Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Закрите акціонерне товариство "Виробниче об`єднання Техсировина",

відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Донбаскамінь",

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Преображение",

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Преображение" на ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 червня 2021 року, постановлену колегією у складі суддів: Мальованого Ю. М.,Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фірма "Донбаскамінь", Закритого акціонерного товариства "Виробниче об`єднання Техсировина" (далі - ЗАТ "ВО Техсировина") з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В обґрунтування позову вказував, що 14 квітня 2005 року ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" та ЗАТ "ВО Техсировина" укладено договір купівлі-продажу № 07/04, який не посвідчено нотаріально, що виключає право розпорядження проданою за договором нерухомістю.

За таких обставин просив визнати недійсним договір купівлі продажу № 07/04 від 14 квітня 2005 року, укладений ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" та ЗАТ "ВО Техсировина".

ЗАТ "ВО Техсировина" звернулося до ОСОБА_1, ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

В обґрунтування позову вказувало, що 14 квітня 2005 року ним та ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" укладено договір купівлі-продажу № 07/04.

За умовами пункту 1.1 зазначеного договору купівлі-продажу ЗАТ "ВО Техсировина" зобов`язалося передати у власність ТОВ "Фірма "Донбаскамінь", а ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" - прийняти і оплатити нерухоме майно.

Загальна сума договору складає 14 967 252 грн (пункт 1.2 договору

купівлі-продажу № 07/04 від 14 квітня 2005 року).

Сторони частково виконали умови договору купівлі-продажу;

ЗАТ "ВО Техсировина" передало ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" нерухоме майно.

Зазначило, що правочин не посвідчений нотаріально, проте сторони погодили всі істотні умови договору і частково його виконали, тому вважало, що відповідно до частини другої статті 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) суд може визнати такий договір дійсним.

За таких обставин просило визнати дійсним договір купівлі-продажу № 07/04

від 14 квітня 2005 року, укладений ЗАТ "ВО Техсировина" та ТОВ "Фірма "Донбаскамінь"; визнати за ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" право власності на зерносклад на 2 000 тон, зерносховище, критий тік, вагову току, огородження току, склад мінеральних добрив, склад, свинарник откормувачний, свинарник-маточник, автогараж для легкових автомобілів, адміністративну будівлю, будівлю музею, зерносховище, олієцех, склад ПММ, двір тракторної бригади, котельню тракторної бригади, пункт техобслуговування, кузню, котельню с. Срібне.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 19 червня 2006 року позов ОСОБА_1 до ТОВ "Фірма "Донбаскамінь", ЗАТ "ВО Техсировина" про визнання договору купівлі-продажу недійсним та позов ЗАТ "ВО Техсировина" до ОСОБА_1, ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" про визнання договору

купівлі-продажу дійсним об`єднано в одне провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 20 червня 2006 року провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 20 червня 2006 року позов ЗАТ "ВО Техсировина" задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомості № 07/04 від 14 квітня 2005 року, укладений ЗАТ "ВО Техсировина" і ТОВ "Фірма "Донбаскамінь".

Визнано за ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" право власності на зерносклад на 2 000 тон, зерносховище, критий тік, вагову току, огородження току, склад мінеральних добрив, склад, свинарник откормувачний, свинарник-маточник, автогараж для легкових автомобілів, адміністративну будівлю, будівлю музею, зерносховище, олієцех, склад ПММ, двір тракторної бригади, котельню тракторної бригади, пункт техобслуговування, кузню, котельню с. Срібне.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" на користь ЗАТ "ВО Техсировина" 51 грн у відшкодування судового збору та 30 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Суд першої інстанції виходив із встановлення факту безповоротного ухилення ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України та визнання права власності на нерухоме майно, що є предметом договору.

Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2014 року №27/0/38-14 "Про визначення територіальної підсудності справ" визначено територіальну підсудність справ Київського районного суду м. Донецька за Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Агрофірма "Преображение", яке не брало участі у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про його права, подало до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області заяву про відновлення втраченого судового провадження у справі № 2-2512/06.

В обґрунтування вказало, що рішенням Київського районного суду м. Донецька від 20 червня 2006 року вирішено питання щодо його прав та охоронюваних законом інтересів, тому ТОВ "Агрофірма "Преображение" має намір оскаржити судове рішення в апеляційному порядку.

Проте у зв`язку з початком антитерористичної операції на тимчасово окупованій території України функціонування Київського районного суду міста Донецька тимчасово припинено, провадження у справі втрачено.

За таких обставин просило відновити втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-2512/06 за позовом ЗАТ "ВО Техсировина" до ОСОБА_1, ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 лютого 2021 року заяву задоволено частково.

Відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-2512/06 у частині рішення Київського районного суду міста Донецька від 20 червня 2006 року.

ТОВ "Агрофірма "Преображение" оскаржило до суду апеляційної інстанції рішення Київського районного суду міста Донецька від 20 червня 2006 року.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 5 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агрофірма "Преображение".

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агрофірма "Преображение" на рішення Київського районного суду міста Донецька від 20 червня 2006 року закрито.

Постановляючи ухвалу, Донецький апеляційний суд виходив із того, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції не вирішував питання про права ТОВ "Агрофірма "Преображение", тому апеляційне провадження підлягає закриттю.

Суд апеляційної інстанції вказав, що заявником не надано доказів, які б підтвердили факт порушення його прав, а також доказів того, що саме майно, відчужене на підставі договору купівлі-продажу від 14 квітня 2005 року № 07/04 загальною вартістю 14 967 252 грн, передано до статутного фонду ТОВ "Агрофірма "Преображение".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

17 липня 2021 року ТОВ "Агрофірма "Преображение" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 червня 2021 року і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження ухвали Донецького апеляційного суду від 30 червня 2021 року заявник вказує порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що правові підстави для закриття апеляційного провадження відсутні. Вважає, що рішенням суду першої інстанції його позбавлено права власності на майно.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК (1618-15) ) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права апеляційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням змісту судового рішення.

Необхідно враховувати, що судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є особа, яка подала апеляційну скаргу, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних

осіб-підприємців та громадських формувань судом апеляційної інстанції встановлено, що державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу ТОВ "Агрофірма "Преображение" здійснена 17 червня 2005 року.

Встановивши ненадання заявником доказів того, що саме майно, відчужене на підставі договору купівлі-продажу від 14 квітня 2005 року № 07/04, передане до статутного фонду ТОВ "Агрофірма "Преображение", суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права ТОВ "Агрофірма "Преображение" і правильно закрив апеляційне провадження.

У справі, яка переглядається, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулася особа, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи, що рішенням вирішено питання про її права.

Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження у справі, не встановив факту вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції.

Вирішення такого питання є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що судовим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті судового рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права та інтереси особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 127/4368/18 (провадження № 61-1258св19), від 4 листопада 2020 року у справі № 215/6648/15-ц (провадження № 61-2519св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 318/3230/13-ц (провадження № 61-15711св19), від 3 березня 2021 року у справі № 333/537/13-ц (провадження № 61-17767св19) та від 7 квітня 2021 року у справі № 202/2158/16-ц (провадження № 61-22913св19).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції дослідив питання, чи стосується прав та інтересів ТОВ "Агрофірма "Преображение" оскаржуване ним рішення суду першої інстанції, надав оцінку доводам та доказам особи, яка подала апеляційну скаргу, мотивував свою ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі.

За таких обставин, доводи заявника відхиляються касаційним судом, оскільки рішенням суду першої інстанції питання про права заявника не вирішено.

Доводи касаційної скарги про те, що рішенням суду першої інстанції його позбавлено права власності на майно, також відхиляються касаційним судом, оскільки до суду апеляційної інстанції заявником доказів на підтвердження належності йому майна не надано.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи і оцінки доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77- 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду