У березні 2021 року Обслуговуючий кооператив "ЖБК Енергетик" (далі - ОК "ЖБК Енергетик") з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, державного реєстратора виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Головач Н. В. (далі - державний реєстратор Головач Н. В.), треті особи - виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської області, ОСОБА_4, ОСОБА_4, про скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що у серпні 2020 року ОК "ЖБК Енергетик" дізнався про те, що 29 січня 2018 року державний реєстратор

Головач Н. В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39401778, за яким було зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач вважав, що вказана реєстрація прав здійснена з порушенням норм статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема державному реєстратору не подано усіх документів, що підтверджують набуття відповідачем права власності на квартиру.

Позивач вказував, що ОСОБА_1 всупереч пунктам 41, 77, 80 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2005 року № 1127 (далі - Порядок

№ 1127), державному реєстратору не було надано: документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; довідки кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно.

З огляду на викладене ОК "ЖБК Енергетик" провив:

скасувати рішення державного реєстратора Головач Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 січня 2018 року, індексний номер 39401778, за яким було зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь

ОК "ЖБК Енергетик" трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;

припинити право власності ОСОБА_2 на 1/1 частки трикімнатної квартири

АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1471689456107, номер запису про право власності 30484902.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 липня

2021 року у задоволенні позову ОК "ЖБК Енергетик" відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що з усього переліку документів, які передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 46 (далі - Порядок № 1127), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_1 державному реєстратору не подала лише довідку про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі. Водночас, рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року

у справі № 565/1225/15-ц, яке подане державному реєстратору, встановлено, що ОСОБА_1 виконала свої грошові зобов`язання за договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку у повному обсязі, а також те, що вона є асоційованим членом ОК "ЖБК Енергетик". Позивач не оспорював членство ОСОБА_1 у кооперативі станом на день реєстрації за нею права власності та не зазначав про невиконання нею умов договору про пайову участь

у будівництві житла. Таким чином, обставини щодо членства ОСОБА_1 в кооперативі та внесення нею пайового внеску у повному обсязі, які мають підтверджуватись відповідною довідкою кооперативу згідно з пунктом 80 Порядку № 1127, фактично існували на час державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 та підтверджувались відповідним рішенням суду, яке було подане державному реєстратору. Отже, неподання ОСОБА_1 довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі державному реєстратору носить формальний характер, оскільки такі обставини об`єктивно існували на час проведення державної реєстрації права власності та були відомі державному реєстратору.

Суд першої інстанції вважав, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1, витребування цієї квартири від ОСОБА_2 та припинення її права власності на квартиру лише з формальних підстав неподання відповідної довідки буде непропорційним втручанням у їхнє право власності на квартиру, враховуючи, що обставини, на підтвердження яких повинна бути подана така довідка, об`єктивно існували та підтверджуються рішенням суду. Також суд врахував, що позивач у своєму позові не вказав яка шкода завдана його інтересам внаслідок реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 та у чому виразилась така шкода.

Також суд вказав, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Особа, яка виконала у повному обсязі умови договору про пайову участь у будівництві житла та майнові права на нерухоме майно за якою визнані рішенням суду, набуває права власності на таке майно з моменту прийняття нерухомого майна до експлуатації.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником. Викладена норма є спеціальною у регулюванні набуття права власності на квартиру саме членом житлово-будівельного кооперативу. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року встановлена обставина про те, що відповідач ОСОБА_1 є асоційованим членом ОК "ЖБК Енергетик" та обставина повної оплати нею вартості квартири. Квартира набуває ознак об`єкту права власності лише з моменту завершення будівництва житлового будинку та введення в експлуатацію. Отже, у разі викупу квартири членом житлово-будівельного кооперативу до введення будинку в експлуатацію, він на підставі частини третьої статті 384 ЦК України, стає її власником з моменту введення будинку в експлуатацію. Оскільки будинок прийнятий до експлуатації 24 лютого 2017 року, суд визнав, що ОСОБА_1 набула права власності на спірну квартиру з указаної дати.

Суд першої інстанції не застосував позовну давність, оскільки відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОК "ЖБК Енергетик" залишено без задоволення, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 липня 2021 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру державним реєстратором додержано вимог законодавства, а тому доводи про скасування рішення державного реєстратора не ґрунтуються на обставинах справи.

Аргументи кооперативу про те, що судове рішення не може бути підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки відповідні висновки про це відображено в оскаржуваному рішенні, а також відповідають вимогам статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо необхідності подання державному реєстратору довідки про членство особи в кооперативі та внесення нею пайового внеску у повному обсязі, оскільки ці факти існували і були відомі державному реєстратору зі змісту рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року, яке набрало законної сили. Задоволення вимог позивача лише з тих міркувань, що ОСОБА_1 не було подано довідку про членство в ОК "ЖБК Енергетик" і довідку про повну сплату пайового внеску, є непропорційним втручанням у право власності відповідачів на спірну квартиру. Тому суд правильно не обмежувався формальним підходом при вирішенні справи, а виходив із об`єктивних мотивів та правовідносин, що склалися між сторонами. Також не обґрунтовано позивачем і шкоду, яку завдано відповідачами внаслідок оспорюваної державної реєстрації, та в чому вона полягала.

Доводи позивача про те, що за судовим рішенням за ОСОБА_1 було визнано лише майнові права на набуття у власність спірної квартири, а тому об`єктом продажу за таким договором могли бути лише майнові права на спірну квартиру, а не передача права власності на неї, які вона не набула, апеляційний суд вважав необґрунтованими. Майнове право можна визначити як "право очікування", воно є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. При визначенні юридичних фактів, за настання яких ОСОБА_1 набула право власності на новостворене майно, враховано, що майнові права на спірну квартиру визнано за нею рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року, яке набрало законної сили. Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок, що житловий багатоквартирний будинок здано в експлуатацію 24 лютого 2017 року, тому у разі викупу квартири членом житлово-будівельного кооперативу до уведення будинку в експлуатацію він набуває право власності з моменту введення цього будинку в експлуатацію. Таким чином, ОСОБА_1 набула права власності на спірну квартиру з 24 лютого 2017 року, правовий титул на що було підтверджено 29 січня 2018 року оспорюваним рішенням державного реєстратора.

Додатковою постановою Рівненського апеляційного суду від 18 листопада

2021 року стягнуто з ОК "ЖБК Енергетик" на користь ОСОБА_2 4 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд виходив з того, що після прийняття постанови Рівненського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року представник ОСОБА_2 подала заяву про стягнення судових витрат, в якій вона просила стягнути з ОК "ЖБК Енергетик" на користь свого довірителя судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвокат надала копію укладеної з ОСОБА_2 додаткової угоди від 15 березня 2021 року № 180 до договору про надання правничої допомоги, в якій сторони обумовили те, що вартість правничої допомоги під час розгляду справи в суду апеляційної інстанції становить 8 000,00 грн, акт виконаних робіт, а також квитанцію до прибуткового касового ордера від 08 листопада 2021 року № 027 про сплату грошових коштів у вказаному розмірі. Копія заяви про стягнення судових витрат надсилалась ОК "ЖБК Енергетик", правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката кооператив не скористався.

Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_2 на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи відповідні докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат і є непропорційним до складності справи для адвоката і виконаних робіт.

У провадженні апеляційного суду знаходилось щонайменше чотири однотипні (шаблонні) для адвоката Савонік Л. О. цивільних справи із аналогічними спірними правовідносинами та суб`єктним складом сторін, лише довірителі представника були різними особами. Обсяг наданих робіт адвокатом в цих справах, а саме попереднє опрацювання апеляційної скарги, підготовка відзиву, участь у розгляді справи, тощо, як про це йдеться у актах виконаних робіт адвокатом, є однаковим. Крім того, судові засідання для розгляду апеляційних скарг ОК "ЖБК Енергетик" були призначені на ту саму дату з різницею в часі 15 хвилин. Таким чином, пред`явлена до стягнення сума грошових витрат є очевидно завищеною і підлягає зменшенню, позаяк виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та були не складними. З огляду на викладене, суд, виходячи з критерію обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_2 становить 4 000,00 грн.

Аргументи учасників справи

У грудні 2021 року ОК "ЖБК Енергетик" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 липня 2021 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди попередніх інстанцій внаслідок застосування норм статей 190, 328, 331 ЦК України, без урахування відповідного висновку щодо їх застосування, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, неправильно застосували до спірних правовідносин норму статті 334 ЦК України та дійшли помилкового висновку про набуття

ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру з моменту здачі будинку

в експлуатацію;

суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин норму статті 384 ЦК України. Право власності на спірну квартиру ОСОБА_1 могла набути лише з моменту її передачі кооперативом на підставі акту приймання - передачі, наявність чи відсутність якого всупереч доводам позивача суди не перевіряли;

ОСОБА_1 не надала державному реєстратору Головач Н. В. для реєстрації права власності усіх необхідних документів, а саме: довідку кооперативу про членство в кооперативі та внесення нею пайового внеску в повному обсязі; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; акт приймання - передачі квартири. За відсутності вказаних документів, державний реєстратор не мала права приймати рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру;

враховуючи, що право власності на спірну квартиру належить ОСОБА_2, яка його набула на підставі договору купівлі - продажу квартири від 27 лютого 2019 року № 542, ОСОБА_1 під час укладення вказаного договору, оскільки вона не була власником спірного майна, а між позивачем та ОСОБА_2 відсутні договірні відносини, то вимога про витребування квартири на користь кооперативу є ефективним способом захисту його права. При цьому окремо скасовувати рішення реєстратора (нотаріуса) про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру немає необхідності. Оскільки договір купівлі - продажу квартири від 27 лютого 2019 року № 542 вважається неукладеним, тому ОСОБА_2 не набула права власності на спірну квартиру, а тому її зареєстроване право на квартиру необхідно припинити.

У лютому 2022 року від представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу ОК "ЖБК Енергетик" залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

доводи позивача про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо моменту набуття ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру та безпідставно застосував до спірних правовідносин норму статті 384 ЦК України, є необґрунтованими. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили підстави та момент виникнення права власності у ОСОБА_1 на спірну квартиру;

посилання ОК "ЖБК Енергетик" на те, що ОСОБА_1 теоретично могла зареєструвати лише майнове право на спірну квартиру, а не право власності, не заслуговує на увагу, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено для державних реєстраторів можливостей, прав та не регламентовано порядку державної реєстрації саме майнових прав на нерухоме майно;

твердження про те, що ОСОБА_1 могла набути право власності на спірну квартиру лише з моменту її передачі за відповідним актом, чого зроблено не було, вказує на недобросовісність поведінки позивача, оскільки згідно з розділом

3 договору про пайову участь у будівництві житла саме на ОК "ЖБК Енергетик" покладено обов'язок видати всі необхідні документи для реєстрації права власності, зокрема й акт прийому-передачі квартири. Позивач не надав жодних пояснень та доказів, що саме заважає виконати йому всі зобов'язання за вказаним договором, зокрема щодо передання квартири за актом приймання-передачі з 24 лютого 2017 року, тобто з моменту введення будинку в експлуатацію;

посилання позивача на те, що з часу ухвалення судового рішення про визнання майнових прав і до прийняття реєстратором оскаржуваного рішення, пройшло дев`ять місяців і за цей час встановлені у судовому рішенні обставини могли змінитись, зокрема ОСОБА_1 могла припинити членство у кооперативі, не підтверджені будь-якими доказами. Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати пайових внесків за договором. При цьому саме позивач зобов'язаний вести такий облік або реєстр;

об`єкту нерухомого майна присвоєно адресу, що підтверджується належним та допустимим доказом, а саме висновком про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна за адресою. Тому відповідні твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими;

у цій справі позовні вимоги ОК "ЖБК Енергетик" спрямовані не на захист його цивільного права, а якраз на порушення цивільних прав відповідачів.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року касаційну скаргу ОК "ЖБК Енергетик" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2022 року виправлено описку, допущену в ухвалі Верховного Суду від 12 січня 2022 року про відкриття касаційного провадження, у спосіб зазначення в її вступній і резолютивній частинах назву позивача і особи, яка подала касаційну скаргу, замість помилкової "Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Енергетик" правильну "Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Енергетик".

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі

№ 522/1029/18, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від

14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Фактичні обставини справи

10 квітня 2008 року між ОК "ЖБК Енергетик" і ОСОБА_1 укладено договір про пайову участь у будівництві житла № 126, за умовами якого сторони узгодили права і обв`язки з приводу будівництва кооперативом житлового будинку

АДРЕСА_3, передачу позивачем визначеної цим правочином квартири з присвоєним номером - 126 загальною площею 70,25 кв. м у цьому будинку, та її оплату замовником.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня

2015 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 свої договірні зобов`язання виконала повністю та внесла плату у розмірі повної вартості квартири, що передбачена договором. Цим рішенням визнано за нею право набуття у власність квартири згідно з договором про пайову участь у будівництві житла від 10 квітня 2008 року № 126, що укладений між сторонами.

Згідно з копією декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності РВ 143170551220 24 лютого 2017 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано декларацію та визнано готовим до експлуатації закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями у АДРЕСА_3 (друга черга).

Відповідно до копії висновку про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна за адресою від 05 травня 2017 року № 25 об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1 та будівництво якого здійснювалось на підставі договору про пайову участь у будівництві житла від 10 квітня 2008 року № 126, ідентифіковано як квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, у висновку зазначено, що цей висновок є підставою для вчинення реєстраційно-правових дій щодо реєстрації права власності на зазначений об`єкт нерухомості.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 січня 2018 року № 112050103

24 січня 2018 року за ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстровано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Постановою Верховної Ради України від 19 травня 2016 року "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" (1377-19) місто Кузнецовськ перейменовано на місто Вараш.

За умовами договору купівлі-продажу квартири, укладеного 27 лютого 2019 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який у цей же день посвідчено приватним нотаріусом Вараського міського нотаріального округу Рівненської області

Сусь Л. У. та зареєстровано в реєстрі за № 542, ОСОБА_1 продала,

а ОСОБА_2 купила спірну квартиру. Продаж квартири вчинено за 355 228,00 грн, що становить її ринкову вартість. Ці обставини також підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 .

Відповідно до листа виконавчого комітету Вараської міської ради від 07 липня 2021 року в електронній реєстраційній справі Державного реєстру речових прав № 1471689456107 зберігаються документи, які 29 січня 2018 року ОСОБА_1 подала для проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру, саме: договір про пайову участь у будівництві житла, укладений між ОК "ЖБК Енергетик" та ОСОБА_1 10 квітня 2008 року; технічний паспорт, виданий КП "Кузнецовське МБТІ" від 05 травня 2017 року; висновок про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна за адресою, виданий КП "Кузнецовське МБТІ" 05 травня

2017 року № 25.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги

з таких мотивів.

Щодо позовних вимог ОК "ЖБК Енергетик", пред`явлених до ОСОБА_1,

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У частині другій статті 331 ЦК України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі

№ 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що "нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі

№ 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) зроблено висновок, що "в тих випадках, коли об`єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно взятих на себе договірних зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновки про те, що "з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа".

Звертаючись до суду з позовом, ОК"ЖБК Енергетик" вважав, що державна реєстрація права власності спірної квартири за ОСОБА_1 здійснена з порушенням норм статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема державному реєстратору не подано усіх документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності відповідачем на квартиру, а також не надано усіх документів, передбачених пунктами 41, 77, 80 Порядку № 1127.

У справі, що переглядається:

рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року у справі № 565/1225/15-ц, яке подане державному реєстратору, визнано за ОСОБА_1 право набуття у власність квартири згідно з договором про пайову участь у будівництві житла від 10 квітня 2008 року № 126, що укладений між сторонами;

зазначений об`єкт інвестування закінчений будівництвом, прийнятий в експлуатацію і з цього часу ОСОБА_1 набула право на передачу їй у власність спірної квартири;

суди правильно вважали про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Фактичне набуття права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру до дня його державної реєстрації, а також те, що державна реєстрація є лише моментом з якого держава визнає право власності на нерухоме майно, додатково свідчить про непропорційність позбавлення права власності відповідача лише з формальних підстав.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОК "ЖБК Енергетик" про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 грудня

2019 року у справі № 522/1029/18, від 16 червня 2020 року у справі

№ 145/2047/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, не заслуговують на увагу, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, зробленим у зазначених справах.

Позовні вимоги ОК "ЖБК Енергетик" про витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності є похідними від вимоги про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 як продавцем за договором купівлі - продажу квартири від 27 лютого 2019 року. Тому такі вимоги задоволенню також не підлягають.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОК "ЖБК Енергетик" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння і припинення права власності.

Щодо позовних вимог ОК "ЖБК Енергетик", пред`явлених до державного реєстратора Головач Н. В.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 335/4419/19 (провадження № 61-6171св21) з посиланням на висновки, зроблені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 200/11374/18 (провадження № 61-17508св20) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 20 жовтня 2021 року в справі № 509/3995/15 (провадження

№ 61-7070св20)зазначено, що "спір про скасування рішення, запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до змісту та характеру відносин між сторонами, спір виник з приводу порушення ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", права власності ОСОБА_1 на квартиру, внаслідок здійснення державної реєстрації такого права за ПАТ "Укрсоцбанк", а тому належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. […] Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача".

У справі, що переглядається, ОК "ЖБК Енергетик" пред`явив позов до

ОСОБА_1, ОСОБА_2, державного реєстратора Головач Н. В. про скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності.

Зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи свідчать, що спір у справі в частині пред`явлених позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора виник між ОК "ЖБК Енергетик" і ОСОБА_1 як особою, за якою було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно. Таким чином, державний реєстратор Головач Н. В. є неналежним відповідачем у справі, а тому в задоволенні позовних вимоги до вказаного відповідача слід було відмовити з цієї підстави.

Щодо оскарження додаткової постанови Рівненського апеляційного суду від

18 листопада 2021 року

Стягуючи з ОК "ЖБК Енергетик" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час апеляційного провадження справи, апеляційний суд з додержанням вимог статей 137, 141 ЦПК України, взявши до уваги подані представником ОСОБА_2 в суді апеляційної додаткову угоду від 15 березня 2021 року № 180 до договору про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт та квитанцію до прибуткового касового ордера від 08 листопада 2021 року № 027 про сплату грошових коштів в розмірі 8 000,00 грн., врахував складність справи, обсяг виконаних робіт (наданих послуг) і час, витрачений на виконання цих робіт (послуг), а також критерій обґрунтованості та пропорційності судових витрат, розумності їхнього розміру, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, становить 4 000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги в зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 335/4419/19 (провадження № 61-6171св21) дають підстави для висновку про те, що судові рішення у справі, що переглядається, частково ухвалені з неправильним застосуванням норм порушенням норм процесуального права. У зв`язку з викладеним касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржені судові рішення в частині позовних вимог, які пред`явлені до державного реєстратора Головач Н. В., - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог; в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.