розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З. від 13 січня 2022 року,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комунаровець-12" (далі - ОСББ "Комунаровець-12") про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: стягнути з відповідача заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 3 638,33 грн; вихідну допомогу в розмірі 33 714 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 28 656,90 грн, а всього - 66 009,23 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 16 жовтня 2020 року він був прийнятий на посаду голови правління ОСББ "Комунаровець-12" відповідно до наказу (розпорядження) від 16 жовтня 2020 року № 2-к.

01 грудня 2020 року наказом (розпорядженням) № 2/12-к "Про припинення трудового договору (контракту)" його звільнено із займаної посади голови правління ОСББ "Комунаровець-12" у зв`язку із припиненням строку повноважень, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Зазначав, що його було обрано на посаду голови правління 16 жовтня 2020 року з щомісячною заробітною платою у розмірі 5 900 грн, йому нараховано заробітну плату у наступному розмірі: у жовтні 2020 року - 3 090,48 грн; у листопаді 2020 року - 2 809,52 грн, всього - 5 900 грн.

При цьому станом на день звернення до суду йому виплачено заробітну плату в розмірі 2 261,67 грн, тобто розрахунок з ним здійснено не в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 41 КЗпП України, ОСББ "Комунаровець-12" повинно виплатити йому вихідну допомогу в розмірі не менше,

ніж шестимісячний середній заробіток. При цьому, вказував, що його середньоденна заробітна плата на посаді голови правління ОСББ "Комунаровець-12" складала 5 900/(11+10) = 280,95 грн, де: 5900 грн - заробітна плата, нарахована за жовтень та листопад 2020 року; 11 - кількість днів знаходження на посаді в жовтні 2020 року; 10 - кількість днів знаходження на посаді в листопаді 2020 року.

У період з 03 листопада 2020 року по 17 листопада 2020 року він лікувався в комунальному некомерційному підприємстві "Обласна інфекційна лікарня".

Таким чином, на його думку ОСББ "Комунаровець-12" повинно виплатити йому вихідну допомогу у розмірі: 280,95 грн х 20 х 6 = 33 714 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Дмитрюк О. В. від 16 червня 2021 року у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності порушення норм трудового законодавства при звільненні позивача, а також відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження існування трудових відносин між сторонами, оскільки наказ про призначення позивача на посаду з визначенням розміру заробітної плати був складений самим ОСОБА_1 без рішення загальних зборів співвласників ОСББ. Тому заборгованості із заробітної плати немає.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2021 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір між сторонами пов`язаний з реалізацією загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень звільнення членів виконавчого органу про обрання іншого складу органу управління, визначення умов та розміру винагороди за виконання обов`язків голови ОСББ, а предметом спору є визнання права позивача на отримання грошової винагороди за виконання обов`язків голови ОСББ, визнання неправомірними дій ОСББ щодо невиплати цієї винагороди.

Відповідно, наявність ознак корпоративності спору сторін у цій справі стала підставою для висновку апеляційного суду про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та необхідність закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Апеляційний суд послався на відповідні постанови Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2022 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2022 року, у якій, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2022 року, витребувано матеріали цивільної справи № 336/8047/20 із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи його апеляційну скаргу та закриваючи провадження у справі, не надав належної оцінки обставинам справи, а саме тому, що спірні правовідносини регулюються нормами КЗпП України (322-08) . Зокрема, судом помилково не взято до уваги те, що між сторонами виник саме трудовий спір у зв`язку з відмовою роботодавця виплатити на користь працівника грошову винагороду за фактично відпрацьований час.

Також стверджує, що спірні правовідносини не відповідають критеріям корпоративного спору, а тому підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу від учасника справи не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб

ОСББ "Комунаровець-12" зареєстровано 31 травня 2016 року (а. с. 4).

ОСББ "Комунаровець-12" діє відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) , чинного законодавства України та Статуту (а. с. 21-22).

Відповідно до пункту 16 розділу 3 Статуту ОСББ "Комунаровець-12" правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. Рішення правління оформлюють протоколом засідання правління із зазначенням результатів голосування кожного із членів правління, засвідченого власноручним підписом.

Згідно з пунктом 2 порядку денного протоколу № 1 засідання правління

ОСББ "Комунаровець-12" від 10 вересня 2020 року, ОСОБА_1 обрано головою правління з 10 вересня 2020 року (а. с. 24).

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори його співвласників.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", пунктом 3 розділу 3 Статуту ОСББ "Комунаровець-12" до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься призначення та розмір матеріального та іншого заохочення голови та членів правління.

Наказом від 16 жовтня 2020 року № 2-к ОСОБА_1 прийнято на посаду голови правління ОСББ "Комунаровець-12" з 16 жовтня 2020 року за сумісництвом з окладом 5 900 грн (а. с. 9).

Наказом від 01 грудня 2020 року № 2/12-к ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління ОСББ "Комунаровець-12" з 01 грудня 2020 року на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України (у зв`язку з припиненням строку повноважень) (а. с. 7).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції.

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України").

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").

Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Наведене дає підстави для висновку, що "суд, встановлений законом" охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законом.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Верховним Судом враховано, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

За змістом положень частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Судом установлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСББ "Комунаровець-12"про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Нормами ЦК України (435-15) (статті 99, 145, 147, 159, 161), ГК України (436-15) (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) (статті 47, 62, 63), Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) (статті 52, 58, 59, 60, 61) визначено, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов`язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Відповідно до змісту частини третьої статті 99 ЦК України члени виконавчого органу господарського товариства можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов`язків.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" (1255-18) ) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу не є порушенням його трудових прав, оскільки не обов`язково пов`язується з його звільненням. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу і його звільнення - це різні правові інститути. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу спричиняє зупинення роботи такої посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, оскільки без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, припинення повноважень посадової особи може бути підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та виплати вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП України), але замість розірвання трудового договору за згодою працівника його може бути переведено на іншу роботу (стаття 32 КЗпП України).

Якщо особа відсторонена від виконання повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу та обрана інша особа для тимчасового здійснення таких повноважень, то це також не означає звільнення керівника або іншого члена виконавчого органу, бо чинним законодавством не передбачена така підстава для звільнення. У цьому разі теж має місце зупинення роботи посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, оскільки без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу.

Відносини сторін щодо оплати часу зупинення роботи посадової особи, переведення її на іншу роботу (у тому числі тимчасового), звільнення посадової особи регулюються нормами КЗпП України (322-08) . Спори з цього приводу є трудовими спорами. Такі спори розглядаються за правилами ЦПК України (1618-15) .

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного суду від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293 гс 18).

Таким чином, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень законодавства не звернув уваги на те, що факт звільнення позивача та рішення загальних зборів ОСОБА_1 не оскаржуються, а заявлено вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Ці правовідносини не є корпоративними.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення зазначених положень законодавства дійшов безпідставного висновку про закриття провадження у справі, оскільки за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

У зв`язку з цим відсутні підстави, передбачені частиною шостою

статті 403 ЦПК України для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Апеляційний суд, посилаючись на відповідні постанови Великої Палати Верховного Суду, не звернув уваги на те, що предметом спору у цій справі є питання про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Зазначене свідчить про нерелевантне застосування апеляційним судом правових висновків Великої Палати Верховного Суду, в яких були заявлені вимоги про визнання недійсними та скасування рішення загальних зборів, визнання незаконним відсторонення від посади, поновлення на посаді. Зазначаючи про те, що стягнення заборгованості із заробітної плати є похідною вимогою від вирішення спору про зайняття посади голови правління ОСББ, апеляційний суд не звернув уваги на те, що таких вимог позивач у цій справі не заявляв. Тому відсутні питання міжюрисдикційного конфлікту.

Відповідно до частини четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.