Постанова
Іменем України
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 526/329/21
провадження № 61-15665св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Лютенська сільська рада Гадяцького району Полтавської області,
треті особи: приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Антонова Тетяна Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка"
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 квітня 2021 року у складі головуючого судді Максименко Л. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Ординської Т. В., Панченка О. О.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Гадяцького районного нотаріального округу Антонової Т. В., про встановлення факту родинних відносин, тапросила встановити факт, що ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лютенька Гадяцького району Полтавської області, була двоюрідною сестрою ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позов мотивувала тим, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою померлої ОСОБА_2, але як спадкоємець вона не може скористатися правом на спадщину за відсутності документів, що підтверджують факт родинних відносин з двоюрідною сестрою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою від 22 березня 2021 року Гадяцький районний суд Полтавської області задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" (далі - Товариство) та залучив до участі у справі Товариство як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Рішенням від 21 квітня 2021 року Гадяцький районний суд Полтавської області позов задовольнив.
Встановив факт родинних відносин між ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її двоюрідною сестрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лютенька Гадяцького району Полтавської області.
Рішення суду мотивував тим, заявниця до суду надала достатньо належних та допустимих доказів, які підтверджують, що померла ОСОБА_2 була двоюрідною сестрою позивача, а встановлення даного факту має юридичне значення.
Зазначив, що ОСОБА_1, як спадкоємець, не може скористатися правом на спадщину за відсутності документів, що підтверджують факт родинних відносин з двоюрідною сестрою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення суду першої інстанції Товариство подало апеляційну скаргу.
Постановоювід 26 серпня 2021 року Полтавський апеляційний суд апеляційну скаргу Товариства залишив без задоволення, рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 квітня 2021 року- без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, Товариство, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 04 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження Товариство зазначило пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, оскаржило судові рішення з підстав, передбачених частинами першою та третьою статті 411 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивувало тим, що суди попередніх інстанцій, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах лише констатували, що позивач вірно вибрав спосіб захисту її порушених прав, не перевірили та не встановили підстав, з яких приватний нотаріус відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину; порушили норми процесуального права в частині обов`язку суду щодо встановлення належності відповідачів, розглянули справу у порядку спрощеного позовного провадження без наявного про це клопотання позивача, розглянули справу за правилами позовного провадження, а не окремого провадження за відсутності спору про право.
У відзиві, який надійшов до Верховного Суду у листопаді 2021 року ОСОБА_1 просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Лютенька Гадяцького району Полтавської області, її батьком є ОСОБА_4, матір`ю - ОСОБА_5 .
За повідомленням Державного архіву Полтавської області, у метричних книгах для запису народження, одруження, померлих парафіян православних церков містечка Лютенька Гадяцького повіту Полтавської губернії за 1902, 1912 роки, які надійшли на зберігання архіву, метричних записів про народження ОСОБА_6, ОСОБА_4 немає.
За архівною довідкою Державного архіву Полтавської області від 21 грудня 2020 року № 04-13/1241, у метричній книзі для запису новонароджених парафіян Успенської православної церкви містечка Лютенька Гадяцького повіту Полтавської губернії за 1910 рік за порядковим жіночим номером 7, значиться народжена та хрещена 06 лютого 1910 року ОСОБА_7, батьки якої козак ОСОБА_13 і його законна дружина ОСОБА_8, обоє православні (тітка позивача).
З архівної довідки Державного архіву Полтавської області від 21 грудня 2020 року № 04-13/1242 слідує, що у метричній книзі для запису народжених парафіян Успенської православної церкви містечка Лютенька Гадяцького повіту Полтавської губернії за 1911 рік за порядковим чоловічим номером 38 є запис про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 та хрещеного 02 вересня 1911 року ОСОБА_9, батьки якого козак ОСОБА_13 і його законна дружина ОСОБА_8, обоє православного сповідання (батько позивача).
Місцевий суд встановив, що відомості про народження ОСОБА_2 в архівах не збереглися.
Згідно з довідкою Лютенської сільської ради від 10 липня 2006 року № 115 ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_10, 1906 року народження, загиблого на Великій Вітчизняній війні 17 жовтня 1943 року.
Із книги Пам`яті України та інших відкритих даних щодо учасників бойових дій під час Великої Вітчизняної війни вбачаються дані про загибель ОСОБА_10, в документах якого вказана дружина ОСОБА_11 із с. Лютенька Гадяцького району (батьки спадкодавця).
Відповідно до виписки Лютенської сільської ради від 18 травня 2017 року № 0246/4287 з погосподарської книги № 7 особового рахунку № НОМЕР_1 станом на 01 січня 1958 року за колгоспним двором обліковувалися члени сім`ї: голова двору - ОСОБА_11, 1902 року народження, члени двору: ОСОБА_2, 1930 року народження, - донька, ОСОБА_12, 1936 року народження, - син.
Із листа Державного архіву Полтавської області від 18 січня 2021 року № 04-14/37 слідує, що надання архівної довідки про укладення шлюбу ОСОБА_10 з ОСОБА_6 не є можливим, оскільки книги реєстрації актових записів про одруження за період з 1919-934 роки у с. Лютенька Гадяцького району на зберігання до Державного архіву Полтавської області не надходили.
ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Лютенька Гадяцького району ОСОБА_4 (батько позивача) помер.
ОСОБА_2 (спадкодавець) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лютенька Гадяцького району.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою касаційного оскарження Товариство зазначило пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частинами першою та третьою статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частина третя статті 3 ЦПК України визначає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Частина перша статті 1265 ЦК України передбачає, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Пункт 1 частини першої статті 315 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому засіданні можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 552/7358/18-ц зазначено, що "з системного аналізу частини шостої статті 294, статті 315 ЦПК України вбачається, що за наявності спору про право суд в порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення в тому числі й факту родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення".
Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з достатності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що померла ОСОБА_2 була двоюрідною сестрою позивача.
Виходив з того, що встановлення цього факту має юридичне значення, так як ОСОБА_1, як спадкоємець, не може скористатися правом на спадщину за відсутності документів, що підтверджують факт родинних відносин з двоюрідною сестрою.
Підставою касаційного оскарження ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" зазначає неправильне застосування судами норм права у подібних правовідносинах без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду: від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18.
У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006, на яку посилається заявник, як на приклад неоднакового застосування норми права, Верховний Суд дійшов висновку, що зверненню до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом мало передувати вирішення питання про видачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Між тим, у справі, що переглядається, предметом спору є встановлення факту родинних відносин.
У постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, на яку посилається заявник, як на приклад неоднакового застосування норми права, Верховний Суд зазначив, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Проте, у цій справі, на відміну від справи, що переглядається, предметом спору було визнання протиправним та нечинним рішення Львівської обласної ради.
Наведене свідчить про відмінність встановлених обставин справи та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм.
Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм права у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для цієї справи та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а лише констатували, що позивач вірно вибрав спосіб захисту її порушених прав, не перевірили та не встановили підстав, з яких приватний нотаріус відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину; порушили норми процесуального права в частині обов`язку суду щодо встановлення належних відповідачів, є необґрунтованими та не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу у порядку спрощеного позовного провадження без наявного про це клопотання позивача, правилами позовного провадження, а не окремого провадження за відсутності спору про право, є безпідставними, оскільки при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження, суд врахував визначені частиною третьою статті 274 ЦПК України умови, та те, що зі справи вбачається спір про право, а тому суд першої інстанції вірно розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 401, 402, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" залишити без задоволення.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська