Постанова

Іменем України

17серпня 2022 року

м. Київ

справа № 443/656/21

провадження № 61-5984 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача Пророка В. В., суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач:-Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",відповідач:-ОСОБА_1,

розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про виселення,

за касаційною скаргоюАкціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Сливка С. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2021 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (т. 1, а.с. 15)) (далі - АТ "КБ "ПРИВАТБАНК") звернулося до Жидачівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про виселення його та зняття з реєстрації.

2. Позов мотивований тим, що 06 липня 2007 року позивач та відповідач уклали кредитний договір № LVJWGK00000013, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії на суму 39 000,00 грн строком до 06 липня 2022 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені цим договором (далі - Кредитний договір). Свої зобов`язання за Кредитним договором позивач виконав в повному обсязі.

3. На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором позивач та відповідач також 06 липня 2007 року уклали договір іпотеки, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно (далі - Договір іпотеки), а саме: житловий будинок загальною площею 78,40 кв. м (житлова: 52,60 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок). Спірний будинок належить відповідачу на праві приватної власності, набутої на підставі договору купівлі-продажу. Договором іпотеки передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Позивач відповідачу такої згоди не давав.

4. Позивач вважає, що реєстрація відповідача у спірному будинку, що є предметом іпотеки, є порушенням умов цивільно-правового договору та статі 629 Цивільного кодексу України (435-15) від 16 січня 2003 року № 435-IV(в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України (435-15) ), а зняття його з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя за Договором іпотеки та повинне відбуватися на підставі рішення суду. Відповідач, який зареєстрований у спірному будинку, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки, порушує вимоги законодавства.

5. Виконуючи вимоги ухвали Жидачівського районного суду Львівської області від 21 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без руху, позивач уточнив свої позовні вимоги, залишивши лише вимогу про виселення відповідача із спірної будівлі.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

6. Жидачівський районний суд Львівської області своїм рішенням від 16 грудня 2021 року (повний текст складено 24 грудня 2021 року), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 червня 2022 року, залишив без задоволення позов позивача.

7. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, проаналізувавши статтю 41 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), частину першу статті 37, статтю 319, частину першу статті 321 ЦК України, частини першу та другу статті 40 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про іпотеку), частину четверту статті 9, частину третю статті 109 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЖК України (5464-10) ), пункт 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Постанова № 5) дійшов висновку, що виселення мешканців із займаного житлового приміщення можливе лише у випадку звернення стягнення на це приміщення, якщо воно передане в іпотеку.

8. З Договору іпотеки випливає, що іпотекодавець зобов`язується не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації інших будь-яких осіб, окрім себе, у предметі іпотеки без письмової згоди на це іпотекодержателя. Про це свідчить також і позовна заява, у якій позивач вказує саме про право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише за згодою іпотекодержателя. Жодних доказів про реєстрацію будь-яких інших осіб у спірному будинку суду не надано.

9. ОСОБА_1 як власник спірного будинку, переданого в іпотеку, має право користуватися предметом іпотеки виключно за його цільовим призначенням. Будь-яких доказів, які б свідчили про використання предмету іпотеки не за цільовим призначенням суду не надано. Відповідач як власник предмету іпотеки має право бути зареєстрованим за місцезнаходженням спірного будинку та користуватись ним.

10. Жодних доводів позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у позовній заяві не наведено, як і не подано жодного доказу на підтвердження здійснення такого стягнення.

11. Отже, відсутні підстави для задоволення позову позивача.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

12. 06 липня 2007 року між АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № LVJWGK00000013, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов`язується надати відповідачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу/або перерахування на рахунок, зазначений в пункті 7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у його розділі 7. Згідно із пунктом 2.2.1. Кредитного договору відповідач зобов'язується використати кредит на цілі, зазначені в пункті 7.1 цього договору.

13. Зокрема, згідно із пунктом 7.1 Кредитного договору позивач зобов`язується надати відповідачу кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 06 липня 2007 року по 06 липня 2022 року включно у вигляді непоповнюваної кредитної лінії у розмірі 39 000,00 грн на наступні цілі: купівля будинку, а також у розмірі 5 850,00 гривень на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених цим договором.

14. Також 06 липня 2007 року для забезпечення виконання відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором він уклав з позивачем договір іпотеки № LVJWGK00000013, який посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу Львівської області Кулик І. І. цього ж дня та зареєстрованого в реєстрі за № 1328. Предметом цього договору згідно із його пунктом 1 є надання іпоткодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного у пункті 35.3 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

15. Відповідно до пункту 35.3 Договору іпотеки, в забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором відповідач надав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме трикімнатний житловий будинок загальною площею 78,4 кв. м (житлова площа - 52,6 кв. м). Майно належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі житлового будинку, посвідченого 06 липня 2007 року приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу Львівської області Кулик І. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1326. Цей будинок знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення цього предмету іпотеки - жила нерухомість.

16. На строк дії Договору іпотеки предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні відповідача (пункт 11 Договору іпотеки). При цьому відповідач має право користуватися предметом іпотеки виключно за його цільовим призначенням (пункт 19 Договору іпотеки).

17. Згідно із пунктом 18.8.1 Договору іпотеки позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання буд-якого із зобов`язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані відповідачем. А пункт 18.8.2 Договору іпотеки передбачає випадки, коли позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань за Кредитним договором: відмова відповідача в переоформленні якого-небудь із договорів страхування предмету іпотеки, особистого страхування згідно Кредитного договору; порушення відповідачем зобов`язань по цьому договору, у тому числі, при порушенні порядку зміни предмету іпотеки; прийняття судом рішення про визнання відповідача недієздатним або обмежено дієздатним; порушення кримінальної справи щодо відповідача; неможливість звернення стягнення на майно, заставлене з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, з будь-якої причини (у тому числі, втрати, знищення, ушкодження або недосяжності предмета іпотеки позивача з будь-яких причин); встановлення невідповідності дійсності відомостей, які містяться в даному договорі, або інших документах, наданих відповідачем; пред`явлення відповідачем предмета іпотеки в користування третім особам без письмової згоди позивача; тривалої відсутності відповідача в місці постійного проживання, куруючись нормами ЦК України (435-15) та нормами діючого законодавства; в інших випадках, передбачених діючим законодавством України.

18. Відповідач зобов`язується не передавати предмет іпотеки в оренду (майновий найм), у лізинг, у спільну діяльність або у позичку, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження предметом іпотеки без письмової згоди позивача (пункт 20.7 Договору іпотеки).

19. Згідно із пунктом 20.12 Договору іпотеки відповідач зобов`язується не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без письмової згоди на це позивача.

20. Договір іпотеки діє до повного виконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього (пункт 30 Договору іпотеки).

21. Як вбачається із довідки Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області від 23 жовтня 2020 року № 1027, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає один за адресою: АДРЕСА_1 . З цієї довідки неможливо встановити з якого часу відповідач прописаний у спірному будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. У липні 2022 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, підписана його представником - адвокатом Білоусом А. В., у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просить скасувати рішення Жидачівського районного суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2022 року, ухвалити нове рішення, задовольнивши його позовні вимоги, та здійснити розподіл судових витрат.

Рух справи в суді касаційної інстанції

23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2022 року відкрите касаційне провадження у справі.

24. 25 липня 2022 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В. (суддя-доповідач).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. Касаційна скарга АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" мотивована пунктами 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зокрема, позивач вважає, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду.

26. Так позивач цитує висновок Верховного Суду у його постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 570/3689/16-ц, який ґрунтується на матеріалах цієї конкретної справи, з приводу того, що були порушені умови договору іпотеки, оскільки після набуття законної сили рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в цьому предметі іпотеки були зареєстровані дві особи.

27. Вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише звернення стягнення на предмет іпотеки як позасудового врегулювання спору на підставі договору відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 355/689/16-ц.

28. Боржник у своїх діях має керуватись принципами розумності та добросовісності, обирати варіанти добросовісної поведінки відповідно до правових висновків, зроблених про це Верховним Судом у його постановах від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16.

29. Верховний Суд неодноразово робив висновки про те, що в разі придбання житла за рахунок кредитних коштів, перешкоди для виселення з такого житла відсутні, зокрема про це йдеться у постанові Верховного Суду, прийнятої у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18. Відповідач може бути виселений без надання йому іншого житлового приміщення.

30. Суди попередніх інстанцій також не встановили повно та всебічно обставини справи та не дослідили належним чином наявні у справі докази, зокрема щодо того, що позивач просив виселити відповідача із спірного будинку, який був куплений на надані позивачем кредитні кошти, що на спірний будинок як предмет іпотеки було звернене стягнення згідно із судовим рішенням від 02 грудня 2014 року у справі № 443/1174/14-ц, реєстрація відповідачем свого місця проживання у спірному будинку є порушенням умов Договору іпотеки.

(2) Позиція інших учасників справи

31. 05 серпня 2002 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшов відзив, підписаний Лешегою Володимиром Володимировичем, який представляється адвокатом та представником відповідача.

32. При цьому у відзиві в порушення вимог пункту 2 частини третьої статті 178 ЦПК України не зазначені щодо відповідача: його прізвище, ім`я та по батькові, його місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (або відсутність цього номеру), номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса та адреса електронної пошти (або їх відсутність).

33. Згідно із частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (5076-17) (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про адвокатуру). Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону про адвокатуру). Документ, доданий до відзиву Лешегою В. В., не відповідає вимогам пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 з наступними змінами, в тому числі, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Положення про ордер). Цей ордер не відповідає типовій формі, затвердженій Положенням про ордер та у цьому ордері: не зазначена його серія (пункт 12.1 Положення про ордер); посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), передбачені пунктом 12.3. Положення про ордер; не зазначені номер та дата свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане (пункт 12.5 Положення про ордер); відсутня вказівка на обмеження чи їх відсутність, передбачені пунктом 12.8 Положення про ордер; відсутній двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України (пункт 12.13 Положення про ордер). Отже повноваження Лешеги В. В. подавати від імені відповідача відзив не підтверджені належним чином.

34. Також оригінал фіскального чека про направлення засобами Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" рекомендованого листа у місто Дніпро (без вказівки конкретної адреси) "Акціонерному товариству" (без вказівки якому саме) та опису вкладення цього листа, оформленого належним чином, не підтверджує виконання вимог частини четвертої статті 178 ЦПК України щодо направлення копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

35. Копії, які не завірені належним чином, зокрема адвокатом, до розгляду судом не приймаються як належні докази, оскільки не відповідають вимогам статті 95 ЦПК України. Згідно із абзацом другим частини п`ятої статті 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. В зв'язку з цим Верховний Суд не приймає до уваги незасвідчену належним чином копії, додані до цього відзиву.

36. Враховуючи зазначене, Верховний Суд не приймає до уваги зазначений відзив.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

37. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

38. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України (1618-15) , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України (1618-15) випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

39. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України (1618-15) . Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України (1618-15) (частина друга статті 13 ЦПК України).

40. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга та четверта статті 83 ЦПК України).

41. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76- 80 ЦПК України.

42. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина перша та друга статті 367 ЦПК України).

43. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

44. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України).

45. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

46. Чергові докази позивача, які він вперше подає у цій справі безпосередньо Верховному Суду, не приймаються до уваги відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України.

47. Суд першої інстанції, позиція якого була підтримана судом апеляційної інстанції, надаючи зазначений аналіз статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, частині першій статті 37, статті 319, частині першій статті 321 ЦК України, частині першій та другій статті 40 Закону про іпотеку, частині четвертій статті 9, частині третій статті 109 ЖК України, пункту 43 Постанови № 5, виходив виключно із суті заявлених у суді першої інстанції вимог позивача, його аргументів та доказів, наданих суду. Вимоги позивача зводяться до виселення відповідача із спірного будинку, який є предметом іпотеки, через порушення Договору іпотеки, яке, на думку позивача, полягає у реєстрації відповідача у цьому будинку. Саме так сформульовані вимоги та аргументи позивача у його позові. Відповідно суд першої інстанції аргументував умови, за яких законодавство наділяє його повноваженнями на прийняття рішення про яке просить позивач, і те, що ці умови не доведені позивачем.

48. Попри вимоги частини третьої статті 12, частин другої та четвертої статті 83 ЦПК України позивач не надав суду першої інстанції інформацію про судове рішення від 02 грудня 2014 року у справі № 443/1174/14-ц щодо заявленого позивачем стягнення на спірний будинок (предмет іпотеки) за Договором іпотеки, не вказав причини неможливості подання цього доказу у справі, не аргументував свої вимоги невиконанням відповідачем цього рішення та не доводив цього.

49. Порушення обов`язку суду першої інстанції щодо збирання ним доказів у цій цивільній справі відповідно до умов частини другої статті 13 ЦПК України ані аргументується позивачем, ані доведено ним. Суд, за деяким виключенням, не здійснює самостійне збирання доказів на користь однієї із сторін спору, оскільки це є порушенням вимог ЦПК України (1618-15) , зокрема статті 6 та частини другої статті 12, відповідно до яких суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності сторін спору перед законом та судом.

50. При цьому треба враховувати, що згідно із частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

51. Інформацію про судове рішення від 02 грудня 2014 року у справі № 443/1174/14-ц позивач подав апеляційному суду без будь-яких аргументів щодо того, чому він не мав можливості зробити це у суді першої інстанції. Отже апеляційний суд не мав права приймати до уваги цей доказ, оцінюючи законність судового рішення суду першої інстанції, згідно із вимогами частин першої, другої та третьої статті 367 ЦПК України. Але апеляційний суд порушив процесуальну норму, оскільки зобов`язаний був надати оцінку цьому доказу відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України, який передбачає, що у мотивувальній частині рішення зазначаються докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

52. Також, враховуючи вищезазначене, цей позов заявлений не як позов про виселення з предмету іпотеки, на яке було звернене стягнення. Позивач не сформулював та не обґрунтовував таку вимогу у суді першої інстанції, а тому суд першої інстанції не мав повноважень розглядати справу в контексті такої вимоги, оскільки це буде прямим порушенням вимог частини першої статті 13 ЦПК України. Апеляційний суд не мав повноважень це робити в силу вимог частини шостої статті 367 ЦПК України. Відповідно посилання позивача у касаційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені у його зазначених постановах, які стосуються виселення з предмету іпотеки, на який було звернене стягнення, є нерелевантними (безвідносно інших обставин тих справ, у яких прийняті ці постанови, які також вказують на відсутність підстав вважати їх правовідносини подібними до правовідносин цієї справи). Зокрема, доведення позивачем, що відповідач може бути виселений без надання йому іншого житлового приміщення не стосується висновків судів попередніх інстанцій, оскільки ці суди взагалі не розглядали питання можливості надання відповідачу іншого житлового приміщення і не обґрунтовували свої судові рішення неможливістю цього (щодо постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18).

53. Крім того, розумність та добросовісність визначені у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України як загальні засади цивільного законодавства та враховуються всіма сторонами цивільних правовідносин безвідносно їх згадування у тому, чи іншому судовому рішенні Верховного Суду. Не згода однієї із сторін спору з оцінкою судом обставин справи не є підтвердженням неврахування судами цих засад та відповідних висновків Верховного Суду. Тому посилання позивача на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18 та від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, в сформульованому позивачем аспекті є безпідставними. Також позивач не довів належним чином в чому полягає нерозумність та недобросовісність дій відповідача конкретно в контексті того, що відповідач є зареєстрованим у спірному будинку, на придбання якого для власного проживання в ньому взяв у позивача кредит, про що прямо зазначено у Кредитному договорі.

54. Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine,заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

55. Суди попередніх інстанцій оцінювали обставини цієї справи відповідно до вимог ЦПК України (1618-15) в межах наданих їм процесуальним законодавством повноважень на підставі тих доказів, які надали сторони. Попри зазначене порушення апеляційним судом вимог пункту 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України, це не може бути підставою скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно із частиною другою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

56. Позивач не позбавлений права захищати будь-які свої інтереси та права, які випливають із судового рішення від 02 грудня 2014 року у справі № 443/1174/14-ц, Кредитного договору чи Договору іпотеки, дотримуючись при цьому вимог ЦПК України (1618-15) , які сформульовані в рівній мірі як для суду, так і для сторін судового провадження.

57. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

58. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. (частина третя статті 401 ЦПК України).

59. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

60. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

61. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

62. Згідно із платіжним дорученням від 30 червня 2023 року № PROM0BEC7S АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" сплатило судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 4 540,00 грн.

63. За результатом касаційного розгляду вимоги касатора не підлягають задоволенню, а отже, на касаторапокладається судовий збір за подання касаційної скарги. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416, 419 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити без задоволення касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК".

2. Залишити без змін рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2022 року.

3. Покласти на Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: /підпис/ В. В. Пророк

/підпис/ А. І. Грушицький

/підпис/ Є. В. Петров