відповідачі: ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин", державний реєстратор комунального підприємства "Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу" Гузь Андрій Григорович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 січня 2022 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин", державного реєстратора комунального підприємства "Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу" Гузь Андрія Григоровича про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" (далі - ТОВ "Олійникова Слобода") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин" (далі - ТОВ Агрокомплекс "Узин"), державного реєстратора комунального підприємства "Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу" Гузь А. Г. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 17 червня 2013 року між

ТОВ "Ім. Котовського", правонаступником якого є ТОВ "Олійникова Слобода",

та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 3220484400:01:011:0030, загальною площею 2,4047 га, за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Олійниково-Слобідська сільська рада. Договір укладено на строк 10 років, після закінчення якого орендар має переважне право на укладення договору на новий строк. Договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 вересня 2014 року.

Разом із тим, 16 серпня 2018 року державним реєстратором КП "Реєстрація нерухомості" Клімкіною Н. І. прийнято рішення про державну реєстрацію припинення права оренди за цим договором. Підставою для прийняття рішення є повідомлення орендодавця від 13 серпня 2018 року про розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку із неодноразовим порушенням орендарем своїх зобов`язань, проте, за твердженням позивача, умови договору не допускають його одностороннього розірвання, а свої зобов'язання за ним товариством виконувалися належним чином.

Цього ж дня, 16 серпня 2018 року, державним реєстратором КП "Реєстрація нерухомості" Клімкіною Н. І. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрокомплекс "Узин". Підставою для цього став договір оренди землі, що був укладений 13 серпня 2018 року між

ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин".

Оскільки зазначений договір укладено в період існуючого договору, що був укладений із ТОВ "Ім. Котовського", правонаступником якого є ТОВ "Олійникова Слобода", такий правочин є недійсним.

Позивачу стало відомо, що 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 без погодження із орендарем (ТОВ "Олійникова Слобода") подала заяву про розподіл земельної ділянки, у зв`язку з чим 13 вересня 2018 року державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква Головного Держгеокадастру у Київській області прийнято рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0030 і реєстрацію новоутворених земельних ділянок із кадастровими номерами 3220484400:01:011:0035 та 3220484400:01:011:0036.

14 вересня 2018 року державним реєстратором КП "Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу" Гузь А. Г. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки, а також прийнято рішення про державну реєстрацію прав оренди на зазначені земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс "Узин" на підставі договорів оренди від 13 вересня 2018 року.

На думку ТОВ "Олійникова Слобода", поділ земельних ділянок є штучним створенням перешкод у період чинного договору оренди.

Щодо вимог про викладення договору в новій редакції позивач посилався на те, що відповідно до умов договору оренди та вимог статті 30 Закону України "Про оренду землі" допускається зміна умов договору за згодою сторін, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. ТОВ "Олійникова Слобода" направило на адресу ОСОБА_1 пропозицію про внесення змін до договору, яку остання отримала, але не відреагувала. Оскільки земельна ділянка поділена, їй присвоєно нові кадастрові номери, повернення попереднього стану технічно є неможливим, а істотною умовою договору є об`єкт оренди, тому вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ "Олійникова Слобода" просило суд:

- визнати недійсним договір оренди землі від 13 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0035, загальною площею 1,2025 га;

- скасувати рішення державного реєстратора КП "Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу" Гузь А. Г. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0035, загальною площею 1,2025 га, індексний номер - 43017386 від 14 вересня 2018 року;

- скасувати рішення державного реєстратора КП "Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу" Гузь А. Г. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0036, загальною площею 1,2025 га, індексний номер - 43017587 від 14 вересня 2018 року;

- витребувати із незаконного володіння та користування у ТОВ Агрокомплекс "Узин" на користь ТОВ "Олійникова Слобода" вказані земельні ділянки;

- внести зміни до договору оренди землі від 17 червня 2013 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Ім. Котовського", правонаступником якого є

ТОВ "Олійникова Слобода", шляхом викладення його в новій редакції.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 10 січня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсними договори оренди землі від 13 вересня 2018 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 3220484400:01:011:0035 та 3220484400:01:011:0036.

Скасовано рішення державного реєстратора КП "Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу" Гузь А. Г. про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.

Витребувано із незаконного володіння та користування у ТОВ Агрокомплекс "Узин" на користь ТОВ "Олійникова Слобода" земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_1 .

Внесено зміни до договору оренди землі від 17 червня 2013 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Ім. Котовського", правонаступником якого є ТОВ "Олійникова Слобода", викладено його в новій редакції в частині умов, які ідентифікують об`єкт оренди (підстави набуття права власності орендодавця на об`єкт оренди, кадастрові номери та загальну площу земельних ділянок: 3220484400:01:011:0035, загальною площею 1,2025 га, та 3220484400:01:011:0036, загальною площею 1,2025 га відповідно, сформованих внаслідок поділу, нормативно-грошової оцінки земельних ділянок).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що власником земельної ділянки не надано доказів про наявність підстав для розірвання договору, дії ОСОБА_1 суперечать умовам договору та вимогам закону, державний реєстратор у період дії чинного договору оренди із ТОВ "Олійникова Слобода" відносно тієї самої земельної ділянки на місцевості прийняла рішення про реєстрацію нового права оренди, що суперечить вимогам закону.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2020 року заяву ТОВ Агрокомплекс "Узин" про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Агрокомплекс "Узин" задоволено частково.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 10 січня 2020 року змінено в частині розподілу судових витрат. В іншій частині (по суті спору) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із заочним рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2020 року, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 січня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

Зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі № 357/6051/21.

Ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі мотивована тим, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2021 року відкрито провадження у справі № 357/6051/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Олійникова Слобода" про визнання недійсним договору найму (оренди) земельної ділянки від 17 червня 2013 року № б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ім. Котовського", в подальшому перейменованого на ТОВ "Олійникова Слобода", щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0030.

Зупиняючи провадження у цій справі із застосування правового механізму, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки на доведеності факту дійсності договору оренди спірної земельної ділянки від 17 червня 2013 року ґрунтуються позовні вимоги ТОВ "Олійникова Слобода" у цій справі, існує об`єктивна неможливість розгляду апеляційним судом цієї справи до вирішення справи № 357/6051/21,

у якій судом встановлюються обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення, та які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення вказаного спору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

04 березня 2022 року ТОВ "Олійникова Слобода" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 січня 2022 року,

в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржене судове рішення скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року поновленоТОВ "Олійникова Слобода" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

У липні 2022 року справу № 357/15281/18 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження ТОВ "Олійникова Слобода" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Апеляційний суд обмежився лише формальним висновком про те, що справу об`єктивно неможливо розглянути до вирішення справи № 357/6051/21 та усупереч вимогам статей 260, 263 ЦПК України не навів належного обґрунтування зупинення провадження у справі. Суд не звернув увагу на те, що сам факт оскарження дійсності договору оренди землі, на підставі якого у цій справі заявлено позовні вимоги, не свідчить про неможливість розгляду справи, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України щодо нього поширюється презумпція правомірності правочину, а тому суд має можливість самостійно встановити та надати оцінку обставинам, які є предметом розгляду.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляла про недійсність договору оренди, а звернулася з окремим позовом лише у травні 2021 року, тобто більше ніж через два роки після відкриття провадження у цій справі, що свідчить про затягування розгляду справи та зловживання процесуальними правами.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ТОВ "Олійникова Слобода" до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2020 року позовні вимоги ТОВ "Олійникова Слобода" задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора КП "Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу" Гузь А. Г. про державну права оренди земельних ділянок.

Внесено зміни до договору оренди землі від 17 червня 2013 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Ім. Котовського", правонаступником якого є ТОВ "Олійникова Слобода", та викладено його в новій редакції в частині умов, які ідентифікують об`єкт оренди (підстави набуття права власності орендодавця на об`єкт оренди, кадастрові номери та загальну площу земельних ділянок: 3220484400:01:011:0035, загальною площею 1,2025 га, та 3220484400:01:011:0036, загальною площею 1,2025 га відповідно, сформованих внаслідок поділу, нормативно-грошової оцінки земельних ділянок).

Вирішено питання про розподіл судових витрат (а. с. 75-94, т. 2).

У лютому 2020 року ТОВ Агрокомплекс "Узин" подало до суду заяву про перегляд заочного рішення (а. с. 127-132, т. 2).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року відмовлено

у прийнятті і повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2020 року

(а. с. 44, т. 3).

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 10 січня 2020 року змінено в частині розподілу судових витрат. В іншій частині (по суті спору) рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 161-166, т. 3).

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2020 року

(а. с. 204-217, т. 3).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а. с. 63-70, т. 4).

Не погоджуючись із заочним рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2020 року, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку (а. с. 72-85, т. 4).

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зупинення провадження у справі, мотивуючи тим, що у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду перебуває справа № 357/6051/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Олійникова Слобода" про визнання недійсним договору найму (оренди) земельної ділянки від 17 червня 2013 року № б/н. Можливе задоволення позову у вказаній справі буде мати преюдиційне та істотне значення для вирішення цієї справи (а. с. 168, 169, т. 4).

Зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі № 357/6051/21 (а. с. 240-242, т. 4).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, щопереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись із урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади,

а також важливості спору для заявника (рішення від 20 червня 2000 року у справі "FRYDLENDER v. FRANCE", заява № 30979/96, § 43).

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 371 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Частиною першою статті 251 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для виникнення обов`язку суду зупинити провадження у справі.

Пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на зазначене, для вирішення питання про зупинення провадження

у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати:

як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи за наявності доказової бази та встановлених на підставі цих доказів фактичних обставин.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає

в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Пов`язаність справ полягає в тому, що рішенням суду в іншій справі встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів

у цій справі. Обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.

Визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду

від 10 березня 2021 року у справі № 207/413/18, від 20 лютого 2020 року у справі № 824/215/19, від 10 квітня 2018 року у справі № 761/40264/17, від 27 лютого

2019 року у справі № 308/5006/16-ц, від 07 квітня 2021 року у справі

Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Незважаючи на те, що зупинення провадження у справі має тимчасовий характер, колегія суддів наголошує на тому, що судам слід враховувати право кожної особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку та розглядати кожну справу без надмірного формалізму.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого

2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) зроблено висновок такого змісту: "При вирішенні клопотання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентуються межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, й не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду".

У справі, що переглядається, предметом спору є визнання недійсними договорів оренди від 13 вересня 2018 року, укладені між ОСОБА_1 та

ТОВ Агрокомплекс "Узин" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0035, загальною площею 1,2025 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0036, загальною площею 1,2025 га, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди.

Зупиняючи провадження у справі із застосуванням правового механізму, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд апеляційної інстанції посилався на факт розгляду справи № 357/6051/21 за позовом

ОСОБА_1 до ТОВ "Олійникова Слобода" про визнання недійсним договору найму (оренди) земельної ділянки від 17 червня 2013 року № б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ім. Котовського", в подальшому перейменованого на

ТОВ "Олійникова Слобода", щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0030. При цьому апеляційний суд посилався на те, що у вказаній справі встановлюються обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення, та які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення вказаного спору.

Разом із тим, апеляційний суд у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети та підстави позовів у справах і не вказав об`єктивні обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі № 357/6051/21 виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити та оцінити при розгляді цієї справи наявність обставин (фактів), якими позивач обґрунтовував свої вимоги.

Апеляційним судом не обґрунтовано, в чому саме полягає матеріально-правовий зв`язок між справою, що переглядається, та справою № 357/6051/21, тобто не мотивовано, які саме факти, встановлені в іншій справі, будуть мати преюдиційне значення для цієї справи, та в чому полягає неможливість самостійного встановлення судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, зокрема, перевірки доводів сторін щодо недійсності правочину.

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право учасників справи на справедливий суд та розумні строки розгляду справи, а також не надав належної оцінки добросовісності поведінки учасників справи.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Верховний Суд виснує про те, що вказана норма права має на меті стимулювати учасників цивільних правовідносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав у всіх їх проявах, є заходом, спрямованим на зміцнення засад цивільно-правового регулювання, оскільки кожен зобов`язаний вчиняти дії без посягання на права і свободи інших людей.

Категорія "добросовісність" є основоположною в розмежуванні належного здійснення цивільних процесуальних прав і зловживання такими правами. Добросовісність слід розглядати як властивість, що передбачає використання цивільних процесуальних прав виключно за їх призначенням та є однією з умов виконання завдань цивільного судочинства, оскільки вона є регулятором суспільних відносин.

ЄСПЛ неодноразово робив висновок про те, що з правом особи на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, а також вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії").

Очевидно, що дії сторони, спрямовані на умисне затягування судового процесу, не можуть розглядатися в площині принципу добросовісності поведінки.

З урахуванням зазначеного, в результаті комплексного аналізу матеріалів справи, доводів та підстав касаційного оскарження, колегія суддів робить висновок про те, що апеляційний суд постановив ухвалу про зупинення провадження у справі відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України без обґрунтування об`єктивної неможливості розгляду справи № 357/15281/18 до вирішення іншої справи № 357/6051/21 .

Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадку скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.