третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Червоноградський відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), ОСОБА_2, третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Червоноградський відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - Червоноградський ВДВС ГУЮ у Львівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3, про визнання недійсними електронних торгів та визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів та його скасування.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивовано тим, що 30 грудня 2015 року державним виконавцем ВДВС Червоноградського МУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-14/11, виданого 11 червня 2012 року Червоноградським міським судом Львівської області, про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 майнової шкоди у розмірі 60 000,00 грн, компенсації втрати частини доходів у розмірі 27 032,76 грн, моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн. Оскільки добровільно рішення суду не виконано, на виконання цього виконавчого документа здійснено продаж з прилюдних торгів належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 .

Зазначав, що прилюдні торги проведено з порушенням встановлених законодавством правил проведення торгів, а саме ні державний виконавець, ні ДП "СЕТАМ", яке проводило торги, не повідомили його про проведення торгів, при підготовці до проведення торгів організатор не повідомив його про початкову ціну продажу житлового приміщення, вартість квартири була заниженою.

Також позивач зазначав, що реалізоване у межах виконавчого провадження нерухоме майно було набуто ним 11 жовтня 1996 року у шлюбі із ОСОБА_4, тому в силу положень статті 22 КпШС України є спільною сумісною власністю подружжя. Відчуження житлового приміщення на публічних торгах без згоди його дружини порушує права останньої як співвласника майна та її було неправомірно позбавлено права власності.

Ураховуючи викладене та збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

визнати електронні торги, проведені 25 січня 2017 року ДП "СЕТАМ", з реалізації двокімнатної квартири АДРЕСА_1 недійсними;

визнати протокол № 2310428 проведення електронних торгів недійсним та скасувати його;

визнати недійсним та скасувати акт проведення електронних торгів від 02 лютого 2017 року щодо реалізації квартири, складений державним виконавцем Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Кінас М. Т., згідно з яким переможцем торгів визнано ОСОБА_2

27 квітня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із клопотанням про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та пред`явила позов до ДП "Сетам", ОСОБА_2, Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області про визнання недійсними електронних торгів, визнання протоколу та акта проведення електронних торгів недійсними і їх скасування.

Позовну заяву мотивовано тим, що спірна квартира є спільним майном подружжя, оскільки придбана у 1996 році під час її перебування у шлюбі із ОСОБА_1 . Також вказувала, що її не було повідомлено про відчуження нерухомого майна.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 11 травня 2017 року ОСОБА_4 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та прийнято позовну заяву ОСОБА_4 до спільного розгляду із первинним позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 11 травня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18 грудня 2017 рокупозовні вимоги ОСОБА_1, в інтересах якого діяв представник ОСОБА_6, та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсними та скасовано електронні торги, проведені 25 січня 2017 року ДП "Сетам", з реалізації двокімнатної квартири АДРЕСА_1, протокол № 2310428 проведення електронних торгів та акт проведення електронних торгів від 02 лютого 2017 року про реалізацію квартири на АДРЕСА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки державний виконавець не перевірив сімейний стан боржника та не встановив, чи не було придбано квартиру за час шлюбу, тому процедура реалізації майна на електронних торгах, яка за своє правовою природою є оформленням договірних відносин з купівлі-продажу цього майна, проведена з порушенням вимог закону і підлягає визнанню недійсною на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Майно є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання.

При реалізації арештованого майна на прилюдних торгах порушено права ОСОБА_4, яка не є учасником виконавчого провадження, однак є співвласником майна.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 12 червня 2018 рокуапеляційну скаргу ДП "Сетам" залишено без задоволення, апеляційну скаргу Червоноградського ВДВС ГТУЮ у Львівській області задоволено.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 грудня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, позивачем до суду не надано. Відповідно до пункту 3 договору міни від 11 жовтня 1996 року ОСОБА_1 набув квартиру, обмін квартири було проведено без доплати, а пояснення учасника договору міни - ОСОБА_7 про доплату суперечить умовам договору.

У зв`язку з відсутністю обставин визнання недійсним пункту 3 договору міни, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

Постановою Верховного Суду від 08 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 12 червня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що на порушення вимог підпункту а) пункту 2 частини першої статті 382 ЦПК України апеляційний суд у описовій частині не вказав про наявність позову ОСОБА_4, її доводи та зміст позовних вимог.

На порушення вимог підпункту г) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові апеляційного суду відсутні висновки щодо результатів розгляду апеляційної скарги щодо позову ОСОБА_4 .

Положеннями підпункту ґ) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги, проте на порушення указаної норми у постанові апеляційного суду відсутні висновки щодо апеляційної скарги ОСОБА_4 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 рокуапеляційну скаргу ДП "Сетам" залишено без задоволення, апеляційну скаргу Червоноградського ВДВС ГУЮ у Львівській області задоволено.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 грудня 2017 року скасовано та ухвалено постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1, позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 відмовлено.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору міни, посвідченого Червоноградською державною нотаріальною конторою 11 жовтня 1996 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2950.

У матеріалах справи міститься дублікат договору міни квартир від 11 жовтня 1996 року, за яким ОСОБА_1 міняє належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 на належну ОСОБА_7 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2 договору міни квартир від 11 жовтня 1996 року вказана квартира належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 11 вересня 1993 року Приватизаційним органом Червоноградського управління житлово-комунального господарства в/о "Укрзахідвугілля", зареєстрованого в Червоноградському МБТІ 27 жовтня 1993 року у реєстрову книгу за № 802.

Пунктом 3 договору міни квартир від 11 жовтня 1996 року передбачено, що обмін квартир проводиться без доплати.

Таким чином, квартира АДРЕСА_3 належала ОСОБА_1 на праві приватної власності, оскільки набута ним у власність до шлюбу з ОСОБА_4 .

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, відтак квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності і відсутні підстави вважати її спільною власністю подружжя.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У листопаді 2020 року третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 мотивовано тим, що на порушення вимог статті 361 ЦПК України йому не було направлено йому копії апеляційної скарги Червоноградського ВДВС ГТУЮ у Львівській області. Розгляд справи 19 жовтня 2020 року відбувався без участі ОСОБА_3, оскільки його не було повідомлено про дату та час судового засідання.

Суди помилкового врахували ту обставину, що сама по собі міна квартир між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 відповідно до договору міни квартир від 11 жовтня 1996 року не вказує про виникнення у ОСОБА_4 прав на спірну квартиру. Так, на переконання заявника, обмін квартир відбувся з фактичною доплатою на користь ОСОБА_7, оскільки квартира ОСОБА_1 була значно менша за розміром ніж квартира ОСОБА_7 . За таких обставин ОСОБА_4 брала участь у сплаті різниці вартості квартир при набутті ОСОБА_1 у власність спірної квартири.

Різниця інвентаризаційних вартостей квартир відображена у договорі міни квартир від 11 жовтня 1996 року.

Зазначені обставини вказують на те, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що спірна квартира, яка була реалізована на електронних торгах, була набута у шлюбі, а отже, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно до статті 22 КпШС України. Тому ОСОБА_4 не може за рахунок власного майна відповідати за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції на порушення вимог частини першої статті 367 ЦПК України розглянув справу лише в контексті обставин, чи є спірна квартира об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4, однак не звернув уваги, що доводи позовної заяви ОСОБА_1 стосувались не лише визнання недійсними електронних торгів з указаних підстав, а і з підстав порушень державним виконавцем Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) під час передачі майна на продаж з електронних торгів, порушення процедур оцінки, арешту майна, штучного заниження вартості квартири.

У грудні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 мотивовано тим, що на порушення вимог статті 361 ЦПК України їй не було направлено копію апеляційної скарги Червоноградського ВДВС ГТУЮ у Львівській області.

На переконання заявника, спірна квартира, реалізована на прилюдних торгах, була набута у шлюбі з ОСОБА_1, тому є об`єктом права спільної сумісної власності у зв`язку з чим порушено права ОСОБА_4, яка не є учасником виконавчого провадження, однак є співвласником майна.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційні скарги, поданому до суду у січні 2021 року, ДП "Сетам" заперечувало проти доводів ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, просило залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року - без змін.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано із Червоноградського міського суду Львівської області цивільну справу №459/584/17.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року звільнено ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 .

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, який зареєстровано 29 квітня 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану м. Червонограда Львівської області, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, виданого 14 лютого 2001 року, серія НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 7)

11 жовтня 1996 року, за час шлюбу, ОСОБА_1 на підставі договору міни набув квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 6).

30 грудня 2015 року державним виконавцем ВДВС Червоноградського МУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-14/11, виданого 11 червня 2012 року Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 майнової шкоди у розмірі 60 000,00 грн, компенсації втрати частини доходів у розмірі 27 032,76 грн, моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн (т. 1, а. с. 34).

11 червня 2016 року державним виконавцем ВДВС Червоноградського МУЮ у Львівській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (т. 1, а. с. 35).

30 березня 2016 року державним виконавцем ВДВС Червоноградського МУЮ у Львівській області складено акт опису та арешту майна за указаною адресою.

02 серпня 2016 року на адресу Червоноградського МУЮ у Львівській області надійшов звіт експерта про незалежну оцінку майна, згідно з якою ринкова вартість квартири становила 376 354,00 грн (т. 1, а. с. 37).

14 вересня 2016 року на адресу ГТУЮ у Львівській області Червоноградським ВДВС ГТУЮ у Львівській області скеровано заявку на реалізацію квартири для передачі документів на реалізацію до ДП "Сетам".

Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів № 218605 від 12 грудня 2016 року торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів (т. 1, а. с. 86).

Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів № 225591 від 05 січня 2017 року торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів (т. 1, а. с. 88).

Згідно із протоколом проведення прилюдних торгів № 2310428 прилюдні торги відбулися 25 січня 2017 року, переможцем яких став ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 40).

Актом про проведення прилюдних торгів від 02 лютого 2017 року встановлено, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна відбулися 25 січня 2017 року, переможцем став ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 41).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_3 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року у справі № 6-26388ск15, постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 року у справі № 6-175/3659/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також ОСОБА_3 вказує підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки справу розглянуто у його відсутність (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року у справі № 6-26388ск15, постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 року у справі №6-175/3659/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

ОСОБА_1 вказує підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки

справу розглянуто у відсутність третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_4 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року у справі № 6-26388ск15, постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 року у справі №6-175/3659/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також ОСОБА_4 підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року не повною мірою відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Зі змісту позовних заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вбачається, що предметом позовних вимог є визнання недійсними електронних торгів, визнання протоколу та акта проведення електронних торгів недійсними і їх скасування.

Підставами для звернення до суду з указаним позовом ОСОБА_1 зазначив:

1) проведення прилюдних торгів з порушенням встановлених законодавством правил проведення торгів, а саме неповідомлення боржника державним виконавцем та ДП "Сетам" про проведення торгів, про початкову ціну продажу житлового приміщення, заниження вартості квартири;

2) неможливість реалізації у межах виконавчого провадження нерухомого майна, оскільки таке було набуто ним 11 жовтня 1996 року у шлюбі із ОСОБА_4, тому в силу положень статті 22 КпШС України є спільною сумісною власністю подружжя. Відчуження житлового приміщення на публічних торгах без згоди його дружини порушує права останньої як співвласника майна, також її було неправомірно позбавлено права власності.

Підставою для звернення до суду з позовом ОСОБА_4 зазначила лише неможливість реалізації у межах виконавчого провадження спірної квартири, оскільки указане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги (близький за змістом підхід застосував Верховний Суд України у висновку, викладеному у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12, і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження

Зазначене підтверджується приписами частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України. Так, у статті 650 ЦК України закріплено такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсильна норма до інших нормативних актів, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і зміст припису частини четвертої статті 656 ЦК України, згідно з яким до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складення за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) викладено правовий висновок про те, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 КпШС України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Частиною першою статті 24 КпШС України передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.

Згідно зі статтею 25 КпШС України якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнано судом спільною сумісною власністю подружжя.

Об`єктом реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах у цій справі є квартира АДРЕСА_1, набута ОСОБА_1 на підставі договору міни, укладеного 11 жовтня 1996 року з ОСОБА_7 .

На момент укладення цього договору ОСОБА_1 перебував у шлюбі із ОСОБА_4, який зареєстровано 29 квітня 1995 року.

Відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що квартира АДРЕСА_1, хоча і була набута у шлюбі з ОСОБА_4, однак належала ОСОБА_1 на праві приватної власності. ОСОБА_1 виміняв належну йому на праві приватної власності та набуту ним у власність до шлюбу з ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3 на спірну квартиру.

Так, пунктом 3 договору міни квартир від 11 жовтня 1996 року передбачено, що обмін квартири АДРЕСА_3, яка належала ОСОБА_1, на квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_7, проводиться без доплати.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 на праві приватної власності і відсутні підстави вважати її спільною власністю подружжя, та відхиляє доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_4 брала участь у сплаті різниці вартості квартир при набутті ОСОБА_1 у власність спірної квартири.

Водночас у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 697/2282/18 (провадження № 61-908св20) викладено правовий висновок про те, що, у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись усі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор торгів та переможець.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 911/845/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17.

У наведених постановах суд касаційної інстанції вказав на те, що відчуження майна на електронних торгах як угода купівлі-продажу є багатостороннім правочином, і позов про його оскарження слід пред`являти до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально-правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Відповідачем у справі, окрім організаторів електронних торгів, залучається також особа, визнана їх переможцем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) зроблено правовий висновок про те, що застосування у ситуації позивача двосторонньої реституції за наслідками визнання недійсними прилюдних торгів є неможливим з огляду на те, що у випадку примусового продажу майна боржник (власник майна) не є стороною договору купівлі-продажу (частина перша статті 658 ЦК України): продавцями майна є державна виконавча служба й організатор прилюдних торгів, а покупцем - переможець прилюдних торгів. Вказане виключає можливість застосування боржником (власником майна) правових наслідків недійсності правочину, передбачених абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин та визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню.

У цій справі предметом спору як за позовними вимогами ОСОБА_1, так і за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4, є визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів та його скасування.

Однак, на відміну від третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4, позивач ОСОБА_3, крім ДП "Сетам" та ОСОБА_2, не зазначив співвідповідачем Червоноградський ВДВС ГУЮ у Львівській області, вказавши його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Апеляційний суд цій обставині правової оцінки не надав.

Встановивши, що позов пред`явлено до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18) (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження

№ 14-511цс18) (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18) (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) (пункт 75)).

Отже, з огляду на неналежний суб`єктний склад за первісним позовом ОСОБА_1, в якому Червоноградський ВДВС ГУЮ у Львівській області залучено як третю особу, а не відповідачем, постанову апеляційного суду в частині первісного позову треба скасувати та у задоволенні позову необхідно відмовити саме з цих підстав, без перевірки обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 .

У такому разі розгляду по суті підлягають тільки позовні вимогиОСОБА_4, яка зазначила Червоноградський ВДВС ГУЮ у Львівській області відповідачем. Однак, враховуючи, що позов ОСОБА_4 обґрунтовано тими обставинами, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що спростовано під час розгляду справи у апеляційному суді, то з урахуванням зазначених мотивів постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року в цій частині необхідно залишити без змін.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_4 у касаційній скарзі не зазначала підставою для скасування результатів прилюдних торгів порушення державним виконавцем Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Порядку реалізації арештованого майна під час передачі майна на продаж з електронних торгів, порушенні процедури оцінки, арешту майна, штучне заниження вартості квартири, тому постанова апеляційного суду з цих підстав у касаційному порядку не переглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Сетам", ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Червоноградський відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3, про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів та його скасування відмовити.