розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2020 року у складі судді Гринь Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та іпотеки з моменту їх укладення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 червня 2006 року між ОСОБА_1 та банком укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 у тимчасове користування кошти у розмірі 10 500 дол. США зі строком повернення до 06 червня 2021 року та відсотками за користування кредитом у розмірі 11,80 % річних.

Одночасно між ОСОБА_2 та банком укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за даним кредитним договором. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та банком укладено договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку передано нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані кредитний договір, договори поруки та іпотеки укладені з порушенням вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) . Кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про недоліки пропонованих схем кредитування. У разі не надання такої інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Але банк не виконав цю умову та не ознайомив позивачів із недоліками пропонованих схем кредитування. Не ознайомлення позивачів із недоліками призвело до того, що вони уклали договір на вкрай невигідних умовах, що полягає в тому, що ризик від значного здорожчання долару на 500 % покладено лише на позивачів. Ні до укладення договору, ні під час його укладення банк не повідомив позивача про те, що всі ризики від знецінення національної валюти покладаються лише на позичальника та поручителя.

Банк у порушення вимог вказаного Закону не ознайомив позивачів з орієнтовною сукупною вартістю кредиту, не вказав сукупну вартість кредиту в національній валюті у гривневому еквіваленті. У наданому розрахунку не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово та незрозуміло для споживача, що є порушенням вимог пункту 2 частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки банк не надав позивачу як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування в письмовій формі інформацію про умови кредитування. В договорі не зазначено суму кредиту, детальний розпис сукупної вартості кредиту споживача. Кредитний договір не містить суттєвих умов та є незаконним.

До договору включено положення, що є несправедливими відповідно до вимог статей 11, 18 вказаного Закону. Умови кредитного договору суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним та визнання недійсними договорів поруки та іпотеки, оскільки ці договори є похідними від основного договору.

Позивачі просили визнати кредитний договір, договори іпотеки та поруки від

07 червня 2006 року недійсними з моменту укладення.

У жовтні 2017 року ПАТ "УкрСиббанк" подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовано тим, що 07 червня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № ОД12И8295Д (в системі обліку банку договір № 10410815000) з додатковою угодою № 1 від 15 січня 2007 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 10 500 дол. США під 11,8 % річних зі строком повернення кредиту до 06 червня

2021 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну. ОСОБА_1 зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в строки, зазначені у договорі, щомісяця сплачувати відсотки відповідно до графіку, який є додатком до кредитного договору.

У пункті 7.1 договору передбачена відповідальність за порушення строків повернення кредиту (всієї суми або його частини), термінів сплати відсотків та/або комісій, у виді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті, за кожен день прострочення, починаючи з 32 календарного дня з дати порушення терміну виконання зобов`язання.

Одночасно між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2, як поручитель, зобов`язалась відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань у повному обсязі, що виникли з кредитного договору.

ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором у строки, обумовлені в кредитному договорі, своєчасно не виконував, кредит та проценти за його користування не сплачував.

Банк просив стягнути солідарно з відповідачів:

заборгованість, яка станом на 05 жовтня 2017 року складала 2 612,78 дол., з яких заборгованість за кредитом - 2 376,04 дол. США та заборгованість по процентах - 236,74 дол. США;

пеню у розмірі 469,42 грн за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 11 лютого 2017 року по 05 жовтня 2017 року;

стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору у рівних частках з кожного.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2020 року, залишеним без змін постановоюДніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, в задоволенні вимог

ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за договором від 07 червня 2006 року по кредиту та процентах у розмірі 2 518,54 дол. США і пені у розмірі 469,42 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором від 07 червня 2006 року по процентах у розмірі 94,24 дол. США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди виходили з того, що ПАТ "УкрСиббанк" правомірно надав кредит ОСОБА_1 в іноземній валюті, а позичальник свої зобов`язання перед банком належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Наведені у позові доводи позивачів щодо визнання недійсними кредитного договору та договорів поруки й іпотеки є безпідставними та належним чином недоведеними позивачами.

Оригінали вказаних кредитного договору, договорів іпотеки та поруки і додатків оглянуті судом першої інстанції (банком надавалась кредитна справа) в присутності сторін, жодних заперечень під час огляду договорів позивачі не висловлювали, не заперечували їх укладення.

Суд перевірив правомірність надання банком кредиту ОСОБА_1 в іноземній валюті, дослідив надану банком генеральну ліцензією НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями № 75 від 24 грудня 2001 року (а. с. 60, т. 2), що згідно офіційних відомостей НБУ з інтернет-порталу www.bank.gov.ua узгоджується з вимогами пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19 лютого 1993 року, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) .

Перевіряючи доводи позивачів про те, що відділення № 12 Криворізької філії АКІБ "УкрСиббанк" у м. Кривому Розі в період з 01 січня 2006 року по 01 червня 2007 року не являлося структурною одиницею Криворізької філії АКІБ "УкрСиббанк", суд першої інстанції допитав в якості свідка ОСОБА_4 та виходив із того, що 11 липня 2005 року створено відділення № 12 Криворізької філії АКІБ "УкрССиббанк", затверджено положення про відділення від 11 липня 2005 року, надано дозвіл на проведення банківських операцій, які визначені в дозволі від 26 липня 2005 року. Відділення являлося структурною одиницею банку. Погодження відкриття відділення здійснено листом НБУ (електронна пошта від 27 жовтня 2005 року). Згідно витягу протоколу від 06 листопада

2006 року змінено назву відділення № 12 Криворізької філії на назву "Відділення № 795 АКІБ "УкрСиббанк"". Відповідно до витягу протоколу від 02 вересня

2013 року припинено діяльність відділення № 795 шляхом ліквідації діяльності відділень. Тому вказані доводи позивачів спростовуються дослідженими судом доказами, а також показаннями самих позивачів, які не заперечували факту отримання кредитних коштів у відповідача для придбання квартири, сплату встановлених кредитним договором договірних зобов`язань (погашали тіло кредиту, проценти та комісії).

ПАТ "УкрСиббанк" належним чином виконав перед ОСОБА_1 свої зобов`язання, оскільки надав йому кредит в обумовленому в договорі розмірі, що не оспорювалось позичальником. Тому між сторонами склалися правовідносини, які є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих кредитних коштів, якому відповідає визначене частиною першою статті 509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення. ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання належним чином не виконував. Останній раз вніс 20 грудня 2016 року 23,37 дол. США в рахунок фактичного погашення тіла кредиту та 0,63 дол. США в рахунок погашення заборгованості по процентах, всього станом на 05 жовтня 2017 року сплатив банку 8 123,96 дол. США, що підтверджено розрахунком заборгованості. Через неналежне виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у нього станом на 05 жовтня 2017 року виникла заборгованість: за тілом кредиту в розмірі 2 376,96 дол. США, за відсотками за користування кредитом - 236,74 дол. США, з нарахованої неустойки - 469,42 грн. Доказів на спростування наданого банком розрахунку ОСОБА_1, ОСОБА_2 суду не надали. Відповідно до звернення ОСОБА_1 до Дніпровського центру досудового супроводу клієнтів Роздрібного бізнесу ПАТ "УкрСиббанку" від 16 січня 2017 року ОСОБА_1 повністю визнавав наявний у нього перед банком борг за кредитним договором на суму 2 376,67 дол. США (а. с. 24, т. 2). В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив факт звернення до банку у зв`язку з неможливістю надалі виконувати договірні зобов`язання та визнання суми боргу перед банком в розмірі 2 376,67 дол. США.

Вимога про дострокове погашення заборгованості направлена відповідачам лише 19 липня 2017 року, а до суду з позовом банк звернувся лише 10 жовтня 2017 року, тому заборгованість, яку може бути стягнено солідарно з боржника і поручителя, обліковується в межах шестимісячного строку за період до

10 квітня 2017 року.

Зміст оспорюваного позивачами кредитного договору свідчить, що в ньому визначено істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, порядок повернення. ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту та на запропонованих йому банком і обопільно погоджених умовах, про що свідчить підписання ним як кредитного договору без будь-яких зауважень чи заперечень, так і додаткових угод до нього.

У пункті 9.13 кредитного договору, який підписано ОСОБА_1, зазначено, що підписання даного договору позичальником свідчить про те, що: всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням даного договору було отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема пункту 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (а. с. 68, т. 2). Доказів на спростування вказаних обставин суду стороною позивачів не надано.

При укладенні кредитного договору банк не мав умислу на включення будь-яких умов, які були б несправедливими для позичальника чи створювали істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, оскільки ОСОБА_1 на свій розсуд та за вільним волевиявленням вирішив оформити кредит саме в іноземній валюті - доларах США, і був належним чином обізнаним та повідомленим про наявність ризиків отримання кредиту в іноземній валюті, які він як позичальник, несе сам.

Доводи позивачів за первісним позовом щодо неможливості надання кредиту в іноземній валюті є неспроможними, оскільки на момент укладення оспорюваного кредитного договору банк мав ліцензію та відповідні дозволи до неї, видані НБУ на здійснення банківських операцій, у тому числі в іноземній валюті, в той час як мораторій на видачу кредитів в іноземній валюті, введений Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (3795-17) , на момент укладення оспорюваного договору не діяв.

Погіршення фінансового становища позивачів через різкі зміни в курсі валют, що унеможливлює подальшу сплату ними кредиту, не оправдовують допустимість порушення позичальником виконання кредитних зобов`язань та не звільняють його від відповідальності.

Твердження позивачів, що при укладенні кредитного договору банком не надано повної та достовірної інформації про умови кредитування, приховано фактичне значення реальної процентної ставки, повну й об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, є помилковими, оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не надано суду належних і достатніх доказів на підтвердження цих обставин та на спростування презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 ЦК України.

Доводи позивачів щодо чисельних порушень судом першої інстанції норм процесуального права під час судового розгляду справи, надання переваги стороні банку, ігнорування клопотань, порушення принципу рівності прав та обов`язків між учасниками процесу, не сприяння стороні позивачів в реалізації їх процесуальних прав тощо апеляційний суд визнав необґрунтованими.

Сторонами заявлялись такі клопотання: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - про письмове опитування учасників справи як свідків згідно зі статтею 93 ЦПК України, яке ухвалою суду 28 серпня 2018 року задоволено (а. с. 195, т. 2); про витребування доказів (а. с. 21-23, т. 3), яке ухвалою суду від

03 травня 2019 року задоволено (а. с. 89, т. 3); про виправлення описок в ухвалах суду від 24, 25 травня 2018 року, 28 серпня 2018 року, 18 жовтня

2018 року в частині невірного зазначення предмету та підстав позову, який виник між сторонам (ухвалою суду від 21 березня 2019 року виправлено описку в зазначенні предмету первісного позову в ухвалах Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а. с. 63-64, т. 3); ухвалою суду від 21 березня 2019 року частково задоволено зауваження ОСОБА_1, ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5 на протоколи судових засідань від 23 березня 2018 року та від 21 січня 2019 року, частково посвідчено правильність зауважень в частині зазначення у протоколі судового засідання від 23 березня 2018 року про заперечення ОСОБА_5 проти об`єднання зустрічного позову з первісним замість неоднозначно викладеної його позиції в пункті 9 протоколу та посвідчено правильність зауважень на протокол судового засідання від 21 січня 2019 року щодо відсутності представника відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним ОСОБА_6 в судовому засіданні) (а. с. 65-68, т. 3); про залучення третьої особи (а. с. 77-80, т. 3), в задоволенні якого протокольної ухвалою суду від 03 травня 2019 року відмовлено (а. с. 88, т. 3).

В порядку статті 93 ЦПК України допитаний свідок ОСОБА_4, який надав суду письмові пояснення на поставлені запитання (а. с. 4-5, т. 3).

Судом двічі розглядались заяви позивачів від 21 грудня 2019 року та 27 грудня 2019 року про забезпечення позову, в задоволенні яких відмовлено. Доводи позивачів про невмотивованість вказаних ухвал суду про відмову в задоволенні їх заяв про забезпечення позову апеляційний суд відхилив. До апеляційного суду від позивачів не надходило апеляційних скарг на зазначені ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Позивачі не звертались до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 27 грудня 2019 року про відмову в забезпеченні позову, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з поважних причин (втрата скарги судом першої інстанції) не подавали. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив ці обставини, проте пояснити причини неподання ними апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції не зміг.

Доводи позивачів про незаконність судового рішення щодо стягнення з них судового збору апеляційний суд відхилив, оскільки позивачі хоча були звільненими від сплати судового збору при подачі первісного позову про захист прав споживачів, проте як відповідачі за зустрічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором вони не можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідачем не забезпечено участь у судових засіданнях уповноважених представників, а подані ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9 процесуальні документи є такими, що не могли бути взяті до уваги судами, оскільки підписані не уповноваженими особами. Ухвалою суду від 23 березня 2018 року зустрічний позов ПАТ "УкрСиббанк" прийнято до спільного розгляду з первісним (а. с. 156, т. 2), хоча зустрічну позовну заяву ПАТ "УкрСиббанк" підписано не керівником юридичної особи, а її представником на підставі довіреності за відсутності доказів наявності у цієї особи відповідних повноважень на саме представництво або представництво юридичної особи. Судом допущено до участі у справі представника відповідача - ТОВ "Юридична фірма "Дельта М" Кузьменка М. В. на підставі довіреності та договору про надання послуг, хоча вказане товариство не є адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, а зазначеним договором передбачено доручення здійснювати дії, спрямовані на сприяння погашення боржниками заборгованості за кредитними договорами, тому цей договір не є договором про надання правової допомоги. Позивачами за первісним позовом заявлені вимоги немайнового характеру, у зв`язку з чим в ній неможливо визначити ціну позову, справа не може бути віднесена до категорії малозначних на підставі пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України, а тому відсутні підстави для реалізації права на представництво в судах не адвокатами. Справа розглянута судом за правилами загального позовного провадження. Судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскарженого рішення щодо заборони його касаційного оскарження не враховано висновок Верхового Суду у постанові від 27 грудня 2018 року у справі № 589/3937/17.

Суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині оскарженої постанови розцінив їхнє звернення-претензію як погодження та визнання заборгованості за кредитним договором, що не відповідає дійсності та здобутим новим доказам у справі під час її розгляду (а. с. 24, т. 2).

Судом першої інстанції не забезпечено додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій за правилами загального позовного провадження, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав, не забезпечено повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, чим порушено вимоги статей 209, 240- 244 ЦПК України, зокрема, судом 19 грудня 2019 року оголошено перерву у справі до 24 січня 2020 року на стадії дослідження доказів у справі, а рішенням від 24 січня 2020 року за відсутності сторін завершено розгляд справи, при цьому судом не надано руху апеляційній скарзі від 24 січня 2020 року, якою ними оскаржено відмову суду в задоволенні заяви про забезпечення позову від 26 грудня 2019 року, а в подальшому з її втратою, що унеможливило ними реалізацію наданих конституційних та процесуальних прав на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції. В діях суду першої інстанції під час розгляду справи вбачалися прояви особистої зацікавленості та упередженості щодо об`єктивності розгляду справи, порушувався принцип рівності .прав та обов`язків між учасниками процесу. Судом першої інстанції порушувалися вимоги статті 12 ЦПК України. В оскарженому рішенні суд помилково звинуватив їх в неодноразових відкладеннях розгляду справи, умисному затягуванні розгляду справи та зловживанні процесуальними правами, у зв`язку з цим ухвалив рішення за відсутності сторін, хоча розгляд справи відклався через дії відповідача за основним позовом (а. с. 17-23, 89, 103, 106 - 108, т. 3). В ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому тричі заявлено цілком обґрунтовані відводи від 24 травня 2018 року, 11 жовтня

2018 року, 14 травня 2019 року.

Відповідачем залишилася не виконаною ухвала суду від 28 серпня 2018 року щодо письмового опитування учасника справи - відповідача, як свідка, у порядку статті 93 ЦПК України, тому що свідком ОСОБА_4 не надано відповідей на всі поставлені судом запитання, а також не надано копії цієї відповіді стороні позивачів, що суперечить вимогам частині дев?ятій статті 83 ЦПК України.

Суд не дослідив зібрані у справі докази. Вони ставили під сумнів копії: Положення про відділення № 12 Криворізької філії АКІБ "УкрСиббанк", яке всупереч вимогам Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філія представництв, відділень, затвердженого постановою Правління НБУ від 31 серпня 2001 року № 375 (z0906-01) , не погоджено управлінням НБУ в Дніпропетровській області (відсутні дата погодження, підпис уповноваженої особи та печатка); витягів з протоколів № 31 засідання правління АКІБ "УкрСиббанк" від 11 серпня 2005 року та від 06 листопада 2006 року; електронного звернення від 27 жовтня 2005 року (без підпису в. о. начальника управління НБУ в Дніпропетровській області). Проте ніхто із учасників процесу, ні суди, не були ознайомлені з оригіналами зазначених документів. Згідно з відповіддю директора Департаменту ліцензування НБУ від 04 лютого 2020 року вказане відділення в період з 01 січня 2006 року по 01 червня 2007 року не являлося структурною одиницею Криворізької філії АКІБ "УкрСиббанк". Проте апеляційний суд не врахував зазначений доказ та помилково залишив судове рішення без змін.

Апеляційний суд всупереч вимогам статті 365 ЦПК України прийняв до свого провадження та призначив до розгляду справу з неналежно оформленими судом першої інстанції матеріалами (відсутність у матеріалах справи апеляційної скарги з додатками на ухвалу суду від 27 грудня 2019 року, доповнень з додатками до цієї заяви, самої заяви з додатками). Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові помилково зазначив, що вони не скористалися своїм правом на оскарження ухвали суду першої інстанції' шляхом подання скарги безпосередньо до апеляційного суду, оскільки вимоги процесуального закону щодо подачі скарги через суд першої інстанції та втрата цієї скарги судом першої інстанції залишилися поза увагою апеляційного суду. Судом апеляційної інстанції всупереч вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України не вжито заходів щодо зупинення апеляційного провадження у справі до прийняття рішення судом першої інстанції по відновленню частини втраченого провадження, а їхнє клопотання з цього приводу залишилося судом не розглянутим.

Справу розглянуто неповноважним складом суду. Суддя апеляційної інстанції Барильська А. П. 27 вересня 2017 року, 13 жовтня 2017 року та 24 листопада 2017 року вже приймала неодноразові рішення у цій справі під час розгляду справи в суді першої інстанції, а постановлені нею ухвали від 13 жовтня

2017 року та 24 листопада 2017 року є незаконними та необгрунтованими, тому що суперечать вимогам статей 213, 214 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень), частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів". Судді апеляційного суду Барильська А. П., Зубакова В. П. та Бондар Я. М. вже приймали рішення у цій справі під час її розгляду в суді першої інстанції з постановленням ухвал суду від 16 та 19 квітня 2018 року про залишення без розгляду та повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 23 березня 2018 року. У зв`язку з недопустимістю повторної участі суддів у розгляді справи в апеляційній інстанції, 14 квітня 2020 року,

05 травня 2020 року та 05 червня 2020 року ними заявлено відводи, в задоволенні яких ухвалами суду невмотивовано відмовлено.

Первинний фінансовий документ, наданий банком для підтвердження видачі кредитних коштів в сумі 10 500,00 дол. США, заява на видачу готівки без підпису ОСОБА_1 та квитанція від 07 червня 2006 року про розрахункове-касове обслуговування, відсутність відкриття банківського рахунку в іноземній валюті свідчать про те, що умови виконання кредитного договору визначено в гривнях, а тому кредитні кошти ОСОБА_1 отримав не в доларах США, а в гривні, а потім шляхом здійснення валютно-обмінної операції у касі банку гривні конвертовано в долари США. Вказані докази залишилися судами не дослідженими. За таких обставин висновки судів про стягнення з них кредитної заборгованості є помилковими, оскільки докази, які ці обставини спростовують, залишилися не дослідженими судами у повному обсязі та не долучені до матеріалів справи, натомість суди мотивували свої рішення та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, крім того, письмові докази, які було подано нами через канцелярію суду в підтвердження цих обставин, втрачені судом першої інстанції.

Рішення судів оскаржуються в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання кредитного договору, договору іпотеки та поруки від 07 червня 2006 року недійсними з моменту укладення та часткового задоволення зустрічних позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

У травні 2021 року ПАТ "УкрСиббанк" подало до суду відзив, у якому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України. У разі відмові у закритті касаційного провадження та розгляді касаційної скарги по суті - касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 589/3937/17).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 07 червня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір

№ ОД12И8295Д, за умовами якого кредитодавець надав позичальникові кредит в сумі 10 500 дол. США з цільовим призначенням - для особистих потреб (придбання нерухомості). Розмір кредиту визначено за заявкою

ОСОБА_1 від 05 червня 2006 року на отримання кредиту, який він визначив саме в доларах США із наданням інформації щодо його майнового, сімейного стану, наявності у приватній власності нерухомого майна та можливості повернення заявленої ним суми кредиту (а. с. 165-170, 220-222, т. 1).

Відповідно до підпунктів 1.2.1, 1.2.2 кредитного договору надання кредиту здійснюється строком з 07 червня 2006 року по 06 червня 2021 року для особистих потреб, а саме на придбання нерухомості шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням (а. с. 165-166, т. 1).

Згідно з пунктом 1.3 договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати надання кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 11,80 % річних; після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. За погодженням сторін за умовами договору також може бути вставлений новий розмір процентної ставки. Проценти нараховуються щомісячно, в останній робочий день за методом "факт-360". У пункті 1.3.4 договору встановлено, що строк сплати процентів встановлено з 01 по 10 число включно кожного місяця.

Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених договором, термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку:

- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена в гривні;

- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на день нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті;

- пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент нарахування.

Одночасно між банком та ОСОБА_1 укладено:

кредитний договір № ОД12И8295/2 (а. с. 227-229, т. 1), за умовами якого він отримав кредит у формі кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії 448,00 грн, терміном повернення - щомісяця рівними частинами упродовж 11 місяців з моменту видачу траншу, встановленого графіком видачі траншів, з відсотковою ставкою 15,50 % та з терміном сплати не пізніше 10 числа кожного місяця;

кредитний договір про відкриття картрахунку та видачу платіжної карти і додаткову угоду про встановлення ліміту овердрафту № 1, сума овердрафту -

5 300 грн, термін повернення - 06 липня 2007 року згідно тарифів банку (а. с. 233-234, т. 1).

Відповідно до наявної в ПАТ "УкрСиббанк" генеральної ліцензії НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями № 75 від 24 грудня 2001 року (а. с. 60, т 2), згідно офіційних відомостей НБУ з інтернет-порталу www.bank.gov.uaОСОБА_1 надано банком кредит в іноземній валюті.

Згідно додаткової угоди № 1 від 15 січня 2007 року змінено номер рахунку, на який позичальник зобов`язаний повертати суму кредиту та повертати проценти, комісії, штрафи та інші платежі. Встановлено такий метод нарахування процентів: нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" та встановлена черговість погашення заборгованості. За порушення позичальником термінів погашення будь-яких свої грошових зобов`язань, передбачених Договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) або термінів сплати процентів за кредит та/або комісії, банк має право вимагати додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, розраховується за методом 360/факт. Банк може використовувати право на застосування пені, починаючи з 32 календарного дня, рахуючи з дати порушення терміну виконання свого грошового зобов`язання (а. с. 173, т. 1).

Забезпеченням виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань виступали іпотека належної йому квартири АДРЕСА_2 та порука ОСОБА_2 на підставі укладеного між банком та ОСОБА_2 договору поруки, за умовами якого поручитель зобов`язалась солідарно відповідати за виконання позичальником кредитних зобов`язань за вказаним кредитним договором (а. с. 166, 180-181, т.1). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма його зобов`язаннями за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т. ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору (пункт 1.3 договору поруки). Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (пункт 1.4 договору поруки). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника та основним договором (пункт 3.1 договору поруки).

Відповідно до показань свідка ОСОБА_4 11 липня 2005 року створено відділення № 12 Криворізької філії АКІБ "УкрССиббанк" та затверджено положення про відділення від 11 липня 2005 року за № 31, надано дозвіл на проведення банківських операцій, які визначені в дозволі від 26 липня 2005 року № 17-24/4726. Відділення являлося структурною одиницею банку. Погодження відкриття відділення здійснено листом НБУ (електронна пошта від 27 жовтня 2005 року). Згідно витягу протоколу від 06 листопада 2006 року змінено назву на "Відділення № 795 АКІБ "УкрСиббанк". Відповідно до витягу протоколу від

02 вересня 2013 року припинено діяльність, в тому числі, відділення № 795 шляхом ліквідації діяльності відділень.

ПАТ "УкрСиббанк" належним чином виконав перед ОСОБА_1 свої зобов`язання, оскільки надав йому кредит в обумовленому в договорі розмірі, що не оспорювалось позичальником.

ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання належним чином не виконував, востаннє вніс 20 грудня 2016 року 23,37 дол. США - в рахунок фактичного погашення тіла кредиту та 0,63 дол. США в рахунок погашення заборгованості за відсотками (а. с. 84, т. 2), всього, сплативши станом на 05 жовтня 2017 року

8 123,96 дол. США (а. с. 83-89, т. 2).

Станом на 05 жовтня 2017 року розмір заборгованості за кредитним договором, у тому числі простроченої, складав: за тілом кредиту - 2 376,96 дол. США, відсотків за користування кредитом - 236,74 дол. США, нарахованої неустойки - 469,42 грн.

Вимога про дострокове погашення заборгованості направлена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19 липня 2017 року (а. с. 31, 32, т. 2), а до суду банк звернувся 10 жовтня 2017 року (а. с. 96, т. 2).

Згідно зі зверненням ОСОБА_1 до Дніпровського центру досудового супроводу клієнтів Роздрібного бізнесу ПАТ "УкрСиббанку" від 16 січня

2017 року ОСОБА_1 повністю визнавав наявний у нього перед банком борг за кредитним договором на суму 2 376,67 дол. США. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив факт звернення до банку у зв`язку з неможливістю надалі виконувати договірні зобов`язання та визнання суми боргу перед банком в розмірі 2 376,67 дол. США.

Позиція Верховного Суду

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частини перша, друга, п`ята статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 761/35556/14 (провадження № 61-15734св19) зроблено висновок, що "невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним. […] Встановивши отримання відповідачем кредитних коштів та вчинення сторонами дій на виконання кредитного договору, зокрема відповідач здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості, звернення банку до суду в межах строку дії поруки, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року в справі № 450/3260/16-ц (провадження № 61-19614св20) зазначено, що "відповідно до частини другої статті 18 цього Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт шостий частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві".

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

Суди встановили, що позивачі за первісним позовом не заперечували факту отримання кредитних коштів у відповідача для придбання квартири, сплату встановлених кредитним договором договірних зобов`язань (погашали кредит). В договорі сторони визначили істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, порядок повернення. У пункті 9.13 кредитного договору (т. 2 а. с. 68) зазначено, що підписання даного договору позичальником свідчить про те, що: всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням даного договору було отримано Інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема п. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів. Проте ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання належним чином не виконував. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 станом на 05 жовтня 2017 року виникла заборгованість: за тілом кредиту - 2 376,96 дол. США, за відсотками за користування кредитом - 236,74 дол. США, з нарахованої неустойки - 469,42 грн. Доказів на спростування наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку ОСОБА_1, ОСОБА_2 суду не надали.

За таких обставин суди зробили правильні висновки про відмову в задоволенні вимог за первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 у зв`язку з не доведенням наявності підстав недійсності договорів та часткове задоволення зустрічного позову банку про стягнення заборгованості.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про розгляд справи неповноважним складом апеляційного суду у зв`язку з постановленням суддями апеляційного суду рішень у цій справі під час розгляду справи в суді першої інстанції, яким 14 квітня 2020 року, 05 травня 2020 року та 05 червня 2020 року заявлено відводи, в задоволенні яких невмотивовано відмовлено.

У частинах першій, третій статті 37 ЦПК України визначено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, ухвали від 27 вересня 2017 року,

13 жовтня 2017 року, 24 листопада 2017 року, 16 квітня 2018 року та 19 квітня 2018 року, на які посилалися скаржники в касаційній скарзі, постановлені ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 як суддями апеляційного суду, які скасовані не були. Заяви позивачів від 14 квітня 2020 року, 05 травня

2020 року та 05 червня 2020 року були розглянуті та ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2020 року, 03 червня 2020 року, 19 червня

2020 року в їх задоволенні відмовлено у зв`язку з не встановленням підстав для відводу зазначених суддів, передбачених у статтях 36, 37 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставного прийняття до спільного розгляду з первісним зустрічного позову ПАТ "УкрСиббанк" ухвалою суду від 23 березня 2018 року, який підписано неуповноваженим представником за довіреністю, а також представництва у справі інтересів ПАТ "УкрСиббанк" не адвокатами, колегія суддів відхиляє.

Зустрічний позов АТ "УкрСиббанк" подано до суду у жовтні 2017 року та прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою суду від 23 березня 2018 року (а. с. 53, 124, т. 2). Згідно із частиною другою статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. У пункті 18 розділу XІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) . У частині третій статті 131-2 Конституції України визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) , з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року. Відзив на зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 не містить відповідних аргументів щодо неналежного підтвердження повноважень представників позивача за зустрічним позовом (а. с. 132-139 т. 2).

Тому відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції від

23 березня 2018 року про прийняття зустрічного позову АТ "УкрСиббанк" до спільного розгляду з первісним позовом.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права щодо суті спору, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції не встановив. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

За таких обставин підстави для задоволення клопотання ПАТ "УкрСиббанк" про закриття касаційного провадження відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року в справі № 450/3260/16-ц (провадження № 61-19614св20), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 761/35556/14 (провадження № 61-15734св19), не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині ? без змін, у задоволенні клопотання ПАТ "УкрСиббанк" про закриття касаційного провадження відмовити.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання кредитного договору, договору іпотеки та поруки від 07 червня 2006 року недійсними та часткового задоволення зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.