Постанова

Іменем України

25 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 759/18982/18

провадження № 61-4118 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І.М., Кирилюк Г.М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП "Київблагоустрій") про зобов`язання не чинити перешкод у відновленні нежилих приміщень з метою приведення їх у попередній стан, в якому, уточнивши предмет позову, просила суд визнати протиправними дії КП "Київблагоустрій" щодо знесення об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, який належить їй на праві приватної власності; зобов`язати КП "Київблагоустрій" відшкодувати їй збитки в розмірі 1 259 130 грн; зобов`язати КП "Київблагоустрій" і Департамент не чинити їй перешкод у відновленні належного їй об`єкта нерухомості з метою приведення його у попередній стан відповідно до технічного паспорта.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року провадження у справі закрито в частині вимог щодо зобов`язання КП "Київблагоустрій" і Департаменту не чинити перешкод у відновленні належних ОСОБА_1 приміщень та в частині визнання протиправними дій КП "Київблагоустрій" щодо демонтажу об`єкта нерухомості.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року касаційну скаргу КП "Київблагоустрій" залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року залишено без змін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року у складі судді Петренко Н.О. позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, повторно не з`явилася в судові засідання, які були призначені на 17 травня 2021 року та 06 жовтня 2021 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Обухова В. В. задоволено. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року скасовано й передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд виходив із того, що ухвала суду першої інстанції була постановлена у підготовчому судовому засіданні, що суперечить положенням статті 257 ЦПК України й, відповідно, є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2022 року КП "Київблагоустрій" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17, від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19, від 18 січня 2021 року у справі № 760/22245/18 тощо, оскільки у скарзі порушуються питання, які стосується порушення норм процесуального права, що відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 759/18982/18 із Святошинського районного суду м. Києва.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ЦПК України (1618-15) в жодній із статей не містить заборони чи обмеження залишатипозов без розгляду на стадії підготовчого провадження. Крім того, пунктом 1 частини другої статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Отже, ухвалення такого судового рішення за наявності для того належної підстави є не тільки правом, а й обов`язком суду, складовою виконання ним завдань підготовчого провадження.

Крім того, заявник посилався на висновок, який міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 904/2423/18, 02 грудня 2020 року у справі 914/1531/19, від 13 січня 2021 року, від 10 лютого 2021 року у справі № 916/365/17, відповідно до якого ГПК України (1798-12) не пов`язує можливість залишення позову без розгляду зі стадією судового засідання та не містить заборони здійснювати це на стадії підготовчого провадження.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 у якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права. Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

У відзиві Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) фактично підтримав доводи касаційної скарги КП "Київблагоустрій".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов`язання не чинити перешкод у відновленні нежилих приміщень з метою приведення їх у попередній стан.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Обухова В. В. задоволено. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року скасовано й передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга КП "Київблагоустрій" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, щопереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, місцевий суд, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, виходив із того, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи позивач повторно не з`явилася в судові засідання, які були призначені на 17 травня 2021 року та 06 жовтня 2021 року, причини неявки суду не повідомила, про розгляд справи за її відсутності із відповідною заявою до суду не зверталась.

Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд виходив із того, що висновки місцевого суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є помилковими, оскільки з аналізу пункту 3 частини першої статті 257 ЦК України вбачається, що залишення позовної заяви без розгляду з підстави, викладеної у вказаній нормі, може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче.

Враховуючи те, що ухвала місцевого суду постановлена у підготовчому судовому засіданні, апеляційний суд її скасував та направив справу для продовження розгляду.

Колегія суддів погоджується зі висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якій з`ясовується предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Підготовче засідання проводиться судом із повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).

Частиною другою статті 198 ЦПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у підготовчому засіданні.

За змістом частин першої-другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи зі змісту вказаних процесуальних норм, підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів наголошує, що при застосуванні тієї чи іншої норми процесуального права, суд повинен виходити із комплексного та ґрунтовного аналізу норм права загалом.

Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III "Позовне провадження") та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).

Стаття 223 ЦПК України, яка, зокрема, передбачає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору, стосується розгляду справи по суті, у зв`язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок повторної неявки позивача у підготовче засідання.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 (провадження № 61-14373св19) зроблено правовий висновок стосовно застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 18 січня 2021 року у справі № 760/22245/18 (провадження № 61-15715св19), від 20 січня 2021 року у справі № 569/5089/17 (провадження № 61-19799св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 598/2250/19 (провадження № 61-19688св20).

Таким чином, з урахуванням зазначених норм права та з дотриманням релевантної судової практики Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки у справі, яка переглядається, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулося, у вступній частині ухвали від 06 жовтня 2021 року наявне посилання на її винесення у підготовчому судовому засіданні, тобто розгляд справи перебував на стадії підготовчого процесу, тому відсутні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду й, відповідно, застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду та направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки останній ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник посилається на протилежний за змістом висновок, який міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 904/2423/18, 02 грудня 2020 року у справі 914/1531/19, від 13 січня 2021 року, від 10 лютого 2021 року у справі № 916/365/17 щодо можливості залишення позовної заяви без розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2021 року справу № 757/54510/17-ц передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами третьою, п`ятою статті 403 ЦПК України, колегія суддів посилалась на те, що у згаданій справі, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, місцевий суд виходив з того, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи позивач повторно не з`явився в судові засідання, які були призначені на 14 серпня 2020 року та 23 жовтня 2020 року, надавши клопотання про їх відкладення. Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що висновки місцевого суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є помилковими, оскільки з аналізу пункту 3 частини першої статті 257 ЦК України вбачається, що залишення позовної заяви без розгляду з підстави, викладеної у вказаній нормі, може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче. Враховуючи те, що ухвала місцевого суду постановлена у підготовчому засіданні, апеляційний суд її скасував та направив справу для продовження розгляду. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначала, що, оскільки розгляд та вирішення спору має відбуватися лише в судовому засіданні, то суд не має повноважень залишати позов без розгляду з підстав, зазначених в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України, в підготовчому засіданні. За таких обставин, тобто у разі якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в підготовче засідання або не повідомив про причини неявки, суд відповідно до частини другої статті 200 ЦПК України у разі закінчення вчинення дій, передбачених частиною другою статті 197 ЦПК України, має постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Однак у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 06 листопада 2019 року у справі № 904/2423/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 914/1531/19, від 22 грудня 2020 року у справі № 925/337/19, від 13 січня 2021 року у справі № 910/4372/20 та від 10 лютого 2021 року у справі № 916/365/17 та інших майже за тотожних за змістом норм процесуального права містяться протилежні висновки щодо можливості залишення позовної заяви без розгляду під час підготовчого засідання, від яких колегія суддів вважала за необхідне відступити.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2021 року справа повернута на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Так, у вказаній ухвалі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказані в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2021 року висновки щодо застосування норм процесуального права при залишенні позову без розгляду залежно від стадії судового розгляду регулюються різними процесуальними кодексами ( ЦПК України (1618-15) та ГПК України (1798-12) ), що не тільки виключає можливість визнання таких правовідносин подібними, але і спростовує наведені колегією суддів Касаційного цивільного суду твердження щодо необхідності та можливості відповідної уніфікації вказаних висновків різних судів щодо застосування різних норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання заявника на висновки, які містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не можуть бути враховані під час розгляду вказаної справи, оскільки такі висновки не можуть вважати релевантними під час застосування норм ЦПК України (1618-15) для вказаних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович