розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційні скарги Органу опіки та піклування Кропивницької міської ради, представника ОСОБА_3 - адвоката Павліченка Олександра Ілліча,

на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року

у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Орган опіки та піклування Кропивницької міської ради (далі - Орган опіки та піклування) в інтересах дитини - ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відібрання дитини

без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві про його народження батьком записаний ОСОБА_4, матір?ю - ОСОБА_2 .

Батько дитини помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

11 березня 2019 року до Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради (далі - Управління з питань захисту прав дітей) надійшло повідомлення комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 34 - економіко-правовий ліцей "Сучасник" - дитячо-юнацький центр" (далі - НВК № 34, навчальний заклад) про те, що 07 березня 2019 року у приміщенні навчального закладу ОСОБА_2 поводила себе неадекватно та агресивно по відношенню

до свого сина - ОСОБА_5, учня 1-В класу, а саме: кричала, штурхала та била його, викидала речі з його рюкзака, погрожувала йому. Внаслідок таких дій матері, дитина була налякана та плакала. Не заспокоївши дитину, ОСОБА_2 покинула сина та пішла зі школи. Причиною такої поведінки матері стало те, що дитина намалювала бабусі малюнок до свята 8 Березня.

Згідно з характеристикою, наданою навчальним закладом на учня 1-В класу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, дитина надмірно тривожна, емоційно нестійка, відчуває нестачу психологічного тепла вдома та незахищеність. Учень переживає з приводу конфліктів між членами сім`ї, а саме через заборону спілкуватися з бабусею.

Після вищезазначеного випадку, баба дитини - ОСОБА_3, забрала внука зі школи й через його пригнічений психоемоційний стан звернулася до лікарів. З 09 березня 2019 року ОСОБА_1 знаходився

на стаціонарному лікуванні у Кіровоградській обласній лікарні з приводу струсу головного мозку та астено-невротичного синдрому.

ОСОБА_2 не визнає, що поводилася жорстоко з сином, заперечує,

що била свою дитину.

За результатами оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1, проведеної фахівцем Кропивницького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей

та молоді, встановлено, що у сім`ї наявні складні життєві обставини через конфлікт між бабусею та матір`ю щодо участі у вихованні дитини,

у результаті чого мати виявляє агресію відносно сина. Випадок класифіковано як складний, ОСОБА_2 потребує соціального супроводу.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 13 березня 2019 року розглянуто питання про здійснення соціального та правового захисту дитини ОСОБА_1 і вирішено тимчасово влаштувати дитину у сім`ю бабусі ОСОБА_3, вважати доцільним відібрати дитину від матері

без позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до наказів начальника Управління з питань захисту прав дітей

від 14 березня 2019 року ОСОБА_1 взятий на облік як такий,

що перебуває у складних життєвих обставинах. Підстава взяття на облік - жорстоке поводження з дитиною, його тимчасово влаштовано у сім`ю бабусі ОСОБА_3 .

Згідно з висновком за підписом заступника міського голови міста Кропивницького від 01 квітня 2019 року № 1656/49-05-24 (далі - висновок від 01 квітня 2019 року № 1656/49-05-24) орган опіки та піклування вважав доцільним відібрання дитини ОСОБА_1 від матері - ОСОБА_2, без позбавлення її батьківських прав.

Посилаючись на положення статей 150, 155, 164, 170 СК України,

норми Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) , позивач указував,

що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків

по вихованню дитини, вона вчиняє насильницькі дії відносно малолітнього сина, принижує його людську гідність, чим наносить шкоду його здоров`ю, моральному й психічному розвитку, перешкоджає соціалізації дитини, тому залишення дитини у матері є небезпечним.

З урахуванням наведеного, Орган опіки та піклування просив суд: відібрати малолітню дитину - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3,

від матері - ОСОБА_2, без позбавлення її батьківських прав; передати дитину на опікування Органу опіки та піклування; стягнути аліменти з ОСОБА_2 на утримання дитини у розмірі 1/4 усіх видів

її заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, на користь тих осіб або установ, яким буде передано дитину.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року відкрито провадження у справі.

Короткий зміст самостійних вимог третьої особи щодо предмета спору

У липні 2019 року ОСОБА_3 подала до суду першої інстанції заяву

про поновлення строку на проведення підготовчого засідання у справі

та вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Крім того, ОСОБА_3, як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, подано до суду позовну заяву

до ОСОБА_2, в якій просила відібрати малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, від матері - ОСОБА_2,

без позбавлення останньої батьківських прав, передати їй дитину

та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування своїх вимог указувала, що ОСОБА_2 є її рідною дочкою, а малолітній ОСОБА_1 - її рідним онуком. Дочка та її покійний чоловік не приділяли належної уваги, турботи та любові своєму сину. Дитина перебувала весь час під моральним тиском своїх батьків,

що негативно впливало на її емоційний стан. Із цих самих підстав вона

з онуком виїхали з будинку та почали проживати в орендованій квартирі. Зазначала, що ситуація у ставленні до дитини з боку матері остаточно вийшла з-під контролю після смерті чоловіка - батька дитини.

ОСОБА_2 проявляла жорстоке ставлення до дитини, штурхаючи сина, ображаючи принизливими словами, що вплинуло на відношення дитини

до матері. ОСОБА_1 почав боятися матері, відмовлявся повертатися додому разом із нею.

Крім того, ОСОБА_2 не цікавилася життям і потребами сина. Вона вирішувала всі питання, пов`язані з вихованням дитини, яка на час звернення до суду із позовом проживала з нею.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда суду від 18 жовтня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_3 про поновлення строку

на проведення підготовчого засідання. ОСОБА_3 залучено до участі

у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета пору, на стороні позивача та прийнято її позов до спільного розгляду з первісним позовом Органу опіки та піклування.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 березня

2020 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі за позовом Органу опіки та піклування в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 листопада

2021 року позови Органу опіки та піклування та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 задоволено частково.

Відібрано малолітню дитину - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, від матері - ОСОБА_2, без позбавлення батьківських прав. Дитину передано на опікування Органу опіки та піклування Кропивницької міської ради.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08 квітня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь тих осіб або установ, яким буде передано дитину.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Органом опіки та піклування і ОСОБА_3 доведено належними та допустимими доказами ухиляння ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітнього сина - ОСОБА_1, оскільки вона вчиняє насильницькі дії відносно нього, тому позов Органу опіки та піклування про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню. Районний суд надав відповідну правову оцінку письмовим доказам, поданим сторонами, врахував доводи сторін, показання свідків, а також думку дитини, заслухану у судовому засіданні, яка зазначила, що бажає проживати з бабусею.

Крім того, суд першої інстанції врахував висновок від 01 квітня 2019 року

№ 1656/49-05-24, відповідно до якого Орган опіки та піклування вважав доцільним відібрання дитини від матері без позбавлення останньої батьківських прав.

Суд зазначив, що дитина взята на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, перебуває під соціальним супроводом та влаштована у родину ОСОБА_3, а тому вимоги останньої щодо передання дитини їй задоволенню не підлягають, так як це питання вирішено й дитина залишається під супроводом та наглядом Органу опіки та піклування.

Судом першої інстанції враховано положення Конвенції про права дитини

від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), прецедентну судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідні норми СК України (2947-14) , ЦК України (435-15)

та Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) , роз`яснення, надані судам

у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (v0003700-07) "Про практику застосування судами законодавства

при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав".

Суд першої інстанції дійшов висновку й про задоволення позовних вимог Органу опіки та піклування у частині стягнення аліментів з відповідача. Суд роз`яснив відповідачці, що відповідно частини третьої статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини

її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення

про повернення дитини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 листопада

2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення.

Позов Органу опіки та піклування, який діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_1, та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3, залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 881,50 грн понесених витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Понесені ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору

за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн компенсовано

за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень Конвенції про права дитини, Конституції України (254к/96-ВР) , норм СК України (2947-14) та Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) , прецедентної судової практики ЄСПЛ і відповідної судової практики Великої Палати Верховного Суду, виходячи з принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, вказав, що відсутні правові підстави для задоволення позовів Органу опіки та піклування, а також третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, яке й так уже фактично триває майже три роки через довготривалий розгляд справи у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відібрання малолітньої дитини від матері

без позбавлення її батьківських прав, суд першої інстанції виходив

із доведеності факту жорстокого поводження з дитиною, врахувавши, у тому числі, висновок Органу опіки та піклування Кропивницької міської ради

від 01 квітня 2019 року № 1656/49-05-24, яким вирішено питання

про тимчасове влаштування дитини у сім`ю бабусі та відібрання дитини

від матері без позбавлення її батьківських прав. Разом із цим, апеляційний суд указав, що зазначений висновок не є достатньо вмотивованим,

не містить переконливих доводів щодо доцільності відібрання дитини

від матері й що такий захід буде мати позитивний вплив на виховання дитини, її подальше майбутнє.

При цьому зазначено, що думка дитина при вирішенні спору про відібрання дитини є важливою (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України), яка висловилася про те, що бажає проживати з бабою, проте вона не може бути визначальною, оскільки така думка не є свідченням того, що відібрання дитини у даному спорі має на меті забезпечення якнайкращих інтересів малолітнього ОСОБА_1 . Крім того, дитина довгий час, більше двох років, після вилучення у матері, проживала і виховувалася бабою - ОСОБА_3, у якої зі своєю дочкою, відповідачем у справі й матір`ю дитини, триваючий конфлікт.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача заперечив проти відібрання у ОСОБА_2 дитини, зазначав про бажання матері повернути їй сина, вказавши, що її матір - ОСОБА_3, перешкоджає

Апеляційний суд також указав, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що дії, які вчинила ОСОБА_2 07 березня 2019 року

у приміщенні навчального закладу по відношенню до власного сина, дійсно мають ознаки жорстокого поводження з дитиною, проте нею не було завдано шкоди здоров`ю сина, що підтверджується висновком судово-медичного дослідження ОСОБА_1 від 03 квітня 2019 року № 4, складеного експертом комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи" на підставі адвокатського запиту представника відповідача (далі - висновок судово-медичного дослідження від 03 квітня 2019 року № 4), зробленого за наслідками дослідження виписки медичної карти стаціонарного хворого, з якого вбачається,

що у дитини не виявлено зовнішніх ушкодження.

Районний суд при вирішенні питання про відібрання дитини у матері

не з`ясував, у чому саме полягає небезпека залишення дитини

у матері ОСОБА_2 для її життя та морального виховання. При цьому суд першої інстанції не надав оцінку тій обставині, на яку посилалася відповідач, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існує конфлікт, нею не було завдано сину будь-яких тілесних ушкоджень, вона займалася його вихованням, створила належні умови для проживання дитини.

Факт неправомірної поведінки ОСОБА_2 по відношенню до сина

був одноразовим та короткочасним. Після події, яка мала місце 07 березня 2019 року, пройшов тривалий час. У матеріалах справи відсутні докази того, що повернення дитини до матері негативно вплине на розвиток дитини,

чи загрожує її життю та здоров`ю.

Апеляційний суд у мотивувальній частині судового рішення наголосив

про необхідність попередити ОСОБА_2 про недопустимість вчинення будь-яких дій, які мають характер насильницьких, у відношенні

до неповнолітнього сина у майбутньому, а на Орган опіки та піклування покласти обов`язок здійснювати контроль за виконанням відповідачем своїх обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційних скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року до Верховного Суду,

Орган опіки та піклування, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року до Верховного Суду,

представник ОСОБА_3 - адвокат Павліченко О. І., посилаючись

на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду Орган опіки та піклування зазначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; апеляційний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду

за правилами загального позовного провадження (пункти 1, 4

частини другої статті 389 ЦПК України).

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення представник ОСОБА_3 - адвокат Павліченко О. І., посилається

на те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду

за правилами загального позовного провадження (пункти 1, 4

частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 18 квітня 2022 року касаційну скаргу Органу опіки та піклування залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 26 квітня 2022 року клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Павліченка О. І., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_3 - адвокату Павліченку О. І., строк на касаційне оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року. Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Павліченка О. І. залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

У наданий судом строк заявники надіслали матеріали на усунення недоліків касаційних скарг.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 405/2650/19 за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Павліченка О. І., на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року, витребувано її матеріали

з Ленінського районного суду м. Кіровограда. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Павліченка О. І., про зупинення дії постанови Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року задоволено. Зупинено дію постанови Кропивницького апеляційного суду

від 22 лютого 2022 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 405/2650/19 за касаційною скаргою Органу опіки та піклування, на постанову Кропивницького апеляційного суду

від 22 лютого 2022 року. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга Органу опіки та піклування мотивована тим,

що суд апеляційної інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Постанова суду апеляційної інстанції

не вмотивована, апеляційним судом не враховано доводи сторін, у тому числі, думку дитини, не надано оцінку наявним ризикам для фізичного

і психічного здоров`я дитини у разі передачі дитини матері. При цьому суд апеляційної інстанції встановив факт жорстокого поводження з дитиною, проте ухвалив рішення, протилежне за змістом письмовим доказам,

які знаходяться у матеріалах справи.

Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду, яку слід урахувати при вирішенні спору.

Вважає, що судом безпідставно не застосовано норми Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (2229-19) , надано суперечливу оцінку висновку судово-медичного дослідження від 03 квітня 2019 року № 4, в якому експертом не оцінювався діагноз "струс головного мозку". ОСОБА_2 відмовилася від соціального супроводу, під час якого можна б було вирішити сімейний конфлікт, вона не бажає налагодити відносини з сином, не проявляла особистої зацікавленості до долі своєї дитини під час розгляду справи в апеляційному суді.

Вказує, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на прецедентну практику ЄСПЛ про пріоритет інтересів дитини при вирішенні даної категорії справ, неправильно вирішив спір, виходячи із забезпечення інтересів матері,

а не дитини.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Павліченка О. І., мотивована тим, що даний спір, який виник з сімейних відносин, не міг бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України).

Вважає, що суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам, які свідчать про наявність правових підстав для задоволення позову про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав, показанням свідків. При цьому суд ухвалив рішення всупереч думці дитини, не надав жодної правової оцінки частині письмових доказів.

Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду,

які апеляційним судом безпідставно не застосовано.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У червні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Пушкарьов Д. Є., подав до Верховного Суду відзив на касаційні скарги Органу опіки

та піклування, представника ОСОБА_3 - адвоката Павліченка О. І.,

в якому вказується, що доводи кожної з касаційних скарг є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права,

а тому просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судові рішення -без змін.

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційні скарги

У серпні 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Павліченко О. І., подав до Верховного Суду заперечення на відзив (по суті відповідь

на відзив) представника ОСОБА_2 - адвоката Пушкарьова Д. Є., проте відсутні докази їх направлення учасникам справи, а тому суд касаційної інстанції не приймає їх до уваги (частина третя статті 179 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області 16 січня 2018 року, актовий запис № 1534, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, записані: батько - ОСОБА_4, мати - ОСОБА_2

Батько дитини - ОСОБА_4, помер

ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом громадської реєстрації Міністерства Внутрішніх Справ Арабської Республіки Єгипет, національний громадський № 2 НОМЕР_1 (а. с. 8, 37, т. 1).

11 березня 2019 року до Управління з питань захисту прав дітей надійшло повідомлення НВК № 34 про те, що у приміщенні навчального закладу

07 березня 2019 року ОСОБА_2, у присутності інших батьків 1-В класу, поводила себе неадекватно та агресивно по відношенню до сина - ОСОБА_1, а саме: кричала, штурхала та била сина, викидала речі

з його рюкзака, погрожувала йому. Хлопець був наляканий та плакав.

Не заспокоївши дитину, ОСОБА_2 покинула сина та пішла зі школи. Причиною такої поведінки стало те, що дитина намалювала бабусі малюнок до свята 8 Березня (а. с. 15, т. 1).

Після вказаного випадку, ОСОБА_1 забрала зі школи його бабуся - ОСОБА_3 (а. с. 19, т. 1).

З 09 березня 2019 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Кіровоградській обласній лікарні з приводу струсу головного мозку та антено-невротичного синдрому (а. с. 20, т. 1).

За результатами оцінки рівня безпеки дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проведеної 12 березня 2019 року, складено акт

від 18 березня 2019 року № 332 (а. с. 21-34, т. 1).

Відповідно до наказів начальника Управління з питань захисту прав дітей від 14 березня 2019 року ОСОБА_1 взятий на облік як такий,

що перебуває у складних життєвих обставинах. Підстава взяття на облік - жорстоке поводження з дитиною; ОСОБА_1 тимчасово влаштований

у сім`ю ОСОБА_3 (а. с. 38, 39, т. 1).

Згідно з висновком за підписом заступника міського голови міста Кропивницького від 01 квітня 2019 року № 1656/49-05-24 орган опіки

та піклування вважав доцільним тимчасове відібрання дитини

ОСОБА_1 у сімю ОСОБА_3 і відібрання дитини від матері - ОСОБА_2, без позбавлення її батьківських прав (а. с. 25, т. 1).

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до висновку судово-медичного дослідження від 03 квітня 2019 року № 4 у дитини будь-яких зовнішніх ушкодження не виявлено (а. с. 61-63, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги Органу опіки та піклування, представника

ОСОБА_3 - адвоката Павліченка О. І., підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,

частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного

у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,

яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги

такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,

який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ" закріплено,

що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для

її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного

і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання

і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право

і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови

для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати

її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших

людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують

її до жебракування та бродяжництва.

За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини

першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного

з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію

про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати

дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження

її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ

від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України").

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки,

має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад,

чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом

її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина

може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання,

не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів,

не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України).

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій

статті 164 СК України.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться

у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я

і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише

з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація

та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини

від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки

для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року

у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,

крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших

обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги

чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази

не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення

про відмову у задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування, який діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_1, та третьої особи,

яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3, апеляційний суд вирішив спір без урахування принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини, всіх фактичних обставин даного спору

й помилково виходив із відсутності правових підстав для відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення її батьківських прав. Хоча апеляційний суд і зазначив, що виходить із найкращих інтересів дитини, але при цьому не врахував ні думки самої дитини, яка в судовому засіданні заявила, що бажає проживати з бабусею, ні висновку Органу опіки та піклування, зазначивши, що вони є неналежним чином мотивовані, не вказавши, у чому саме виник сумнів у цих доказах. При цьому положення частини шостої статті 19 СК України вимагають від суду належним чином обґрунтувати непогодження з висновком органу опіки та піклування.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те,

що у даному спорі Органом опіки та піклування, ОСОБА_3 доведено належними та допустимими доказами факт ухиляння ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітнього сина -

ОСОБА_1 . Зокрема те, що ОСОБА_2 вчиняє насильницькі дії відносно малолітнього сина й районний суд надав вірну правову оцінку події, яка мала місце 07 березня 2019 року.

Висновки апеляційного суду у цій частині, у тому числі, що подія 07 березня 2019 року була одноразовою, не завдала шкоди здоров`ю сина,

як і посилання на те, що районний суд не встановив у чому полягає небезпека залишення дитини з матір`ю, спростовуються матеріалами справи.

При цьому суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови погодився з висновками районного суду про те, що дії, які вчинила матір ОСОБА_2 07 березня 2019 року в приміщенні навчального закладу

по відношенню до малолітнього сина, мають ознаки жорстокого поводження з дитиною, проте зробив протилежні висновки по суті вирішення спору.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) судам роз`яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку

та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування

не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відповідні доводи касаційних скарг є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону

і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку,

наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї (стаття 9 вказаної Конвенції).

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання

і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням

та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, на виконання вимог

статті 12 Конвенції про права дитини, статті 171 СК України щодо права дитини висловлювати свою думку та бути заслуханою з питань,

що її торкаються, була заслухана думка малолітнього ОСОБА_1 . Зокрема, він повідомив, що бажає проживати разом із бабою -

Проте, мотиви неврахування судом апеляційної інстанції думки дитини

при вирішенні спору, у тому числі, бажання матері спілкуватися з сином, брати участь у його вихованні, у чому ОСОБА_3 їй перешкоджає,

є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Факт існування конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, проживання певний час малолітньої дитини разом із бабою та відсутність завданих матір`ю дитині тілесних ушкоджень з урахуванням усіх конкретних обставин цієї справи не дають підстави вважати, що рішення районного суду є незаконним чи необґрунтованим. Верховний Суд враховує й той факт, що за весь доволі тривалий час розгляду справи в суді мати дитини так і не знайшла "підхід" до дитини, яка в судовому засіданні заявила про бажання проживати з бабусею.

Верховний Суд указує, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті,

у тому числі, досліджував обставини, які виникли після ухвалення рішення районного суду, що заборонено процесуальним законом, оскільки суд повинен дослідити ті обставини, на які сторони посилалися при зверненні до суду з відповідними заявами по суті, тобто такі обставини об`єктивно повинні існувати до або на час ухвалення судом судового рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надав оцінку як зібраним у справі доказам

в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування

чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).

При цьому районний суд вірно зазначив й про те, що дитина взята на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, перебуває

під соціальним супроводом та влаштована у родину ОСОБА_3, а тому вимоги останньої щодо передання дитини їй задоволенню не підлягають, так як це питання вирішено й дитина залишається під супроводом

та наглядом Органу опіки та піклування.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено наявність підстав для відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав, обґрунтованими є й висновки про задоволення позовних вимог Органу опіки та піклування у частині стягнення аліментів з ОСОБА_2

на утримання сина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3,

у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи

з 08 квітня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь тих осіб або установ, яким буде передано дитину.

Крім того, районним судом роз`яснено відповідачу, що відповідно

до частини третьої статті 170 СК України, якщо відпадуть причини,

які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції по суті вирішення спору, який виходив із пріоритету якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, та вважає, що суд першої інстанції,

з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відібрання дитини

від матері без позбавлення її батьківських прав.

Таким чином, доводи касаційних скарг Верховний Суд уважає обґрунтованими.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із задоволенням касаційних скарг Органу опіки та піклування, який звільнено від сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до пункту 14 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" та представника ОСОБА_3 - адвоката Павліченка О. І., судові витрати за подання касаційної скарги Органу опіки та піклування слід компенсувати за рахунок ОСОБА_2, шляхом стягнення з неї в дохід держави 3 073,60 грн ((768,40 + 768,40) Х 200 %); за подання касаційної скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Павліченка О. І., слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 6 147,20 грн (1 984,80 + 4 162,40).

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Органу опіки та піклування Кропивницької міської ради, представника ОСОБА_3 - адвоката Павліченка Олександра Ілліча, задовольнити.