розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 липня 2020 року у складі судді Стрельбицького В. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І.,Савуляка Р. В., Шандри М. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Департамент), Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон Аутдор" (далі - ТОВ "Октагон Аутдор") про визнання недійсним дозволу та приведення фасаду будинку до попереднього стану, відшкодування шкоди.

Позов обґрунтований тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 .

На фасадних стінах будинку встановлена реклама, що призвело до його аварійного стану та тріщин у кімнаті під літерою 11-3 його квартири.

Департамент надає дозвіл на розміщення реклами ТОВ "Октагон-Аутдор".

Жоден із співвласників квартири згоди на розміщення реклами на фасадній стіні будинку не надавав. Встановлена ТОВ "Октагон-Аутдор" реклама підсвічується у нічний час доби, що створює йому незручності.

Департамент порушив законодавчі норми, надавши відповідний дозвіл ТОВ "Октагон-Аутдор".

Відповідачі своїми діями завдали йому майнову шкоду у розмірі 13 581,19 грн та моральну шкоду - 1 100 000,00 грн.

Просив визнати недійним дозвіл від 23 березня 2011 № 1-11-03-015, зобов`язати ТОВ "Октагон-Аутдор" демонтувати рекламу, привести фасадні стіни будинку до попереднього стану, відшкодувати майнову шкоду у розмірі 13 581,19 грн та моральну шкоду - 1 100 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 липня 2020 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, у позові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов є необґрунтованим, оскільки законом не передбачено погодження дозволу на розміщення зовнішньої реклами з власниками або мешканцями квартир у будинку. Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як власник місця розташування рекламного засобу, надала дозвіл від 19 червня 2019 року № 143 TOB "Октагон-Аутдор" на виконання робіт із заміни рекламних конструкцій на АДРЕСА_2 . Встановлено, що цей будинок належить до комунальної форми власності. Погодження дозволу здійснюють районні адміністрації за місцем встановлення рекламного засобу, тобто Галицька районна адміністрація Львівської міської ради.

Суд не встановив порушень закону у сфері реклами, які б стали підставою для визнання недійсним дозволу № 1-11-03-015. Позивач не надав доказів того, що фасад будинку на АДРЕСА_2 пошкоджений саме внаслідок встановлення рекламної конструкції, та не надав доказів щодо порушення його прав рішенням, дією чи бездіяльністю відповідачів.Суд не встановив причинно-наслідкового зв`язку між встановленням рекламної конструкції та завданою, на думку позивача, майновою і моральною шкодою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рекламна конструкція розміщена на фасадній стіні в осях "А"-"В" другого та третього поверху будинку на АДРЕСА_2 . Фасадна стіна є спільною сумісною власністю співвласників будинку, у тому числі його, оскільки належна йому квартира АДРЕСА_3 знаходиться на третьому поверсі. Реклама встановлена впритул до вікна його квартири та на ній встановлено два світильника потужністю 0,4 кВт, 220 В, 50 Гц. Зовнішня реклама не повинна освітлювати квартири житлових будинків. Суди не дослідили світлини та проєкт на встановлення реклами.

Він як співвласник спільного майна багатоквартирного будинку згоди на розміщення реклами не надавав. Департамент економічного розвитку Львівської міської ради заявою від 10 травня 2019 року повідомлений про аварійний стан будинку. Фасадна стіна будинку в результаті систематичних монтажів та демонтажів ушкоджена, має залишки обрізаних дюбелів, систематичне свердління стіни призвело до утворення тріщин в ній та у його квартирі. Його спроби зупинити протиправні дії призвели до нанесення йому тілесних ушкоджень, витрати на лікування становлять підставу відшкодування майнової шкоди. Наявність моральної шкоди полягає у душевних стражданнях, яких він зазнає внаслідок побоювань залишитися без житла.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Суди дослідили зібрані у справі докази, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Октагон Аутдор" зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо порушення його прав рішенням, дією чи бездіяльністю відповідачів. Спірна рекламна конструкція встановлена згідно з дозволом на розміщення зовнішньої реклами, виданого відповідно до встановленого законом порядку.

Власником місця розташування рекламного засобу є Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, яка видала відповідний дозвіл. Проєкт на встановлення рекламного банера (розміром 6х6) на фасадній стіні будинку погоджений Управлінням архітектури і містобудування Львівської міської ради. Законодавством не передбачено погодження дозволу на розміщення зовнішньої реклами із власниками або мешканцями квартир у будинку. Будинок на АДРЕСА_2 належить до комунальної власності. Відсутній причинно-наслідковий зв`язок між встановленням рекламної конструкції та завданою позивачу шкодою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Судувід 15 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 1-11-03-015, виданого від 23 березня 2011 року, відповідно до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради на продовження дозволу № 1-08-02-002 від 01 лютого 2008 року № 813, на АДРЕСА_2, розміщена одноплощинна рекламна конструкція на стіні будинку, боковий фасад, 2 поверх, яка належить відповідачу у справі TOB "Октагон-Аутдор". Строк дії дозволу продовжено до 31 грудня 2021 року.

Дозвіл від 23 березня 2011 року № 1-11-03-015, погоджено з управлінням охорони історичного середовища, управлінням архітектури і містобудування, а також з власником місця розташування спеціальної конструкції, про що свідчать відповідні відмітки на ньому.

Проєкт на встановлення рекламного банера (розміром 6х6) на торцевій стіні будинку на АДРЕСА_2 погоджений Управлінням архітектури та містобудування Львівської міської ради.

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради як власник місця розташування рекламного засобу, надала дозвіл від 19 червня 2019 року № 143, TOB "Октагон-Аутдор" на виконання робіт із заміни рекламних конструкцій на АДРЕСА_2 .

TOB "Октагон-Аутдор" уклало договір про тимчасове користування місцем для розміщення рекламних засобів від 01 лютого 2010 року № 290 з додатками, згідно з яким сплачується плата до міського бюджету за користування місцем для розміщення рекламного засобу за адресою: АДРЕСА_2 .

Будинок на АДРЕСА_2 належить до комунальної форми власності.

Позиція Верховного Суду

Згідно з статтею 400 ЦПК України. переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди не дослідили зібрані у справі докази, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним дозволу на розміщення реклами на стіні будинку, в якому знаходиться на праві власності квартира позивача, та приведення фасаду будинку до попереднього стану, відшкодування шкоди.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду.

Як на підставу позову ОСОБА_1 посилався на те, що рекламна конструкція (банер розміром 6х6) розміщена на фасадній стіні в осях "А"-"В" другого та третього поверху будинку на АДРЕСА_2 . Фасадна стіна є спільною сумісною власністю співвласників будинку, у тому числі його, оскільки належна йому квартира АДРЕСА_3 знаходиться на третьому поверсі. Він як співвласник спільного майна багатоквартирного будинку згоди на розміщення реклами не надавав. Крім того, посилався на те, що рекламна конструкція встановлена впритул до вікна його квартири та на ній встановлено два світильника потужністю 0,4 кВт, 220 В, 50 Гц, які у нічний час освітлюють його квартиру.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов є необґрунтованим, оскільки будинок на АДРЕСА_2 належить до комунальної форми власності, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як власник місця розташування рекламного засобу, надала дозвіл від 19 червня 2019 року № 143 TOB "Октагон-Аутдор" на виконання робіт із заміни рекламних конструкцій. Законом не передбачено погодження дозволу на розміщення зовнішньої реклами з власниками або мешканцями квартир у будинку. Позивач не надав доказів того, що фасад будинку на АДРЕСА_2 пошкоджений саме внаслідок встановлення рекламної конструкції, та не надав доказів щодо порушення його прав рішенням, дією чи бездіяльністю відповідачів. Суд не встановив причинно-наслідкового зв`язку між встановленням рекламної конструкції та завданою позивачу майновою і моральною шкодою.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про рекламу" (тут і далі у редакції, чинній на момент дозволу на розміщення зовнішньої реклами від 23 березня 2011 року № 1-11-03-015) зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (2067-2003-п) затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі - Правила), які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Згідно з пунктом 2 Правил дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Відповідно до пункту 3 Правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих правил.

Згідно з пунктом 5 Правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами, сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління.

Департамент економічного розвитку Львівської міської ради є робочим органом з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами у м. Львові.

Відповідно до пункту 16 Правил видача дозволу погоджується робочим органом з власником місця або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно з пунктом 2.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконкому від 21 травня 2010 року № 569 (далі - Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові) договір про тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу - тристоронній договір між рекламорозповсюджувачем, робочим органом та КП "Адміністративно-технічне управління", що регулює правові відносини, які виникають у зв`язку з отриманням рекламорозповсюджувачем права на розміщення рекламного засобу, умов використання даного права та відповідальності, що виникає через недобросовісне використання даного права, розроблений на підставі затвердженого рішенням виконавчого комітету примірного договору.

Відповідно до пункту 3.1.7 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові робочий орган (Департамент економічного розвитку) укладає з розповсюджувачами зовнішньої реклами тристоронні договори про тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розміщення рекламних засобів.

Згідно з пунктом 4.2.2 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові дозвіл погоджується у відповідній черговості з управлінням архітектури департаменту містобудування щодо можливості розташування рекламного засобу на пропонованому місці з врахуванням вимог цих правил. У разі розміщення рекламних засобів на місцях, що належать до комунальної власності, погодження здійснюють районні адміністрації за місцем встановлення рекламного засобу. Додатково на вимогу робочого органу дозвіл погоджується з: уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини відповідно до вимог законодавства про охорону культурної спадщини - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам`ятках історії та архітектури, у межах зон охорони таких пам`яток і у межах зони історичного ареалу.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди встановили, що позивач не надав належні та допустимі докази на підтвердження пошкодження фасаду будинку на АДРЕСА_2 саме внаслідок встановлення рекламної конструкції, не довів порушення його прав рішенням, дією чи бездіяльністю відповідачів у зв`язку з розмішеною рекламною конструкцією, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між встановленням рекламної конструкції та завданою, на думку позивача, майновою і моральною шкодою.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Доводи касаційної скарги, що наслідком встановлення рекламної конструкції, яка встановлена впритул до вікна квартири позивача, є утворення тріщин в квартирі, а такожосвітлення квартири в нічний час, що створює позивачу незручності, не спростовують висновки судів, оскільки позивач не надав належні та допустимі докази на підтвердження цих обставин. Відповідно до фотознімків стін, які знаходяться у матеріалах справи, неможливо встановити, чи дійсно ці пошкодження є наслідком встановленої рекламної конструкції, клопотання про проведення експертизи позивач не заявляв, інших доказів не надав.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до правил доказування у цивільному процесі лише посилання на факти, без їх доведення належними та допустими доказами, не може бути підставою для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги, що суди встановили обставини справи на підставі неналежних, недопустимих та недостовірних доказах у справі, є необґрунтваними, оскільки позивач не виклав аргументи, які саме докази і чому є неналежними, недопустими та недостовірними.

Доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 як співвласник спільного майна багатоквартирного будинку згоди на розміщення реклами не надавав, Верховний Суд не оцінює і не викладає висновок, оскільки в позові відмовлено через недоведеність завдання позивачу майнової і моральної шкоди, що є самостійною підставою відмови у позові.

Доводи про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, Верховний Суд відхиляє, оскільки позивач не зазначив у касаційній скарзі щодо якої норми права у подібних правовідносинах,з урахуванням спірних правовідносин, відсутній висновок, а лише посилання заявника на незастосування судом відповідних норм матеріального права не є достатнім для твердження про підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

З огляду на доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що право особи на оскарження судового рішення є однією із складових права на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України (254к/96-ВР) . Водночас згідно з цивільним процесуальним законом оскарження судового рішення в суді касаційної інстанції вимагає від заявника належного обґрунтування касаційної скарги.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів, не дають підстав вважати неправильним застосування судом норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.