитного договору протягом 14 днів після його укладення.

Отже відсутні підстави вважати дії банку при укладанні оскаржуваних договорів, як нечесну підприємницьку практику, що вводить споживача в оману, а також умови оспорюваного договору є несправедливими, а правочин здійснений з використанням нечесної підприємницької практики є недійсним на підставі статей 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Посилання на те, що перед підписанням договору позивач не мала реальної можливості ознайомитися з умовами договору та умовами проведення акції, не можуть бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки згідно умов договору він складений в 2-х екземплярах, для кожної зі сторін і один з екземплярів був переданий позивачу. Крім того, позивач мала право протягом 14 днів на подання заяви про відмову від кредитного договору. Зі змісту положень кредитного договору вбачається, що перед отриманням кредиту позичальник ознайомлений із умовами договору у відповідності з вимогами статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Підтвердила, що їй у повній мірі надана інформація щодо кредитування.

Надання банком подарунку (телевізору) не було умовою кредитного договору, як і обов`язок щодо участі кредитора у акції. Згідно до Офіційних правил акції "ТВ ЗА КРЕДИТ" в АТ "Банк Кредит Дніпро", що містяться в матеріалах справи, визначено: умови участі в акції, місце, строки проведення акції, вимоги до учасників, їх права і обов`язки, що є подарунком в акції, умови і порядок його отримання; інші умови щодо обмеження, відповідальності, інформування та інше (т.1.а.с.50-52).

З огляду на зазначене, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог про визнання договорів недійсними, порушення з боку відповідача її прав споживача в частині введення позичальника в оману, порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, які передували укладенню договору з огляду на те, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими.

Матеріали справи не дають підстав вважати, що дії АТ "Банк Кредит Дніпро" при укладенні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню позивача на отримання кредиту та вимогам закону.

При укладені кредитного договору істотне значення має дійсний (фактичний) розмір процентів, дійсний розмір платежів по кредиту, сукупна вартість кредиту і т.п. Щодо даних умов банк надав повну інформацію споживачу, без жодного умислу на порушення її прав, чи то введення в оману.

Таким чином, доводи позивача, що кредит вона брала лише для отримання призу, не впливають на оцінку юридичної сили кредитного договору.

На підставі Заяви на страхування між ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "УНІКА Життя" укладено Договір страхування життя клієнтів № ВР-22032000127709 від 22 травня 2019 року. Позивач підписала Договір страхування та була згодна з його умовами та взяла на себе відповідні зобов`язання добровільно. Здійсненням страхового платежу, позивач приступила до виконання Договору страхування, що свідчить про фактичне визнання його умов, оскільки своїми схвальними діями позивач визнала правочин дійсним. Під схваленням правочину розуміється будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину. Станом на дату підписання Заяви на страхування, позивачка здійснила страховий платіж у повному обсязі.

Зміст Договору страхування, укладений між позивачем та ПрАТ "СК "УНІКА Життя" не суперечить нормативно-правовим актам, а також вчинений у формі, що відповідає нормам чинного законодавства. Підстави для визнання згідно статті 998 ЦК України договору страхування недійсним відсутні. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що договір страхування укладено під впливом обману. Доказів на спростування презумпції правомірності правочину позивачем суду також не надано.

Ураховуючи, що за відсутності підстав для визнання кредитного договору недійсним, не існує наслідку недійсності договору страхування, як похідного та укладеного на його забезпечення.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази, зокрема, буклет про акцію, якою обіцяли телевізор у подарунок, виписку з клієнт-банкінгу, яким чітко зазначено наявність акції - телевізор у подарунок, переписку Вайбер зі співробітником банку про те, що телевізор знайшли і запропоновано відкликати позов, а також не враховано беззаперечне визнання у відзивах та у судових засіданнях Відповідачем-1 того факту, що дійсно телевізор обіцяли і навіть пропонували надати його в обмін на відкликання позову. Також не враховано, що умови акції не підписувались позивачем.

Після подачі позовної заяви банк запропонував надати телевізор позивачу в обмін на залишення позову без розгляду. Однак телевізора не надав. Це свідчить про те, що все ж таки телевізор був. Але його не було надано. Тобто факт обіцянки і ненадання телевізора визнаний банком та доведений належними доказами, що свідчить про неповноту судового розгляду. Фактично завдяки обіцянці надати телевізор і було оформлено кредит. Це нечесна підприємницька діяльність. Обіцянкою подарувати телевізор позивач був введений в оману щодо умов договору та обставин, що мають істотне значення. У зв`язку з цим недобросовісним оформленням кредиту, колектора банку атакують позивача, його родичів та колег по роботі позивача з вимогою повернути кошти, якими позивач навіть не користувався.

Споживач не мав реальної можливості ознайомитися з умовами та правилами банківських послуг, це підтверджує відсутність його підпису на умовах та правилах. Банк підтвердив у судовому засіданні про те, що телевізор дійсно обіцяли та не надали у зв`язку з вичерпаним лімітом на телевізори. Однак на такі умови позивач не погоджувалась, адже підписи на умовах та правилах банку та страхової компанії позивача відсутні.

Відповідно до правової позиції, що висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16, у справі, яка переглядається, суди встановили, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифами складає між сторонами кредитно-заставний договір. Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обман може стосуватись тільки обставин, що мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатись в активних та пасивних діях недобросовісної сторони правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Таким чином, дії банку навмисно цілеспрямовані у введення позивача в оману щодо фактів, які впливали на укладення правочину.

Доводи відповідача про дотримання вимог закону при укладенні договору страхування не можуть бути взяті до уваги з огляду на встановлені підстави для визнання недійсним основного зобов`язання, що має наслідком недійсність договору, укладеного на його забезпечення.

Рішення суду апеляційної інстанцій оскаржується в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору та договору добровільного страхування, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

У січні 2022 року АТ "Банк Кредит Дніпро" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Вказує, що банк визначив чіткі 3 умови права на отримання подарункової картки. Лише дотримання даних умов з урахуванням їх комплексного поєднання, давали право учасникам акції на отримання подарунку. Аналогічна позиція закріплена і в п. 6.1 Офіційних правил акції. Аналізуючи дати укладення кредитних договорів всіх учасників акцій, що містяться в матеріалах справи, та той факт, що самі останні й переможні шість кредитних договорів були підписані 15 травня 2019 року, з урахуванням 14 днів права на відмову від кредиту, то можливою граничною датою визначення остаточного кола переможців в цьому випадку було 30 травня 2019 року. В силу зазначеного, станом на 22 травня

2019 року, на час укладення спірного кредитного договору з позичальником, у банка не було можливості визначити фінальних переможців з огляду на право інших учасників акцій відмовитися від кредиту протягом 14 днів та при тому, що отримати подарункову картку можливо було лише в червні з 03 червня

2019 року до 24 червня 2019 року.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог про визнання договору недійсним, порушення з боку відповідача її прав споживача в частині введення позичальника в оману, порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, які передували укладенню договору, у зв`язку з чим позов є надуманим та необґрунтованим.

Матеріали справи не дають підстав вважати, що дії банку при укладенні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню позивача та вимогам закону. Крім того, банк надає фінансові та банківські послуги, а не послуги по забезпеченню телевізорами, наразі безпідставно прикриватися метою підписання кредитного договору лише, щоб отримати телевізор. В касаційній скарзі відсутнє посилання на пункт кредитного договору, який банком порушено або не виконано в силу того, що надання банком телевізору не було умовою кредитного договору. Позивач, як мінімум на семи документах поставила свій підпис та засвідчила волевиявлення на отримання саме кредиту без будь-якої додаткової зобов`язуючої умови на отримання телевізору.

З аналізу кредитного договору можна дійти висновку, що він не є занадто об`ємним, що могло б розглядатись як суттєва і об`єктивна перешкода у його вивченні споживачем; він не є незрозумілим чи заплутаним, чи викладеним складними мовними оборотами, чи викладеним у такий спосіб, що його не може зрозуміти звичайний споживач (особа без відповідного фаху і знань), розуміння даного документу потребує звичайного рівня інтелектуальних здібностей і не потребує фахових знань. Зокрема, в ньому наглядно, прозоро і зрозуміло прописано необхідні суттєві умови договору, який укладається, про суму кредиту, строки і порядок повернення, про процентну ставку і її розрахунки, визначені всі інші умови і наслідки невиконання умов договору, наведені розрахунки платежів, тобто зміст вказаного договору відповідає вимогам закону з цього приводу. Позивач у визначений законом термін не відмовилася від одержання кредиту, не зверталася до кредитора за додатковими роз`ясненням положень договору та умов акції ні до, ні під час, ні після його укладення. В кредитному договорі відсутні приховування і суттєві обтяження чи обмеження для споживача, або положення, що вводять в оману споживача, що давало 6 підстави для визнання його несправедливим. Всі негативні для споживача-позичальника наслідки, передбачені умовами договору є адекватними і відповідними змісту договору кредиту. Умови кредитного договору й акції банком були доведені до споживача, є прозорими та зрозумілими, а підписання договору було дійсним волевиявленням позичальника, спрямованим на реалізацію бажання отримати кредитні кошти на умовах обов`язковості їх повернення зі сплатою відсотків і певними негативними наслідками у разі порушення умов, що стосуються повернення кредитних коштів та сплати відсотків.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 521/8743/14-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 22 травня 2019 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22032000127709, відповідно до якого банк надав позивачу кредит на споживчі потреби в розмірі 74 999,54 грн на строк 60 місяців із кінцевим терміном повернення до 22 травня 2024 року.

Кредитний договір укладено в межах Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ "Банк Кредит Дніпро", до якого позивачка приєдналася шляхом підписання Заяви-згоди № 1124948 від

22 травня 2019 року, та є його невід`ємною частиною і разом вони складають єдиний договір.

Перед укладенням договору про споживчий кредит, позивачці надано інформацію у вигляді Паспорту споживчого кредиту "Кредит готівкою, Промо зі страховкою (50-75)", з якою вона ознайомилася, погодилася та підписала.

Умовами укладеного кредитного договору передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту 3,5 % від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних.

22 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "УНІКА Життя" укладено договір добровільного страхування життя клієнтів № ВР-22032000127709, за яким вигодонабувачем є АТ "Банк Кредит Дніпро". Розмір страхового платежу складає 14 516,04 грн.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник доручив банку здійснити перерахування з її рахунку на користь страховика ПрАТ "СК "УНІКА Життя" суму страхового платежу в розмірі 14 516,04 грн за весь період страхування згідно з договором страхування № ВР-22032000127709 від 22 травня 2019 року.

В період з 2 травня 2019 року по 24 травня 2019 року включно, тобто на час укладення кредитного договору з позивачем, з метою підтримки продажів продуктів "Кредит готівкою" відповідачем АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" проводилася акція "ТВ за кредит" для фізичних осіб, які в зазначений період оформлять кредит готівкою на суму від 50 000 до 75 000 грн. у рамках продуктів "Кредит готівкою", що підтверджується офіційними правилами акції.

Згідно з пунктом 5.1 офіційних правил акції "ТВ за кредит" в АТ "Банк Кредит Дніпро" подарунком в акції є подарункова картка, яку учасник акції має право обміняти на товар вартістю 3 900 грн (телевізор моделі TB ELENBERG 32DH4430 або іншої назви з аналогічними характеристиками) у партнера організатора на умовах, що визначені у розділі 6 Правил.

Згідно до Офіційних правил акції "ТВ ЗА КРЕДИТ" в АТ "Банк Кредит Дніпро", що містяться в матеріалах справи, визначено: умови участі в акції, місце, строки проведення акції, вимоги до учасників, їх права і обов`язки, що є подарунком в акції, умови і порядок його отримання; інші умови, щодо обмеження, відповідальності, інформування та інше.

Відповідно до пункту 5.2-5.4 вказаних Правил визначено, що право на отримання картки мають перші 52 учасника акції, які відповідають вимогам цих Правил, які виконали умови, передбачені п. 4.1, та не відмовилися від кредиту протягом перших 14 календарних днів. Подарунковий фонд обмежений та становить загальну кількість 52 штуки. Організатор залишає за собою право збільшити загальний подарунковий фонд акції.

Після укладення 22 травня 2019 року, тобто в період дії акції "ТВ за кредит", кредитного договору на суму 74 999,54 грн, подарункова картка, яка підлягає обміну на відповідний товар, відповідно до умов акції ОСОБА_1 банком не була надана.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

В ЦК України (435-15) закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК Українидля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

У частині першій статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення статті 230 ЦК Українисвідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) . Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

У статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд встановив, що на момент укладення 22 травня 2019 року кредитного договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов; в тексті кредитного договору відсутнє будь-яке посилання на акцію та обов`язку банку видати телевізор у зв`язку з укладенням кредитного договору; позивач мала право протягом 14 днів на подання заяви про відмову від кредитного договору; відсутні підстави вважати дії відповідачів при укладанні оспорюваних договорів, як нечесну підприємницьку практику, що вводить споживача в оману.

Встановивши, що позивач не довела підстав для визнання недійсним кредитного договору, а вимога про недійсність договору страхування заявлена як похідна, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Разом з цим колегія суддів не погоджується з висновками судів, що встановлення у кредитному договорі щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту не суперечить законодавству на момент укладення сторонами кредитного договору у зв`язку з тим, що Законами України "Про споживче кредитування" (1734-19) та "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) передбачена можливість банків визначати у кредитному договорі нарахування та сплату комісії (плати за обслуговування кредиту), і підписавши заяву-згоду

№ 1124948, паспорт споживчого кредиту та кредитний договір позивач засвідчила, що вона погодилася з його умовами та надала свою згоду на отримання кредиту на цих умовах.

Суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти.

Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі

№ 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що

"31.4. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

31.5. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

31.10. Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (1734-19) ) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

31.11. Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (1734-19) ) до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування" (1734-19) , у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" (1023-12) текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) .

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) .

31.16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

31.17. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

31.18. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" (1734-19) безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" (z0541-07) .

31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

31.24. Додатком 2 до протоколу Комітету з управління активами, пасивами і тарифами ПАТ "Ідея Банк" № 119.2 від 02 жовтня 2017 року (діяв на момент укладення оспорюваного договору) затверджено тарифи банку, у тому числі щодо послуг з кредитування. Тарифи передбачають такі послуги за обслуговування кредитної заборгованості: обслуговування кредитної лінії (визначення вартості послуги обумовлено умовами договору), видача довідок про кредитну заборгованість (50 грн), надання довідки про рух по рахунку (виписка по одному рахунку) (50 грн), надання довідки про рух по всіх рахунках кредитної угоди (історія договору) (75 грн), детальна розшифровка заборгованості за кредитом (150 грн), зміна дати щомісячного чергового платежу (100 грн), надання нового графіку щомісячних платежів за зверненням позичальника (100 грн), видача завірених печаткою банку копій кредитних договорів та додатків на них (за кожну), які зберігаються в архіві (50 грн), надання термінової послуги (200 грн).

31.25. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

31.26. Закон України "Про споживче кредитування" (1734-19) розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (1734-19) (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

32.3. Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1 923 грн 49 коп., останній - 118 грн 61 коп.

32.2. Пунктом 1.4 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

32.4. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк", щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

33.5. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження

№ 61-14545сво20) зроблено висновок, що "під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року в справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) зазначено, що "оцінюючи зміст оспорюваного положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту, та зміст положень пункту 6.9.3 Загальних умов кредитування розділу 6 "Умови надання споживчих кредитів" Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ "Банк Кредит Дніпро" версія 13.0, чинними на час укладення оспорюваного договору, якими визначено, що послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS - повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо, Верховний Суд дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов`язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов`язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України "Про споживче кредитування", а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", а тому таке положення є нікчемним".

У справі, що переглядається, суди встановили, що умовами укладеного кредитного договору передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту 3,5 % від суми кредиту (пункт 1.2 кредитного договору). Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 "Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки" кредитного договору (колонка 8 графіку). Щомісячний розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування складає 2 624,98 грн, а її загальний розмір (за весь період користування кредитом) - 157 498,80 грн.

Однак у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Оскільки зазначені умови є нікчемними, вимога про визнання кредитного договору в цій частині недійсним є неналежним способом захисту.

Тому апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову в зазначеній частині, але частково помилився у мотивах такого рішення, оскільки вимогапро визнання недійсним пункту 1.2 кредитного договору не підлягає задоволенню саме у зв`язку із обранням неналежного способу захисту порушеного права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі

№ 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині частково ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині частково змінити в мотивувальній частині,а в іншій оскарженій частині залишити без змін.