Позовну заяву мотивувала тим, що Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_3 уклали кредитні договори: від 21 травня 2007 року № Z012/110/372, за умовами якого він отримав у кредит 139 000,00 дол. США до 20 травня 2014 року; від 28 листопада 2007 року № Z012/110/803, за умовами якого він отримав у кредит 60 000,00 дол. США до 27 листопада 2014 року; від 28 листопада 2007 року № Z012/110/804, за умовами якого він отримав у кредит 125 000,00 дол. США до 27 листопада 2014 року; від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334, за умовами якого він отримав у кредит 182 000,00 дол. США до 10 серпня 2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадщину після нього прийняла позивач та її брат - ОСОБА_2 . Вони одразу повідомили банк про смерть позичальника.

ОСОБА_3 належним чином виконував взяті на себе зобов`язання, а тому на час його смерті заборгованість за вищевказаними договорами була відсутня.

Згідно з договором про поділ спадкового майна від 13 вересня 2011 року та свідоцтв про право на спадщину, у її власність перейшло 25/100 ідеальної частини магазину непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 329 996,77 грн, у власність ОСОБА_2 - квартира АДРЕСА_2, вартістю 29 790,00 грн; 17/100 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_3, вартістю 8 773,00 грн, вклад на рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 10 122,00 грн, вклад на рахунку № НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 373,12 грн; вклад на рахунку № НОМЕР_3 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 27,48 дол. США, що в еквіваленті 218,24 грн.

Всього спадкоємцями прийнято спадщину на суму 379 273,13 грн, що в еквіваленті становить 47 757,17 дол. США (курс станом на 03 лютого 2011 року).

У період з 15 лютого 2011 року до 31 липня 2013 року позивач та її брат сплачували кошти на погашення кредитних зобов`язань, а всього на суму 210 828,80 дол. США: за кредитним договором від 21 травня 2007 року № Z012/110/372 - 41 241,99 дол. США; за кредитним договором від 28 листопада 2007 року № Z012/110/803 - 42 856,28 дол. США; за кредитним договором від 28 листопада 2007 року № Z012/110/804 - 89 550,10 дол. США; за кредитним договором від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334 - 37 180,43 дол. США.

Враховуючи те, що спадкоємцями отримано у спадок майно на загальну суму 47 757,17 дол. США, а фактично сплачено 210 828,80 дол. США, сума надлишку становить 163 071,63 дол. США.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила стягнути з банку на її користь заборгованість у сумі 163 071,63 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 11 березня 2016 року Богунський районний суд м. Житомира позов задовольнив.

Стягнув з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 163 071,63 дол. США, що станом на 24 квітня 2015 року становить 3 674 177,17 грн.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що сукупна вартість спадкового майна становить 379 273,13 грн, спадкоємцями сплачено 210 828,80 дол. США, що в еквіваленті 1 697 368,43 грн, тому ними як новими боржниками за кредитними договорами зобов`язання виконані в повному обсязі. Враховуючи, що спадкоємці сплатили грошові кошти в розмірі більшому ніж сума, яка підлягала сплаті ними як спадкоємцями, вимога про повернення надлишку сплачених спадкоємцями грошових коштів є законною та обґрунтованою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням від 24 травня 2016 року Апеляційний суд Житомирської області апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнив. Рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про відмову у позові. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційний суд мотивував тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення коштів є необґрунтованими, кошти не були сплачені шляхом одноразового платежу, як передбачено частиною другою статті 1282 ЦК України. Крім того, у свідоцтвах про право власності на спадкове майно вказано інвентаризаційну вартість майна, тобто ринкову вартість спадкового майна на момент відкриття спадщини не визначено.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою від 20 березня 2019 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 24 травня 2016 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суд касаційної інстанцій мотивував тим, що апеляційний суд, всупереч вимогам статей 212- 214, 303, 316 ЦПК України, не визначив межі вартості спадкового майна кожного із спадкоємців та, відповідно, межі відповідальності кожного з них за боргами спадкодавця - ОСОБА_3 . Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено, хто саме із спадкоємців після смерті ОСОБА_3 сплачував заборгованість за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Райффайзен банк Аваль" і ОСОБА_3, після смерті останнього.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 17 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнив.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 березня 2016 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції постанову мотивував недоведеністю того, що саме позивач ОСОБА_1, як спадкоємець померлого ОСОБА_3, погасила борг за кредитними договорами у значно більшому розмірі (210 828,80 дол. США), ніж вартість майна, яке вона прийняла у спадщину від померлого батька.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 26 липня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначила: застосування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування статті 23 Закону України "Про іпотеку", статей 1281 і 1282 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц; частини четвертої статті 82 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010; постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 707/2788/18, від 04 вересня 2019 року у справі № 755/4987/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 607/3973/18; від 18 лютого 2020 року у справі № 927/923/18; від 11 квітня 2018 року у справі № 910/8537/17; від 10 червня 2019 року у справі № 915/608/18; від 26 березня 2021 року у справі № 910/23627/16; від 08 червня 2021 року у справі № 916/1801/20; від 19 січня 2021 року у справі № 916/1812/18; від 21 січня 2021 року у справі № 906/1077/19; від 31 березня 2021 року у справі № 910/17942/19; від 18 червня 2021 року у справі № 910/16898/19; від 17 червня 2021 року у справі № 904/5392/19; від 09 лютого 2021 року у справі № 924/30/20; від 08 квітня 2021 року у справі № 916/1781/20; статті 89 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 754/203/15-ц; статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 445/2442/16-ц; застосування вимог про врахування принципу справедливості при ухваленні судових рішень, що закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 920/1222/17; щодо можливості доведення фактів здійснення господарської операції іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення цієї операції у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 909/1073/17; від 04 листопада 2019 року у справі № 905/49/15; від 29 листопада 2019 року у справі № 914/2267/18.

ОСОБА_1 мотивувала касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції не врахував вимоги статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України "Про іпотеку" відносно того, що у разі пропуску кредитором строків звернення з вимогою до спадкоємців такий кредитор позбавляється права вимоги;

судові рішення у справі № 295/7602/15-ц, які набрали законної сили, встановили, що після смерті ОСОБА_3 заборгованість за кредитними договорами сплатили спадкоємці - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та цей факт є преюдиціальним і не потребує доказування;

відмова у позові на тій підставі, що позивачка не дотрималась процедури врегулювання заборгованості як спадкоємець після смерті боржника за кредитними договорами, зокрема не укладення договору про врегулювання цих правовідносин, є безпідставною, оскільки спадкоємці не зобов`язані укладати відповідні правочини із банком;

станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом спадкоємці не знали та не могли знати щодо переплати за кредитними договорами на суму понад вартість спадкового майна, оскільки банк не надав жодної довідки про припинення кредитних договорів, а навпаки, продовжував вимагати сплату кредитної заборгованості;

позивач не може відповідати за правильність внесення до касових документів даних касиром банку при здійсненні банківських операцій. Вона вносила кошти через касу банку і отримувала відповідний касовий документ, наявність оригіналу якого у позивача і засвідчує той факт, що саме вона здійснила відповідну оплату;

банк отримав надмірну оплату і ця оплата в розумінні статті 1212 ЦПК України є безпідставно набутим відповідачем майном. ОСОБА_1 сплатила кошти банку після смерті позичальника як спадкоємець, а не як сторона договірних зобов`язань, що є важливою обставиною і дозволяє визначити відповідні правовідносини не як договірні;

у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту господарської операції, сторони не позбавлені можливості доводити дані факти іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення даної операції. Зважаючи на те, що у частині квитанцій про сплату коштів за кредитними договорами після смерті боржника, платником указаний померлий боржник - ОСОБА_3, а в частині цих квитанцій платником указана ОСОБА_1, вважає, що ОСОБА_1 не була позбавлена доводити ту обставину, що саме вона сплачувала відповідні кошти, крім самого факту наявності у неї оригіналів цих квитанцій, також і іншими доказами, в тому числі і показами свідків, які судом апеляційної інстанції неправомірно було визнано недопустимими доказами.

У серпні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що 21 травня 2007 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № Z012/110/372, за умовами якого ОСОБА_3 отримав у кредит 139 000,00 дол. США строком до 20 травня 2014 року зі сплатою 12 % річних (т. 1 а. с. 7, 156-165).

На забезпечення виконання вказаного договору 21 травня 2007 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 уклали договір поруки № Z012/110/372/1 (т. 2 а. с. 139-141).

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1, ОСОБА_3 22 травня 2007 року уклали договір іпотеки, предметом якого був магазин непродовольчих товарів на АДРЕСА_1, вартість якого становила 1 413 297,00 грн згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради 23 квітня 2007 року за № 14335050 (т. 1 а. с. 72-75).

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 28 листопада 2007 року уклали кредитний договір № Z012/110/803, за умовами якого ОСОБА_3 отримав у кредит 60 000,00 дол. США на споживчі потреби строком до 27 листопада 2014 року зі сплатою 12,75 % річних (т. 1 а. с. 4).

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 28 листопада 2007 року уклали кредитний договір № Z012/110/804, за умовами якого ОСОБА_3 отримав у кредит 125 000,00 дол. США на споживчі потреби строком до 27 листопада 2014 року зі сплатою 13 % річних (т. 1 а. с. 5).

На забезпечення виконання вищевказаних кредитних договорів, 28 листопада 2007 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 уклали договори поруки № Z012/110/803/1, № Z012/110/804/1 (т. 2 а. с. 65-67, 68-70), а також ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 - договір поруки № Z012/110/803/3 (т. 2 а. с. 114-116).

Також 28 листопада 2007 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 уклали договір іпотеки на забезпечення виконання кредитних договорів від 28 листопада 2007 року № Z012/110/803 та № Z012/110/804, за яким в іпотеку передали: магазин непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_4 ; земельна ділянка площею 1100 кв. м на АДРЕСА_5 ; земельна ділянка площею 737 кв. м на АДРЕСА_5 ; земельна ділянка площею 909 кв. м у с. Зарічани Житомирського району Житомирської області (т. 2 а. с. 117-120).

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 11 серпня 2008 року уклали кредитний договір № Z012/110/334, за умовами якого ОСОБА_3 отримав у кредит 182 000,00 дол. США на споживчі цілі, строком до 10 серпня 2018 року включно, зі сплатою 16,4 % річних (т. 1 а. с. 7, 166-178).

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 11 серпня 2008 року уклали договір поруки № Z012/110/334/2, за умовами якого вона виступила поручителем за вищевказаним кредитним договором, а 12 серпня 2008 року - договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_4 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_6, та земельну ділянку площею 0,0225 га (т. 2 а. с. 108-113).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (т. 1 а. с. 8).

Суди встановили, що про смерть позичальника ОСОБА_3 його спадкоємці одразу повідомили ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися його діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 2 а. с. 151-155).

13 вересня 2011 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом (т. 1 а. с. 9, 11, 12), за якими вони успадкували в рівних частинах (кожний по 1/2 частини):

вклади з відповідними відсотками та нарахованою комісією, що розміщені на рахунках в Житомирській обласній дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль": № НОМЕР_4 на суму 10 122,00 грн; № 2620828369 на суму 373,12 грн; № 2620628370 на суму 27,48 дол. США;

25/100 ідеальної частини магазину непродовольчих товарів на АДРЕСА_1, загальною площею 112 кв. м. Згідно з відомостями, викладеними у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради 01 червня 2011 року за № 30153537, вартість частини магазину непродовольчих товарів, який спадкується, становить 329 996,77 грн;

однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 31,18 кв. м. Відповідно до відомостей, викладених у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради 02 червня 2011 року за № 30171535, вартість квартири становить 31 305,00 грн, на момент смерті спадкодавця - 29 790,00 грн;

17/100 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_7, загальною площею 91 кв. м. Згідно з відомостями, викладеними у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради 07 червня 2011 року за № 30223553, вартість частини житлового будинку, яка спадкується, становить 9 036,00 грн, на момент смерті спадкодавця - 8 773,00 грн.

13 вересня 2011 року спадкоємці уклали нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна (т. 1 а. с. 10), відповідно до якого перейшло у власність: ОСОБА_1 - 25/100 ідеальної частини магазину непродовольчих товарів на АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 - квартира АДРЕСА_2 ; 17/100 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_7 ; вклади з відповідними відсотками та нарахованою комісією, що розміщені на рахунках в Житомирській обласній дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль": № НОМЕР_1 на суму 10 122,00 грн; № 2620828369 на суму 373,12 грн; № 2620628370 на суму 27,48 дол. США.

Відповідно до довідки ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на час смерті ОСОБА_3, тобто станом на 03 лютого 2011 року, відсутня заборгованість за кредитними договорами від 21 травня 2007 року № Z012/110/372, від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334, від 28 листопада 2007 року № Z012/110/803 та № Z012/110/804 (т. 2 а. с. 86-90).

Після смерті боржника за кредитним договором № Z012/110/803 були внесені кошти: 15 лютого 2011 року - 702,48 дол. США; 15 березня 2011 року - 709,94 дол. США; 15 квітня 2011 року - 717,49 дол. США (платником у платіжних документах зазначений ОСОБА_3 ); 11 травня 2011 року - 32 264,09 дол. США (платник - ОСОБА_1 ).

За кредитним договором № Z012/110/804 були внесені кошти: 15 лютого 2011 року - 702,48 дол. США, 15 березня 2011 року - 709,94 дол. США, 15 квітня 2011 року - 717,49 дол. США (платник - ОСОБА_3 ); 11 травня 2011 року - 32 264,09 дол. США (платник - ОСОБА_1 ).

За кредитним договором від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334 внесені кошти після смерті боржника: ІНФОРМАЦІЯ_2 - 931,96 дол. США, 15 березня 2011 року - 944,69 дол. США, 15 квітня 2011 року - 957,60 дол. США, 16 травня 2011 року - 970,69 дол. США, 15 червня 2011 року - 983,96 дол. США, 15 липня 2011 року - 997,41 дол. США, 15 серпня 2011 року - 1 011,04 дол. США, 15 вересня 2011 року - 1 024,85 дол. США, 14 жовтня 2011 року - 1 038,86 дол. США, 15 листопада 2011 року - 1 053,06 дол. США, 15 грудня 2011 року - 1 067,48 дол. США.

Відбулося сторнування 30 грудня 2011 року: за період з 04 лютого до 31 березня 2011 року - 4 079,64 дол. США; за період з 01 квітня до 30 червня 2011 року - 6 534,76 дол. США; за період з 01 липня до 30 вересня 2011 року - 6 483,45 дол. США; за період з 01 жовтня до 28 грудня 2011 року - 6 149,35 дол. США. Також сплачено: 13 січня 2012 року - 1 082,04 дол. США, 15 лютого 2012 року - 1 096,83 дол. США, 15 березня 2012 року - 1 111,82 дол. США, 13 квітня 2012 року - 1 127,01 дол. США, 15 травня 2012 року - 1 142,41 дол. США, 23 червня 2012 року - 1 158,03 дол. США. У всіх платіжних документах платником зазначено ОСОБА_3 .

За договором від 21 травня 2007 року № Z012/110/372 внесені кошти: 15 лютого 2011 року - 1 774,83 дол. США, 15 березня 2011 року - 1 792,58 дол. США, 15 квітня 2011 року - 1 810,51 дол. США, 16 травня 2011 року - 1 828,61 дол. США, 15 червня 2011 року - 1 846,90 дол. США, 15 липня 2011 року - 1 865,37 дол. США, 15 серпня 2011 року - 1 884,02 дол. США, 15 вересня 2011 року - 1 092,86 дол. США, 30 вересня 2011 року - 810 дол. США, 14 жовтня 2011 року - 1 921,89 доларів США, 15 листопада 2011 року - 1 941,11 дол. США, 15 грудня 2011 року - 1 960,52 дол. США. За договором відбулося сторнування: 30 грудня 2011 року за період з 04 лютого до 31 березня 2011 року - 1 561,14 дол. США; 31 грудня 2011 року за період з 01 квітня до 30 червня 2011 року - 2 405,89 дол. США; 01 січня 2012 року за період з 01 липня до 30 вересня 2011 року - 2 267,53 дол. США; 30 грудня 2011 року за період з 01 жовтня до 28 грудня 2011 року - 2 023,34 дол. США. 13 січня 2012 року сплачено - 1 980,12 дол. США, 15 лютого 2012 року - 1 999,92 дол. США, 15 березня 2012 року - 2 019,92 дол. США, 13 квітня 2012 року - 2 040,12 дол. США, 15 травня 2012 року - 2 060,52 дол. США, 15 червня 2012 - 2 081,13 дол. США, 28 грудня 2012 року - 28 599,80 дол. США, 15 березня 2013 року - 200,00 дол. США, 15 квітня 2013 року - 254,00 дол. США, 31 травня 2013 року - 200,00 дол. США, 31 липня 2013 року - 100,00 дол. США. У всіх платіжних документах вказано платником ОСОБА_3 .

Станом на 26 квітня 2016 року заборгованість за кредитними договорами від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334 становила 72 318,15 дол. США, від 21 травня 2007 року № Z012/110/372 - 24 699,95 дол. США. За кредитними договорами від 28 листопада 2007 року № Z012/110/803 та № Z012/110/804 заборгованість сплачено.

У січні 2012 року ОСОБА_4 (дружина боржника) звернулася до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" із заявою, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, тому вона просила сторнувати нараховані та сплачені нею відсотки і перерахувати їх на її рахунок, відкритий у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", для подальшої сплати зобов`язань за кредитними договорами від 21 травня 2007 року № Z012/110/372 та від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334. Крім того, вона просила сторнувати нараховані та сплачені відсотки за кредитними договорами від 28 листопада 2007 року № Z012/110/803 та № Z012/110/804 і повернути їх готівкою, у зв`язку із достроковим їх погашенням (т. 1 а. с. 44).

Відповідно до протоколу засідання комітету з проблемних кредитів Житомирської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 21 лютого 2012 року, протягом 2011 року ОСОБА_4 - дружина померлого, сплачувала кредитну заборгованість ОСОБА_3 за чотирма кредитами (т. 2 а. с. 45-47).

Для зменшення кредитного навантаження вона продала дві квартири, що перебували в заставі банку, та сплатила борг за кредитами: від 28 листопада 2007 року № Z012/110/803 та № Z012/110/804. З моменту смерті позичальника та до моменту продажу квартир, останньою були сплачені відсотки за кредитними договорами на загальну суму 4 576,03 дол. США.

Крім того, ОСОБА_4 погодилася взяти на себе відповідальність за повернення кредитних коштів за договорами від 21 травня 2007 року № Z012/110/372 та від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334.

Комітет з проблемних кредитів Житомирської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", серед іншого, вирішив здійснити перевірку наданих ОСОБА_4 квитанцій, зарахувати суми за переплаченими відсотками в рахунок зменшення тіла кредиту за кредитними договорами від 21 травня 2007 року № Z012/110/372 та від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334, укласти з дружиною померлого договори про врегулювання порядку погашення кредитної заборгованості.

Рішенням від 03 липня 2014 року Корольовський районний суд м. Житомира відмовив у позові ОСОБА_4 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання припиненими договорів поруки від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334/2 та від 28 листопада 2007 року № Z012/110/803/3, іпотеки від 12 серпня 2008 року і 28 листопада 2007 року, припинення обтяження нерухомого майна (т. 1 а. с. 194-196).

Рішенням від 06 листопада 2014 року Апеляційний суд Житомирської області рішення місцевого суду скасував, ухвалив нове рішення про визнання припиненими договорів поруки від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334/2 та від 28 листопада 2007 року № Z012/110/803/3. У задоволенні позову про припинення іпотеки від 28 листопада 2007 року відмовив з інших підстав. В іншій частині рішення залишив без змін (т. 2 а. с. 121-123).

Рішенням від 09 вересня 2014 року Богунський районний суд м. Житомира позов ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_2 про визнання договорів поруки та іпотеки припиненими задовольнив.

Визнав припиненими з 03 лютого 2011 року: договір іпотеки, укладений 28 листопада 2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"; договір поруки 21 травня 2007 року № Z012/110/372/1, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"; договір поруки 28 листопада 2007 року № Z012/110/803/1, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Також припинив обтяження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 та передано в іпотеку ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", згідно з договором іпотеки від 28 листопада 2007 року (т. 1 а. с. 50-51). Цим рішенням встановлено, що про смерть позичальника спадкоємці повідомили банк одразу після його смерті.

Рішенням від 16 жовтня 2014 року Апеляційний суд Житомирської області скасував рішення місцевого суду, у позові ОСОБА_1 відмовив (т. 1 а. с. 52-54).

Ухвалою від 25 березня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Апеляційного суду Житомирської області від 16 жовтня 2014 року скасував, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2014 року залишив в силі (т. 1 а. с. 55-57).

Ухвалою від 06 липня 2015 року Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у допуску до провадження про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року (т. 1 а. с. 188-189).

Рішенням від 03 червня 2015 року Корольовський районний суд м. Житомира частково задовольнив позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 21 травня 2007 року № Z012/110/334 в сумі 145 473,00 дол. США звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_6 та земельну ділянку площею 0,0225 га (т. 2 а. с. 10-12).

Рішенням від 22 грудня 2015 року Апеляційний суд Житомирської області апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнив, рішення місцевого суду в частині задоволених вимог скасував, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову (т. 2 а. с. 13-15).

Рішенням від 08 липня 2015 року Богунський районний суд м. Житомира частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та припинив зобов`язання за кредитними договорами, укладеними між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_3 від 11 серпня 2008 року № Z012/110/334 та від 21 травня 2007 року № Z012/110/372 (т. 1 а. с. 96-99).

Рішенням від 28 жовтня 2015 року Апеляційний суд Житомирської області вищевказане рішення скасував в частині задоволених вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні вказаних вимог. В іншій частині рішення залишив без змін (т. 1 а. с. 181-183).

Згідно з висновком експерта за результатами проведеної під час апеляційного розгляду судової оціночно-будівельної експертизи від 21 грудня 2020 року № 2521/19-25/3372/3373/20-25, станом на 03 лютого 2011 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 становить 191 707,42 грн (еквівалент 24 139,32 дол. США, виходячи із курсу станом на 03 лютого 2011 року: 1 долар США = 7,9417 грн), ринкова вартість 17/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_8 становить 26 379,44 грн (еквівалент 3 321,62 дол. США), ринкова вартість 25/100 ідеальних частин магазину непродовольчих товарів на АДРЕСА_1 становить 402 230,91 грн (50 647,97 дол. США). Тобто загальна вартість спадкового майна, отриманого у спадщину, складає 620 317,77 грн (еквівалент 78 108,94 дол. США).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частина п`ята статті 411 ЦПК України визначила, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд всупереч вимогам статей 212- 214, 303, 316 ЦПК України не визначив межі вартості спадкового майна кожного із спадкоємців та, відповідно, межі відповідальності кожного з них за боргами спадкодавця - ОСОБА_3 . Крім того, суд першої інстанції не встановив, хто саме із спадкоємців після смерті ОСОБА_3 сплачував заборгованість за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Райффайзен банк Аваль" і ОСОБА_3, після смерті останнього.

Під час нового розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції врахував вказівки, викладені в постанові суду касаційної інстанції та зазначив, що стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За загальним правилом до складу спадщини входять усі цивільні права та обов`язки, що належали спадкодавцеві та на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Виняток складають ті з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця (стаття 1219 ЦК України).

За змістом зазначених норм зобов`язання за кредитними договорами переходять у спадщину.

Частиною другою статті 1281 ЦК України передбачено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Згідно з положеннями статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Виходячи з тлумачення статті 1282 ЦК України, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Відповідальність кожного із спадкоємців за зобов`язаннями спадкодавця є частковою. Це означає, що кожен із спадкоємців відповідає за борги спадкодавця лише в межах дійсної вартості тієї частки активів спадкового майна, яка до нього перейшла.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_4 (колишня дружина померлого) вчинила всі необхідні дії на врегулювання зобов`язальних відносин з Банком та недопущення збільшення кредитної заборгованості за договорами.

Разом з тим, з наданих позивачем квитанцій не можливо встановити особу, яка фактично здійснювала платежі, оскільки платником значиться померлий боржник - ОСОБА_3 . При цьому позивач під час розгляду справи зазначала, що саме вона здійснила всі платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитами, в той час як надані докази свідчать, що мати позивачки також взяла на себе зобов`язання перед банком щодо сплати коштів за договорами.

Наявну у справі розписку ОСОБА_1 про отримання від її брата ОСОБА_2 коштів в сумі 50 000,00 грн для сплати боргу за кредитними договорами від свого імені на рахунок ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на погашення зобов`язань ОСОБА_2, як спадкоємця, суд апеляційної інстанції оцінив та не вважав належним доказом на підтвердження факту погашення кредитів ОСОБА_2, як спадкоємцем, оскільки та не відповідає вимогам законодавства про зобов`язання та правочини.

Суд апеляційної інстанції вважав, що значна частина перерахованих коштів сплачена в шестимісячний період з дня смерті позичальника та до отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину, тобто в період з 03 лютого до 13 вересня 2011 року, коли у спадкоємців ще не виникло обов`язку платити кредитору.

Правовідносини між банком і боржником (який помер), після смерті останнього трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень статті 1282 ЦК України, якщо дотримано певну процедуру спадкоємцями: отримано свідоцтво про смерть позичальника; повідомлено банк про смерть позичальника, передано банку копію свідоцтва про смерть; написано в нотаріальній конторі заяву про прийняття спадку; прийнято спадщину (через шість місяців); врегулювано відносини з банком - прийнято борг і оформлено новий графік погашення кредиту.

При вирішенні такої категорії справ суди мають встановити: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців; визначити коло спадкоємців, які прийняли спадщину; визначити дійсний розмір пред`явлених вимог (перевірити розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця.

Суд апеляційної інстанції встановив, що банк договорів про погашення заборгованості позичальника зі спадкоємцями не укладав, відповідних вимог не пред`являв, спадкоємці до банку не зверталися для врегулювання зобов`язальних відносин.

Крім того, відповідно до частини другої статті ЦК України (435-15) , кошти не були сплачені шляхом одноразового платежу, оскільки іншої домовленості спадкоємців з кредитором не досягнуто, незважаючи на пропозиції банку укласти інший договір та вирішити питання про врегулювання спору.

Вартість майна, яке перейшло спадкоємцям, межами якого обмежена їх відповідальність за боргами спадкодавця, визначається його ринковою вартістю на час відкриття спадщини незалежно від її подальшої зміни.

Доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Зокрема під вартістю спадкового майна розуміється дійсна ринкова грошова оцінка його на момент відкриття спадщини.

Колегія суддів погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, що саме нею, як спадкоємцем померлого ОСОБА_3, була погашена заборгованість за кредитними договорами у значно більшому розмірі (210 828,80 дол. США) ніж вартість майна, яке нею було прийнято у спадщину від померлого батька.

Зокрема, як встановлено висновком експерта загальна вартість спадкового майна, отриманого у спадщину, складає 620 317,77 грн (еквівалент 78 108,94 дол. США), а не 47 757,17 дол. США як зазначила позивач.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статей 1281 і 1282 ЦК України, частини четвертої статті 82 та статті 89 ЦПК України, а також вимог про врахування принципу справедливості при ухваленні судових рішень, що закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у подібних правовідносинах, можливості доведення фактів здійснення господарської операції іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення цієї операції у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження, оскільки саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про те, що судовими рішеннями у справі № 295/7602/15-ц, які набрали законної сили встановлено, що після смерті ОСОБА_3 заборгованість за кредитними договорами сплачували спадкоємці - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та цей факт є преюдиціальним та не потребує доказування не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем сплати заборгованості саме нею у зазначеній ній сумі.

При цьому, судовими рішеннями встановлено, що сплата коштів за кредитними договорами після смерті позивальника здійснювалась від його імені обома спадкоємцями - його дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак до суду з позовом звернулась лише ОСОБА_1 .

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у позові за недоведеністю, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про не застосування статті 1212 ЦК України є неприйнятними.

Крім того, доводи касаційної скарги переважно зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.