розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, подані ним особисто та в його інтересах представником - адвокатом Семиволосом Володимиром Владиславовичем, на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області, у складі судді Євтюшенкової В. І., від 19 лютого 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду, у складі колегії суддів:Кононенко О. Ю., Собини О. І., Левченко Т. А., від 23 червня 2021 року,

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" про відшкодування шкоди.

Ухвалами Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 серпня 2020 року та від 10 вересня 2020 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучені Міністерство юстиції України та Північно-Східне міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.

Позовні вимоги ОСОБА_1, з врахуванням поданих доповнень, мотивував тим, що із 04 березня 2011 року відбуває покарання в ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)", як засуджений до довічного позбавлення волі.

Стверджував, що в колонії недотримані санітарні норми, а саме:

не встановлені сантехнічні коліна на унітазах та умивальниках, внаслідок чого камери для перебування ув`язнених наповнюються каналізаційними газами.

Із 2009 року корпус № 2 в ДУ "Роменська виправна колонія(№ 56)" був поступово заселений засудженими до довічного позбавлення волі і в ньому грубо порушені санітарні норми, а вікна відкривалися максимум на 3-5 см.

Корпус № 1 був заселений у 2004 році засудженими до довічного позбавлення волі і в ньому немає таких порушень санітарних норм, як у корпусі № 2.

Вважав, що це свідчить про катування фізичного і психологічного характеру засуджених до довічного позбавлення волі, які перебувають в корпусі № 2, у зв`язку із чим він подав до прокуратури заяву про вчинення кримінальних правопорушень працівниками адміністрації ДУ "Роменська виправна колонія(№ 56)".

04 грудня 2017 року та 18 вересня 2019 року Зарічним районним судом

м. Суми виносились ухвали про скасування постанов від 31 жовтня

2017 року та, відповідно, від 29 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження. У зазначених ухвалах зазначено, що про необхідність вчинення слідчих дій. Матеріали кримінального провадження № 42017220000000790 повернуті до прокуратури, яка в свою чергу направила матеріали до ДБР в

Оскільки подальший рух справи йому був невідомий, він звернувся до Роменського міськрайонного суду зі скаргою щодо неналежних умов утримання в ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)", за результатами розгляду якої його вимоги задоволено частково. Прийнято рішення про необхідність повідомлення Північно-Східного регіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України про надходження його скарги на відсутність сантехнічних колін під умивальниками та унітазами, встановленими в камерах корпусу № 2

ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)", що створює неприємний запах у приміщеннях камер у зв`язку з чим рекомендувати ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" виправити вказані недоліки. В решті вимог скарги - відмовлено.

Вважав, що вказаним судовим рішенням встановлено наявні порушення в умовах утримання засуджених до довічного позбавлення волі в камерах корпусу № 2, що є грубим недотриманням обов`язкових санітарних умов в камерах із початку заселення в 2009 році. Зазначені недоліки і до цього часу не усунуто, тому вважав, що здача під заселення корпусу № 2 свідчить про створення умов для повного або часткового знищення певної групи осіб працівниками адміністрації ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)".

Стверджує, що утримання в таких умовах ув`язнення є катуванням у вигляді умисного заподіяння тривалого морального страждання, приниження честі і гідності людини, порушенням законодавства України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

Перебуваючи в корпусі № 2 у період з 04 березня 2011 року по 14 травня

2016 року та з 24 березня 2017 року по 04 травня 2017 року кожного дня зазнавав моральної шкоди, яка виявилась у пригніченому стані, заниженій самооцінці, приниженні гідності, честі, що створювало негативні емоції та доводило у 2014 році до суїциду і інших психічних зривів, що впливало на його нервовий стан та настрій. Як наслідок порушення нормального способу дихання, запалення гемороїдальних вузлів, виникнення проблем функціонування печінки та серця, низького рівню гемоглобіну.

Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати порушення його прав під час відбуття покарання в ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" у період з 04 березня 2011 року по 14 травня

2016 року, з 24 березня 2017 року по 04 травня 2017 року включно, за наведених ним обставин;

- стягнути з ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 870 750 грн, по 450 грн за кожен день перебування в корпусі № 2, встановивши розумний строк, протягом якого відповідач зобов`язаний виплатити йому моральну компенсацію заподіяної шкоди і додатково зазначивши у судовому рішенні, що у разі несвоєчасної виплати грошових коштів відповідачем на користь позивача на стягнуту суму моральної компенсації нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки, із зазначенням відповідного відсотку.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду

від 23 червня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів в обґрунтування позову. Крім того, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між умовами його тримання та наявними в нього захворюваннями, а також спричинення йому відповідачами моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, представник ОСОБА_1 - адвокат Семиволос В. В. просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Семиволос В. В. та ОСОБА_1 подали касаційні скарги на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 червня 2021 року.

Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду

від 18 травня 2022 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1, поданими ним особисто та в його інтересах представником - адвокатом Семиволосом В. В., витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У червні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Підставами касаційного оскарження заявники зазначають відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказують, що позивач цілодобово утримувався в приміщенні, що не відповідало і не відповідає санітарним нормам в частині захисту від випаровування з каналізації, що сприймалось ним як катування фізичного і психологічного характеру, призводило до стресового стану, який негативно вплинув на стан його здоров`я.

Вважають висновки судів суперечливими, оскільки суди констатували не доведеність позивачем порушення його права, водночас врахували звернення ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" щодо зміни санітарно-технічних умов і неможливість вирішити це питання самостійно.

Звертають увагу, що позивач позбавлений можливості надати в повній мірі належні докази, оскільки відбуває покарання та не має можливості отримувати інформацію щодо діяльності виправної колонії, крім особистих звернень до адміністрації колонії чи контролюючих органів.

Наголошують, що суттєвий проміжок часу, протягом якого ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" в той чи інший спосіб не усунула недоліків є доказом умисної бездіяльності відповідача.

Підставою позову було не визначення характеристик запаху, а тривале незабезпечення належних санітарних умов тримання особи, що відбуває покарання, які б виключали можливість надходження каналізаційного випаровування в приміщення незалежно від його запаху.

Зміст ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області

від 03 березня 2020 року у справі № 585/4005/19 зводиться до того, що

ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)", незалежно від наявності чи відсутності неприємного запаху в приміщенні, зобов`язана забезпечити належне виконання санітарних норм.

ОСОБА_1 додатково зазначає, що відповідачі не надали доказів на спростування його доводів, не провели відповідну експертизу, не залучили відповідного спеціаліста для з`ясування можливих наслідків порушення санітарних умов.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У червні 2022 року Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вказує що санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в`язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності.

При цьому наявність чи відсутність сантехнічних колін жодним чином не утискає можливості засудженому задовольнити свої природні потреби в умовах чистоти і пристойності.

За весь час перебування у колонії (майже 7 років) від позивача та інших засуджених не надходило скарг на неналежні умови утримання у зв`язку з відсутністю сантехнічних колін під умивальниками та туалетами.

У кримінальному провадженні за заявою позивача № 42017220000000790 в діях жодної із посадових осіб ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" не було встановлено складу кримінального правопорушення.

Не менше ніж раз на рік колонію відвідує представник уповноваженого з прав людини і жодного разу будь-які порушення пов`язані із відсутністю сантехнічних колін під умивальниками та туалетами не фіксувались.

Ремонт у приміщенні здійснюється за необхідності колонією, за кошти, які надаються на цілі, попередньо визначені колонією.

24 червня 2022 року ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" та13 липня 2022 року Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України подали до Верховного Суду відзиви, доводи яких не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзиви подані з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Підстав для продовження строку для подання відзивів колегією суддів не встановлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2009 року ОСОБА_1 засуджений за пунктами 1, 6, 12 частини другої статті 115,

частини четвертої статті 187, частини першої статті 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. Вирок набрав законної сили 14 серпня 2009 року.

Довідкою за особовою справою засудженого ОСОБА_1 підтверджений період його перебування в ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)"

із 04 березня 2011 року по 04 травня 2017 року. 11 червня 2015 року переведений в багатомісний ПКТ максимального рівня безпеки.

Відповідно до довідки філії Сумської міської медичної частини ДУ "Центр охорони здоров`я ДКВС України" у Сумській області, виходячи з медичної документації, яка була передана з особовою справою по прибуттю в

ДУ "Сумський слідчий ізолятор" 12 лютого 2009 року ОСОБА_1 проведений первинний медичний огляд в СІЗО м. Харків. Скарги відсутні. Загальний стан задовільний. Фізіологічні показники в нормі. 13 лютого 2009 року - оглянутий стоматологом. Скарг не пред`являв. 13 квітня 2011 року - проведений медичний огляд. Фізіологічні показники в нормі. Діагноз - здоровий. Наявні результати щорічних флюрографій. Патологічних змін в легенях не виявлено. Інформація стосовно наявності татуювань, шрамів/порізів в медичній документації відсутня.

З висновку КТ вбачається наявність у ОСОБА_1 ознак енхондроми верхньої третини правої великогомілкової кістки .

Відповідно до довідки ДУ "Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук" від 02 липня 2020 року № 153 енхондрома - доброякісна пухлина, етіологія якої невідома, є припущення що виникнення енхондроми має значення порушення остеогенезу та хондрогенезу. При енхондромі як правило проводиться хірургічне втручання: видалення осередку пухлини та пластика дефекту кістки аутотрансплантантом, який береться зі здухвинної кістки. В залежності від отриманих результатів вирішується тактика лікування. З урахуванням описової картини R-графії та КТ більш ймовірно у пацієнта остеонекроз кістки на тлі перебудови кістки.

від 19 березня 2020 року № 153, КТ № 2199 колінних суглобів та кісток гомілок 28 квітня 2020 року. Висновок комп`ютерної томографії: КТ-ознаки енхондроми верхньої третини великогомілкової кістки. 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 оглянутий хірургом-онкологом Сумського обласного онкологічного диспансеру. Діагноз: Даних за онкопаталогію на момент огляду не виявлено. Доброякісне новоутворення правої великогомілкової кістки. Давність новоутворення встановити не можливо.

Згідно з довідкою Сумської міської медичної частини філії Державної установи "Центру охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України" у Сумській області від 18 серпня 2020 року, засудженому ОСОБА_1 роз`яснено про те, що в Сумський обласний клінічний онкологічний диспансер направлено лист 29 вересня 2020 ро № 427 з проханням надати йому консультативну допомогу лікарем-онкологом.

14 серпня 2020 року його викликали в медичну частину для проведення огляду онкологом, але він був відсутній в установі.

Відповідно до висновку КНП СОР "Сумська обласна клінічна лікарня"

від 26 листопада 2020 року при відеоезофагогастродуоденоскопії № 361 у ОСОБА_1 виявлено Еритематозну гастродуаденопатію.

24 грудня 2020 року ОСОБА_1 звертався до завідуючого ЦОЗ ДКВС при СІЗО № 25 із клопотанням роз`яснити, яким чином указане захворювання впливає на його організм, коли воно виникло, чи можливе появлення цієї хвороби у зв`язку зі стресами. Також просив роз`яснити про наслідки у разі невиконання рекомендацій лікаря.

31 грудня 2020 року за вих. № 698 ОСОБА_1 направлено відповідь про те, що він детально отримав консультацію гастроентеролога, який повідомив його про можливі причини виникнення даного захворювання, давності і наслідки. Повторно роз`яснено про те, що указане захворювання це запалення слизових оболонок шлунку та дванадцятипалої кишки, є хронічним, тобто з тимчасовими загостреннями та ремісіями. Переважні причини виникнення запалення - шкідливі звички, стресові ситуації. При невиконанні рекомендацій лікаря-гастроентеролога можливе довготривале протікання симптоматики та часті загострення.

26 листопада 2020 року ОСОБА_1 був оглянутий лікарем хірургом, при цьому даних за гостру кишкову кровотечу не виявлено, рекомендована консультація проктолога.

З лікарняної довідки, виданої завідувачем медичної частини ОСОБА_2 від 19 березня 2020 року вбачається, що при огляді ОСОБА_1 було виявлено, що на верхній третині лівого передпліччя візуалізується застарілий повністю регенерований міцний рубець близько 6 см без паталогічних змін. Давність механічного ушкодження визначити неможливо. Зі слів: ушкодження наніс самостійно у 2014 році, відбуваючи покарання у

ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)".

Згідно з довідкою СІЗО від 21 серпня 2020 року за час перебування в державній установі "Сумський слідчий ізолятор" засуджений ОСОБА_1 на профілактичному обліку у психолога установи, як особа, схильна до членоушкодження та самогубства, не перебуває.

Довідкою ДУ "Сумський слідчий ізолятор" від 28 серпня 2020 року

№ 14/06-195/С-326 також підтверджується, що ОСОБА_1 не перебуває та не перебував на обліку як особа, схильна до самогубства чи членоушкодження.

21 липня 2017 року у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 420172200000000790 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, з приводу можливого зловживання службовим становищем службовими особами ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)", чим допущено порушення прав засуджених на безпечні умови відбування призначеного судами кримінального покарання у вигляді довічного позбавлення волі і належні санітарні умови їх тримання під вартою.

30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 визнано потерпілим по кримінальному провадженню № 420172200000000790.

Відповідно до звіту за результатами моніторингового візиту до державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" від 16 квітня 2019 року порушень у камерах засуджених до довічного позбавлення волі корпусі № 2 не виявлено. Фототаблиця із зображенням сантехнічних вузлів приміщень камерного типу корпусу № 2, вказує на те, що вони у справному та охайному стані.

17 січня 2020 року комісія, у складі голови: першого заступника начальника установи ОСОБА_5, членів комісії: в. о. заступника начальника установи з І та КПЗ ОСОБА_6, оперуповноваженого ОВ ОСОБА_3, інженера ВІГЗ ОСОБА_4, завідувача медичної частини № 56 філії ЦОЗ ДКВСУ в Сумській області ОСОБА_7 склали акт про те, що ними було проведено обстеження сантехнічних умов в камерах № 1-25 корпусу для тримання засуджених до довічного позбавлення волі № 2 ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)". Приміщення обладнано природним та штучним освітленням, забезпечено природною вентиляцією. Кожна камера забезпечена водопостачанням та водовідведенням, обладнана рукомийником та санвузлом.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2020 року по справі № 585/4005/19 скарга засудженого ОСОБА_1 щодо належних умов утримання в ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" задоволена частково. Повідомлено Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про надходження скарги засудженого ОСОБА_1 на відсутність сантехнічних колін під умивальниками та унітазами, встановленими в камерах корпусу № 2 ДУ "Роменська виправна колонія

(№ 56)", що створює неприємний запах у приміщеннях камер, у зв`язку з чим рекомендовано ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" встановити під умивальниками та унітазами в камерах зазначеного корпусу сантехнічні коліна. В решті скарги відмовлено з підстав, що скарга не підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства. Роз`яснено ОСОБА_1, що з відповідними вимогами він має право звернутися в порядку адміністративного судочинства до Сумського окружного адміністративного суду.

Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції є юридичною особою (ідентифікаційний код 40867285), основний вид діяльності: діяльність у сфері юстиції та правосуддя.

Відповідно до мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету в 2020 році Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня для фінансування в межах затверджених асигнувань установ виконання покарань виключно Харківської області.

Згідно із копією супровідного листа начальника ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" від 18 травня 2020 року на виконання ухвали Роменського міськрайонного суду від 03 березня 2020 року за скаргою засудженого ОСОБА_1 начальник колонії звертався до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з проханням посприяти у виділенні коштів по КПКВК 3601020 "Виконання покарань установами і органами ДКВС України КЕКВ 2210 "Предмети, матеріали, обладнання та інвентар" в сумі 233 600 грн на придбання сантехнічних матеріалів для проведення власними силами ремонту системи водовідведення в гуртожитку для тримання засуджених до довічного позбавлення волі.

Працівниками виправної колонії складено дефектний акт на ремонт гуртожитку, переобладнаного під сектор максимального рівня безпеки для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, умови виконання робіт - власні сили. Акт затверджений начальником ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" 18 травня 2020 року, серед найменування робіт та витрат є установлення чаш (унітазів) підлогових з високорозташованим бачком.

У локальному кошторисі № 2-1-1 також вказане найменування робіт і витрат з проведення указаних робіт, в підсумковій відомості ресурсів зазначені будівельні матеріали, вироби і конструкції, що для цього необхідні.

04 червня 2020 року та 05 серпня 2020 року начальник ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" звертався з аналогічними листами до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з проханням посприяти у виділенні коштів по КПКВК 3601020 "Виконання покарань установами і органами ДКВС України КЕКВ 2210 "Предмети, матеріали, обладнання та інвентар" в розмірі

233 600 грн на придбання сантехнічних матеріалів для проведення власними силами ремонту системи водовідведення в гуртожитку для тримання засуджених до довічного позбавлення волі.

Локальний кошторис 2-1-3, серед іншого, містить найменування робіт щодо установлення чаш (унітазів) наземних з бачком високо розташованим, установлення мийок, установлення змішувачів.

14 серпня 2020 року ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" надіслала Управлінню бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України пропозиції по ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)".

Згідно із інформацією, що направлялась, потреба у додаткових коштах на серпень-вересень 2020 року обґрунтовувалась, зокрема, і необхідністю придбання сантехнічних матеріалів для проведення власними силами ремонту системи водовідведення в гуртожитку для тримання засуджених до довічного позбавлення волі (по рішенню суду за скаргою засудженого

ОСОБА_1 ) - 233 600 грн.

В. о. начальника управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Північно-Східного міжрегіонального управління направив директору департаменту (керівнику служби) бухгалтерської служби

18 серпня 2020 року інформацію щодо залишків коштів загального фонду на реєстраційних рахунках станом на 01 серпня 2020 року та пропозиції щодо зменшення кошторисних призначень, відліку коштів, які знаходяться на реєстраційних рахунках та не будуть використані, а також вкрай нагальну потребу у додаткових коштах загального фонду по установах Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Зі змісту затвердженого заступником начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України 16 січня 2021 року кошторису на 2021 рік

ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" та розрахунку до нього вбачається, що витрати на придбання, установку, переобладнання та інше, що стосується сантехнічних колін, не передбачені.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з положеннями статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

При вирішенні спору про відшкодування моральної суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною першою статті 7 КВК України визначено, що держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Відповідно до частини першої статті 8 КВК України засуджені мають право, зокрема, на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню; на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому цим Законом та нормативно- правовими актами Міністерства юстиції України.

Частиною першою статті 115 КВК України передбачено, що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п`яти квадратних метрів.

Статтею 3 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

24 січня 1997 року Україна ратифікувала Європейську конвенцію про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, яка набрала чинності в Україні 01 вересня

1997 року. Вказаною Конвенцією передбачено створення Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі - Комітет). Комітет, шляхом здійснення інспекцій, перевіряє поводження з позбавленими волі особами з метою посилення, у разі необхідності, захисту таких осіб від катувань чи нелюдського або такого, що принижує їхню гідність, поводження чи покарання.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5 (z1656-14) , що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2021 року у справі № 460/3144/18 вказав, що вимоги щодо умов утримання ув`язнених установлені міжнародними правовими актами, приписи яких є обов`язковими для виконання усіма національними органами державної влади. Відсутність відомчого нормативного правового регулювання не може визнаватися достатньою і вагомою підставою для невиконання позитивних зобов`язань держави, визначених на рівні національного і міжнародного законодавства.

Відповідно до пунктів 10-12 Мінімальних стандартних правил поводження з в`язнями (резолюція 663 CI (XXIV) (995_992) ООН від 30 серпня 1955 року) всі приміщення, якими користуються в`язні, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, причому належну увагу слід звертати на кліматичні умови, особливо на кубатуру цих приміщень, на мінімальну площу їх, на освітлення, опалення і вентиляцію. В приміщеннях, де живуть і працюють в`язні: а) вікна повинні мати достатні розміри для того, щоб в`язні могли читати і працювати при денному світлі, і повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від того, є чи немає штучної системи вентиляції; b) штучне освітлення повинне бути достатнім для того, щоб в`язні могли читати і працювати без шкоди для зору. Санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в`язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 Європейських пенітенціарних (в`язничних) правил (Рекомендація № R (2006)2 від 01 лютого 1987 року Комітету Міністрів держав-учасниць) при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту. Утримання ув`язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів.

Пунктом 18 Європейських пенітенціарних (в`язничних) правил встановлено, що розміщення ув`язнених, і зокрема, надання місць для сну, повинне проводитися з повагою до людської гідності та, по можливості, із забезпеченням можливості усамітнення, а також відповідно до санітарно-гігієнічних вимог з урахуванням кліматичних умов, і зокрема, площі, кубатури приміщення, освітлення, опалення та вентиляції.

У всіх будівлях, де ув`язнені повинні мешкати, працювати або збиратися:

a) вікна мусять бути достатньо великими, аби ув`язнені могли читати чи працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та забезпечувався приплив свіжого повітря, крім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря; b) штучне освітлення мусить відповідати загальноприйнятим технічним нормам; c) повинна бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув`язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.

Пунктом 19 Європейських пенітенціарних (в`язничних) правил визначено, що ув`язнені повинні мати безперешкодний доступ до санітарних засобів, які відповідають вимогам гігієни та дозволяють усамітнення.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи наведені норми, суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність доказів протиправності дій чи бездіяльності ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" та причинного зв`язку між умовами тримання позивача та наявними у нього захворюваннями, а також приниження його честі і гідності санітарно-гігієнічними умовами утримання, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули уваги на те, що ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2020 року у справі № 585/4005/19 не було встановлено порушень санітарних умов, які б своїм наслідком могли бути прирівняним до катування чи нелюдських умов утримання, зокрема у вигляді умисного заподіяння тривалого морального страждання, приниження гідності людини, порушення законодавства України та норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2020 року було повідомлено ОСОБА_1, що його скарга не підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства та роз`яснено право звернутися в порядку адміністративного судочинства до Сумського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

При цьому висновки по суті справи мають бути зроблені судом належної юрисдикції (судом встановленим законом).

Разом з тим у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 звертався до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністрації ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)".

Докази та обставини, на які посилаються заявники в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційних скарг про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо не дослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій надано оцінку доказів відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

Сама по собі незгода заявників із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Колегія суддів відхиляє доводи заявників, що позивач цілодобово утримувався в приміщенні, яке не відповідало і не відповідає санітарним нормам, оскільки такі доводи не були доведені.

Посилання заявників на звернення ДУ "Роменська виправна колонія

(№ 56)" до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо надання коштів для проведення ремонту, не є підставою для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки ці звернення обумовлені рекомендаціями, викладеними в ухвалі Роменського міськрайонного суду Сумської області

від 03 березня 2020 року в справі № 585/4005/19.

Виконання цих рекомендацій сприятиме покращенню умов утримання ув`язнених, однак сама по собі їх (рекомендацій) наявність, беззаперечно не свідчить про порушення санітарно-гігієнічних умов утримання позивача в колонії, а тим більше про його катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Посилання заявників на обмеженість у наданні доказів є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 при розгляді справи брав участь як особисто, так і через представника - адвоката, та відповідно сторона позивача не була обмежена в можливості подавати будь-які клопотання у тому, числі щодо витребування доказів, призначення експертизи, тощо.

За змістом частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій.