Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Харківське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2020 року у складі судді Шаренко С. Л. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України"), в якому просив визнати дії відповідача щодо стягнення з його матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, комісійного збору за прийом платежів за споживання природного газу неправомірними та стягнути завдану матеріальну шкоду у розмірі 80,00 грн.

Позов мотивував тим, що при оплаті його матір`ю ОСОБА_2 послуг за споживання природного газу через філію АТ "Державний ощадний банк Україна" з неї вираховувалась додатково сума комісійного збору, але в подальшому їй стало відомо, що вказані дії з боку відповідача є незаконними і комісійний збір має бути повернутий.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, тому позивач, як правонаступник, який підтримує права та інтереси своєї матері, звернувся із вказаним позовом до суду.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Київськогорайонного суду міста Харкова від 7 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику на підставі пункту частини четвертої статті 185 ЦПК України, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що право на звернення ОСОБА_2 з вимогою про визнання неправомірними дій Харківського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" та відшкодування їй матеріальної шкоди в розмірі 80 грн, було її особистим немайновим правом, яке припинилося внаслідок її смерті, та не входить до складу спадщини, а отже, позивач не має процесуальної дієздатності на звернення до суду з таким позовом, як правонаступник.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Київськогорайонного суду міста Харкова від 7 жовтня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявлені позовні вимоги не стосувалися захисту позивачем своїх спадкових чи особистих прав, свобод чи законних інтересів, оскільки в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) таким споживачем була ОСОБА_2, а не позивач. Оскільки правонаступництво процесуальним та матеріальним законом в даному випадку не допускається, так як ці вимоги тісно пов`язані із особою ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов правильного висновку при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, повернувши позовну заяву.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.

01 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, є незаконними та необґрунтованими. Однією з позивних вимог є стягнення з відповідача завданої ОСОБА_2 внаслідок неправомірних дій майнової шкоди у розмірі 80 грн та ця вимога відносилась до майнових прав померлої матері позивача, оскільки має чітко виражений грошовий розмір, а отже всі права на подальше стягнення з відповідача внаслідок його неправомірних дій вказаної шкоди, відповідно до приписів статей 22, 1216, 1218 ЦК України, перейшли саме до спадкоємця ОСОБА_2 .

Заявлена до відшкодування сума є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, які ОСОБА_2 мала намір за життя відшкодувати з відповідача, тому висновки судів не відповідають обставинам справи. В порядку статей 1216, 1218, 1230 ЦК України позивач отримав право на відшкодування вказаної суми як спадкоємець після своєї матері.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що шкода була завдана ОСОБА_2 не внаслідок невиконання однією зі сторін договору, а неправомірними діями відповідача по стягненню комісійного збору за приймання ним комунальних платежів від ОСОБА_2 як споживача, тобто під час виконання договорених зобов`язань однією зі сторін, а отже, відповідно до приписів частини першої статті 1230 ЦК України позивач має право на відшкодування з відповідача понесених ОСОБА_2 збитків.

Апеляційний суд проігнорував істотні для правильного вирішення обставини, не надав їм жодної оцінки, що вказує на неефективність проведеного судового провадження за апеляційною скаргою позивача та порушення права на справедливий суд.

Суд першої інстанції неправильно вирішив питання про відкриття провадження у справі, а апеляційний суд не виправив допущену помилку.

Заявник посилається на те, що допущені судами попередніх інстанцій порушення є підставою для постановлення судом касаційної інстанції окремої ухвали.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому відзиві АТ "Державний ощадний банк України" заперечував проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У відзиві послався на те, що позовні вимоги позивача стосуються не врегулювання питання компенсації сплаченого комісійного збору, а стягнення матеріальної шкоди, що не відповідає змісту заяв спадкодавця ОСОБА_2, з якими вона зверталась до банку. Крім того, вимога про визнання неправомірними дій не відповідає праву на відшкодування збитків, перехід якого в порядку спадкування передбачений статтею 1230 ЦК України. У даному випадку виплата комісійного відшкодування залежить від вирішення немайнової вимоги позову про визнання неправомірними дій відповідача, право на пред`явлення якої позивачу в порядку спадкування не перейшло.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Установлено, що звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії банківської установи щодо стягнення з його матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, комісійного збору за прийом платежів за споживання природного газу та стягнути у зв`язку із цим завдану матеріальну шкоду у розмірі 80,00 грн.

Позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, тому він як її правонаступник підтримує права та інтереси своєї матері, оскільки в порядку статей 1216, 1218, 1230 ЦК України отримав право на відшкодування вказаної суми як спадкоємець.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1230 ЦК України встановлено, що до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 662/541/15-ц (провадження № 61-44995св18) вказано, що при застосуванні буквального тлумачення частини першої статті 1230 ЦК України можливий висновок, що спадкоємці набуватимуть лише право на відшкодування збитків завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях. Однак це не в повній мірі відповідало би нормам статей 608, 1218, 1219 ЦК України, та суперечило б принципу справедливості, інакше в нерівному становищі опинялися спадкоємці кредитора-учасника договірного зобов`язання та спадкоємці кредитора-учасника недоговірного зобов`язання. Тому основним критерієм, при включенні таких прав до складу спадщини, повинно бути встановлено чи є право нерозривно пов`язаним із особою кредитора.

Споживачем послуг в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) була ОСОБА_2, яка сплатила комісійний збір за прийом платежів та у поверненні якого банк їй відмовив, тобто сума, про яку йдеться у позові є оспорюванню та не була присуджена за життя ОСОБА_2 .

При цьому виплата комісійного відшкодування (повернення сплаченої суми), яке позивач просив стягнути з відповідача як збитки, прямо залежить від вирішення немайнової вимоги позову про визнання дій банківської установи неправомірними

У справі, що переглядається, право на оскарження дій банку щодо справляння комісійного збору за прийом платежів та відшкодування у зв`язку з цим шкоди у виді повернення сплаченої суми безпосередньо пов`язане з особою спадкодавця, яка за життя цим правом не скористалася, тобто спадкодавець такого права за життя не набула, а отже такого права і не успадкував позивач.

Зазначені правовідносини мають суто особистий характер, а тому у них не допускається правонаступництво.

Заявлені у цій справі позовні вимоги не стосувалися захисту позивачем своїх спадкових чи особистих прав, а фактично спрямовані на реалізацію прав померлої ОСОБА_2, які тісно пов`язані з її особою.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дав належну оцінку змісту заявлених у позові вимог, а також характеру правовідносин і права, на захист якого спрямоване подання цього позову, установивши відсутність правонаступництва у цих правовідносинах, дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги, що судами порушено право позивача на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а оскаржувані ухвали перешкоджають справедливому і публічному розгляду справи упродовж розумного строку, є безпідставними, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом свої особистих чи спадкових прав у встановленому законом порядку.

Так, процесуальний порядок провадження в цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції діяв у межах своїх повноважень, визначених процесуальним законом, зокрема пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, яким передбачено, що позовна заява повертається у випадку, коли її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання заявника, викладеного у касаційній скарзі, про постановлення окремої ухвали, оскільки відсутні обумовлені у статтях 262, 420 ЦПК України випадки для вжиття такого заходу реагування.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року залишити без змін.