розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фермерського господарства "Дужонков" на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Дьомич Л. М., Єгорової С. М., у справі за позовом фермерського господарства "Дужонков" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, агропромислового виробничого приватного підприємства "Украгротехнологія" про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ФГ "Дужонков" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, АВПП "Украгротехнологія" про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку.

Позивач вказує, що 01 січня 2008 року ФГ "Дужонков" та ОСОБА_3 уклали договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 3,9 га ріллі із земель Миронівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. Державна реєстрація вказаного договору оренди земельної ділянки проведена Кіровоградською регіональною філією ДП "Центр ДЗК" 17 липня 2009 року, запис № 040938300045. Відповідно до пункту 15 договору цей договір набирає законної сили після його підписання сторонами та його державної реєстрації, яка відбулась 17 липня 2009 року. Отже термін дії договору оренди закінчується 17 липня 2019 року.

Позивач зазначає, що після смерті власника земельної ділянки ОСОБА_3 у 2010 році до ФГ "Дужонков" звернулася ОСОБА_2, як спадкоємець, який не оформив спадкові права на спірну земельну ділянку. З 2010 року орендна плата за користування спірною земельною ділянкою виплачувалась відповідачу ОСОБА_2, яка є громадянкою РФ та на території сільської ради не проживала.

У 2017 році до ФГ "Дужонков" звернулася представник за довіреністю ОСОБА_2 - ОСОБА_4, якій за заявою було виплачено орендну плату за період 2012-2017 років у сумі 44 294,00 грн.

21 червня 2018 року ОСОБА_2 здійснила продаж спірної земельної ділянки ОСОБА_1 . При цьому, будь-яких пропозицій ФГ "Дужонков" щодо покупки спірної земельної ділянки від ОСОБА_2 не надходило.

Вказане свідчить, що при укладенні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки порушено вимоги статті 9 Закону України "Про оренду землі".

У свою чергу ОСОБА_1 після придбання спірної земельної ділянки, 19 лютого 2019 року уклав договір оренди земельної ділянки з АВПП "Украгротехнологія", чим порушив право позивача користування та володіння земельною ділянкою на підставі чинного договору оренди.

Враховуючи викладене та з урахуванням зміни позовних вимог позивач просив перевести на ФГ "Дужонков" права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3525284600:02:000:0369, площею 3,9026 га, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район, Миронівська сільська рада, що укладений 21 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Світловодського районного нотаріального округу Кіровоградської області Михайленком В. І. за № 536. Визнати за ФГ "Дужонков" право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3525284600:02:000:0369, площею 3,9026 га, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район, Миронівська сільська рада. Грошові кошти в сумі 44 439,00 грн, які зараховані ФГ "Дужонков" 01 квітня 2020 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Кіровоградській області перерахувати на користь ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2021 року у складі судді Макарової Ю. І. позов задоволено. Переведено на ФГ "Дужонков" права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3525284600:02:000:0369, площею 3,9026 га, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район, Миронівська сільська рада, що укладений 21 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Світловодського районного нотаріального округу Кіровоградської області Михайленком В. І. за № 536.

Визнано за ФГ "Дужонков" право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3525284600:02:000:0369, площею 3,9026 га, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район, Миронівська сільська рада. Грошові кошти в сумі 44 439,00 грн, які зараховані ФГ "Дужонков" 01 квітня 2020 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Кіровоградській області передано у власність та перераховано на користь ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ФГ "Дужонков" до АВПП "Украгротехнологія" про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку залишено без задоволення.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог частини другої статті 777 ЦК України та статті 9 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що була чинна на час продажу земельної ділянки) ФГ "Дужонков" мало переважне право перед іншими особами на придбання спірної земельної ділянки, а оскільки це право було порушене, то воно підлягає судовому захисту.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2021 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не уклав із ОСОБА_2, як спадкоємцем, додаткової угоди до договору оренди землі, що спростовує наявність у позивача переважного права на придбання орендованої земельної ділянки. Крім того, цивільне законодавство не передбачає права орендаря звернутись до суду за визнанням права власності, яке він бажає набути в порядку захисту переважного права на придбання предмета оренди згідно із частиною другою статті 777 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року до Верховного Суду, ФГ "Дужонков", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у переведенні на ФГ "Дужонков" прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3525284600:02:000:0369, площею 3,9026 га, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район, Миронівська сільська рада, що укладений 21 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Світловодського районного нотаріального округу Кіровоградської області Михайленком В. І. за № 536, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити без змін. В решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

23 травня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як підставу для касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-108цс12, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник вказує, що має переважне право на придбання спірної земельної ділянки та обрав правильний спосіб захисту.

Відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, проте ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року цей відзив повернутий заявнику без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що державним актом на право власності на земельну ділянку серії КР № 081104 підтверджено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 3,90 га, кадастровий номер 3525284600:02:000:0369, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миронівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (т. 1 а. с. 8).

01 січня 2008 року між ОСОБА_3 та ФГ "Дужонков" укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 3,90 га, строком 10 років. Договір зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 17 липня 2009 року за № 040938300045. Пунктом 15 "Прикінцеві положення" договору визначено, що договір набирає законної сили після підписання сторонами та його державної реєстрації (т. 1 а. с. 9, 10).

Згідно довідки в.о. начальника відділу у Світловодському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 27 вересня 2017 року № 1221/181-17 підтверджено наявність обтяжень на земельну ділянку площею 3,9026 га, кадастровий номер 3525284600:02:000:0369, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миронівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_2, у тому числі право оренди земельної ділянки ФГ "Дужонков" до 17 липня 2019 року (т. 1 а. с. 11).

ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 22 серпня 2017 року. Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво, складається з земельної ділянки, кадастровий номер 3525284600:02:000:0369, розташованої на території Миронівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, площею 3,9026 га в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 081184 (т. 1 а. с. 12).

Довіреністю від 19 січня 2017 року серії 11АА № 0789526 громадянка РФ ОСОБА_2 уповноважила громадянку України ОСОБА_4 прийняти спадщину та вести спадкові справи з правом отримання свідоцтва про право на спадщину до майна, яке залишилось після померлих, у тому числі ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 13).

ОСОБА_4, яка діяла в інтересах ОСОБА_2, отримала від ФГ "Дужонков" за дорученням 44 294,00 грн орендної плати за 2012 - 2017 роки, що підтверджується видатковим касовим ордером від 09 листопада 2017 року (т. 1 а. с. 14).

Платіжними дорученнями за грудень 2010 року та грудень 2011 року підтверджено виплату ОСОБА_3 та ОСОБА_2 орендної плати за 2010 та 2011 роки (т. 1 а. с.15, 16).

Згідно із пунктами 1-3 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 червня 2018 року продавець ОСОБА_2 передала у власність оплатно, а покупець ОСОБА_1 зобов`язався сплатити вартість за ціною та на умовах, встановлених у договорі, земельну ділянку з кадастровим номером 3525284600:02:000:0369, розташовану на території Миронівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, площею 3,9026 га. Ціна земельної ділянки, що продається за цим договором, становить 44 439,00 грн, які ОСОБА_2 одержала від покупця ОСОБА_1 повністю, до підписання цього договору. Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, ідентифікатор за базою ФДМУ 3256057_19062018_100443, який складено 19 червня 2018 року, експертна оцінка земельної ділянки становить 44 439,00 грн (т. 1 а. с. 17, 18).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 червня 2018 року підтверджено право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку з 21 червня 2018 року (т. 1 а. с. 19).

Згідно із витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, вартість спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3525284600:02:000:0369, розташованої на території Миронівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, площею 3,9026 га, складає 110 558,40 грн (т. 1 а. с. 187)

Платіжним дорученням від 01 квітня 2020 року № 135 про зарахування на депозитний рахунок 44 439,00 грн ФГ "Дужонков" підтвердило намір скористатися своїм переважним правом придбання спірної земельної ділянки (т. 1 а. с. 165)

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Положеннями частини другої статті 777 ЦК України закріплено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Водночас норми ЦК України (435-15) , передбачивши переважне право наймача (орендаря) на придбання використовуваного ним майна у випадку його відчуження, безпосередньо не вказують на спосіб захисту такого права у випадку його порушення.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Тому до правовідносин між сторонами за аналогією необхідно застосувати правила статті 362 ЦК України.

Частиною п`ятою статті 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Правові висновки про застосування статті 777 ЦК України та можливість визнання за наймачем (орендарем) переважного права на придбання предмета найму (оренди) викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19 (провадження № 12-35гс20).

Відповідно до цих висновків положення статей 759, 773, 777 ЦК України надають відповідному суб`єкту (наймачу, орендарю) переважне право купити (придбати) річ, якою він користується на законних підставах - за договором найму (оренди), за умови належного виконання таким суб`єктом своїх обов`язків у тому разі, якщо така річ буде пропонуватися до продажу в період законного користування.

Згідно із частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЗК України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

У частині третій статті 81 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 81 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно із частиною першою статті 145 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Отже, отримавши 22 серпня 2017 року свідоцтво про право на спадщину, зокрема на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 протягом року повинна була її відчужити.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про оренду землі" орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.

Разом з цим, відповідно до частини другої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час оформлення спадщини) у разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки дійшов правильного висновку, що ФГ "Дужонков", як орендар, не виконав всі свої обов`язки, передбачені законом, зокрема, будучи обізнаним про отримання 22 серпня 2017 року громадянкою РФ ОСОБА_2 у спадок спірної земельної ділянки та її обов`язок протягом одного року відчужити вказану земельну ділянку не повідомив її про намір продовжити відносини оренди. При цьому, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 зверталася до ФГ "Дужонков" з пропозицією купівлі цієї земельної ділянки.

Отже, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-108цс12, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19, оскільки фактичні обставини у вказаних справах не є подібними до обставин цієї справи, в зв`язку з чим матеріально-правове регулювання спірних правовідносин є різним.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Пономарьов проти України" та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції в цій частині не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Дужонков" залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні позову про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки залишити без змін.