розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Профспілка працівників банківського та фінансового сектору, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву мотивовано тим, що вона з 08 квітня 2019 року працювала в АТ "УкрСиббанк" на посаді персонального консультанта фінансового відділення № 259.

З 28 листопада 2019 року вона є членом Профспілки працівників банківського та фінансового сектору, яка діє в АТ "УкрСиббанк".

Наказом АТ "УкрСиббанк" від 20 лютого 2020 року № 54 "Про кадрові питання" ОСОБА_1 звільнено з роботи 20 лютого 2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ). Підставою звільнення зазначено наказ від 23 вересня 2019 року № П-HR-2019-344 "Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис АТ "УкрСиббанк" і наказ від 14 листопада 2019 року № 344-ВК "Про вивільнення".

ОСОБА_1 вважала такі дії АТ "УкрСиббанк" незаконними та такими, що порушують її права, оскільки були відсутні підстави для змін в організації виробництва та праці, що вимагали б скорочення штату відділення № 259. Причиною скорочення даної посади АТ "УкрСиббанк" вказувало зменшення портфеля клієнтів відділення. Однак доказів та економічного обґрунтування причин скорочення посади персонального консультанта фінансового відділення та відповідних документів на підтвердження факту зменшення портфеля клієнтів не надано.

Крім того, АТ "УкрСиббанк" не було належним чином запропоновано їй переведення на вакантні посади в АТ "УкрСиббанк", які відповідають її посаді та кваліфікації. Не враховано, що на її утриманні перебуває малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Усупереч вимогам статті 49-2 КЗпП України АТ "УкрСиббанк" не довело до відома Державної служби зайнятості про наступне вивільнення ОСОБА_1

10 лютого 2020 року на засіданні виконавчого комітету Профспілки банківського та фінансового сектору було розглянуто подання № 59/2620, отримане 31 січня 2020 року, про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 та відмовлено в наданні згоди на звільнення, оскільки на час розгляду подання минуло понад три місяці, протягом яких АТ "УкрСиббанк" мало провести відповідні консультації з Профспілкою працівників банківського та фінансового сектору про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення, але не провело їх.

Тому ОСОБА_1 вважала, що її було звільнено без попередньої згоди профспілкового органу, без дотримання вимог статей 43, 49-2 КЗпП України, у зв`язку з чим її має бути поновлено на посаді.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- скасувати наказ АТ "УкрСиббанк" від 20 лютого 2020 року № 54-ВК "Про кадрові питання" в частині звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату;

- поновити ОСОБА_1 на посаді персонального консультанта фінансового відділення № 259 АТ "УкрСиббанк" з робочим місцем у м. Покровськ Донецької області;

- стягнути з АТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8 395,34 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2020 року у складі судді Любчик В. М. позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ АТ "УкрСиббанк" від 20 лютого 2020 року № 54-ВК "Про кадрові питання" в частині звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді персонального консультанта фінансового відділення № 259 АТ "УкрСиббанк" з робочим місцем у м. Покровськ Донецької області з 21 лютого 2020 року.

Стягнуто з АТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 лютого 2020 року до 16 жовтня 2020 року в розмірі 102 302,06 грн.

Зобов`язано АТ "УкрСиббанк" при виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнуто з АТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Стягнуто з АТ "УкрСиббанк" на користь держави судовий збір у розмірі 1023,02 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що в АТ "УкрСиббанк" відбулися зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, при цьому роботодавець дотримав процедуру вивільнення працівника в частині повідомлення про наступне скорочення штату у встановлені законом строки, належним чином повідомив Профспілку працівників банківського та фінансового сектору про наступне скорочення чисельності штату працівників, також ОСОБА_1 було належним чином запропоновано посади, від яких вона відмовилася.

Водночас звільнення ОСОБА_1 здійснено АТ "УкрСиббанк" усупереч вимогам чинного законодавства України, оскільки Профспілка працівників банківського та фінансового сектору, членом якої вона є, відмовила у наданні згоди на її звільнення.

Крім того, АТ "УкрСиббанк", у порушення вимог статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", не повідомило державну службу зайнятості про вивільнення ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задоволено, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що, перевіряючи наявність правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивача, суд першої інстанції залишив поза увагою, що рішення Профспілки працівників банківського та фінансового сектору містить посилання на ненадання роботодавцем АТ "УкрСиббанк" достатньої інформації для вирішення питання профспілковим органом по суті, але не містить самого правового обґрунтування щодо виявлення профспілковим органом порушення роботодавцем встановлених законодавством та колективним договором умов проведення звільнення, що стало підставою для відмови у наданні такої згоди на звільнення.

При звільненні ОСОБА_1 роботодавець дотримався встановленої законодавством про працю процедури звільнення, врахував відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі, її фаховий рівень, своєчасно попередив її про наступне вивільнення, протягом усього часу до дня звільнення пропонував наявні в установі вакантні посади, звернувся до Профспілки працівників банківського та фінансового сектору, членом якої є позивач, на що отримав необґрунтовану відмову. За таких обставин роботодавець мав право звільнити працівника без згоди профспілкової організації.

Крім того, висновки суду першої інстанції про те, що в установі відповідача відбулося масове вивільнення працівників, в розумінні вимог статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", не відповідають фактичним обставинам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 22 лютого 2021 року.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано вимоги статей 42, 49-2 КЗпП України та статті 48 Закону України "Про зайнятість населення" до спірних правовідносин.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АТ "УкрСиббанк" зазначило, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки її звільнення здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. Натомість в рішенні Профспілки працівників банківського та фінансового сектору немає обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивача. Тому роботодавець мав право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17 (провадження № 61-47646св18) зазначено, що "підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, висновок судів про те, що на підприємстві не відбулося скорочення чисельності штату працівників є передчасним. Суди фактично увійшли в обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, що лежить поза межами компетенції суду".

Відзив на касаційну скаргу від Профспілки працівників банківського та фінансового сектору не надходив.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 22 лютого 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

У квітні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного суду від 22 лютого 2021 року і витребувано із Добропільського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу № 227/863/20.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи

У період з 08 квітня 2019 року до 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з АТ "УкрСиббанк", працювала на посаді персонального консультанта фінансового відділення № 259 АТ "УкрСиббанк" з робочим місцем у м. Покровськ Донецької області.

Наказом АТ "УкрСиббанк" від 23 вересня 2019 року № П-HR-2019-344 "Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис АТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис банку, шляхом скорочення з 21 лютого 2020 року штатних посад АТ "УкрСиббанк", відповідно до Додатка № 1 до наказу (консультанта фінансового - 1 та персонального консультанта фінансового 1 відділення № 259 кат. RH м. Покровськ, Східного регіонального департаменту роздрібного бізнесу), визначено 20 лютого 2020 року датою вивільнення працівників, які займають штатні посади, що підлягають скороченню; відповідно до вказаних змін в штатному розкладі провести процедуру вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, з дотриманням вимог статей 42, 49-2 КЗпП України, для цього створити комісію з вивільнення працівників.

Наказом АТ "УкрСиббанк" від 08 листопада 2019 року № П-HR-2019-417 "Щодо діяльності комісії з вивільнення працівників та розгляду списку осіб, які займають посади, що підлягають скороченню" було визначено склад комісії з вивільнення працівників та рекомендовано останній розглянути список осіб згідно з переліком посад, що скорочуються, в частині визначення переважного права залишення на роботі, гарантій відповідно до чинного законодавства України щодо заборони звільнення за ініціативою роботодавця відносно кожного окремого працівника.

08 листопада 2019 року сформовано лист до керівника Профспілки працівників банківського та фінансового сектору Жолудєва О. В., в якому АТ "УкрСиббанк" інформує профспілку щодо змін в організації праці в АТ "УкрСиббанк", відповідно до наказу від 23 вересня 2019 року № П-HR-2019-344 "Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис АТ "УкрСиббанк". Причиною скорочення посад вказано зменшення портфеля клієнтів відділення. У цьому ж листі зазначено, що Банк готовий до проведення консультацій із профспілкою щодо питань, пов`язаних із скороченням штатних посад, що може призвести до наступного вивільнення працівників.

Зазначений лист було направлено на адресу Профспілки працівників банківського та фінансового сектору 11 листопада 2019 року із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, представником Профспілки працівників банківського та фінансового сектору лист було отримано 20 листопада 2019 року.

11 листопада 2019 року складено та надано на розгляд комісії з вивільнення працівників список осіб, які пропонуються до вивільнення у зв`язку зі скороченням їх посад згідно із наказом від 23 вересня 2019 року. До цього переліку увійшли два персональні консультанти фінансового відділення № 259 АТ "УкрСиббанк" ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також два фінансові консультанти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з протоколом від 12 листопада 2019 року на засіданні комісії з вивільнення працівників АТ "УкрСиббанк", які займають посади, що підлягають скороченню, розглянуто вказаний перелік, з якого виключено ОСОБА_4, яка має статус "одинока мати". Затверджено та погоджено список осіб, що підлягають звільненню, серед яких персональний консультант фінансовий ОСОБА_1

14 листопада 2019 року АТ "УкрСиббанк" видано наказ № 344-ВК "Про вивільнення" на підставі наказу від 23 вересня 2019 року № П-HR-2019-344 "Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис АТ "УкрСиббанк", згідно з яким, серед інших, 20 лютого 2020 року звільнено персонального консультанта фінансового відділення № 259 АТ "УкрСиббанк" ОСОБА_1

15 листопада 2019 року АТ "УкрСиббанк" винесено попередження про вивільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами в організації праці АТ "УкрСиббанк", що призводять до скорочення чисельності і штату працівників, у тому числі посади персонального консультанта фінансового, через що вона підлягає вивільненню на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням її посади з 21 лютого 2020 року, та запропоновано можливість працевлаштування шляхом переведення на посаду персонального консультанта фінансового відділення № 277 АТ "УкрСиббанк", тимчасово, на період перебування основного працівника у відпустці по вагітності та пологах, з робочим місцем у м. Краматорськ, з посадовим окладом 12 250,00 грн до нарахування.

18 листопада 2019 року ОСОБА_1 було запропоновано ще чотири посади.

ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з попередженням про вивільнення та пропозицією посад, зачитаним їй 21 листопада 2019 року ОСОБА_5 вголос, відмовилася, про що 21 листопада 2019 року складено відповідний акт.

25 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Профспілки працівників банківського та фінансового сектору, та її було прийнято до профспілки 28 листопада 2019 року, про що листом від 28 листопада 2019 року було повідомлено АТ "УкрСиббанк".

З моменту попередження ОСОБА_1 про її майбутнє вивільнення і до моменту звільнення їй неодноразово пропонували для працевлаштування посади як персонального консультанта фінансового, так і інші посади, проте на жодну з них вона не погодилася та відмовилася від підписання таких пропозицій, про що було складено відповідні акти.

Так, 11 грудня 2019 року сформовано пропозицію на 23 посади, 17 грудня 2019 року після ознайомлення з нею ОСОБА_1 складено акт про відмову від підписання цієї пропозиції (т. 1, а. с. 100); 28 грудня 2019 року сформовано пропозицію на 202 посади (т. 1, а. с. 104-115), а 20 січня 2020 року - на 90 посад (т. 1, а. с. 116-121), 22 січня 2020 року після ознайомлення з ними ОСОБА_1 складено акт про відмову від підписання цих пропозицій (т. 1, а. с. 103); після ознайомлення 04 лютого 2020 року з пропозицією від 31 січня 2020 року на 34 посади (т. 1, а. с. 123, 124), від підписання про ознайомлення з якою ОСОБА_1 знов відмовилася, складено відповідний акт (т. 1, а. с. 122); згідно із пропозицією від 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 запропоновано ще 43 посади (т. 1, а. с. 126), після ознайомлення з якими 14 лютого 2020 року вона відмовилася в черговий раз від підписання пропозиції, про що також складено акт (т. 1, а. с. 125).

ОСОБА_1 було запропоновано з моменту попередження про вивільнення до моменту звільнення загалом 397 посад, серед яких була і тимчасова посада персонального консультанта фінансового відділення №277 АТ "УкрСиббанк" з робочим місцем у м. Краматорськ з окладом 12 250,00 грн до нарахування; тимчасова посада фахівця з обслуговування клієнтів відділення № 259 АТ "УкрСиббанк" з робочим місцем у м. Покровськ з окладом 9 320,00 грн. На жодну із зазначених посад ОСОБА_1 не погодилася.

17 січня 2020 року АТ "УкрСиббанк" звернулося до виконавчого комітету Профспілки працівників банківського та фінансового сектору із поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації праці, скороченням чисельності/штату працівників, які відбуваються на підставі наказу від 23 вересня 2019 року № П-НR-2019-344 "Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис АТ "УкрСиббанк".

11 лютого 2020 року Профспілка працівників банківського та фінансового сектору, розглянувши 10 лютого 2020 року на засіданні виконавчого комітету подання банку, отримане 31 січня 2020 року, відмовила в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1, мотивувавши відмову тим, що банком, в порушення абз. 2 статті 49-4 КЗпП України, не надано економічного обґрунтування причин скорочення посади персонального консультанта фінансового та відповідних документів на підтвердження позиції банку щодо роботи відділення № 259 АТ "УкрСиббанк" та обґрунтування відповідного подання про розірвання трудового договору з ОСОБА_1, а також на час розгляду подання в порушення вимог статті 49-4 КЗпП України минуло понад три місяці з моменту видання 23 вересня 2019 року наказу П-НR-2019-344 "Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис АТ "УкрСиббанк".

Крім того, не надано інформації та документів щодо продуктивності праці ОСОБА_1 та інших працівників вказаного відділення, а також щодо врахування і використання всіх можливостей для переведення/перенавчання працівника. (т. 1, а. с. 21).

Листом від 19 лютого 2020 року начальник Департаменту менеджменту персоналу АТ "УкрСиббанк" Галунко Н. Ю. у відповідь на відмову профспілки повідомила, що подання було направлено у встановлений законодавством тримісячний термін (лист АТ "УкрСиббанк" від 08 листопада 2019 року № 54/79326). Банк послався на розділ 10 Колективного договору, відповідно до якого профспілка бере до розгляду отриману від адміністрації інформацію та, за необхідності, виступає з ініціативою проведення консультацій у термін не більше одного календарного місяця з дня отримання профспілкою інформації про заплановані зміни/звільнення, чого профспілкою зроблено не було. Обґрунтування причин скорочення посад та продуктивності праці працівників не входить до переліку інформації, надання якої передбачено статтею 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статтею 49-4 КЗпП України.

На підставі наказу АТ "УкрСиббанк" від 20 лютого 2020 року № 54-ВК "Про кадрові питання", ОСОБА_1 звільнено з посади персонального консультанту фінансового відділення № 259 АТ "УкрСиббанк" 20 лютого 2020 року у зв`язку зі скороченням штату, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та компенсації за 6 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

Підставою звільнення зазначено наказ від 23 вересня 2019 року № П-НR-2019-344 "Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис АТ "УкрСиббанк" та наказ від 14 листопада 2019 року № 344-ВК "Про вивільнення" (т. 1, а. с. 19).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі є матеріально-правова вимога про поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, з його згоди, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6288св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21).

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом зазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування відмови у звільнені працівника з підстав, вказаних у поданні роботодавця. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу суд повинен оцінювати виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, стаття 2 ЦПК України).

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів відмови.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано матеріалами справи і позивачем те, що в АТ "УкрСиббанк" відбулися зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників. Роботодавець дотримався процедури вивільнення працівника в частині повідомлення про наступне скорочення штату у встановлені законом строки, належним чином було повідомлено і Профспілкову організацію про наступне скорочення чисельності штату працівників.

Переважного права на залишення на роботі ОСОБА_1 не має.

АТ "УкрСиббанк" належним чином було запропоновано ОСОБА_1 з моменту попередження про вивільнення до моменту звільнення загалом 397 посад, від яких позивач відмовилася.

Відмовляючи у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, профспілкова організація працівників банківського та фінансового сектору мотивувала своє повідомлення від 11 лютого 2020 року тим, що:

- Банком до профспілки не надано економічного обґрунтування причин скорочення посади персонального консультанта фінансового та відповідних документів на підтвердження позиції банку щодо роботи відділення № 259;

- Банк не провів відповідних консультацій з профспілкою у відповідності до вимог статті 49-4 КЗпП України;

- Банком не надано до профспілки документів щодо продуктивності праці позивача та інших працівників вказаного відділення;

- Банком не надано інформації та документів, що свідчать про те, що Банком здійснено заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 21).

Таким чином, рішення Профспілки працівників банківського та фінансового сектору містить посилання на ненадання роботодавцем АТ "УкрСиббанк" достатньої інформації для вирішення питання профспілковим органом по суті, але не містить самого правового обґрунтування щодо виявлення профспілковим органом порушення роботодавцем встановлених законодавством та колективним договором умов проведення звільнення, що стало підставою для відмови у наданні згоди на звільнення.

Крім того, АТ "УкрСиббанк" листом від 08 листопада 2019 року № 54/79326, тобто більше аніж за три місяці до запланованого звільнення, було повідомлено керівника Профспілки працівників банківського та фінансового сектору щодо внесення змін в організацію праці в Банку, долучено до повідомлення витяг з наказу від 23 вересня 2019 року № П-HR-2019-344 "Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис АТ "УкрСиббанк", в якому зазначено категорії та кількість штатних посад, працівники на яких підлягають звільненню, причиною скорочення вказано зменшення портфеля клієнтів відділення. Також зазначено, що Банк готовий до проведення консультацій з профспілкою щодо питань, пов`язаних із скороченням штатних посад, що може призвести до наступного вивільнення працівників.

Тобто в даному випадку АТ "УкрСиббанк" діяло відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та частини другої статті 49-4 КЗпП України.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17 (провадження № 61-47646св18) зазначено, що "підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, висновок судів про те, що на підприємстві не відбулося скорочення чисельності штату працівників є передчасним. Суди фактично увійшли в обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, що лежить поза межами компетенції суду".

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що під час звільнення ОСОБА_1 роботодавець дотримався встановленої законодавством про працю процедури звільнення, врахував відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі, її фаховий рівень, своєчасно попередив її про наступне вивільнення, протягом усього часу до дня звільнення пропонував наявні в установі вакантні посади, звернувся до профспілки, членом якої є позивач, на що отримав необґрунтовану відмову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції надав оцінку висновку профспілкового органу про ненадання згоди на звільнення позивача. За результатами такої оцінки суд дійшов обґрунтованого висновку, що у рішенні про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 профспілковий орган не виклав правового обґрунтування щодо відмови у звільненні позивача.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про те, що роботодавець мав право звільнити працівника без згоди профспілкової організації, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення касаційної скарги немає.