розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Онопченка Ю. В. від 23 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О., від 26 квітня 2022 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 03 лютого 2015 року він уклав із ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" договір строкового банківського вкладу в банківських металах № 46993-3685, зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу. Відповідно до умов договору ним було внесено на депозитний рахунок банку золото у зливках номіналом 100 г - 2 штуки, 5 г - 2 штуки, 2,5 г - 1 штука, 1 г - 3 штуки, усього 215,5 г, строком на 365 календарних днів, під 0,75 відсотків річних, зі строком отримання вкладу 03 лютого 2016 року.

Позивач вказував, що 03 лютого 2016 року він звернувся до банку із заявою про повернення вкладу, однак йому було повернуто тільки два зливки по 5 г, а решту працівники банку обіцяли замовити у м. Києві, однак пізніше йому повідомили в усній формі, що головний Київський офіс банку не буде постачати зливки металів будь-яких номіналів.

11 лютого 2016 року він письмово звернувся із заявою до філії банку з вимогою про негайне повернення решти вкладу відповідно до договору та 31 березня 2016 року звернувся до голови правління "Укрексімбанк". 04 травня 2016 року йому було повідомлено, що він може отримати зливки, але меншим номіналом і частинами.

ОСОБА_1 зазначав, що повернення останньої частини вкладу відбувалося у строк до 11 жовтня 2017 року.

14 липня 2016 року він звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року, його позов до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу задоволено частково.

Зобов`язано ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" повернути залишки банківського вкладу в банківських металах номіналом 20 грамів у кількості 1 шт. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц задоволено частково його касаційну скаргу.

Скасовано рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року у частині позовних вимог про визнання недійсним пункту 7.3 договору строкового банківського вкладу в банківських металах зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу № 46993-3685, укладеного 03 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", у наведеній частині позовні вимоги частково задоволено.

Визнано недійсним пункт 7.3 договору строкового банківського вкладу в банківських металах зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу № 46993-3685, укладеного 03 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", в частині звільнення ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" від відшкодування збитків та майнової шкоди, завданих ОСОБА_1 невиконанням або несвоєчасним виконанням ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" зобов`язань за цим договором. Змінено мотивувальну частину рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року, виключено посилання на можливість відшкодування моральної шкоди у спорах про захист прав споживачів лише у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. В іншій частині судові рішення залишено без змін.

ОСОБА_1 вказував, що протиправними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка виразилася в приниженні його честі, гідності, був порушений його емоційний та психологічний стан здоров`я, протягом 2016-2021 років він витратив багато часу, грошей у зв`язку витратами на правову допомогу.

Посилався на те, що на ґрунті душевних страждань неодноразово звертався до лікарів у зв`язку із захворюваннями, які, на його думку, були пов`язані з тривалою боротьбою у відстоюванні особистих прав і інтересів. Завдану моральну шкоду оцінив у 20 000, 00 грн.

Крім того, позивач просив суд зобов`язати відповідача, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року, провадження № 14-714цс19 (пункт 59), надати розрахунки по відшкодуванню збитків і шкоди за пунктом 7.2 та 7.4 договору; визнати неналежним виконання відповідачем вимог постанов Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" № 863 за 2015 рік, № 149 за 2016 рік (№ 342 та 386 за 2016 рік), вказаних у пунктах 6, підпункту 10 (пункту 9) щодо "обмеження видачі коштів в банківських металах з рахунків клієнтів" через каси: в межах певної обмеженої суми на добу (кожного робочого дня); стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із неналежним наданням фінансової послуги із відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 20 000 грн, враховуючи тривалість душевних страждань, нервових переживань, істотність недоотриманих благ, пов`язаних з тривалим захистом порушених прав у судовому порядку, та принципи розумності, виваженості та справедливості.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, районний суд виходив із того, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу судами встановлено, що на час укладення договору банківського вкладу діяла постанова НБУ від 01 грудня 2014 року № 758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", яка зобов`язувала банки обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000, 00 грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ. Разом з тим у вказаній постанові був зазначений строк дії до 03 березня 2015 року. Тобто на дату повернення вкладу 03 лютого 2016 року ця обмежувальна постанова не діяла, а відповідач не знав і не міг знати про запровадження у майбутньому будь-яких обмежувальних актів, які могли спричинити перешкоди для реалізації умов договору.

Крім того, у пунктах 7.2 та 7.4 договору встановлена договірна відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, що не суперечить статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" і статті 611 Цивільного кодексу України. Зміст зазначених пунктів, не свідчить про обмеження відповідальності ПАТ "Укрексімбанк" та не є очевидно несправедливим, а тому суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави надання відповідачем розрахунків щодо відшкодування позивачу збитків і шкоди за пунктами 7.2, 7.4 договору.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підстав для задоволення апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції немає, оскільки договір між сторонами було укладено 03 лютого 2015 року строком на 365 днів. На час укладання договору діяла постанова НБУ від 01 грудня 2014 року № 758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України". Ця постанова зобов`язувала банки обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 тис. грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ. Разом з тим, у вказаній постанові був зазначений строк дії до 03 березня 2015 року. На дату повернення вкладу 03 лютого 2016 року ця обмежувальна постанова не діяла, а відповідач не знав і не міг знати про запровадження у майбутньому будь-яких обмежувальних актів, які могли спричинити перешкоди для реалізації умов договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц зроблено висновок про те, що матеріалами справи підтверджено відсутність винних дій банку при виконанні зобов`язань за договором.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 6-2128цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі

№ 216/3521/16-ц(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази. Також заявник посилається на те, що справа неправомірно розглянута колегією суддів, якій було заявлено відвід (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що при вирішенні спору судами не повно з`ясовано обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, залишено поза увагою обставини, встановлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі

№ 216/3521/16-ц, зокрема щодо несвоєчасного виконання зобов`язань відповідно до вимог пунктів 7.2 та 7.4 договору.

При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн судами не було конкретизовано, внаслідок яких неналежно наданих фінансових послуг така шкода нанесена. Також заявник наголошує на тому, що наявність відкритого поточного рахунку (в гривневому еквіваленті) та наявність банківських зливків на поточному рахунку - це зовсім різні стани, однак суди не стали з`ясовувати цю різницю. Матеріали справи не містять доказів, що 03 та 04 лютого 2016 року на поточному рахунку знаходилися зливки 1 г - 3 шт, 2,5 г - 1 шт, 5 г - 2 шт, 100 г - 2 шт. Банк прострочив виконання взятих на себе зобов`язань зі своєчасного повернення вкладу, тому що неналежно виконував постанову НБУ від 04 грудня 2015 року № 863 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України".

Заявник вказує на те, що суди не встановили обставини належного виконання відповідачем постанов НБУ щодо повернення вкладів в розмірі обмеженої суми кожного дня. Судами не надано належної оцінки строку повернення банком вкладу.

Судові рішення у частині вирішення позовних вимог про стягнення відшкодування моральної шкоди не оскаржуються, отже не є предметом касаційного розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 216/895/21.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 рокусправу № 216/895/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 лютого 2015 року між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 було укладено договір № 46993-3685 строкового банківського вкладу в банківських металах строком на 365 днів, зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу.

На депозитний рахунок банку позивач вніс золото у зливках номіналом 100 грамів - 2 шт., 5 грам - 2 шт., 2,5 грама - 1 шт., 1 грам - 3 шт. (усього - 215,5 грам) строком на 365 календарних днів під 0,75 процентів річних. Строк одержання вкладу 03 лютого 2016 року.

У зв`язку із закінченням строку вкладу, вклад був перерахований банком на поточний рахунок на підставі пунктів 2.3, 3.12 договору.

Видача вкладу з поточного рахунку відбувалась з урахуванням правил, встановлених постановами правління Національного банку України.

За період з 03 лютого 2016 року по 05 грудня 2016 року, враховуючи вимоги НБУ, ОСОБА_1 окрім процентів отримав 195,5 грам золота.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року у справі № 216/3521/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу задоволено частково.

Зобов`язано ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" повернути ОСОБА_1 залишки банківського вкладу в банківських металах номіналом 20 грамів у кількості 1 шт. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Скасовано рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року в частині позовних вимог про визнання недійсним пункту 7.3 договору строкового банківського вкладу в банківських металах зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу № 46993-3685, укладеного 03 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", у наведеній частині позовні вимоги частково задоволено.

Змінено мотивувальну частину рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року, виключено посилання на можливість відшкодування моральної шкоди у спорах про захист прав споживачів лише у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

В іншій частині рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року залишено без змін.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до змісту статей 526, 1058 ЦК України зобов`язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки).

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК Українипенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення - є мірою відповідальності.

Постановами Правління Національного банку України від 01 грудня 2014 року № 758 та від 03 березня 2015 року № 160 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України"передбачено, що уповноважені банки зобов`язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України. Метою цих постанов Правління Національного банку України було недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулювання ситуації на грошово-кредитному й валютному ринках України.

У подальшому видача вкладу з поточного рахунку відбувалась з урахуванням правил, встановлених постановами правління Національного банку України від 03 березня 2016 року № 140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", постанова діяла з 05 березня 2016 року по 08 серпня 2016 року включно; від 07 червня 2016 року № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", постанова діяла з 09 червня 2016 року по 14 вересня 2016 року включно; від 14 вересня 2016 року № 386 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", постанова діяла з 15 вересня 2016 року по 15 грудня 2016 року включно.

Тобто у період повернення позивачу вкладу діяли обмеження, в межах яких банк мав можливість видавити вклади.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, а також врахувавши висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 216/3521/16-ц, обґрунтовано виходив із того, що причиною затримки у виплаті вкладу були, зокрема, обмеження, запроваджені постановами НБУ, а банківська установа не могла передбачити в майбутньому обмеження щодо видачі банківських вкладів їх вкладникам.

У пунктах 63, 64 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц Велика Палата Верховного Судувказала, що видача вкладу позивачу з поточного рахунка відбувалась з урахуванням правил, встановлених постановами Правління НБУ від 03 березня 2016 року № 140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", що діяла з 05 березня по 08 червня 2016 року; від 07 червня 2016 року № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", що діяла з 09 червня по 14 вересня 2016 року; від 14 вересня 2016 року № 386 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", що діяла з 15 вересня по 15 грудня 2016 року. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань заявника на наявність вини відповідача у несвоєчасній видачі позивачу банківських металів і безпідставності заявлених позовних вимог про стягнення пені.

У відповідності до положень частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із урахуванням зазначеного, суди дійшли загалом правильного висновку про те, що позовні вимоги про зобов`язання банку надати розрахунки та визнання неналежним виконання банком постанов НБУ є такими, що не спрямовані на ефективний захист прав та до задоволення не підлягають.

Заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Дніпровського апеляційного суду у складі Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М., була розглянута у передбаченому процесуальним законом порядку. Ухвалою від 02 лютого 2022 року заявлений відвід визнано необґрунтованим, заяву позивача передано для розгляду іншому суддів, який не входить до складу суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду у складі судді Остапенко В. О. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів відмовлено. ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції, однак не наводить доводів, які б свідчили про упередженість чи необ`єктивність суддів при вирішенні спору.

Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням у цій справі на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Порушень норм процесуального права при вирішенні спору не встановлено.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, на які заявник посилався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.