Постанова

Іменем України

11 липня 2022 року

м. Київ

справа № 607/3143/21-ц

провадження № 61-20305св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Ракоца Ігор Вікторович,

відповідачі: державний реєстратор Іванісік Сергій Васильович, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія";

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2021 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Шевчук Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

16 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Іванісіка С. В., товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі -

ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія") про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 січня 2012 року стягнуто солідарно

з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором у сумі 191 869 грн 47 коп. (справа № 2-9446/11).

У квітні 2017 року вищезазначене судове рішення вона виконала у повному обсязі, проте у червні 2020 року їй стало відомо про те, що квартира

АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності була переоформлена без її відома 09 жовтня 2019 року державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіком С. В. на користь TOB "Фінансова компанія "Довіра та гарантія". Також їй не було відомо, що вищевказана квартира була відчужена банком на прилюдних торгах 23 квітня 2018 року.

ОСОБА_1 вважала, що 09 жовтня 2019 року, здійснюючи реєстраційні дії, державний реєстратор Іванісік С. В. при переоформленні права власності квартири АДРЕСА_1 на TOB "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" порушив норми законодавства, а саме: неповідомлення власника нерухомого майна про його переоформлення на нового власника, так як з 24 лютого 2018 року по 20 грудня 2019 року вона перебувала за кордоном, тому не могла отримати повідомлення від

ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"; відсутність окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя; порушення вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) згідно з яким на спірну квартиру

не може бути звернуто стягнення.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати реєстраційні дії державного реєстратора Білобочанської сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка С. В. від 09 жовтня 2019 року, запис

№ 49196304, щодо оформлення права власності квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за TOB "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" протиправними та скасувати державну реєстрацію спірної квартири.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського районного суду Тернопільської області

від 09 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними реєстраційні дії державного реєстратора Білобочанської сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік С. В. від 09 жовтня 2019 року, запис № 49196403, щодо реєстрації права власності на квартиру

АДРЕСА_1 за ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".

Скасовано запис № 49196403 про державну реєстрацію права власності

ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на квартиру АДРЕСА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру та рішення про державну реєстрацію права власності

не можуть бути пред`явлені до державного реєстратора, якого позивач визначила відповідачем, тому державний реєстратор Іванісік С. В.

є неналежним відповідачем у справі. Приймаючи 09 жовтня 2019 року спірне рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на предмет іпотеки, з використанням

не передбаченого договором іпотеки від 20 жовтня 2006 року іпотечного застереження та відсутності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а також відсутності доказів повідомлення боржника про намір вчинення реєстраційної дії, реєстратор діяв протиправно і не на підставі вимог чинного законодавства. При цьому посилався на відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" задоволено частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 липня 2021 року змінено, виклавши мотивувальну частину рішення суду у редакції цієї постанови.

Резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: "Позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Іванісіка С. В., ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про визнання дій протиправними, скасування рішення про державну реєстрацію задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора Іванісіка С. В. від 09 жовтня

2019 року, індексний номер 49196304, на підставі якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 33699727 про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою:

АДРЕСА_1, за ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що іпотекодержателем не надано належного підтвердження виконання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" так і Порядку "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) , щодо надіслання боржникові повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й шляхом набуття права власності, зробив правильний висновок, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки проведена всупереч норм законодавства. Порушення вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем. Проте, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції, що між позивачкою та іпотекодержателем не було укладено окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки положеннями Закону України "Про іпотеку" (898-15) передбачено, що відповідне застереження в іпотечному договорі прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя і може бути правовою підставою для реєстрації іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду. Крім того, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, тому змінив резолютивну частину рішення суду першої інстанції, посилаючись на відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія",посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Державний реєстратор Іванісік С. В. судові рішення не оскаржив, повноважень представника на захист його інтересів не надавав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній малозначній справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги те,

що позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора та визнання недійсним його рішення не відповідають ефективним способам захисту прав та інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не є підставою для внесення запису про право власності позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Також зазначено, що товариство надало усі необхідні документи для реєстрації права власності на предмет іпотеки, що помилково не було враховано судом як належний доказ на виконання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку". Вважають, що державний реєстратор дотримався всіх вимог, передбачених законодавством України у сфері державної реєстрації, чинним на момент проведення реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія". У діях відповідачів також відсутні порушення вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) . Крім того, суд апеляційної інстанції не мав правових підстав змінювати резолютивну частину рішення суду першої інстанції та з власної ініціативи застосовувати спосіб захисту права позивача у вигляді скасування рішення державного реєстратора, так як обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвокат Ракоца І. В., надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", у якому зазначено, що рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

20 жовтня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого кредитор надав позичальникові на умовах забезпеченості, повернення та строковості, платності кошти у сумі

20 000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 19 квітня 2014 року (том 1, а. с. 27-29).

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 20 жовтня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю банк "Фінанси

та Кредит" та ОСОБА_1 було укладено та нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до умов якого вона передала в іпотеку квартиру

розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 67,4 кв. м, житловою - 40,7 кв. м (том 1, а. с. 30-31).

Через неналежне виконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором від 20 жовтня 2006 року, банк звернувся до суду про стягнення боргу у зв`язку з чим було ухвалено рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 січня

2012 року та видано виконавчий лист № 2-9446//2011 від 20 лютого 2012 року.

Постановою заступника начальника відділу Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 03 травня 2017 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-9446/2011, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" заборгованість за кредитним договором у сумі 191 869 грн 47 грн та судових витрат, закінчено. Борг сплачено повністю згідно квитанції № ПН 572984 від 27 квітня 2017 року. Виконавчий збір і витрати виконавчого провадження сплачені повністю згідно квитанції № 572984 від 27 квітня 2017 року (том 1, а. с. 7).

Відповідно до нотаріально посвідченого договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 23 квітня 2018 року, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" відступило право вимоги TOB "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до боржників, зазначених у Додатку № 1 реєстрі договорів, прав вимоги за якими відступаються, та боржників за

такими договорами ОСОБА_2 (кредитний договір № 92Т/Н064.4) та ОСОБА_1 (іпотечний договір від 20 жовтня 2006 року) (том 1, а. с. 35-37).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 вересня 2020 року № 224037677, 09 жовтня 2019 року державним реєстратором Іванісіком С. В. (Білобожницька сільська рада Чортківського району Тернопільської області) зареєстровано за

TOB "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" квартиру

АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 38-39).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У статті 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника

у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з частинами першою та третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір іпотеки передбачає застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 8.4.8. договору іпотеки від 20 жовтня 2006 року, том 1, а. с. 31).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Судом зазначено, що повідомлення про вручення поштового відправлення

від ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" не могло було вручене

04 липня 2018 року ОСОБА_1, так як із листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України

від 26 листопада 2020 року № 0.18430292/0/1520 вбачається, що

ОСОБА_1 перетинала державний кордон України, лінії розмежування між Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованого АР Крим

у період з 01 січня 2018 року по 01 листопада 2020 року. 24 лютого 2018 року (виїзд), 20 грудня 2019 року (в`їзд) та 12 січня 2020 року (виїзд). Перетинання

24 лютого 2018 року державного кордону України ОСОБА_1 також підтверджується копією закордонного паспорту № НОМЕР_1 (том 1, а. с. 11).

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 61 Порядку у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 3

0-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі

№ 638/20000/16-ц, провадження № 14-2цс19).

У пункті 3 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону.

Встановивши, що ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" як іпотекодержатель не дотрималося вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання позивачеві як іпотекодавцю вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою основного зобов`язання, що унеможливлювало застосовування позасудового порядку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а також наспірну квартиру поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , суд першої інстанції,

з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що за відсутності документів, необхідних для державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", така реєстрація проведена з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) і Порядку.

Разом з тим, у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (340-20) встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду

від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19,

№ 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі

№ 916/2464/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц,

від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19.

Отже, з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення рішення суду першої інстанції у цій справі, такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон

не передбачав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що така вимога

є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, що ґрунтується на чинному на момент ухвалення судових рішень законодавстві, тому правомірно змінив резолютивну частину рішення суду першої інстанції.

При цьому суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про неправомірність дій державного реєстратора. Зазначаючи спосіб судового захисту порушених прав позивачки, суд апеляційної інстанції не виходив за межі позовних вимог, предметом позову яких є саме неправомірність дій державного реєстратора.

Доводи касаційної скарги про те, що до спірних правовідносини

не підлягає застосуванню Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , так як позивачка не довела наявність всіх умов для його застосування, безпідставні, оскільки ОСОБА_1 надала докази того, що спірна квартира є її єдиним житлом, а відповідач цього не спростував.

Посилання касаційної скарги на правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі

№ 916/1608/18, є безпідставним, так як у вказаній справі встановлені різні фактичні обставини справи, відмінні від тих, які встановлені в судових рішеннях суду у справі, що переглядається. Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм матеріального права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але за різних фактичних обставин, не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, при вирішенні справи суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць