Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 755/597/21-ц

провадження № 61-751св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Дніпровського районного суду м. Києва

від 20 травня 2021 року у складі судді Гаврилової О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 13 лютого 2019 року на автодорозі сполученням "Київ - Дніпро", сталася дорожньо-транспортна пригода

(далі - ДТП) за участю транспортних засобів "ToyotaCamry", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, "Geely", реєстраційний номер

НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, та "NissanTeana", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5 .

Внаслідок ДТП водій транспортного засобу "Geely", реєстраційний номер

НОМЕР_2, ОСОБА_4 помер, а він, ОСОБА_1, як пасажир цього транспортного засобу, отримав тяжкі тілесні ушкодження. Йому було встановлено ІІ групу інвалідності, а з 01 листопада 2020 року - ІІІ групу інвалідності.

Згідно з вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 серпня 2020 року у справі № 359/4656/19, що набрав законної

сили, водія транспортного засобу "ToyotaCamry", реєстраційний номер

НОМЕР_1, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, яке стало причиною вказаної ДТП.

Позивач зазначав, що неправомірними діями ОСОБА_2, крім завданих численних ушкоджень здоров`я, йому також було завдано моральної шкоди, яка виражалася у сильному емоційному стресі, спричиненому фактом

та наслідками ДТП (загибель друга, тривога та страх за своє здоров`я

та життя), фізичному болю та страждань, спричинених ушкодженням здоров`я (проходження стаціонарного та довготривалого амбулаторного лікування, оперативне втручання під загальним наркозом, болісні лікувальні процедури, значне медикаментозне навантаження, ушкодження здоров`я, які вже неможливо вилікувати), тривалій зміні звичного способу життя (постійна потреба у сторонній допомозі, обмеженість рухів, гігієнічні незручності, неможливість вести активний спосіб життя, зупинення трудової діяльності, постійна витрата власного часу на лікування), душевних стражданнях відносно власного самосприйняття як тягаря для близьких людей, побоюванні щодо можливого невідновлення фізичного стану, знаходженні у стані постійної психологічної напруги, порушенні сну, появі післяопераційних шрамів на тілі.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як водія транспортного засобу "Toyota Camry", була застрахована у приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПрАТ "СК "ВУСО") на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8489997. На виконання умов цього договору страховик сплатив йому 117 487,34 грн,

з яких: відшкодування лікування - 37 154,27 грн; стійка втрата працездатності - 75 114 грн; моральна шкода - 5 216,07 грн (5 % страхової виплати).

Також, під час досудового розслідування ОСОБА_2 було частково здійснено йому відшкодування моральної шкоди у загальному розмірі

30 тис. грн (двома частинами: 10 тис. грн та 20 тис. грн). Разом з тим, враховуючи результати проведеної за його ініціативою психологічної експертизи від 21 грудня 2020 року № 601/12/2020, він оцінював розмір завданої йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди у сумі 1,5 млн грн. З огляду на відшкодування моральної шкоди ПрАТ "СК "ВУСО" та часткове відшкодування моральної шкоди відповідачем, позивач вважав, що розмір завданої йому моральної шкоди становить 1 459 567,86 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути

з ОСОБА_2 на його користь на відшкодування завданої моральної шкоди 1 459 567,86 грн та витрати по сплаті судових витрат у розмірі

5 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2

на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди

114 783,93 грн та 395 грн витрат на проведення експертизи.В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок ДТП, яка сталася 13 лютого 2019 року з вини ОСОБА_2, що встановлено вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2020 року у справі № 359/4656/19, ОСОБА_1 спричинені глибокі моральні (душевні) страждання, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Визначаючи розмір грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди, суд виходив із характеру та обсягу фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач, врахував, що внаслідок ДТП йому були завдані тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого він тривалий час з 14 лютого 2019 року по 22 березня 2019 року перебував на стаціонарному лікуванні, йому було встановлено ІІ, а згодом ІІІ групу інвалідності, у зв`язку з чим він не може продовжувати активний спосіб життя, обирати роботу згідно із своїх уподобань та здібностей, гідно працевлаштуватися задля забезпечення належного матеріального рівня своєї родини. Суд також врахував отримані позивачем під час ДТП травми, а також їх наслідки, які призвели

до вимушених змін у його житті, стосунках з оточуючими, через зміни

у психологічному стані, що призвело до знервованості та дратівливості і, як наслідок, ускладненню відносин з близькими, а фізичні ушкодження - до неможливості повною мірою реалізовувати на цей час своїх батьківських прав і обов`язків по вихованню та догляду за дитиною. При цьому суд також врахував відсутність доказів отримання позивачем доходів до моменту вчинення ДТП, у тому числі неофіційного. Водночас суд взяв до уваги характер вчиненого ОСОБА_2 правопорушення та реальну його спроможність здійснити таку компенсацію з урахуванням відсутності відомостей про його неофіційне працевлаштування, наявності відомостей про його звернення до центру зайнятості для сприяння у працевлаштуванні, а також наявності на утриманні двох малолітніх дітей. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості, справедливості, конкретних обставин справи та дійшов висновку про визначення моральної шкоди у розмірі 150 тис. грн.

При цьому суд врахував розмір отриманого позивачем страхового відшкодування на відшкодування моральної шкоди у 5 216,07 грн, а також сплачену відповідачем на його користь суму у розмірі 30 тис. грн, а тому

з відповідача на користь позивача стягнув суму у розмірі 114 783,93 грн

(150 тис. грн. - 5 216,07 грн - 30 тис. грн).

Суд першої інстанції, надаючи оцінку наданого позивачем висновку експерта від 21 грудня 2020 року № 601/12/2020 за результатами проведення психологічної експертизи товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-дослідна служба України" (далі - ТОВ "Експертно-дослідна служба України", складеного експертом у галузі психології - Мінчевою О. А., виходив із того, що психологічне дослідження, наведене у цьому висновку, визначає грошовий еквівалент моральної шкоди у розмірі 1,5 млн грн, виходячи саме з суб`єктивного ставлення та оцінки підекспертного. Водночас моральну шкоду не можна відшкодувати

у повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного та фізичного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. І такий розмір визначається судом, виходячи з конкретних обставин справи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року змінено у частині визначення розміру моральної шкоди, стягнувши її у розмірі

1 459 567,86 грн, а також змінено в частині розподілу судових витрат.

Змінюючи рішення районного суду та стягуючи з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1 459 567,86 грн, суд апеляційної інстанції погодився із висновками районного суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди останньому. Проте судом першої інстанції не було враховано, що заявлений позивачем, виходячи

з його власного сприйняття, розмір завданої йому моральної шкоди у сумі 1,5 млн грн є меншим розміру суми у 1,728 млн грн - мінімального "порогу", визначеної експертом у висновку від 21 грудня 2020 року № 601/12/2020 згідно з Методики психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди, пропонованої Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та внесеної до Реєстру методик

18 січня 2019 року (14.1.75), відповідно до якої досліджувана ситуація відповідає категорії "Спричинення тяжкої шкоди здоров`ю", компенсація моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 складає 288 мінімальних заробітних плат.

При цьому суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявленої позивачем моральної шкоди, виходив із того, що відповідач ніде не працює та має на утримані двох малолітніх дітей, а тому такий фінансовий тягар для нього буде надмірним. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував відсутність доказів, які підтверджують ці обставини, оскільки сам факт того, що відповідач станом на 15 березня 2021 року (згідно з довідки Державного центру зайнятості Черкаського обласного центру) ніде не працює, не може свідчити про незадовільний його майновий стан. Доказів відсутності об`єктів нерухомості, транспортних засобів, доходів від переданого в оренду майна відповідачем не надано, а наявність двох малолітніх дітей не свідчить, що вони перебувають лише на його утриманні. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення підтвердженого експертним висновком розміру моральної шкоди ґрунтується лише на заявлених відповідачем обставинах щодо його незадовільного майнового стану, які не підтверджені доказами, тобто без дотримання принципу змагальності.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у заявленому розмірі. При цьому суд врахував розмір отриманого позивачем страхового відшкодування на відшкодування моральної шкоди у сумі 5 216,07 грн, сплачену відповідачем на користь позивача суму у розмірі 30 тис. грн, у зв`язку з чим стягнув

з відповідача на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суму

у розмірі 1 464 783,93 грн (1,5 млн грн - 5 216,07 грн - 30 тис. грн). Разом

з тим, відповідно до вимог частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає сума у заявленому позивачем розмірі - 1 459 783,93 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено представникові ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - строк на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 вересня

2021 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 202 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 -

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 рокупризначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували, що відповідач перебуває на обліку

у Черкаському міському центрі зайнятості, тобто не працює, є безробітним, не має постійного та регулярного заробітку, має на утриманні двох малолітніх дітей, а його дружина перебуває у відпустці по догляду

за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таким чином, визначений апеляційний судом розмір на відшкодування моральної шкоди покладає

на відповідача надмірний фінансовий тягар, що не відповідає критеріям добросовісності, справедливості та розумності, а також порушує оптимальний баланс інтересів постраждалої внаслідок ДТП особи і її винуватця. Крім того, суди не врахували, що у висновку експерта

від 21 грудня 2020 року № 601/12/2020 визначений орієнтовно можливий розмір моральної шкоди, який є суб`єктивно справедливим саме для позивача. У той же час при вирішенні дійсного розміру завданої моральної шкоди суд повинен керуватися основними засадами цивільного судочинства, а саме враховуючи принципи розумності і справедливості. При цьому ПрАТ "СК "ВУСО" здійснило виплату позивачу на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 216,07 грн, а відповідач у добровільному порядку сплатив - 30 тис. грн. Отже, порушені права позивача були відновлені у досудовому порядку. Вказані суми компенсації у повній мірі відповідають ступеню завданого позивачу фізичного болю та тривалості страждань.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 серпня 2020 року у справі № 359/4656/19, що набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого

частиною другою статті 286 КК України, та призначено йому покарання

у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортирними засобами на строк 2 роки, на підставі статті 75 КК

України звільнено від відбування призначеного основного покарання

з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов`язків, відповідно до статті 76 КК України (а. с. 22-35).

Вказаним вироком суду встановлено, що 13 лютого 2019 року водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Тоуоtа Саmrу", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись на 5 км + 770 м автодороги сполученням "Бориспіль-Дніпро", поблизу автозаправної станції "Переяславська Русь", що за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Іванків,

вул. Харківська, 1-Б, у напрямку міста Борисполя, проявив самовпевненість, не стежив за дорожньою обстановкою, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (1306-2001-п) та введених у дію з 01 січня 2002 року

(далі - Правила дорожнього руху), відповідно до яких "для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити

за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху", у порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого "під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку,

а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним", не обрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу контролювати керований ним транспортний засіб, не впорався з керуванням на слизькій проїзній частині, втратив керованість транспортного засобу, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив вимоги підпункту 1.1 розділу "дорожня розмітка" Правил дорожнього руху, згідно з яким "лінію 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки перетинати забороняється", виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем "Geely", реєстраційний номер

НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався у смузі руху в напрямку міста Переяслав-Хмельницький Київської області. У подальшому, автомобіль марки "Тоуоtа Саmrу", реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив зіткнення з автомобілем марки "Nisan Teana", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався в напрямку м. Переяслав-Хмельницький, позаду автомобіля марки "Geely", реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У результаті ДТП водій автомобіля марки "Geely", реєстраційний номер

НОМЕР_2, ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Бориспільській центральній районній лікарні Київської області,

а пасажир цього самого автомобіля ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 27 травня 2019 року

№ 51д у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження, які, у своїй сукупності, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя

(а. с. 39-41).

Внаслідок отриманих при ДТП травм, ОСОБА_1 з 14 лютого 2019 року по

22 березня 2019 року перебував на стаціонарному лікуванні (а. с. 102-103).

У зв`язку із отриманими під час ДТП травмами ОСОБА_1 з 08 жовтня 2019 року по 01 листопада 2020 року встановлена ІІ група інвалідності,

а з 01 листопада 2020 року по 01 листопада 2021 року - ІІІ група інвалідності (а. с. 42-45).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_7 (а. с. 104).

Згідно з даних трудової книжки ОСОБА_1, з 03 березня 2020 року він прийнятий на посаду діловода до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8

(а. с. 105-107).

Дохід позивача за період з 03 березня 2020 року по лютий 2021 року

склав 14 368,86 грн, виплачено за вказаний період 11 566,93 грн, що підтверджується відповідною довідкою роботодавця (а. с. 108).

На підтвердження розміру заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди

до позовної заяви долучено висновок експерта № 601/12/2020

за результатами проведення психологічної експертизи ТОВ "Експертно-дослідна служба України", складений 21 грудня 2020 року експертом

у галузі психології - Мінчевою О. А. (а. с. 7-21).

За змістом вказаного експертного дослідження, у підекспертного спостерігаються емоційні ознаки важкого переживання втрати звичного суспільного статусу, соціальних зв`язків (туга за загиблим товаришем), матеріальної стабільності (печаль, гнів), почуття відрази до обставин, що кардинально змінили його життя.

У висновку наведені детальні відповіді ОСОБА_1 на запитання експерта, наведено аналіз його особистості за різними методиками.

За аналізом емоційного стану ОСОБА_1 експерт зазначив, що той продовжує переживати події, які з ним відбулися та призвели до суттєвої зміни не лише рівня життя, але й суспільних зв`язків, що призвело до травмування особистості підекспертного.

Експерт дійшов висновку, що з аналізу інтенсивності фізичних та психологічних страждань підекспертного, вбачається, що його моральні страждання є глибокими, такими, які породжують багато негативних емоцій та призвели до значних негативних змін життя.

Враховуючи позицію ОСОБА_1 відносно суми відшкодування його моральних страждань, обставини справи, практику відшкодування

у подібних випадках та особливості конкретного випадку, експерт вважав, що орієнтовна сума грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1, відповідає заявленим вимогам - 1,5 млн грн.

Згідно з методикою психологічного дослідження у справах щодо

заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди, пропонованої Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та внесеної до Реєстру методик

18 січня 2019 року (14.1.75), відповідно до якої досліджувана ситуація відповідає категорії "Спричинення тяжкої шкоди здоров`ю", компенсація моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 складає 288 мінімальних заробітних плат.

У випадку ОСОБА_1 на підтвердження суми можуть впливати коефіцієнт індивідуальних особливостей та коефіцієнт обставин, які підлягають врахуванню. Тобто за вказаною методикою сума відшкодування може зрости у 2 рази і більше, але не може перевищувати збільшення презюмованої шкоди у 4 рази (як на це вказував ОСОБА_9 ).

У ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його, як особистості, та виникли внаслідок ДТП, яка сталася 13 лютого 2019 року. ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується за справою. Можливий (орієнтовний) розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1, у середньому складає 1,5 млн грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із положеннями частини першої статті 1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких

фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) (зі змінами та доповненнями) "Про судову практику

в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку

з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження наявності підстав для відшкодування відповідачем позивачу моральної шкоди, останнім надано до суду наступні докази:

- вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 серпня 2020 року у справі № 359/4656/19, що набрав законної сили, який підтверджує протиправність діянь відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між шкодою, що була завдана позивачу, і протиправним діянням відповідача і його вини в її заподіянні;

- висновок судово-медичної експертизи від 27 травня 2019 року

№ 51д, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: множинні садна на обличчі, забій головного мозку з вогнищем геморагічного крововиливу, субдуральний крововилив, перелом основи черепа - скроневих кісток; перелом правої п`ясткової кістки зі зміщенням уламків. Виявленні тілесні ушкодження,

у своїй сукупності, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя; довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія від 15 жовтня 2019 року АВ № 0081630; довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія від 19 жовтня 2020 року АВ № 0093973, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 22 березня 2019 року, які визначають характер ушкодження здоров`я позивача, що підтверджує фізичний біль та страждання, яких зазнав позивач у зв`язку з каліцтвом.

Щодо заявленого розміру суми на відшкодування моральної шкоди, позивачем додано до позовної заяви висновок експерта № 601/12/2020

за результатами проведення психологічної експертизи ТОВ "Експертно-дослідна служба України", складений 21 грудня 2020 року експертом

у галузі психології - Мінчевою О. А.

Згідно з вказаного висновку у ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його, як особистості, та виникли внаслідок ДТП, яка сталася 13 лютого 2019 року. ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується за справою. Можливий (орієнтовний) розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1, у середньому складає 1,5 млн грн.

З огляду на викладене, суди на підставі належним чином оцінених

доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що внаслідок ДТП, яка сталася 13 лютого 2019 року з вини ОСОБА_2, що встановлено вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2020 року у справі № 359/4656/19, ОСОБА_1 спричинені глибокі моральні (душевні) страждання, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Щодо визначення розміру морального відшкодування, то Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду про те, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди відповідачем не спростовано, як і не доведено підстав для його зменшення, а повноваження Верховного Суду визначені положеннями статті 400 ЦПК України.

Доводи відповідача про те, що він ніде не працює та має на утримані двох малолітніх дітей, а тому такий фінансовий тягар для нього буде надмірним, є безпідставними, оскільки доказів, які підтверджують ці обставини, ним не надано. Сам факт того, що відповідач станом на 15 березня 2021 року (згідно з довідки Державного центру зайнятості Черкаського обласного центру) ніде не працює, не може свідчити про незадовільний його майновий стан. Інших доказів щодо відсутності у нього об`єктів нерухомості, транспортних засобів, доходів від переданого в оренду майна ним не надано, а наявність двох малолітніх дітей не свідчить, що вони перебувають лише на його утриманні. Таким чином, висновок суду першої інстанції

щодо наявності підстав для зменшення підтвердженого експертним висновком розміру моральної шкоди ґрунтується лише на заявлених відповідачем обставинах щодо його незадовільного майнового стану, які не підтверджені доказами, тобто без дотримання принципу змагальності.

Крім того, апеляційний суд вірно зазначив, що заявлений позивачем, виходячи з його власного сприйняття, розмір завданої йому моральної шкоди у сумі 1,5 млн грн є меншим розміру суми у 1,728 млн грн - мінімального "порогу", визначеної експертом у висновку від 21 грудня

2020 року № 601/12/2020 згідно з Методики психологічного дослідження

у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди, пропонованої Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та внесеної до Реєстру методик 18 січня 2019 року (14.1.75), відповідно до якої досліджувана ситуація відповідає категорії "Спричинення тяжкої шкоди здоров`ю", компенсація моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 складає

288 мінімальних заробітних плат.

Зазначене відповідачем не спростовано.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку

про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

у заявленому ним розмірі - 1,5 млн грн.

При цьому суд апеляційної інстанції вірно врахував розмір отриманого позивачем страхового відшкодування на відшкодування моральної шкоди

у сумі 5 216,07 грн, сплачену у добровільному порядку відповідачем

на користь позивача суму у розмірі 30 тис. грн, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 464 783,93 грн (1,5 млн грн - 5 216,07 грн - 30 тис. грн).

Доводи касаційної скарги про те, що порушені права потерпілого були повністю відновлені шляхом сплати морального відшкодування страховиком, а також ОСОБА_2, є безпідставними, так як хоча

частина п`ята статті 23 ЦК України указає про те, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом, проте відсутні докази того, що при сплаті відповідачем потерпілому 30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 заявляв, що моральна шкода йому відшкодована повністю (відсутня й відповідна письмова розписка).

Посилання апеляційного суду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, а позивач просив стягнути 1 459 567,86 грн, є помилковим, оскільки предмет позову - це відшкодування шкоди, а розмір шкоди визначається судом на підставі сукупності доказів, які оцінюються згідно зі статтею 89 ЦПК України. Проте це не вплинуло на правильне вирішення спору.

Інші доводикасаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а в основному зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року

у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець