відповідачі: Мшанська сільська рада Городоцького району Львівської області, правонаступником якої є Городоцька міська рада Львівської області, ОСОБА_2, державний реєстратор Городоцької міської ради Львівської області Галушка Мар`яна Степанівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області, у складі судді Онуфер А. М., від 27 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В., від 29 липня 2021 року,

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області, правонаступником якої є Городоцька міська рада Львівської області, ОСОБА_2, державного реєстратора Городоцької міської ради Львівської області Галушки М. С. про визнання недійсним та скасування рішень органу місцевого самоврядування і рішення державного реєстратора.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1, який у 1983 році звели його батьки. У 2006 році між ним та сестрою ОСОБА_3 виник земельний спір з приводу користування земельною ділянкою, загальною площею 0,36 га, призначеною для обслуговування двох житлових будинків НОМЕР_2 та АДРЕСА_1 .

22 травня 2006 року земельною комісією вирішено розділити між ними земельну ділянку в рівних частинах, а рішенням Мшанської сільської ради НОМЕР_2 від 08 червня 2006 року акт цієї комісії затверджено.

Після цього на земельну ділянку для обслуговування будинку ОСОБА_3 (будинок НОМЕР_1 ) площею 0,1704 га було виготовлено технічну документацію із землеустрою та присвоєно кадастровий номер 4620985600:12:021:0109.

Незважаючи на поділ у 2006 році земельної ділянки між ним та ОСОБА_3 у рівних частках, приблизно по 0,18 га кожному, він протягом

2003-2018 років сплачував земельний податок за 0,24 га відповідно до площі, яка зазначена у погосподарській книзі.

Однак після смерті ОСОБА_3, відповідачу ОСОБА_2 сільською радою було незаконно, без згоди позивача на вилучення, передано у власність частину земельної ділянки, яка призначена для обслуговування будинку НОМЕР_2 та, відповідно, перебувала у користуванні ОСОБА_1, про що внесено державним реєстратором відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення Мшанської сільської ради № 36 від 14 грудня 2017 року "Про надання дозволу на виготовлення детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2";

- визнати незаконним і скасувати рішення Мшанської сільської ради № 80 від 29 березня 2018 року "Про затвердження детального плану території та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2";

- визнати незаконним і скасувати рішення Мшанської сільської ради № 136 від 07 липня 2018 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки на

- визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора Городоцької міської ради Львівської області Галушки М. С., індексний номер 42164509 від 20 липня 2018 року, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0888 га, кадастровий номер 4620985600:12:021:0117, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис № 27138370 про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену ділянку.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 27 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що сплата позивачем земельного податку за спірну земельну ділянку та відповідні записи у погосподарських книгах села та довідках Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області не свідчать про набуття позивачем, у встановленому законом порядку, права користування цією ділянкою.

Акт земельної комісії від 22 травня 2006 року щодо поділу земельної ділянки в рівних частинах між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та рішення Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області НОМЕР_2

від 08 червня 2006 року про затвердження цього акта, також не свідчать про набуття позивачем спірної земельної ділянки у користування згідно із законом. Більше того із акту комісії та рішення сільської ради не вбачається про яку саме земельну ділянку йдеться, її площу, розташування та цільове призначення, обставини та підстави користування нею.

Суди вважали, що підстав для вилучення органом місцевого самоврядування у позивача спірної земельної ділянки не було, оскільки така ділянка у користування йому, у встановленому законом порядку, не надавалась.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

06 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 липня

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У жовтні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вважаючи, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 369/3328/16,

від 25 квітня 2018 року у справі № 794/556/16, від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 551/1136/17, а крім того відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Вказує, що оспорювані рішення Мшанської сільської ради є незаконними, оскільки сільська рада на момент їх прийняття володіла інформацією про належність йому спірної земельної ділянки. Орган місцевого самоврядування веде погосподарські книги, з яких на його неодноразові запити, надавалась інформація щодо площі земельної ділянки, яка рахується за будинком. При цьому Мшанська сільська рада тривалий час

(із 2003 року до 2019 року) отримувала від нього кошти, як плату за землю.

Зазначає, що рішеннями сільської ради порушено його право на користування спірною земельною ділянкою та позбавлено можливості реалізувати право на оформлення прав на земельну ділянку для обслуговування належного йому на праві власності житлового будинку.

Звертає увагу, що для обслуговування належного йому будинку із господарськими будівлями та спорудами була закріплена земельна ділянка, площею 0,24 га, що підтверджено довідками Мшанської сільської ради та оглянутими в судовому засіданні книгами погосподарського обліку

із 1992 по 2018 роки. Тільки у 2019 році, після надання спірної земельної ділянки ОСОБА_2, площа земельної ділянки, закріпленої за його будинком, зменшилась до 0,09 га.

Вказує, що записи в погосподарських книгах визнаються в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності, проте суди попередніх інстанцій належним чином не надали оцінки вказаним записам.

Стверджує, що суди необґрунтовано дійшли висновку, що непогодження меж земельної ділянки не призвело до порушення прав і законних інтересів позивача, оскільки відсутність погодження межі ділянки призвела до зменшення площі ділянки для обслуговування його будинку.

Також зазначає, що документи, на підставі яких приймалось рішення Мшанської сільської ради № 80 від 29 березня 2018 року не містять інформації про проведення громадських слухань щодо обговорення детального плану спірної території, передбачених приписами статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року жовтні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Зазначає, що позивач, у встановленому законом порядку, не набув права користування спірною земельною ділянкою та сам відмовився від укладення із сільською радою договору оренди.

Вказує на безпідставність доводів касаційної скарги щодо недотримання приписів статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки громадські слухання були проведені.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відповідь на відзив, в якому фактично підтримав доводи своєї касаційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Будинок АДРЕСА_1 станом на 22 серпня 1988 року належав ОСОБА_4, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_4 спадщину, до якої увійшов і вказаний будинок прийняла дружина спадкодавця - ОСОБА_5, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкоємцями ОСОБА_5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_6, які в рівних частках успадкували будинок АДРЕСА_1 та господарські будівлі і споруди, що розташовані на присадибній земельній ділянці.

25 жовтня 2005 року ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_1 купив 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .

Будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5, яка 12 січня 1983 року на підставі договору дарування подарувала його ОСОБА_7 .

У свою чергу 09 вересня 2005 року ОСОБА_7 на підставі договору дарування подарував будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .

В акті від 22 травня 2006 року земельною комісією запропоновано розділити земельну ділянку в рівних частинах між ОСОБА_3 та

Рішенням Мшанської сільської ради № 66 від 08 червня 2006 року затверджено акт земельної комісії від 22 травня 2006 року.

Рішенням Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області № 36 від 14 грудня 2017 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення детального плану території, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),

площею 0, 1000 га на АДРЕСА_1 .

Рішенням Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області № 80 від 29 березня 2018 року затверджено детальний план території; земельній ділянці, площею 0,0888 га, на АДРЕСА_1, присвоєно поштовий адресний номер 66в; ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення означеної земельної ділянки у власність.

Рішенням Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області № 136 від 10 липня 2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4620985600:12:021:0117, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на

АДРЕСА_1 та передано цю ділянку у власність ОСОБА_2 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4620985600:12:021:0117, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У розглядуваній справі ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними та скасувати рішення сільської ради, які стали підставою для передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, та рішення державного реєстратора із відповідним записом у реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили із недоведеності позовних вимог, зокрема вказуючи, що відповідні записи у погосподарських книгах не свідчать про набуття позивачем, у встановленому законом порядку, права користування спірною ділянкою.

Проте колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками та вважає їх передчасними, враховуючи наступне.

Будинок АДРЕСА_1 станом на 22 серпня 1988 року належав ОСОБА_4 та у подальшому був успадкований спочатку ОСОБА_5, а потім в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_6, яка свою частку відчужила позивачу.

Частиною п`ятою статті 20 ЗК УРСР (1970 року) було передбачено, що право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами у земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року в справі № 702/1026/18, прийнятій після подання касаційної скарги ОСОБА_1, вказав на необхідність врахування вказаних положень у подібних правовідносинах, зазначивши, що документами, які підтверджують право землекористування, є записи про розміри земельної ділянки у земельно-шнуровій та погосподарських книгах сільських рад.

Подібного висновку Верховний Суд дійшов і у постанові від 25 квітня

2018 року в справі № 718/567/15-ц, вказавши, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів).

Відповідно до частини першої статті 90 ЗК УРСР (1970 року) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

Згідно до частини першої статті 30 ЗК України (1990 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України 2001 року у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог надав відомості погосподарських книг, зокрема щодо земельної ділянки, закріпленої за належним йому будинком.

Також позивач надав копію рішення Мшанської сільської ради № 66

від 08 червня 2006 року про затвердження акту земельної комісії

від 22 травня 2006 року щодо вирішення земельного спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (на той час власниками будинків НОМЕР_2 та

АДРЕСА_1 ) та поділу земельної ділянки в рівних частинах.

Вказане рішення сільської ради № 66 від 08 червня 2006 року ОСОБА_3 за життя не оскаржувала.

Суди вказували, що невідомо якої саме ділянки стосується рішення сільської ради від 08 червня 2006 року. Натомість ні представник сільської ради, ні інші учасники справи не вказували будь-якої іншої ділянки, якої могло стосуватись вказане рішення сільради, крім суміжних ділянок будинків НОМЕР_2 та АДРЕСА_1, власниками яких станом на 2006 рік були ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 також стверджував, що після рішення сільради про поділ ділянки в рівних частках, на земельну ділянку для обслуговування будинку ОСОБА_3, площею 0,1704 га, було виготовлено технічну документацію із землеустрою та присвоєно кадастровий номер 4620985600:12:021:0109, натомість внаслідок надання земельної ділянки ОСОБА_2, розмір ділянки позивача зменшився до 0,09 га.

Причини зменшення розміру земельної ділянки закріпленої за будинком НОМЕР_2 до 0,09 га у записах погосподарських книг, залишились не з`ясовані.

Крім того, при дослідженні затвердженого сільської радою проєкту землеустрою та технічної документації на спірну ділянку, суди не з`ясували, чому у них відсутні відомості про те, що земельна ділянка, яка надається ОСОБА_2, межує із ділянкою, на якій розташований будинок ОСОБА_1, а вказано, що суміжним землевласником спірної ділянки є сам ОСОБА_2, який і підписав акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки.

Таким чином, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій належної оцінки вказаним обставинам не надали, не перевірили записи погосподарських книг щодо земельної ділянки, якою користувались як попередні власники, так і позивач, не з`ясували правових підстав набуття таких прав, наявності або відсутності раніше встановленого між суміжними землекористувачами порядку користування або володіння земельними ділянками, не визначились з нормами матеріального права, які підлягали застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, зокрема, що регулюють питання набуття права користування або права власності за життя спадкодавця ( ОСОБА_4 ) на земельну ділянку, з урахуванням чинного на час такого набуття законодавства.

Вказане призвело до того, що суди належним чином не перевірили чи було допущене органом місцевого самоврядування, який виходив із того, що спірна земельна ділянка на момент передачі її у власність ОСОБА_2 не перебуває у користуванні чи власності будь-яких фізичних осіб, порушення прав ОСОБА_1 .

Без встановлення зазначених обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, неможливо ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів, за змістом частини першої статті 400 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.