Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк",

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2021 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк", банк), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 23 серпня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого був АТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 380/1186/07-Пі, за умовами якого їй відкрито кредитну лінію на суму 123 000 швейцарських франків, зі сплатою 10 % річних, терміном до 22 серпня 2022 року.

23 серпня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором про надання відновлювальної кредитної лінії між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 04/I-596, за умовами якого іпотекодавець передала банку в іпотеку належні їй домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1, і земельну ділянку, на якій розташоване вказане домоволодіння, площею 0,3150 га, для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

24 вересня 2013 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. за заявою АТ "Укрсоцбанк" вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на вищевказані домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 і земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння, площею 0,3150 га, у рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії у розмірі 176 531,65 швейцарських франків, що еквівалентно 1 458 621,91 грн.

Виконавчий напис нотаріуса винесено з порушенням положень закону, тому він є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вони не отримували вимоги банку про усунення порушення виконання зобов`язання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії, що свідчить про порушення положень статті 35 Закону України "Про іпотеку". На поштових повідомленнях про отримання вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання відсутня відмітка іпотекодавця та боржника про їх отримання, а саме відсутні відповідні підписи. У поштових повідомленнях замість їх підписів прописом вказані прізвища отримувачів, які виконані одним почерком.

АТ "Укрсоцбанк" не надано оригіналів розрахункових документів, квитанцій, фіскальних чеків про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику та іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання з відміткою поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення.

Крім того, ОСОБА_1 не отримувала кредитні кошти за договором відновлювальної кредитної лінії.

Про оспорюваний виконавчий напис нотаріуса вони дізналися лише у травні 2019 року з листів приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П. В., яким відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису від 24 вересня 2013 року № 9547, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., у зв`язку з чим строк позовної давності ними не пропущений.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд визнати виконавчий напис, вчинений 24 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П., зареєстрований у реєстрі № 9547, таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2021 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 24 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П., зареєстрований в реєстрі № 9547, яким запропоновано звернути стягнення на домоволодіння, що складається з наступних будівель та споруд, що знаходься за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння, площею 0,3150 га, цільове призначення - обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні докази, які б свідчили про те, що при вчиненні виконавчого напису, нотаріусу разом із заявою стягувача було надано первинні фінансові документи, оформлені відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" з метою підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідно до умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 23 серпня 2007 року ОСОБА_1 встановлено максимальний ліміт заборгованості у розмірі 123 000 швейцарських франків, тобто позичальник мав можливість взяти у кредит будь-яку суму у рамках вказаного ліміту. АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", не надав документів, які б підтверджували факт отримання позивачем грошових коштів саме у розмірі, який був зазначеній у заяві про вчинення виконавчого напису нотаріусом від 28 серпня 2013 року.

До суду першої інстанції не надано належних та допустимих доказів щодо направлення АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", позивачам письмових вимог про погашення кредитної заборгованості, хоча матеріали справи містять їх копії та копії зворотних повідомлень про вручення рекомендованих повідомлень, проте відсутні описи вкладення до таких листів, що свідчить про неможливість встановлення того факту, що саме відповідні вимоги направлялися позивачам.

Ураховуючи викладене, спірний виконавчий напис нотаріуса від 24 вересня 2013 року вчинений з порушенням норм законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню.

Позивачами строк позовної давності, про застосування якого заявлено АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", не пропущено, оскільки про оспорюваний виконавчий напис нотаріуса вони довідалися лише у травні 2019 року. Відсутні докази отримання позивача виконавчого напису нотаріуса раніше травня 2019 року. Посилання представника банку на те, що позивачі могли знати про вчинений виконавчий напис, є припущенням і належними доказами не підтверджені.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відсутні належні докази розміру встановленої банком заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії на час звернення до приватного нотаріуса з відповідною заявою про вчинення виконавчого напису. У копії листа, який начебто направлявся банком позивачам, відсутня інформація щодо суми кредитної заборгованості, яка існувала, не зазначено дату її виникнення. Крім того, відсутні описи вкладення до таких листів, тобто неможливо встановити, що саме відповідні повідомлення про погашення кредитної заборгованості направлялися позивачам.

У нотаріальній справі відсутній розрахунок заборгованості по тілу кредиту та відсотках за зобов`язаннями ОСОБА_1, а міститься лише розрахунок нарахованої пені.

Крім того, при відсутності доказів безспірності кредитної заборгованості та розрахунку заборгованості по тілу кредиту і відсотках, приватним нотаріусом не вжито заходів щодо витребування необхідних документів, в основу виконавчого напису покладено інформацію, яка міститься у заяві стягувача, проте вона не підтверджена матеріалами нотаріальної справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ "Альфа-Банк" просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 752/11645/19 з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутні докази, які б спростовували суму кредитної заборгованості позичальника перед банком, як кредитором. АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", було надано нотаріусу відповідні документи для вчинення виконавчого напису, які підтверджували заборгованість позивача за основним зобов`язанням, у межах такої заборгованості було вчинено виконавчий напис нотаріуса. Позивачем не спростовано розрахунок заборгованості та суму боргу за виконавчим написом.

АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", направлялася позивачам вимога про усунення порушення за основним зобов`язанням, проте вона не була отримана ОСОБА_1, ОСОБА_2 у зв`язку з їх свідомим ігноруванням кореспонденції.

Позивачі звернулися до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого було заявлено банком, оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріуса вчинено 28 серпня 2013 року, а з позовом вони звернулися до суду у червні 2019 року. Посилався на відповідні правові висновки Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що 23 серпня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 380/1186/07-Пі, за умовами якого позичальнику відкрито кредитну лінію на суму 123 000 швейцарських франків, зі сплатою 10 % річних, терміном до 22 серпня 2022 року.

23 серпня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором про надання відновлювальної кредитної лінії між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 04/I-596, за умовами якого іпотекодавець передала банку в іпотеку належні їй домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 і земельну ділянку, на якій розташоване вказане домоволодіння, площею 0,3150 га, для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, розташовану за вищевказаною адресою.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником ПАТ "Укрсоцбанк" є АТ "Альфа-Банк" (а.с. 169-172, т. 1).

Отже, відповідно до положень статей 512- 514, 516 ЦК України АТ "Альфа-Банк" набуло право вимоги, як новий кредитор, до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії та іпотечним договором.

АТ "Укрсоцбанк" до суду першої інстанції було подано клопотання про застосування строку позовної давності (а.с. 132-134, т. 1).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) .

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 частини першої статті 34 Закону "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84 цс 19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність заборгованості - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення, як боржника, так і іпотекодавця, аби надати їм можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно. Тому повідомлення боржника та іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що вони одержали або мали одержати повідомлення, але не одержали його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс 18); від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706 цс 19).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі № 363/568/18 (провадження № 61-49018 св 18), від 03 червня 2020 року у справі № 359/8181/18 (провадження № 61-22164 св 19).

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що відсутні належні та допустимі докази фактичного повідомлення банком позивачів, як боржника та іпотекодавця, перед вчиненням виконавчого напису, для надання їм можливість усунути порушення за договором про надання відновлювальної кредитної лінії.

Як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення боржника та іпотекодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ураховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку про те, що відповідачем належними доказами не підтверджено факт отримання ОСОБА_1, ОСОБА_2 вимоги про усунення порушень за договором про надання відновлювальної кредитної лінії, а тому не доведено і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що є самостійною і достатньою правовою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказані висновки суду спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Посилання касаційної скарги на те, що банком направлялася позивачам вимога про усунення порушення за основним зобов`язанням, проте вона не була отримана ОСОБА_1, ОСОБА_2 у зв`язку з їх свідомим ігноруванням кореспонденції, на увагу не заслуговують оскільки вони є припущеннями відповідача, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, відсутнє зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому мав міститься підпис отримувача. Вказані обставини є порушенням, яке унеможливлює вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц, провадження № 14-83 цс 18.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Посилання касаційної скарги на те, що позивачі звернулися до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", безпідставні, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Загальний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина третя статті 253 ЦК України).

Отже, стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статями 12, 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152 цс 14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, провадження № 12-128 гс 19.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини справи,

від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачами строк позовної давності не пропущено, про застосування якого заявлено банком, оскільки про існування оспорюваного виконавчого напису нотаріуса вони довідалися лише у травні 2019 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Відповідачем цей факт належними та допустимими доказами не спростовано, тому безпідставними є посилання касаційної скарги на те, що позивачам раніше було відомо про існування спірного виконавчого напису нотаріуса.

Посилання касаційної скарги на відповідні правові висновки Верховного Суду, на увагу не заслуговують, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року залишити без змін.