розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О., від 01 грудня

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення коштів за договорами банківського вкладу.

Позовну заяву мотивовано тим, що 25 вересня 2013 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", укладено договір банківського вкладу № SАМDN80000737996585 "Стандарт" на суму 50 000,00 дол. США зі сплатою 7 % річних строком до 25 березня 2014 року, з правом пролонгації договору.

Також 06 лютого 2014 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського вкладу № SАМDNWFD0070072202600 "Стандарт" на суму 100 000,00 дол. США зі сплатою 8 % річних строком до 06 травня

2015 року, з правом пролонгації договору.

26 лютого 2016 року вона направила на адресу АТ КБ "ПриватБанк" заяву про розірвання договорів депозиту та повернення внесених сум вкладів, нарахованих відсотків, однак АТ КБ "ПриватБанк" не виконало взяті на себе зобов`язання та не повернуло кошти.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь 175 891,79 дол. США, що складаються із суми вкладів та нарахованих на них відсотків.

Стислий виклад заперечень відповідача

АТ КБ "ПриватБанк" заперечувало проти задоволення позову у повному обсязі. Зазначало, що у зв`язку з окупацією Автономної Республіки Крим банк тимчасово не може здійснювати свою діяльність на цій території, а тому перевірити наявність чи відсутність коштів на рахунках ОСОБА_1 неможливо. Крім того, все майно банку на вказаній території націоналізовано та покладено на автономну некомерційну організацію "фонд захисту вкладників" обов`язок щодо повернення вкладів, у тому числі і вкладів, розміщених у АТ КБ "Приват Банк". Зауважувало, що на наданих позивачкою договорах банківського кладу міститься лише електронний підпис керівника банку, відсутня ощадна книжка чи інший сертифікат відповідно до положень ЦК України (435-15) , який б свідчив про внесення коштів позивачкою.

Основний зміст та мотиви рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що договори банківського вкладу були укладені у м. Севастополі, у філії "Кримське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк", де наразі відповідач та його відокремлені підрозділи не мають можливості здійснювати свою банківську діяльність у зв`язку з тимчасовою окупацією території АР Крим, а тому відсутні докази наявності на цей час вкладених позивачкою коштів та нарахованих процентів за договорами банківського вкладу, а також докази того, що вони позивачці не повернуті. Зазначено, що існує можливість отримання ОСОБА_1 коштів за вказаними банківськими вкладами, розміщеними на відповідних рахунках у ПАТ КБ "ПриватБанк", від автономної некомерційної організації "фонд защиты вкладчиков" (далі - фонд).

Постановою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Титаренка Д. О. задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року скасовано, передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи судове рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив із того, що висновок апеляційного суду про неможливість виконання відповідачем спірних зобов`язань є передчасним, адже припинення діяльності відокремлених підрозділів банку не є підставою для такого висновку. При цьому апеляційний суд не надав оцінки доказам, які надані позивачкою на підтвердження того, що на її депозитному рахунку, відритому в АТ КБ "ПриватБанк", знаходилися грошові кошти, які банк відмовився повернути.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 173 390,03 дол. США.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що створення фонду, який начебто взяв на себе виплати вкладникам банку, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки дії окупаційної влади не породжують у позивачки обов`язків звертатися до послуг такого фонду. Матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що між сторонами були укладені зазначені договори банківського вкладу та позивачкою внесені кошти на депозитні рахунки банку, які підлягають поверненню із врахуванням відсотків.

Постановою Верховного Суду від 21 липня 2021 року касаційну скаргу

АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення процентів за договорами банківського вкладу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення сум вкладів за договорами банківського вкладу залишено без змін.

Залишаючи без змін судове рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь

ОСОБА_1 сум депозитів, Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційного суду, що оригінали договорів банківського вкладу та квитанції про внесення коштів на депозитні рахунки банку є належними доказами на підтвердження внесення ОСОБА_1 грошових коштів на депозитні рахунки АТ КБ "ПриватБанк". При цьому банк не спростував належними та допустимими доказами наявність депозитних зобов`язань перед позивачкою та не довів факт повернення грошових коштів, внесених на депозит.

Скасовуючи рішення апеляційного суду в частині стягнення процентів за договорами банківського вкладу, Верховний Суд виходив із того, що суд апеляційної інстанції помилково стягнув з банку на користь позивачки відсотки за користування депозитними вкладами станом на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення в розмірі ставок, встановлених на час дії договорів банківського вкладу.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до

АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення коштів за договорами банківського вкладу задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 173 390, 03 дол. США. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що після пред`явлення вимоги про дострокове повернення вкладів та/або розірвання договорів депозиту банк має сплатити відсотки за користування цими грошовими коштами в розмірі, визначеному відповідно до вимог статті 1070 Цивільного кодексу України. Визначаючи суму процентів, які мали бути нараховані на банківські вклади позивачки, суд врахував, що вимога про дострокове повернення вкладів була пред`явлена позивачкою до закінчення строку дії пролонгованих договорів банківського вкладу (26 лютого 2016 року), а також взяв до уваги розмір відсоткової ставки по вкладам "на вимогу" та положення договорів щодо порядку нарахування процентів у випадку розірвання договору до закінчення 6 місяців (за договором від 25 вересня 2013 року № SАМDN80000737996585) та 3 місяців (за договором від 06 лютого 2014 року № SАМDNWFD0070072202600) з дати його останньої пролонгації.

Ураховуючи, що скасовуючи постанову Київського апеляційного суду

від 10 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за договорами банківського вкладу, Верховний Суд не зазначив в якому конкретно розмірі судове рішення про стягнення коштів залишається в силі, що ускладнить видачу виконавчого листа на виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, апеляційний суд вважав доцільним для подальшої видачі виконавчого листа у цій справі зазначити загальну суму стягнення, яка складається із депозитів у розмірі 150 000,00 дол. США та процентів у розмірі 23 390,03 дол. США, а всього 173 390,03 дол. США. Виходячи із загальної суми, суд також визначив й розподілив судовий збір.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

АТ КБ "ПриватБанк", у якій заявник просить змінити мотивувальну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року в частині суми стягнення, виключивши з неї суму депозитних вкладів у розмірі 150 000,00 дол. США, а також скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року в частині стягнення відсотків та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення

з АТ КБ "Приватбанк" процентів за договором банківського вкладу

від 25 вересня 2013 року № SАМDN80000737996585 у розмірі

7 219,17 дол. США, а за договором банківського вкладу від 06 лютого

2014 року № SАМDNWFD0070072202600 - у розмірі 16 071,23 дол. США.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17-ц, постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що апеляційний суд не урахував, що відповідно до статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються, а тому виплата передбачених пунктом 1 договорів та встановлених статтями 1061, 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дії договорів вкладу, та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються.

Позивачка направила заяву про розірвання договорів банківських вкладів

26 лютого 2016 року, АТ КБ "ПриватБанк" отримало її 01 березня 2016 року, а тому договори вважаються розірваними з 04 березня 2016 року (через два банківські дні). При цьому згідно з пунктом 2 зазначених вище договорів проценти на суму вкладу нараховуються з дня, наступного за днем надходження коштів до банку.

Заявник зауважує, що суд апеляційної інстанції не мав правових підстав повторно стягувати з відповідача суму депозитних вкладів у розмірі 150 000,00 дол. США, враховуючи, що зазначена сума була стягнута постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, яка залишена в цій частині без змін постановою Верховного Суду від 21 липня 2021 року. Зазначене судове рішення було виконано відповідачем у повному обсязі ще 16 жовтня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання постанови Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року і витребувано із Печерського районного суду міста Києва цивільну справу № 757/15700/16-ц.

29 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк", укладено договір банківського вкладу "Стандарт" № SАМDN80000737996585 на суму 50 000,00 дол. США зі сплатою 7 % річних, строком до 25 березня 2014 року з правом пролонгації договору.

06 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "ПриватБанк", в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк", укладено договір банківського вкладу "Стандарт" № SАМDNWFD0070072202600 на суму 100 000,00 дол. США зі сплатою 8 % річних, строком до 06 травня

2015 року з правом пролонгації договору.

На виконання вимог цих договорів ОСОБА_1 внесено на відповдіні рахунки ПАТ КБ "ПриватБанк" 50 000,00 дол. США та 100 000,00 дол. США.

26 лютого 2016 року ОСОБА_1 направила на адресу ПАТ КБ "ПриватБанк" заяву про дострокове розірвання договорів банківського вкладу від 25 вересня 2013 року № SАМDN80000737996585 та від 06 лютого 2014 року № SАМDNWFD0070072202600, повернення вкладів та нарахованих на них процентів, яка отримана відповідачем 01 березня 2016 року.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суду (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору(стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Умови договору банківського вкладу повинні передбачати порядок повернення вкладу.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами спору були укладені два договори банківського вкладу, ОСОБА_1 внесла грошові кошти на депозитні рахунки АТ КБ "ПриватБанк", а банк не повернув їх на її вимогу, у зв`язку із чим постановою Київського апеляційного суду

від 10 жовтня 2019 року стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суми вкладів у розмірі 150 000,00 дол. США. Зазначені обставини встановлені судом апеляційної інстанції з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що було перевірено судом касаційної інстанції та за наслідками касаційного перегляду залишено указану постанову в частині стягнення сум вкладів без змін (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року).

Водночас, Верховним Судом при перегляді справи у касаційному порядку скасовано постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення процентів за договорами банківського вкладу, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд у частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за договорами банківського вкладу, суд касаційної інстанції звертав увагу на необхідність перевірки розрахунку процентів у зв`язку з неможливістю їх нарахування та стягнення після розірвання договорів у розмірі ставок, встановлених на час дії договорів банківського вкладу.

Згідно з положеннями статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Розмір процентної ставки за вкладами "до запитання" ("до вимоги") у доларах США, яка діяла в АТ КБ "ПриватБанк", у період з 01 січня

2016 року до 31 грудня 2016 року складав 1 %.

Водночас, зазначений розмір процентної ставки поширюються лише на діючі договори.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК Україниу разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) викладено правовий висновок, що після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598, 651 ЦК Україниє підставою для припинення зобов`язання. Виплата передбачених умовами договорів та встановлених статтями 1061, 1070 ЦК Українипроцентів поширюється лише на період дії договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються. Після розірвання договорів банківського вкладу проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються.

У справі, яка переглядається, установлено, що договорами банківського вкладу передбачено право сторін достроково розірвати договір з повідомленням про це іншої сторони за два банківські дні до розірвання договору (пункт 10 договорів).

Позивачка скористалася правом на дострокове розірвання депозитних договорів та направила банку 26 лютого 2016 року заяву про дострокове розірвання договорів банківського вкладу "Стандарт" від 25 березня

2013 року № SАМDN80000737996585 та від 06 лютого 2014 року

№ SАМDNWFD0070072202600, повернення вкладів та нарахованих процентів. Зазначена заява була отримана відповідачем 01 березня 2016 року, а тому з урахуванням положень пункту 10 зазначених вище договорів, вони є розірваними з 04 березня 2016 року.

За таких умов положення статті 1070 ЦК Українидо правовідносин, які виникли після дострокового розірвання договорів банківського вкладу, не застосовуються.

Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для нарахування процентів за користування вкладом, у тому числі у розмірі ставки, що зазвичай сплачується банком за вкладом "на вимогу", після припинення договірних відносин між сторонами. Крім того, судом помилково зазначено про нарахування процентів за договорами з дня їх укладення.

Ураховуючи, що справа розглядається в судах з 2016 року, судами попередніх інстанцій повно встановлені всі фактичні обставини, колегія суддів вважає за можливе з метою економії процесуального часу самостійно здійснити розрахунок процентів, які підлягають стягненню на користь позивачки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір від 25 вересня

2013 року №SАМDN80000737996585 був пролонгований сторонами останній раз 25 вересня 2015 року і мав діяти до 25 березня 2016 року, а договір

від 06 лютого 2014 року №SАМDNWFD0070072202600 був пролонгований 06 лютого 2016 року і мав діяти до 06 травня 2016 року. Процентна ставка за договором від 25 вересня 2013 року № SАМDN80000737996585 становила 7 %, за договором від 06 лютого 2014 року № SАМDNWFD0070072202600 - 8 %.

Відповідно до пункту 2 договорів нарахування процентів на суму вкладу починається з першого робочого дня після надходження вкладу до банку і проводиться за кожен календарний день. За день, коли вклад повертається, проценти не виплачуються.

Зазначені положення договорів кореспондують положенням частини п`ятої статті 1061 ЦК України.

Крім того, умови договорів банківського вкладу передбачають процедуру нарахування процентів на вклад у випадку розірвання договору до закінчення строку, у тому числі пролонгованого.

Відповідно до пунктів 12, 13 договору від 25 вересня 2013 року

№ SАМDN80000737996585, якщо вкладник вимагає розірвати договір, а

6 місяців з дати його оформлення або продовження мінімального строку ще не минуло, клієнту повертається сума вкладу. За неповні 6 місяців проценти виплачуються за ставкою "до запитання" за фактичну кількість днів, які минули з дати оформлення вкладу або з дати продовження мінімального строку, до дня розірвання договору.

Якщо клієнт вимагає достроково розірвати договір, а мінімальний строк вкладу вже був продовжений один або більше разів, відсотки за кожні повні 6 місяців виплачуються в повному обсязі. Відсотки за неповні 6 місяців, які на момент розірвання договору ще не закінчилися, нараховуються по умовам, викладеним в пункті 12 цього договору.

Відповідно до пунктів 12, 13 договору від 06 лютого 2014 року

№ SАМDNWFD0070072202600, якщо вкладник вимагає розірвати договір, а

3 місяці з дати його оформлення або продовження мінімального строку ще не минуло, клієнту повертається сума вкладу. За неповні 3 місяці проценти виплачуються за ставкою "до запитання" за фактичну кількість днів, які минули з дати оформлення вкладу або з дати продовження мінімального строку, до дня розірвання договору.

Якщо клієнт вимагає достроково розірвати договір, а мінімальний строк вкладу вже був продовжений один або більше разів, відсотки за кожні повні 3 місяці виплачуються в повному обсязі. Відсотки за неповні 3 місяці, які на момент розірвання договору ще не закінчилися, нараховуються по умовам, викладеним у пункту 12 цього договору.

З урахуванням наведеного, ураховуючи, що заява про повернення вкладів була подана вкладником до закінчення пролонгованого строку укладених між сторонами договорів (26 лютого 2016 року), за неповні 6 місяців строку дії договору від 25 вересня 2013 року №SАМDN80000737996585, а також за неповні 3 місяці дії договору від 06 лютого 2014 року №SАМDNWFD0070072202600 - до закінчення дії договору (дострокового розірвання), проценти нараховуються за ставкою "до запитання" ("до вимоги").

З огляду на наведені положення договорів, розмір процентів, які підлягають виплаті за договором від 25 вересня 2013 року №SАМDN80000737996585 становить 7 219,18 дол. США та складається з:

- процентів за повні 6 місяців за ставкою 7 % річних за період з 26 вересня 2013 року по 25 вересня 2015 року у розмірі 7 000,00 доларів США

(50 000,00 дол. США х7% /365х730 днів);

- процентів за період з 26 вересня 2015 року по 03 березня 2016 року за ставкою 1 % річних у розмірі 219,18 дол. США

(50 000,00 дол. США х1% /365х160 днів).

Розмір процентів, які підлягають виплаті за договором від 06 лютого

2014 року №SАМDNWFD0070072202600 становить 16 071,23 дол. США та складається з:

- процентів за повні 3 місяці за ставкою 8 % річних за період з 07 лютого

2014 року по 06 лютого 2016 року у розмірі 16 000,00 дол. США

(100 000,00 дол. США х8% /365х730 днів);

- процентів за період з 07 лютого 2016 року по 03 березня 2016 року у розмірі 71,23 дол. США (100 000,00 дол. США х1% / 365 х 26 днів).

Отже, з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти за користування вкладами у загальному розмірі 23 290,41 дол. США.

Заслуговують на увагу також доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при зазначенні у резолютивній частині оскаржуваного судового рішення суми вкладів у розмірі 150 000,00 дол. США, які вже були стягнуті постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, залишеною в цій частині без змін постановою Верховного Суду від 21 липня 2021 року.

Постановою Верховного Суду від 21 липня 2021 року справа направлялась на новий апеляційний розгляд лише у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення процентів за договорами банківського вкладу. Саме в зазначеній частині було скасовано постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, а тому лише у цій частині відповідно до положень частини другої статті 419 ЦПК України вказана постанова втратила законну силу та подальшому виконанню не підлягала.

В іншій ж частині зазначена постанова Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року (вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення сум вкладів за договорами банківського вкладу на суму 150 000 доларів США) є чинною та підлягала до виконання.

Під час нового розгляду справи, суд апеляційної інстанції мав повноваження на перегляд в апеляційному порядку справи виключно у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення процентів за договорами банківського вкладу, за результатами якого відповідно до вимог підпункту а пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України мав викласти в резолютивній частині судового рішення висновок по суті вимог апеляційної скарги.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню, а постанова Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення процентів за договорами банківських послуг.

Щодо розподілу судового збору

Згідно з положеннями частин першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 98,52 %.

Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача у порядку розподілу судових витрат складає (6 890,00 грн (перша інстанція) + 7 579,00 грн (апеляційна інстанція) + 8 268,00 грн (касаційна інстанція) х 98,52 % = 22 400,49 грн.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українисуд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи часткове задоволення цієї касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" та касаційної скарги, поданої банком у листопаді 2019 року, беручи до уваги положення статті 141 ЦПК України, з позивачки на користь АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційних скарг, у розмірі (13 780,00 грн + 13 780,00 грн) х 1,48 % = 407 грн. 88 коп.

З огляду на те, що в порядку розподілу судових витрат з кожної із сторін підлягає стягненню на користь іншої зазначена вище сума сплаченого судового збору, колегія суддів дійшла висновку, що за результатами здійснення взаємозаліку сум з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 21 992,60 грн (22 400,49 грн - 407,89 грн).

Керуючись статтями 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення процентів за договорами банківського вкладу.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) проценти за договорами банківського вкладу від 25 вересня 2013 року №SАМDN80000737996585 та від 06 лютого 2014 року №SАМDNWFD0070072202600 у розмірі 23 290,41 (двадцять три тисячі двісті дев`яносто) доларів США.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення процентів за договорами банківського вкладу відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 992 (двадцять одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дві) грн 60 коп.