розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2021 року у складі судді

Самсонової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі - департамент), про визнання договору застави припиненим, зняття заборони відчуження та вилучення запису з реєстру,

в якому просила:

- визнати припиненим договір застави від 17 жовтня 2003 року № 69-2003, укладений між нею та відкритим акціонерним товариством комерційним банком з іноземним капіталом "Промекономбанк" (далі - ВАТ КБ "Промекономбанк") - Дніпропетровська філія ВАТ КБ "Промекономбанк",

у подальшому змінено назву на публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Промекономбанк" (далі - ПАТ "КБ "Промекономбанк", банк);

- припинити обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис про обтяження на належне їй нерухоме майно (нежиле приміщення, складське приміщення, адреса нерухомого майна:

АДРЕСА_1 ), зареєстровано: 12:27:44 за № 3807244, реєстратор: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу

(далі - приватний нотаріус) Кулініч С. А.;

- зареєструвати припинення заборони про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3807244, зареєстровану реєстратором: приватний нотаріус Кулініч С. А.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником нежилого приміщення АДРЕСА_1 . 17 жовтня 2003 року між нею та банком укладено договір про поновлювання кредитної лінії № 1070-03/КФ. З метою забезпечення виконання зобов`язання, у той самий день, між ними укладено договір застави № 69-2003, на підставі якого належне їй нежиле приміщення за вищезазначеною адресою передано банку в заставу.

У червні 2020 року вона дізналася, що 29 вересня 2006 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис

про обтяження на належне їй нерухоме майно (№ 3807244, підстава обтяження - договір іпотеки від 17 жовтня 2003 року № 69-2003). Проте,

нею сплачено кошти за кредитним договором у повному обсязі, тому,

на її думку, правовідносини за договором про поновлювання кредитної лінії № 1070-03/КФ, та, як наслідок, й за договором застави № 69-2003 припинилися.

Крім того, на підставі постанови Правління Національного банку України

від 21 травня 2014 року № 296 "Про віднесення ПАТ "КБ "Промекономбанк"до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду у цей самий день прийнято рішення № 35 про запровадження з 22 травня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду

на тимчасову адміністрацію у ПАТ "КБ "Промекономбанк". 18 листопада 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних

осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

за № 12661110056002536 про державну реєстрацію припинення

ПАТ "КБ "Промекономбанк" як юридичної особи, тобто завершено ліквідацію банку.

Посилалася на статтю 609 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора),

крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається

на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

З урахуванням наведеного, оскільки з моменту укладення договору сплив великий проміжок часу, банк ліквідовано, а документи на підтвердження факту виконання зобов`язання у неї відсутні, вона позбавлена можливості довести факт припинення зобов`язань, у зв`язку з чим звернулася до суду

з даним позовом, який просила задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 05 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив

із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання умов кредитного договору.

Районним судом також враховано, що у відповідь на адвокатський запит представника позивача Національний банк України повідомив, що договір про поновлення кредитної лінії від 17 жовтня 2003 року № 1070-03/КФ

(зі змінами та доповненнями), договір застави від 17 жовтня 2003 року

№ 69-2003 (зі змінами та доповненнями) на ім`я ОСОБА_1 в описах архівних справ ПАТ "КБ "Промекономбанк" не значаться, на архівне зберігання до Національного банку України ліквідатором даної банківської установи не передавалися. При цьому позивачем не було подано до суду клопотань про витребування документів від Фонду.

Крім того, позивачем у своїх позовних вимогах зазначено про визнання договору застави від 17 жовтня 2003 року № 69-2003. Проте, відповідно

до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна

від 31 серпня 2020 року за № 222019369 запис про обтяження, а саме: заборона на нерухоме майно № 3807244, що зареєстрований приватним нотаріусом Кулініч С. А. 29 вересня 2006 року, внесено на підставі договору іпотеки № 69-2003, реєстраційний номер 3058, 17 жовтня 2003 року, приватний нотаріус Кулініч Є. А., заборона № 317.

Питання щодо встановлення факту ідентичності вищевказаних договорів застави та іпотеки позивачем не заявлялися, а позивач на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій. У цій частині враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 (провадження № 61-17205св19).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 05 липня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_1, так як нею не надано доказів належного виконання умов кредитного договору. При цьому вимога про припинення обтяження

є похідною від вимоги про визнання договору застави припиненим,

а похідні вимоги не підлягають задоволенню при відсутності правових підстав для задоволення основної вимоги.

Апеляційний суд указав, що посилання апеляційної скарги на те,

що внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження на підставі договору іпотеки від 17 жовтня 2003 року

№ 69-2003, а також на укладення між позивачем та банком виключно договору про поновлювання кредитної лінії від 17 жовтня 2003 року

№ 1070-03/КФ та договору застави від 17 жовтня 2003 року № 69-2003

має оцінюватися як доказ відсутності кредитних зобов`язань та слугувати підставою для задоволення позовних вимог, є безпідставними, вони

не впливають на правильність вирішення судом першої інстанції спору

по суті й не можуть бути підставою для скасування рішення районного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає те, що судами застосовано норми права

без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 203/3364/17, провадження № 61-7376св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано матеріали цивільної справи № 204/8167/20 із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні її позову, помилково залишили поза увагою той факт, що вона виконала свої кредитні зобов`язання у повному обсязі, тому договір про поновлення кредитної лінії та договір застави припинили свою дію, і, як наслідок, запис про обтяження підлягає виключенню з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, вона позбавлена можливості отримати підтвердження кредитора про повне виконання зобов`язань за кредитним договором і скасувати накладені на нерухоме майно обтяження, оскільки юридичну особу -

ПАТ "КБ "Промекономбанк", припинено, а отже, ліквідаційна процедура банку вважається завершеною й банк ліквідовано, зобов`язання виконано нею у 2003-2006 роках, а документи у неї не збереглися.

Вказує, що судами встановлено факт припинення банку, проте не надано правової оцінки щодо дійсності чи припинення зобов`язань за договором застави внаслідок припинення кредитора як юридичної особи. Вважає,

що зобов`язання за договором про поновлювання кредитної лінії

від 17 жовтня 2003 року № 1070-03/КФ та договором застави від 17 жовтня 2003 року № 69-2003 припинилися внаслідок припинення юридичної особи-кредитора (стаття 609 ЦК України). При цьому судами не встановлено,

що банк відступив право вимоги за договором застави іншій особі,

чи звертався до неї з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений

у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 203/3364/17 (провадження

№ 61-7376св19),який, на думку заявника касаційної скарги, необхідно врахувати при вирішенні спору.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду касаційної інстанції не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником складського приміщення АДРЕСА_1 (а. с. 15-17).

17 жовтня 2003 року між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Промекономбанк" укладено договір застави № 69-2003, з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з укладеного між ними 17 жовтня 2003 року договору про поновлювання кредитної лінії № 1070-03/КФ, за яким указане нерухоме майно передано банку в заставу (а.с. 8-11).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна

29 вересня 2006 року приватним нотаріусом Кулініч С. А. внесено обтяження (заборона на нерухоме майно) № 3807244 на підставі договору іпотеки

№ 69-2003, р-р 3058 від 17 жовтня 2003 року, відносно нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (а. с. 12-14).

ПАТ "КБ "Промекономбанк" станом на 02грудня 2020 року є припиненим, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 34-35).

У відповідь на адвокатський запит Національний банк України повідомив, що договір про поновлення кредитної лінії від 17 жовтня 2003 року

№ 1070-03/КФ (зі змінами та доповненнями), договір застави від 17 жовтня 2003 року № 69-2003 (зі змінами та доповненнями) на ім`я ОСОБА_1

в описах архівних справ ПАТ "КБ "Промекономбанк" не значаться,

на архівне зберігання до Національного банку України ліквідатором даної банківської установи не передавалися (а. с. 36-38).

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснював ліквідацію банку, на запит адвоката позивача щодо виконання зобов`язань за договором не відповів (а. с. 31-33).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи

чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної

в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує

при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини

як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,

що регулює спірні відносини.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу.

Договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав

та обов`язків (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі

та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (частина перша

статті 572 ЦК України).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду

(частина перша статті 574 ЦК України).

Відповідно до статті 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна;

при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 527 ЦК України закріплено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає

із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У силу положень частини першої статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника

або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями

про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (частина перша статті 609 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, ОСОБА_1 зазначала,

що вона позбавлена можливості отримати підтвердження кредитора

про повне виконання зобов`язань за кредитним договором і скасувати накладені на нерухоме майно обтяження, оскільки зобов`язання виконано нею у 2003-2006 роках, документи у неї не збереглися, а ПАТ "КБ "Промекономбанк" припинено (ліквідовано). При цьому посилалася

на статтюна статтю 609 ЦК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на вказані обставини, при цьому наголошує, що судами попередніх інстанцій встановлено факт припинення банку, проте не надано правової оцінки щодо дійсності

чи припинення зобов`язань за договором застави, укладеного

на забезпечення виконання кредитного договору, внаслідок припинення кредитора як юридичної особи.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, виходили виключно з того,

що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання кредитного зобов`язання.

Колегія суддів не погоджується з указаними висновками судів попередніх інстанцій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У позовній заяві, разом із іншим, ОСОБА_1 указала про те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 21 травня 2014 року № 296 "Про віднесення ПАТ "КБ "Промекономбанк"до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду у цей самий день прийнято рішення № 35 про запровадження з 22 травня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду

на тимчасову адміністрацію у ПАТ "КБ "Промекономбанк", а також те,

що 18 листопада 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

за № 12661110056002536 про державну реєстрацію припинення

ПАТ "КБ "Промекономбанк" як юридичної особи, тобто завершено ліквідацію банку.

Указане підтверджено також Фондом у відповідь на адвокатський запит

Крім того, судами встановлено, що ПАТ "КБ "Промекономбанк" станом

на 02 грудня 2020 року є припиненим, що підтверджується витягом

з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців

та громадських формувань (а. с. 34-35).

У силу положень статті 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється, у тому числі, з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

Згідно зі статтею 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до вимог статті 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою

з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про її припинення.

Таким чином, одночасно з припиненням основного зобов`язання

за кредитним договором припиняється і похідне зобов`язання за договором застави.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що зобов`язання за договором про поновлювання кредитної лінії від 17 жовтня 2003 року № 1070-03/КФ та договором застави від 17 жовтня 2003 року № 69-2003 припинилися внаслідок припинення юридичної особи-кредитора.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого

2020 року у справі № 203/3364/17 (провадження № 61-7376св19),

про необхідність застосування якої обґрунтовано вказано заявником

у касаційній скарзі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

Крім того, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не встановлено,

що банк відступив право вимоги за договором застави іншій особі,

чи звертався до позичальника з позовом про стягнення заборгованості

за кредитним договором. Тобто відсутні жодні докази того, що ОСОБА_1 є зобов`язаною особою за договірними відносинами.

При цьому, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції

та погоджуючись з його висновками про те, що обтяження на нерухоме майно позивача накладено на підставі договору іпотеки від 17 жовтня

2003 року № 69-2003, а позовні вимоги стосуються договору застави

від 17 жовтня 2003 року № 69-2003, апеляційний суд не врахував,

що у матеріалах справи наявний лист приватного нотаріуса Кулініч С. А.

від 10 серпня 2021 року № 11701/16, в якому приватний нотаріус повідомив суд, що 17 жовтня 2021 року ним посвідчено договір застави № 69-2003, реєстровий номер 3058, і додаткові договори до нього не посвідчувалися. Закон України "Про іпотеку" (898-15) набрав чинності 01 січня 2004 року (а. с. 111).

Отже, зроблені судами висновки про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не узгоджуються з вищенаведеними нормами матеріального права та фактичними обставинами справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право

на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання

або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким,

а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі

№ 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року

у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 зазначено,

що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа,

так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити

до відновлення порушеного права позивача.

З урахуванням конкретних фактичних обставин справи, яка переглядається, колегія суддів уважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання припиненою застави на підставі укладеного договору та припинення обтяження нерухомого майна, накладеного на підставі договору застави, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, так як спрямовані на ефективне відновлення її порушених прав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухома майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни

або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених

на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину (пункт п`ятий

частини першої статті 2 цього Закону).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Згідно з пунктом 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (1141-2011-п) (з відповідними змінами), внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав

за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували

до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.

Отже, позовна вимога ОСОБА_1 про реєстрацію припинення заборони про обтяження нерухомого майна є зайвою й безпідставною, з урахуванням висновків про задоволення інших її позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення та підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України,

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 05 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 24 листопада 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Департамент адміністративних послуг

та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання договору застави припиненим, зняття заборони відчуження та вилучення запису

з реєстру задовольнити частково.

Визнати припиненою заставу на підставі договору від 17 жовтня 2003 року № 69-2003, укладеного між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством комерційним банком з іноземним капіталом "Промекономбанк" - Дніпропетровська філія відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним капіталом "Промекономбанк".

Припинити обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис про обтяження на нерухоме майно (нежиле приміщення, складське приміщення, адреса нерухомого майна:

Кулініч Сергій Анатолійович.

У частині позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про вилучення запису з реєстру відмовити.