розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Карсад 1" на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2022 рокуу складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради (далі - КП "Полтава-Сервіс"), треті особи Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції, Приватне підприємство "Карсад 1" (далі - ПП "Карсад 1"), про зобов`язання вчинити дії та визнання за ПП "Карсад 1" права власності на об`єкти майна, розміщені на земельній ділянці.

Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням Полтавської міської ради від 05 грудня 2013 року КП "Полтава-Сервіс" продовжено право оренди земельних ділянок строком на один рік, для експлуатації та обслуговування тимчасових комунальних автостоянок.

На підставі зазначеного рішення 25 грудня 2013 року між КП "Полтава-сервіс" і ПП "Карсад 1" були укладені договори про співробітництво, зокрема і щодо автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Полтавської міської ради від 15 травня 2014 року між Полтавською міською радою та КП "Полтава-Сервіс" був укладений договір оренди землі від 07 жовтня 2014 року та передано в оренду земельну ділянку площею 7 756 кв. м, кадастровий номер 5310137000:18:010:0009.

КП "Полтава-Сервіс" з метою ефективної роботи по створенню та облаштуванню додаткових місць для зберігання автотранспорту на комунальній автостоянці на АДРЕСА_1 передало ПП "Карсад 1" права з організації та створенню належних умов для зберігання автотранспорту, а ПП "Карсад 1" в рахунок компенсації за використання цих прав сплачувало комунальному підприємству грошові кошти.

З метою створення єдиного майнового комплексу ПП "Карсад 1" на зазначеній ділянці здійснило будівництво охоронного приміщення, що є приватною власністю зазначеного підприємства.

На спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, знаходяться об`єкти майна ПП "Карсад 1".

Оскільки виникла необхідність державної реєстрації зазначеного майна, то позивач як директор ПП "Карсад 1" звернулася до суду з цим позовом.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за

ПП "Карсад 1" право власності на об`єкти майна за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю охорони літ. А-1 площею 20,5 кв. м, 1989 року побудови; вбиральню літ. Б-1 площею 4,4 кв. м; огорожу № 2, металева сітка в металевих стовпах, площею 850,71 кв. м; ворота № 1, металева сітка в металевих стовпах, площею 8,5 кв. м; замощення № 3, асфальт площею 9 002,00 кв. м. Зобов`язати Реєстраційну службу Полтавського міського управління юстиції (далі - РС Полтавського МУЮ) зареєструвати за ПП "Карсад 1" право власності на зазначені об`єкти майна.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2015 року у складі судді Тімошенко Н. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ПП "Карсад 1" право власності на об`єкти майна за адресою:

АДРЕСА_1, а саме: будівлю охорони літ. А-1, площею

20,5 кв. м, 1989 року побудови; вбиральню літ. Б-1 площею 4,4 кв. м, огорожу № 2, металева сітка в металевих стовпах, площею 850,71 кв. м; ворота № 1 металева сітка в металевих стовпах, площею 8,5 кв. м; замощення № 3, асфальт площею 9 002,00 кв. м.

Зобов`язано реєстраційну службу Полтавського міського управління юстиції зареєструвати за ПП "Карсад 1" право власності на об`єкти майна за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю охорони літ. А-1, площею 20,5 кв. м, 1989 року побудови; вбиральню літ. Б-1 площею 4,4 кв. м, огорожу № 2, металева сітка в металевих стовпах, площею 850,71 кв. м; ворота № 1 металева сітка в металевих стовпах, площею 8,5 кв. м; замощення № 3, асфальт площею 9 002,00 кв. м.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2018 року роз`яснено рішення Октябрського районного суд м. Полтави від 12 травня 2015 року, шляхом зазначення, що майно ПП "Карсад 1", зареєстрованого у Державному реєстрі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а саме будівля охорони літ. А-1,

1989 року побудови, площею 20,5 кв. м; вбиральня літ. Б-1, площею 4,4 кв. м, огорожа № 2, металева сітка в металевих стовпах-167,4 м, ворота № 1, металеві грати в металевих стовпах-850,71 кв. м, ворота № 1 металева сітка в металевих стовпах-8,5 кв. м, замощення № 3, асфальт, площею

9002,00 кв. м знаходяться на земельній ділянці, кадастровий номер5310137000:18:009:0082, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПП "Карсад 1" є власником зазначеного у позові майна, а тому є підстави для захисту його права власності шляхом визнання такого права на підставі статей 328, 392 ЦК України.

Не погодившись і зазначеними судовими рішеннями, Полтавська міська радау лютому 2020 року подала до апеляційного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року поновлено Полтавській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2015 року та ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2018 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської міської радина зазначене рішення та ухвалу місцевого суду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2015 року та ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року касаційну скаргу

ПП "Карсад 1" задоволено. Ухвалу Полтавського апеляційного суду

від 18 серпня 2020 року і постанову Полтавського апеляційного суду

від 30 жовтня 2020 року скасовано. Справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження (провадження № 61-16932св20).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року клопотання Полтавської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено Полтавській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Октябрського районного суду м. Полтави

від 12 травня 2015 року та ухвали Октябрського районного суду м. Полтави

від 04 грудня 2018 року. Відкрито апеляційне провадження у справі.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2022 року апеляційну скаргу Полтавської міської ради задоволено.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2015 року та ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Заяву ПП "Карсад 1" про роз`яснення судового рішення залишено без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у цій справі позивачем

є фізична особа ОСОБА_1, яка пред`явила вимоги до Виконавчого комітету Полтавської міської ради іКП "Полтава-Сервіс" та просила суд визнати право власності за ПП "Карсад 1" на об`єкти майна, які знаходяться на автостоянці за вказаною адресою, тобто заявлені ОСОБА_1

як фізичною особою, вимоги спрямовані на створення цивільних прав

у ПП "Карсад 1", а саме на виникнення у цього підприємства права власності на спірні об`єкти.

Апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність існування обставин, які порушують права, свободи чи законні інтереси позивача як фізичної особи.

Крім цього, позов пред`явлено до неналежних відповідачів, без обгрунтування в чому саме полягає порушення прав ОСОБА_1 з боку Виконавчого комітету Полтавської міської ради та Комунального підприємства "Полтава-Сервіс".

Оскільки позивачем заявлена вимога про визнання права власності за ПП Карсад 1" на об`єкти - будівлю охорони, вбиральню, огорожу, ворота які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, то належним відповідачем у спірних правовідносинах має бути саме Полтавська міська рада як власник цих земель, а не її виконавчий комітет, який згідно

зі статтями 11, 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"

є виконавчим органом Полтавської міської ради.

Зважаючи на те, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 Полтавською міською радою передана для організації тимчасової комунальної автостоянки, не допускається визнання права власності на об`єкти, розташовані на ній, без відповідної згоди власника та без зміни цільового призначення цієї ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2022 року ПП "Карсад 1" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасуватипостанову Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2022 року та залишити в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2015 року, а також ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2018 року про роз`яснення цього судового рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

29 квітня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення, заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: застосування апеляційним судом норм матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Так, зокрема, вказує на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків, викладених у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15 (провадження № 14-175цс20) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року

у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), а саме щодо необхідності урахування принципу добросовісності.

Суд не урахував недобросовісність дій Полтавської міської ради, яка делегувала свої повноваження щодо реалізації прав власника земельної ділянки КП "Полтава-Сервіс", з яким ПП "Карсад 1" укладало договори та яке визнало позов у повному обсязі. У цьому контексті суд не звернув увагу на те, що КП "Полтава-Сервіс" є підприємством, яке реалізує функції Полтавської міської ради, її виконавчого комітету та Управління житлового-комунального господарства.

Поза увагою апеляційного суду залишились висновки, які підтверджують належність позивача у цій справі та її добросовісність. В тому числі не враховано, що висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді; підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення (постанови Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 915/1622/16, від 11 грудня 2018 року у справі № 910/22627/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 910/16391/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 920/1175/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 910/21409/17, від 05 червня 2018 року у справі № 916/2084/17).

09 січня 2014 року між ПП "Карсад 1" та Полтавською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів укладено угоду про сплату компенсації та звільнення автостоянок. Саме КП "Полтава-Сервіс" стало ініціатором купівлі ПП "Карсад 1" спірного майна у Всеукраїнської спілки автомобілістів.

Апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 2-7941/2006 (провадження № 61-15832св19), від 09 червня 2021 року у справі № 2-6519/08 (провадження № 61-19588св20), про те, що передумовою застосування положень статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, способу відновлення порушеного права. Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах. Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів, коли право власності оспорюється у судовому порядку. Право власності ПП "Карсад 1" набуто на законних підставах. Також не враховано принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу остаточності судового рішення.

Суд апеляційної інстанції при відкритті провадження порушив вимоги статті 354 ЦПК України, оскільки строк на подання апеляційної скарги пропущено без поважних причин. Більше того, апеляційну скаргу було подано особою, права якої не були порушеними.

Полтавська міська рада подала апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у розгляді справи. Разом з тим суд першої інстанції не вирішував питання про її права чи обов`язки, оскільки рада делегувала свої повноваження КП "Полтава-Сервіс". При цьому в суді першої інстанції брав участь Виконавчий комітет Полтавської міської ради, який просив суд розглянути справу без його участі. В суді першої інстанції вирішувалося питання лише щодо визнання права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, розпорядником якої є Полтавська міська рада, що не впливає на володіння та розпорядження земельною ділянкою. У порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції прийняв до розгляду апеляційну скаргу, подану з пропуском строку на апеляційне оскарження, за відсутності поважних причин для його поновлення.

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження та відкриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд порушив положення статті 417 ЦПК України, оскільки не врахував вказівок, викладених Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2021 року, якою, за результатами скасування попередніх судових рішень, в тому числі ухвали про відкриття апеляційного провадження, справа направлялась до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Вказувалось на необхідність дослідження і встановлення, чи вирішив місцевий суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки Полтавської міської ради.

Заявник вважає, що Полтавська міська рада, яка подала апеляційну скаргу, не є належним відповідачем, а отже, і не була залученою до участі у справі в суді першої інстанції. Належним відповідачем є Виконавчий комітет Полтавської міської ради, який був повідомлений про дату та час судового засідання, мав можливість бути присутнім під час ухвалення судового рішення.

Строк на подання апеляційної скарги був пропущений без поважних підстав. Ухвала суду апеляційної інстанції від 26 листопада 2021 року про поновлення процесуального строку та відкриття апеляційного провадження

є невмотивованою та протиправною.

Суд апеляційної інстанції вирішив питання про відкриття апеляційного провадження без урахування принципу правової визначеності та без викладення обґрунтованих мотивіву поновленні строку на апеляційне оскарження. В оскаржуваній постанові належним чином не дослідив і не встановив, чи вирішив місцевий суд в оскаржуваних судових рішеннях питання про права, інтереси та /або обов`язки заявника апеляційної скарги.

Апеляційний суд не проаналізував та не врахував конкретні обставини справи, що призвело до порушення права власності ПП "Карсад 1", яке було набуто в установленому законом порядку. Натомість суд першої інстанції обґрунтовано визнав право власності на придбане ПП "Карсад 1" нерухоме майно, збудоване ще у 1989 році.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві Полтавська міська рада заперечує проти доводів касаційної скарги ПП "Карсад 1" та просить залишити оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.

Фактичні обставини, встановлені судами

Згідно з рішенням Полтавської міської ради від 05 грудня 2013 року "Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками" та додатку № 3 до даного рішення, зокрема, продовжено право користування КП "Полтава-Сервіс" земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,9054 га, кадастровий номер 5310137000:18:009:0082, для організації тимчасової комунальної автостоянки (а.с. 12).

25 грудня 2013 року між КП "Полтава-Сервіс" та ПП "Карсад 1" укладено договір № 448 про співробітництво на комунальній автостоянці на

АДРЕСА_1 (а.с. 28-31).

Згідно з пунктом 1 вказаного договору КП "Полтава-Сервіс" з метою ефективної роботи зі створення та обслуговування додаткових місць для зберігання автотранспорту на комунальній автостоянці на АДРЕСА_1 передає ПП "Карсад 1" право з організації та створення належних умов для зберігання автотранспорту на комунальній автостоянці за вказаною адресою, а ПП "Карсад 1" як компенсацію за використання цих прав сплачує КП "Полтава-Сервіс" грошові кошти.

07 жовтня 2014 року між Полтавською міською радою та КП "Полтава-Сервіс" укладено договір оренди землі, за яким орендодавець на підставі рішення Полтавської міської ради від 25 вересня 2014 року надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для організації тимчасової комунальної автостоянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За зазначеним договором в оренду передано земельну ділянку площею 9 054,00 кв. м, згідно з планом земельної ділянки, що є невід`ємною

частиною цього договору. Кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:18:009:0082 (а.с. 3-6).

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що на спірній земельній ділянці розташовані об`єкти майна, які належать на праві власності ПП "Карсад 1", і це право підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі статей 328, 392 ЦК України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ПП "Карсад 1" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала вимоги про визнання за ПП "Карсад 1" права власності на об`єкти майна, розташовані за адресою по АДРЕСА_1, тим, що ПП "Карсад 1" на підставі договору про співробітництво на автостоянці, укладеного 25 грудня 2013 року з КП "Полтава-Сервіс", здійснило будівництво об`єктів з метою створення єдиного майнового комплексу автостоянки, а тому у такий спосіб набуло право власності на зазначене майно.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Установивши, що позивачем у справі є фізична особа ОСОБА_1, яка пред`явила вимоги до Виконавчого комітету Полтавської міської ради та КП "Полтава-Сервіс", за якимипросила визнати право власності

за ПП "Карсад 1" на об`єкти майна, тобто заявлені ОСОБА_1

як фізичною особою вимоги спрямовані на створення цивільних прав

у ПП "Карсад 1", зокрема на виникнення у цього підприємства права власності на спірні об`єкти, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права чи інтересу ОСОБА_1 .

Верховний Суд вказує на те, що звернення з позовом про визнання права власності за третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (ПП "Карсад 1"), є процесуально недопустимим. Правом на звернення до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, з набуттям статусу позивача у справі, наділені органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи лише у випадках, встановлених законом, та з наданням відповідних документів, що передбачають наявність таких підстав (частини перша, п`ята статті 56 ЦПК України).

На недопустимість звернення до суду з позовом про визнання права власності за третьою особою вказував Верховний Суд у постановах від 15 вересня 2021 року у справі № 554/5283/15 (провадження № 61-19146св20), від 12 жовтня 2021 року у справі № 554/3200/18 (провадження

№ 61-17416св20), у яких правовідносини є подібними, а пред`явлені фізичними особами позовні вимоги були також спрямовані на визнання за ПП "Карсад 1" права власності на об`єкти майна.

Крім того, установивши, що позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, просив визнати право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що належним відповідачем у спірних правовідносинах має бути Полтавська міська рада як власник цієї земельної ділянки, оскільки КП "Полтава-Сервіс" лише орендує у Полтавської міської ради вказану земельну ділянку, тобто позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки встановив відсутність порушеного права чи інтересу позивачаОСОБА_1, яка, подаючи позов від свого імені, просила визнати право власності на спірне майно за третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, - ПП "Карсад 1", а також, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Колегія суддів не бере до уваги посилання заявника на постанови Верховного Суду, зазначені у касаційній скарзі, зокрема щодо необхідності урахування принципу добросовісності, а також щодо застосування положень статті 392 ЦК України у контексті відновлення порушеного права власності в судовому порядку, оскільки наведені ним постанови не є релевантними та прийняті у справах за інших установлених судами обставин.

Доводи касаційної скарги про безпідставність поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляціною скаргою Полтавської міської ради є необґрунтованими, оскільки у справі установлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, належать до комунальної власності територіальної громади м. Полтави та була передана КП "Полтава-Сервіс" у користування для організації тимчасової комунальної автостоянки. Тобто у цих спірних правовідносинах Полтавська міська рада діє як власник земельної ділянки, оскільки КП "Полтава-Сервіс" лише її орендує.

Ураховуючи, що судом першої інстанції помилково було вирішено питання про права та обов`язки Полтавської міської ради, яка не була залучена до участі у справі та не була повідомлена про розгляд справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у Полтавської міської ради права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та поновлення їй строку на апеляційне оскарження. Зазначене відповідає принципам цивільного судочинства та забезпечення права особи на справедливий судовий розгляд, закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів не бере до уваги посилання заявника у касаційній скарзі на невиконання апеляційним судом вимог статті 417 ЦПК України та неврахування вказівок, викладених Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2021 року.

Так, основним мотивом скасування попередніх судових рішень, в тому числі ухвали про відкриття апеляційного провадження, у зазначеній постанові Верховного Суду було те, що ухвала про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження суду та відкриття апеляційного провадження постановлена суддею апеляційного суду одноособово, а не колегією у складі трьох суддів, як це передбачено статтею 359 ЦПК України.

За результатами направлення справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження це питання, в тому числі клопотання щодо поновлення Полтавській міській раді процесуального строку, вирішено ухвалою колегії суддів Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року з наведенням відповідних мотивів.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку установлено, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права і обов`язки Полтавської міської ради, яка за пред`явленими у цій справі вимогами є належним відповідачем, проте не була залучена до участі у справі.

За таких обставин, посилання заявника на невиконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 03 листопада 2021 року, прийнятій у цій справі, є безпідставними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, зокрема, надання оцінки доказам на предмет їх належності і допустимості, встановлення обставин, які, на думку заявника (третьої особи у справі), є підставою для задоволення позовних вимог та підтверджують відсутність у Полтавської міської ради права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

У силу статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може вдаватись до переоцінки доказів, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а також встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до ухвалення незаконного рішення в оскаржуваній позивачем частині (в частині відмови у задоволенні позовних вимог), суд касаційної інстанції не встановив. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.