В обґрунтування заяви посилався на те, що він є онуком ОСОБА_5, яка проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину зазначеної квартири, належну їй на праві власності, і на 1/2 частину цієї ж квартири, що належала її померлому сину ОСОБА_6, та яку вона фактично прийняла у спадщину, проте свідоцтво про право на спадщину за законом не отримувала. За життя ОСОБА_6 заповіт не склав, тому спадщину на належне йому майно прийняла його мати, баба заявника. Після її смерті єдиною спадкоємицею першої черги є її донька та мати заявника, ОСОБА_2 . Із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_7 до нотаріуса не зверталася. Заявник звернувся із заявою до нотаріуса для оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_5 у встановленому законом порядку, проте, постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л. Г. від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи, які підтверджують факт родинних відносин заявника з померлим спадкодавцем.

Заявник також вказував, що його дід, ОСОБА_8, і його баба, ОСОБА_5, зареєстрували шлюб 06 квітня 1946 року у м. Кіровобаді Азербайджанської РСР. Дошлюбне прізвище ОСОБА_5 - ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька, яка є матір`ю ОСОБА_1 . Родина Цветинских постійно переїздила від міста до міста по території СРСР, оскільки дід заявника був військовим. ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 - дядько ОСОБА_1 . Оскільки родина постійно переїздила, то відшукати свідоцтво про народження ОСОБА_6 не видалося можливим, а отримати повторне немає можливості, оскільки на час реєстрації його народження родина проживала в м. Кіровобаді, що на теперішній час є ОСОБА_10 . Померлий ОСОБА_6 був зареєстрований разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 з 1973 року і по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також у свідоцтві про право власності на житло ОСОБА_6 зазначений як член сім`ї ОСОБА_5 .

Заявник у своїй заяві просив суд встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_6, померлий ІНФОРМАЦІЯ_4, є сином ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього, зазначав, що у свідоцтві про народження його матері - ОСОБА_2, у графі "мати" зазначено дошлюбне прізвище ОСОБА_5, а саме: ОСОБА_9 . ОСОБА_1 у своїй заяві просив також встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_6, померлий ІНФОРМАЦІЯ_4, є сином ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Суд першої інстанції із наданих заявником доказів дійшов висновку, що ОСОБА_6, померлий ІНФОРМАЦІЯ_4, постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1, разом із ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, приймав участь у приватизації квартири спільно з померлою ОСОБА_5 як член її сім`ї, тому заява в цій частині підлягає задоволенню. На думку суду, спір про право відсутній, оскільки мати заявника ОСОБА_2 була зареєстрована за іншою адресою на час відкриття спадщини, від прийняття спадщини відмовилася на користь ОСОБА_1, проти задоволення заяви не заперечувала.

Щодо вимоги про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 як матері та доньки, суд першої інстанції дійшов висновку, що вона задовленню не підлягає, оскільки ОСОБА_2 є дієздатною особою і чинним Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) наділена правом на самостійне звернення до суду з відповідною заявою для вирішення питання про встановлення факту родинних відносин зі своєю матір`ю.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у розгляді справи, - ОСОБА_3, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилався на те, що має майнові права на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки від 30 травня 2018 року. У провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа № 203/4638/20, в межах якої розглядається питання щодо визнання недійсним зазначеного договору іпотеки та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за позовом ОСОБА_1 . З урахуванням цього, заявник посилався на те, що рішення суду, ухвалене у цій цивільній справі № 205/10274/19, безпосередньо впливає на його права та обов`язки, оскільки на підставі нього ОСОБА_1 хоче позбавити ОСОБА_3 права на іпотечне майно.

Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, виходив із того, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, тобто предметом розгляду цієї справи є встановлення фактів, що мають юридичне значення, а будь-які інші правовідносини в межах цієї справи судом не вирішуються. Звертаючись до суду із апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року, ОСОБА_3 вказував на те, що цим судовим рішенням порушено його права та інтереси як власника нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, проте під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції встановив, що у цій справі не вирішувалось питання щодо вказаного нерухомого майна.

На підставі зазначеного апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не брав участі у справі, а оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, оскаржуване рішення будь-яких висновків ані відносно ОСОБА_3, ані відносно квартири АДРЕСА_1, не містить, що є підставою для закриття раніше відкритого апеляційного провадження.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, ухвалити нове судове рішення про скасування рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року, залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду й закрити провадження у справі. Також касаційна скарга містила клопотання про зупинення дії рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року за закінчення касаційного розгляду справи.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення представник заявника зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що оскаржуваним рішенням не зачіпаються права ОСОБА_3 . Суд не звернув уваги на те, що у справі вбачається спір про право, що випливає з самого тексту рішення суду першої інстанції, зокрема: ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2019 року зазначено, що в провадженні слідчого СВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження від 26 червня 2018 року № 12018040030001505 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України. Предметом розслідування є шахрайські дії, вчинені щодо незаконної перереєстрації права власності щодо спадкового майна ОСОБА_5, а саме: квартири АДРЕСА_1 . Відомості до ЄРДР внесені на підставі заяви ОСОБА_1 від 25 червня 2018 року. ОСОБА_3 є іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1, тому його права безпосередньо зачіпаються рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року.

У січні 2022 року до Верховного Суду від Дніпровської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в якій, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заінтересована особа просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною.

У червні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_11 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в якій, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявник просить залишити її без задоволення, а також залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки воно є законним.

Оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, Верховний Суд не бере до уваги документи, додані заявником до його відзиву на касаційну скаргу, на підтвердження його доводів, що не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, та здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Станом на дату розгляду справи інші відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до Верховного Суду не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 205/10274/19 з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2022 року матеріали справи № 205/10274/19 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій

ОСОБА_8 і ОСОБА_12 зареєстрували шлюб 06 квітня 1946 року, після реєстрації шлюбу ОСОБА_12 змінила прізвище на ОСОБА_13 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_7, матір`ю у свідоцтві про народження зазначено ОСОБА_12 .

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпропетровським державним підприємством по перевезенню вантажів та пасажирів Придніпровської залізниці 14 лютого 1995 року, квартира АДРЕСА_1, на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 та члену її сім`ї ОСОБА_6 .

Згідно з відомостями, зазначеними у довідках про склад сім`ї, виданих КВЖРЕП Кіровського району м. Дніпропетровська від 19 січня 2006 року та 11 січня 2010 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилася спадщина на належну йому1/2 частину квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після її смерті відкрилася спадщина.

За життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким вона усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б не складалося, заповіла доньці ОСОБА_2

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1

06 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л. Г. із заявою, в якій відмовилася від прийняття спадщини на користь онука померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_1

06 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л. Г. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї баби ОСОБА_5 .

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л. Г. від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його баби ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що не встановлено факт родинних відносин між ним і його бабою.

Відповідно до відмітки у паспорті померлої ОСОБА_5 адресою реєстрації місця проживання з 29 грудня 1973 року є квартира АДРЕСА_1 .

До матеріалів заяви заявник також додав копії вітальних листівок за 1985-1986 роки на ім`я родини ОСОБА_13, де у складі родини зазначено також " ОСОБА_14".

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2019 року зазначено, що в провадженні слідчого СВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12018040030001505 від 26 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ). Предметом розслідування є шахрайські дії, вчинені щодо незаконної перереєстрації права власності відносно спадкового майна ОСОБА_5, а саме: квартири АДРЕСА_1 . Відомості до ЄРДР внесені на підставі заяви ОСОБА_1 від 25 червня 2018 року.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

За змістом статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Суд зокрема розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, про що зазначено в пункті 1 частини першої статті 315 ЦПК України. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У своїй уточненій заяві ОСОБА_1 з метою реалізації його прав як спадкоємця просив суд встановити факти того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, є рідною донькою ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та того, що ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідною матір`ю ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд першої інстанції задовольнив заяву ОСОБА_1 лише в частині встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (оскільки це підтвердилось наданими заявником доказами), в задоволенні заяви в іншій частині - відмовив (виходячи з того, що ОСОБА_2 є дієздатною особою і чинним ЦПК України (1618-15) наділена правом на самостійне звернення до суду з відповідною заявою для вирішення питання про встановлення факту родинних відносин зі своєю матір`ю).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3, який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року та закрити провадження у справі.

Отже, ОСОБА_3 по суті оскаржував рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту родинних відносин між померлими ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посилаючись на те, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на його права та обов`язки як іпотекодавця квартири АДРЕСА_1, а у провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа № 203/4638/20, в межах якої розглядається питання щодо визнання недійсним відповідного договору іпотеки та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за позовом ОСОБА_1, що свідчить про те, що ОСОБА_1 хоче позбавити ОСОБА_3 права на іпотечне майно.

Як установлено судами, за адресою вказаної квартири постійно проживав разом із ОСОБА_5 ОСОБА_6, який приймав участь у приватизації квартири спільно з померлою ОСОБА_5 як член її сім`ї. Суд першої інстанції дійшов висновку, що спір про право відсутній, оскільки мати заявника ОСОБА_2 була зареєстрована за іншою адресою на час відкриття спадщини, від прийняття спадщини відмовилася на користь ОСОБА_1, проти задоволення заяви не заперечувала, тобто встановлення відповідного родинного факту не впливатиме на права й обов`язки інших спадкоємців.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, оскільки у цій справі не вирішувалось питання щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 не брав участі у справі, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, оскаржуване рішення суду першої інстанції будь-яких висновків щодо ОСОБА_3 чи квартири за адресою: АДРЕСА_1, не містить, ОСОБА_3 не є учасником спадкових правовідносин.

Посилання суду першої інстанції при дослідження обставин справи на те, що згідно з ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2019 року в провадженні слідчого СВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області перебуває ініційоване ОСОБА_1 кримінальне провадження № 12018040030001505 від 26 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, де предметом розслідування є шахрайські дії, вчинені щодо незаконної перереєстрації права власності спадкового майна ОСОБА_5 (квартири за адресою: АДРЕСА_1 ), не спростовує правильних висновків судів та не свідчить про порушення прав, свобод, інтересів або обов`язків ОСОБА_3 .

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що з тексту рішення суду першої інстанції безпосередньо вбачається наявність спору про право цивільне, подальший захист якого пов`язаний із встановленням цим судом відповідного факту, не підтвердились.

Доводи про штучність звернення заявника до суду відхиляються, оскільки підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із заявою стала постанова приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л. Г. про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Посилання заявника на неврахування судами правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 1519/2-4141/11, від 16 жовтня 2019 року у справі № 752/21064/15-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17, зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи та оцінкою ним доказів. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Окрім цього, фактичні обставини у перерахованих справах відрізняються від тих, що установлені судами у цій справі, яка переглядається в касаційному порядку. У свою чергу на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, закріплена у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20).

Доводи касаційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції було ухвалене за неявки представника Дніпровської міської ради, не заслуговують на увагу, оскільки це не стосується прав, свобод, інтересів або обов`язків ОСОБА_3, і про судове засідання 10 березня 2020 року заінтересована особа була повідомлена належним чином.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням, чи зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом апеляційної інстанції правильно застосовані.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.