розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2020 року в складі судді Кошель Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" (далі - ТОВ Агрофірма "Матюші") про розірвання договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки власникам.

Позовні вимоги мотивовані тим, щовони є власниками земельних ділянок, які ними передані в оренду відповідачу на 10 років.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,2452 га, кадастровий номер 3220483500:03:003:0021, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

21 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма "Матюші" укладено договір оренди земельної ділянки б\н.

Позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 3220483500:01:013:0013. 06 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма "Матюші" укладено договір оренди земельної ділянки б\н.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками земельної ділянки площею 4,2602 га, кадастровий номер 3220483500:03:002:0005. 12 червня 2014 року між ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, правонаступниками якого є позивачі, та ТОВ Агрофірма "Матюші" укладено договір оренди земельної ділянки б/н.

Позивач ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 2,1779 га, кадастровий номер 3220483500:03:006:0040. 06 серпня 2014 року між

ОСОБА_5 та ТОВ Агрофірма "Матюші" укладено договір оренди земельної ділянки б\н.

Відповідно до пункту 6 укладених між позивачами та відповідачем договорів відповідач зобов`язався сплачувати їм щорічно орендну плату у грошовій формі у розмірі 3 (три) % від грошової оцінки земельних ділянок у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, а також проводити безкоштовну оранку, культивацію, обмолот на присадибних ділянках орендодавців, та інше, проводити розрахунок з орендної плати до 31 грудня поточного року. Відповідачем проводилась грошова виплата орендної плати не у повному розмірі, а виплата орендної плати з 2014 року у частині надання послуги з обробітку присадибної земельної ділянки орендодавців до 0,30 га (оранка, культивація та обмолот) взагалі не проводилася.

Позивачі просили розірвати вказані договори оренди та зобов`язати відповідача повернути належні їм земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від

14 липня 2020 року позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4,

ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 21 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма "Матюші" щодо земельної ділянки площею 2,2452 га, кадастровий номер 3220483500:03:003:0021, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 06 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма "Матюші" щодо земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 3220483500:01:013:0013, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 12 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ТОВ Агрофірма "Матюші" щодо земельної ділянки площею 4,2602 га, кадастровий номер 3220483500:03:002:0005, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 06 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Агрофірма "Матюші" щодо земельної ділянки площею 2,1779 га, кадастровий номер 3220483500:03:006:0040, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Зобов`язано ТОВ Агрофірма "Матюші" повернути ОСОБА_1,

ОСОБА_2, спадкоємцям померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 та ОСОБА_4, а також ОСОБА_5 вказані земельні ділянки.

Стягнено з ТОВ Агрофірма "Матюші" на користь ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_5 судові витрати в розмірі по 37 828,40 грн кожному, на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_4 - по 37 444,20 грн кожному.

Суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ Агрофірма "Матюші" протягом 2015-2018 років нараховувала орендну плату позивачам не у відповідності до умов договорів оренди, суми нарахованої орендної плати не підтверджуються жодним розрахунком і встановлені лише з відомостей, що містяться в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Згідно з пунктом 6 договорів оренди сторони погодили складові орендної плати. Крім обов`язку зі сплати грошових коштів ТОВ Агрофірма "Матюші" у вигляді оплати за орендовані у позивачів земельні ділянки взяла на себе інші обов`язки: оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,30 га, які за умовами договору мали проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 грн, в разі смерті орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 грн або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням (пункт 6 договору). Проте зазначені умови відповідачем не дотримувались, а представник відповідача вказував, що вимоги додаткових умов виконуються лише за зверненням орендодавця. Посилання представника відповідача на відсутність звернень позивачів до товариства та неповідомлення ними про необхідність проведення оранки не можуть бути підставами для невиконання відповідачем умов договору.

ТОВ Агрофірма "Матюші" протягом дії договору оренди за період з 2014 - 2018 роки жодного разу не здійснювала оранку, культивацію та обмолот на присадибних ділянках 0,30 га, які за умовами договору мали проводитись для позивачів безкоштовно. Доказів того, що ТОВ Агрофірма "Матюші" належно виконувало умови договору оренди у вказаній частині, але орендодавці відмовились отримати належне його виконання, відповідач суду не надав.

Виконання пункту 6 договорів оренди в частині оранки, культивації та обмолоту залежало виключно від відповідного волевиявлення ТОВ Агрофірма "Матюші". Для вчинення відповідних дій з боку ТОВ Агрофірма "Матюші" від позивачів жодних дій договір оренди не вимагає. Орендодавець не зобов`язаний звертатись до ТОВ Агрофірма "Матюші" з відповідною усною чи письмовою заявою, чи в будь-який інший спосіб. Письмова заява вимагалась лише в тому разі, коли в орендаря наступав обов`язок надати допомогу на лікування при наявності документа та в разі смерті орендодавця допомоги на поховання або продукти на цю суму на підставі заяви особи, що займається похованням.

Тому, виходячи зі змісту пункту 6 розділу "Орендна плата" зазначених договорів оренди, безкоштовна оранка, культивація та обмолот є складовою орендної плати.

При виконанні орендарем ТОВ Агрофірма "Матюші" умов договорів оренди землі має місце систематична, протягом 2015 - 2018 років, несплата орендної плати позивачам згідно умов договору не у повному обсязі, визначеному договором, тобто наявне неналежне виконання умов договору, що є підставою для розірвання такого договору згідно з пунктом 33.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року стягнено з ТОВ Агрофірма "Матюші" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 22 236,00 грн кожному; на користь ОСОБА_4, ОСОБА_4 - по 11 118, грн кожному.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма "Матюші" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2020 року - задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ТОВ Агрофірма "Матюші" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог в цій частині відмовлено.

Апеляційну скаргу представника ТОВ Агрофірма "Матюші" на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року - задоволено. Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року скасовано й ухвалено нове, яким в задоволенні заяви представника позивачів про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Постанову апеляційного суду мотивовано, зокрема тим, що оцінивши надані відповідачем копії відомостей про сплату орендної плати за вказаними договорами оренди та відомостей, що містяться в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 16.07.2019 року, суд дійшов вірного висновку про систематичну несплату в повному обсязі орендної плати відповідачем ТОВ Агрофірма "Матюші" на користь позивачів за вказаними договорами оренди земельних ділянок. До того ж, крім обов`язку із сплати грошових коштів, ТОВ Агрофірма Матюші" у вигляді оплати за орендовані у позивачів земельні ділянки взяла на себе низку інших обов`язків таких як: оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,30 га., які за умовами договору мали проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 (двісті) гривень, в разі смерті орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 (п`ятсот) гривень або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням - п. 6 Договору. Проте, зазначені умови відповідачем не дотримувались взагалі, а представник відповідача вказував, що вимоги додаткових умов виконуються лише за зверненням орендодавця.

Аргументи учасників справи

У січні 2021 року ТОВ Агрофірма "Матюші" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат зі сплати судового збору, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін; здійснити новий розподіл судових витрат, понесених ТОВ Агрофірма "Матюші" у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, стягнувши з позивачів на користь ТОВ Агрофірма "Матюші" судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 4 610,40 грн за подання апеляційної скарги та оплатою професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 39 020,28 грн; покласти судові витрати ТОВ Агрофірма "Матюші", понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, на позивачів.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду справи суди у порушення вимог статті 89, частини п`ятої статті 263 ЦПК України не дослідили повно і всебічно обставини справи, відхилили частину наданих відповідачем доказів без надання їм жодної оцінки та без наведення мотивів їх відхилення, взяли до уваги недопустимі та неналежні докази, а деякі обставини встановили за відсутності будь-яких доказів у матеріалах справи, що призвело до неправильного застосування ними норм статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України, статті 32 Закону України "Про оренду землі", частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суди проігнорували, що ні у пункті 6 договорів оренди землі, ні в жодному іншому пункті цих договорів не передбачено порядку, строку та місця надання орендодавцям безкоштовних послуг. Жоден із договорів оренди землі не містить ідентифікуючих ознак присадибних ділянок, які б перебували у власності чи користуванні орендодавців. Докази того, що позивачі повідомляли відповідача про наявність таких земельних ділянок, їх місцезнаходження орендодавцями суду не надані. Суди не врахували висновки у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі

№ 183/4655/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 183/1526/17 та від

18 квітня 2018 року у справі № 183/3993/16 щодо порядку надання орендодавцеві безкоштовних послуг у випадку, якщо такий порядок сторони не визначили у самому договорі оренди землі, а також те, що позивачі не надали жодних доказів того, що ними оброблялися будь-які присадибні земельні ділянки і вони дійсно потребували надання їм безкоштовних послуг. Суди зробили помилковий висновок про те, що надання безкоштовних послуг є складовою орендної плати за договорами оренди землі. Суди повинні були встановити, чи має місце в правовідносинах сторін систематична недоплата відповідачем орендної плати позивачам за користування їх земельними ділянками, і якщо така має місце, то в якому розміри (постанова Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 916/439/13). Вартість безкоштовних послуг дорівнює нулю, оскільки вони є безкоштовними, тому ці послуги за своєю природою не можуть бути складовою орендної плати (грошова, натуральна, відробіткова), яка має грошовий вираз. Тому в будь-якому випадку ненадання орендарем безкоштовних послуг орендодавцям не може вказувати на систематичну несплату відповідачем орендної плати.

Під час дослідження наявності систематичної несплати орендної плати суди попередніх інстанцій взяли до уваги відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, що є неналежними і недопустимими доказами нарахування орендної плати, і не врахували, що вказані у них суми нарахованого відповідачем до виплати позивачам доходу включають податок на доходи фізичних осіб і військовий збір, які підлягають утриманню під час виплати орендної плати, а різниця між цими сумами і сумами фактично виплаченої орендної плати є податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, а не становить недоплату орендної плати. У постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 614/805/16-ц зроблено висновки, що нарахування орендної плати може бути підтверджено лише первинною обліковою бухгалтерською документацією, до якої надані орендарем податковому органу відомості про суми нарахованих і виплачених доходів не відносяться. Верховний Суд під час розгляду однієї з подібних справ також зазначив, що податкові відомості не відображають належної до сплати орендної плати згідно з умовами договору оренди землі, а тому не можуть належним чином свідчити про порушення орендарем умов укладеного договору (постанова Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі

№ 916/439/13-г). Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17, внаслідок чого безпідставно відхилив надані відповідачем докази виплати позивачам орендної плати.

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність у відповідача обов`язку щорічно проводити грошову оцінку земельних ділянок позивачів. У пункті 3 договорів оренди землі сторонами визначено нормативну грошову оцінку як вид грошової оцінки, яка береться за основу при нарахуванні орендної плати. Тому необхідність проведення нормативної грошової оцінки за час спірного періоду (2015-2018 роки) не виникла. Висновки суду першої інстанції щодо необхідності застосування приписів пункту 164.5 статті 164 ПК України та наведення цієї складової в розрахунках відповідача є безпідставними, оскільки вказана норма права необхідна для оподаткування доходу орендодавців, а вартість товару, отримана орендодавцями, ними погоджена, про що свідчать їх підписи у відповідних відомостях на видачу продукції, які містяться в матеріалах справи.

Зміст касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про розірвання договорів оренди землі, зобов`язання повернути земельні ділянки та стягнення судових витрат зі сплати судового збору, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 183/4655/16, від 28 листопада у справі № 183/1526/17, від 18 квітня 2018 року у справі № 183/3993/16, від

23 червня 2020 року у справі № 916/439/13, від 11 грудня 2019 року у справі

№ 552/1759/19, від 03 лютого 2020 року у справі № 203/1622/18, від

27 березня 2019 року у справі № 220/421/17, від 05 вересня 2018 року у справі

№ 367/7135/16-ц, від 27 березня 02019 року у справі № 293/1012/16-ц, від

27 червня 2018 року у справі № 614/805/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 808/3982/15, від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17).

Позиція Верховного Суду

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

У статті 265 ЦПК України визначено, що в рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, рішеннямБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2020 року позови задоволено. Розірвано договори оренди земельних ділянок між позивачами та ТОВ Агрофірма "Матюші". Зобов`язано ТОВ Агрофірма "Матюші" повернути позивачам вказані земельні ділянки. Стягнено з ТОВ Агрофірма "Матюші" на користь позивачів судові витрати.

ТОВ "Матюші" звернулося до апеляційного суду зі скаргою на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня

2020 року, у якій просило його скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Однак згідно резолютивної частини постанови апеляційний суд в порушення вимог статті 265, 382 ЦПК України висновків щодо результату перегляду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2020 року в частині розірвання договорів оренди земельних ділянок та їх повернення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та щодо кожної з заявлених позовних вимог не зазначив.

Наведені порушення позбавляють Верховний Суд можливості переглянути в касаційному порядку судові рішення в оскарженій частині.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".