У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про встановлення факту одержання травми на робочому місці таким, що пов`язаний з виробництвом, визнання незаконним та скасування акта за формою Н-5 про розслідування нещасного випадку, що не пов`язаний з виробництвом, зобов`язання скласти акти за формою Н-5 та Н-1 за фактом одержання травми, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 06 травня 2015 року по 24 травня 2017 року він працював на посаді муляра 3 розряду у господарсько-побутовому цеху (№ 13) в "Локомотивному депо ім. Т. Шевченка" регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

07 березня 2017 року під час перебування на робочому місці він одержав виробничу травму.

Наказом в. о. керівника регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" від 09 березня 2017 № 66 Н/од "Про створення комісії з розслідування нещасного випадку" утворено відповідну комісію. Внаслідок проведеного розслідування нещасного випадку комісією було складено акт за формою Н-5 від 23 березня 2017 року та зроблено висновок про те, що нещасний випадок, який трапився з позивачем, є таким, що не пов`язаний з виробництвом.

Внаслідок оскарження до ГУ Держпраці у Київській області проведеного відповідачем розслідування нещасного випадку, контролюючим органом було видано припис, яким зобов`язано власника, зокрема провести повторне розслідування нещасного випадку, скласти акти за формою Н- 5, затвердити акт за формою Н-1.

На виконання припису директором регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 21 червня 2017 року було видано наказ про створення комісії з повторного розслідування нещасного випадку № 173 н/од.

За результатами проведення повторного розслідування нещасного випадку, комісія повторно, всупереч вимогам припису ГУ Держпраці у Київській області, склала акт за формою Н-5 про нещасний випадок, який стався з позивачем 07 березня 2017 року, та визнала його таким, що не пов`язаний із виробництвом.

Вважав, що зазначений акт за формою Н-5 від 13 липня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з охорони праці, оскільки обставини травмування, зазначені у ньому, не відповідають дійсним, а травма, одержана позивачем, є такою, що пов`язана із виробництвом.

На виконання робіт на деревообробному верстаті позивача направив його безпосередній керівник ОСОБА_2, водночас в акті зазначено, що останній такі вказівки позивачу не надавав.

Долучені до матеріалів розслідування пояснення працівників локомотивного депо є суперечливими.

Роботодавець незаконно не виконав вимоги розділу Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року за № 1232 (1232-2011-п) (далі - Порядок № 1232), щодо проведення спеціального розслідування за фактом травмування ОСОБА_1, оскільки отримана ним травма відноситься до категорії тяжких та підлягає спеціальному розслідуванню.

Повторне розслідування комісією нещасного випадку відбулося з порушенням строків, встановлених Порядком № 1232.

Комісія неправильно трактувала положення Порядку № 1232, оскільки отримання травми в стані сп`яніння не визнається виробничою травмою лише за відсутності інших причин.

У порушення вимог статті 5 Закону України "Про охорону праці" при прийнятті позивача на роботу жодних повідомлень про наявність на робочих місцях факторів, небезпечних для здоров`я, роботодавцем не надавалося.

Під час роботи комісії з розслідування нещасного випадку не враховано наявність таких організаційних причин одержання позивачем травми, а саме: незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці.

При проведенні розслідування випадку одержання позивачем виробничої травми, комісією умисно в акті Н-5 не зазначені технічні та організаційні причини настання виробничої травми, що навіть за доведеності факту сп`яніння не може вказувати на відсутність організаційних та технічних причин настання травмування таких, як залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією), порушення технологічного процесу.

Незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці полягає в тому, що ОСОБА_1 було допущено до виконання робіт на деревообробному верстаті без проведення відповідного навчання та будь-яких інструктажів.

Твердження про стан алкогольного сп`яніння, наведене у акті за формою Н-5, не підтверджене у визначеному порядку, що виключає можливість посилатися на такий факт, як на встановлений.

Внаслідок одержання травми позивачем були понесені значні витрати на лікування, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

В результаті травми, окрім значного фізичного болю, ОСОБА_1 також зазнав значних моральних страждань.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року замінено первісного відповідача у справі з Локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця ПАТ "Українська залізниця" на ПАТ "Укрзалізниця".

У лютому 2018 року, у зв`язку зі зміною первісного відповідача на належного, позивач подав заяву про часткову зміну предмета позову, яка обґрунтована також тим, що йому стало відомо, що за результатами розгляду скарги ГУ Держпраці в Київській області повторно видано припис про проведення розслідування нещасного випадку, який мав місце 07 березня 2017 року.

На підставі зазначеного припису 17 листопада 2017 року регіональною філією "Одеська залізниця ПАТ "Українська залізниця" видано повторний наказ про проведення розслідування нещасного випадку та 04 грудня 2017 року повторно складено акт про розслідування нещасного випадку, що не пов`язаний з виробництвом, за формою Н-5.

На підставі викладеного позивач остаточно просив суд:

- визнати факт одержання позивачем травми на робочому місці у виробничому підрозділі Локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 07 березня 2017 року таким, що пов`язаний з виробництвом;

- визнати незаконним та скасувати акт за формою Н-5 від 04 грудня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року у виробничому підрозділі Локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця";

- зобов`язати ПАТ "Українська залізниця" скласти акт за формою Н-5 та Н-1 за фактом одержання позивачем травми 07 березня 2017 року;

- стягнути з ПАТ "Українська залізниця" майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, в сумі 1 016,76 грн;

- стягнути з ПАТ "Українська залізниця" 300 000,00 грн компенсації моральної шкоди.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 січня 2019 року, занесеної до протоколу судового засідання, замінено сторону у справі ПАТ "Українська залізниця" на належного відповідача - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця").

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів позовні вимоги належними та допустимими доказами, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити через їх безпідставність та необґрунтованість, зокрема, факт перебування ОСОБА_1 під час отримання ним травми у стані алкогольного сп`яніння підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, тому комісія з розслідування нещасного випадку дійшла обґрунтованого висновку, що нещасний випадок стався внаслідок алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 та його особистої необережності; не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються показаннями свідків доводи позивача про те, що він був допущений до виконання робіт без ознайомлення із посадовими обов`язками та проходження всіх необхідних інструктажів та навчань. Оскільки Порядком № 1232 визначено, що комісія має право на отримання пояснень від свідків та в ньому не зазначено, що ці дії повинні бути здійснені саме під час засідання відповідної комісії, тому суд першої інстанції вважав, що члени комісії не порушили вимог цього Порядку та мали підстави для опитування свідків та відповідно включення їхніх пояснень до акта розслідування.

Оскільки позовні вимоги про стягнення майнової та моральної шкоди є похідними від встановлення факту отримання травми на виробництві, а в цій частині позов задоволенню не підлягає, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про стягнення шкоди також підлягають відхиленню.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2021 року скасовано.Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано акт за формою Н-5 від 04 грудня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року у виробничому підрозділі Локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця". В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно до задоволених вимог у сумі 960,00 грн.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що при здійсненні комісією розслідувань нещасного випадку членами комісії було встановлено, що основною причиною нещасного випадку є порушення позивачем вимог робочої інструкції та інструкції з охорони праці, а також перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння, тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність також і організаційних причин настання нещасного випадку, який мав місце 07 березня 2017 року, а саме порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо; порушення трудової і виробничої дисципліни, у тому числі невиконання посадових обов`язків, невиконання вимог інструкцій з охорони праці, проте такі причини всупереч положенням Порядку № 1232 не були відображені комісією у відповідному пункті актів.

Оскільки комісією з розслідування нещасного випадку встановлені організаційні причини нещасного випадку, проте не були зазначені у пункті 4 акта, тому, на переконання апеляційного суду, в даному випадку відсутні підстави для застосування підпункту 4 пункту 16 Порядку № 1232, відповідно, нещасний випадок, який стався 07 березня 2017 року о 13 год 35 хв у виробничому підрозділі Локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", є таким, що пов`язаний з виробництвом. На цій підставі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування акта за формою Н-5 від 04 грудня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку підлягає задоволенню. При цьому апеляційний суд окремо зазначив, що строк звернення до суду в цій частині позивач не пропустив, оскільки із зазначеною вимогою звернувся до суду 06 лютого 2018 року.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про встановлення факту одержання травми на робочому місці та зобов`язання роботодавця скласти акти за формою Н-5 та Н-1 є неналежним способом захисту і не підлягають задоволенню, оскільки встановлення місця отримання травми та складання акта відповідної форми на час виникнення спірних правовідносин відносилось до повноважень створеної комісії (з посиланням на висновок Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 235/3755/17).

Інші позовні вимоги про відшкодування шкоди, на думку апеляційного суду, також не підлягають задоволенню, оскільки таку шкоду має відшкодовувати Фонд соціального страхування України, який до участі у справі не був залучений.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

31 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у справі (з пропуском строку на касаційне оскарження).

Крім того, 02 серпня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині щодо відмови у задоволенні інших позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині: визнання факту одержання позивачем травми на робочому місці 07 березня 2017 року таким, що пов`язаний із виробництвом; зобов`язання відповідача скласти акт за формою Н-5 та Н-1 за фактом одержання ОСОБА_1 травми 07 березня 2017 року; стягнення з АТ "Українська залізниця" майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в сумі 1 016,76 грн; стягнення з АТ "Українська залізниця" 300 000,00 грн компенсації моральної шкоди, а в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін. Крім того, матеріали касаційної скарги містять клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Як підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 212/4531/16-ц, від 04 квітня 2018 року у справі № 212/2362/16-ц,

від 16 травня 2018 року у справі № 219/5196/16-ц,від 30 травня 2018 року у справі № 219/9368/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 219/1044/17, від 03 грудня 2018 року у справі № 210/1036/17, від 04 листопада 2019 року у справі № 186/1034/18-ц, від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18, від 29 січня 2020 року у справі № 210/84/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 212/6607/18, від 15 липня 2020 року у справі № 227/1187/17, від 29 жовтня 2020 року у справі № 210/4342/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 235/3192/19, від 04 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України (1618-15) ). Також заявник посилається на те, що суд порушив норми процесуального права, оскільки не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У серпні 2021 року АТ "Українська залізниця" із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив, у якому зазначило про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 703/3207/17 із Смілянського міськрайонного суду Черкаської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2021 року матеріали справи № 703/3207/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

З огляд на зміст та прохальну частину касаційної скарги перегляд справи в порядку касаційного провадження здійснюється Верховним Судом в частині позовних вимог, в задоволенні яких ОСОБА_1 відмовлено, тобто, окрім позовної вимоги про визнання незаконним та скасування акта за формою Н-5 від 04 грудня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року у виробничому підрозділі Локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 06 травня 2015 року по 24 травня 2017 року працював на посаді муляра 3-го розряду у господарсько-побутовому цеху в Локомотивному депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", що підтверджується копією трудової книжки.

06 березня 2017 року позивач, спільно з бригадою працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на підставі наряду-допуску за № 53, отримали виробниче завдання по санітарній обрізці дерев у садку виробничого підрозділу Локомотивного депо ім. Т. Шевченка.

07 березня 2017 року на підставі раніше виписаного наряду позивач разом із вказаними особами повинні були продовжити роботу по обрізці дерев в садку локомотивного депо. Проте, у зв`язку з виробничою необхідністю та заявою майстра ОСОБА_6, позивачу спільно з тесляром ОСОБА_4 доручено працювати в столярному цеху.

Серед завдань, які ставились позивачу на планерній нараді 07 березня 2017 року, були роботи, пов`язані з витягуванням цвяхів з фанери, та розмітка фанери відповідно до розмірів, вказаних майстром цеху, на відведеному робочому місці в столярному цеху. Під час наради, яка відбулась вранці 07 березня 2017 року, завдань працювати на верстаті або допомагати тесляру ОСОБА_4 працювати за комбінованим верстатом ОСОБА_1 не отримував.

Під час наради майстер повідомив позивача, що після обіду він повинен допомагати обрізати дерева на підставі раніше виписаного наряду на виконання цих робіт.

Такі обставини були встановлені в судовому засіданні в суді першої інстанції показаннями свідків, а саме: майстром ОСОБА_2, який безпосередньо надав вказівки щодо виконання необхідних робіт позивачу, тесляром господарсько-побутового цеху ОСОБА_4, який був безпосереднім свідком отримання травми позивачем, а також іншими працівниками: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10

07 березня 2017 року, після обідньої перерви, близько 12 год 30 хв майстер ОСОБА_2 зайшов до столярного відділення з метою перевірки виконання завдань, визначених зранку, де помітив, що робота, яка була доручена ОСОБА_1, виконана не в повному обсязі. В зв`язку з чим майстер акцентував увагу позивача на необхідності виконати вказану роботу, а саме: витягнути цвяхи з фанери та прийти в садок для обрізки дерев, після чого пішов до саду контролювати виконання робіт працівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Вказані обставини підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 та не заперечував сам позивач.

Позивач вказує на те, що на виконання розпорядження майстра ОСОБА_2, після обідньої перерви він повернувся до столярного цеху та підійшов до комбінованого верстата, взявся за край фанери, щоб притиснути її до станка, після чого його рука потрапила до фугувального барабана, внаслідок чого він отримав травму на виробництві.

Згідно з довідкою Смілянської станції швидкої медичної допомоги від 15 травня 2017 року № 123 до ОСОБА_1 07 березня 2017 року о 13 год 37 хв виїжджала бригада ШМД та надала екстрену медичну допомогу на АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії медичної карти стаціонарного хворого № 1456 Смілянської міської лікарні ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 07 березня 2017 року по 24 березня 2017 року, з діагнозом: політравма лівої кисті, ампутація 3, 4 пальців на рівні основної фаланги, 2 пальця на рівні нігтьової фаланги, рани 5 пальця.

Згідно з записом лікаря у вказаній медичній карті епідеміологічний анамнез ОСОБА_1 : клінічні ознаки алкогольного сп`яніння, гіперемія обличчя, очі блистять, запах алкоголю з рота. Вживання алкоголю не заперечує. Діагноз: політравма лівої кисті; травматична ампутація 3,4 пп на рівні основних ф. 2 п. на рівні н. фаланги, скальповані рани 5 п., алкогольне сп`яніння.

Вказаний діагноз зазначено і в попередньому епікризі від 07 березня 2017 року та епікризі від 24 березня 2017 року № 1456.

07 березня 2017 року, з метою встановлення причин та обставин, які потягнули за собою настання нещасного випадку, до Смілянської міської лікарні звернулись представники локомотивного депо, а саме: головний інженер ОСОБА_11 та ОСОБА_2 . Вказані працівники відвідали ОСОБА_1 та запропонували надати йому пояснення щодо отриманої ним травми.

З письмових пояснень ОСОБА_1, які написані ним власноручно та під наглядом лікарів, вбачається, що ОСОБА_1 о 12 год, пообідавши, направився до роздягальні по цигарки. В його особистих речах була захована літрова пляшка пива, яку він випив, і пішов працювати по раніше виписаному завданню майстра - обрізка дерев у садку, але по дорозі зайшов до столярного цеху взяти ножівку по дереву. Після чого побачив, що на станку працює ОСОБА_4, який фугує фанеру, та вирішив йому підтримати фанеру. В цей час почув біль в кисті лівої кисті та побачив, що йде кров. Після надання йому першої медичної допомоги ОСОБА_4, звернувся до медпункту депо, де йому надали медичну допомогу.

Під час проведення розслідування нещасного випадку, з метою встановлення причин, що сприяли його виникненню, комісією з розслідування нещасного випадку подано запит від 07 березня 2017 року за № ТЧ-5-10/286 про надання інформації щодо вмісту алкоголю в крові ОСОБА_1 .

На вказаний запит підприємству повідомлено, що забір крові у ОСОБА_1 на алкоголь взято, коли позивач поступив у травматологічне відділення міської лікарні. Результати дослідження крові повинні були надійти через деякий час. Надано рекомендацію щодо звернення в Черкаський обласний наркологічний диспансер для прискорення процесу отримання відповіді.

07 березня 2017 року комісією направлено запит за № ТЧ-5-10/275 до Черкаського обласного наркологічного диспансеру з метою встановлення наявності в крові ОСОБА_1 алкоголю.

Матеріали справи містять заявку ОСОБА_6 від 07 березня 2017 року на дозвіл на виготовлення підмостків для розбирання дизеля тепловозу з фанери, відповідно до якої, згідно з показаннями свідка ОСОБА_2, ОСОБА_1 направлено в столярний цех для того, щоб він здійснював витягування цвяхів із фанери та робив її розмітку, а також наряд-допуск для виконання робіт на висоті від 06 березня 2017 року № 53, відповідно до якого чотири особи, в тому числі і ОСОБА_1, мали здійснювати обрізку дерев в садку ТЧ-5 в період часу з 13 год 30 хв 06 березня 2017 року.

Відповідно до вказаного наряду-допуску ОСОБА_1 перед початком зазначеної роботи пройшов інструктаж, про що поставив свій підпис у відповідній графі наряду.

Пояснення ОСОБА_1 від 07 березня 2017 року, пояснення ОСОБА_2 від 21 листопада 2017 року, пояснення ОСОБА_3 від 21 листопада 2017 року, пояснення ОСОБА_12 від 21 листопада 2017 року, пояснення ОСОБА_4 свідчать про те, що ОСОБА_1 завдання працювати на деревообробному станку не ставилось, він самостійно вирішив підтримати фанеру, яку в цей момент фугував тесляр ОСОБА_4 .

Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_1 під час ранкової наради майстром ОСОБА_2 завдання працювати на деревообробному станку не ставилось.

Згідно з копією наказу від 09 березня 2017 року за № 66-Н/од за підписом в. о. начальника регіональної філії "Одеська залізниця" створено комісію з розслідування нещасного випадку, який стався 07 березня 2017 року з муляром 4-го розряду господарсько-побутового цеху виробничого підрозділу "Локомотивне депо ім. Т. Шевченка" регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" ОСОБА_1 .

Актом комісійного обстеження комбінованого деревооброблюваного верстату КС.00000.РЄ від 09 березня 2017 року встановлено, що верстат, його конструктивні елементи, оснащення відповідають встановленим паспортними даним та вимогам безпечної експлуатації.

09 березня 2017 року локомотивним депо отримано відповідь Смілянської міської лікарні, якою встановлено, що відповідно до "Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості", затвердженого наказом МОЗ України від 04 липня 2007 року за № 370, ступінь тяжкості травми ОСОБА_1 віднесено до категорії "легка".

Згідно з копією акта хіміко-токсикологічних досліджень від 13 березня 2017 року № 288 у ОСОБА_1 в результаті досліджень виявлено в крові етиловий спирт в концентрації 1,03 проміле.

Відповідно до копії акта комісії з розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року з муляром ОСОБА_1, від 13 березня 2017 року, члени комісії з розслідування ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 звернулись до потерпілого в лікарню та запропонували йому надати усне та письмове пояснення про те, як саме стався нещасний випадок, та пояснити причини відмови від отримання листа про запрошення на засідання комісії його особисто або уповноваженої особи. Він відмовився надати будь-які пояснення, вказавши, що має право впродовж всього часу перебування на лікарняному не надавати будь-яких пояснень, та відмовився від запрошення на засідання комісії.

З оглянутої в судовому засіданні в суді першої інстанції копії Журналу реєстрації прийому біопроб, що надходять з районів, лікувальних і інших закладів, вбачається, що відповідно до запису № 413 журналу на лабораторне дослідження доставлено кров ОСОБА_1 .

За записом у Журналі реєстрації аналізів і їх результатів на вміст наркотичних і запаморочувальних речовин за № 288 встановлено, що в крові ОСОБА_1 міститься алкоголь в розмірі 1,03 проміле. Дослідження проводилось 13 березня 2017 року за направленням лікаря Озірського Смілянської міської лікарні.

20 березня 2017 року на запит підприємства до Смілянської міської лікарні отримано відповідь про те, що хіміко-токсикологічним дослідженням від 07 березня 2017 року у хворого ОСОБА_1 виявлено в його крові етиловий спирт в концентрації 1,03 проміле.

Після встановлення обставин події комісією 23 березня 2017 року складено акт проведеного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року о 13 год 35 хв у виробничому підрозділі Локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Відповідно до пункту 3 акта проведення розслідування нещасного випадку від 23 березня 2017 року встановлено, що муляр ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 1.1 робочої інструкції муляра 4-го розряду та пункту 1.25 Інструкції з охорони праці для муляра господарсько-побутового цеху самостійно, без дозволу майстра, підійшов до працюючого верстату, взявся за край фанери, внаслідок чого його рука потрапила до фугувального барабана і він отримав травму фаланг пальців лівої руки.

Пунктом 4 вказаного акта встановлено причини настання нещасного випадку та зазначено: технічні причини - відсутні; організаційні причини - відсутні; психофізіологічні причини: алкогольне сп`яніння, особиста необережність потерпілого.

Відповідно до пункту 6 вказаного акта комісія дійшла висновку про те, що нещасний випадок з муляром ОСОБА_1 визнано таким, що не пов`язаний з виробництвом. Складено акт за формою Н-5.Особи, дії або бездіяльність яких, призвела до настання нещасного випадку: муляр ОСОБА_1 порушив пункт 5.12 Правил внутрішнього трудового розпорядку депо - поява працівника на роботі у нетверезому стані; порушив вимоги статті 14 Закону України "Про охорону праці" - обов`язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці, а саме: працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

Не погодившись з актом від 23 березня 2017 року, ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держпраці у Київській області зі скаргою на дії комісії.

Відповідно до припису ГУ Держпраці в Київській області від 15 червня 2017 року № 5.6/216/10 директору регіональної філії "Одеська залізниця" запропоновано повторно провести розслідування нещасного випадку, визнати чи не визнати нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом, скласти акт за формою Н-5 (коли нещасний випадок пов`язаний з виробництвом), затвердити (переглянути) акт за формою Н-1, встановити причини нещасного випадку, розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам.

На виконання вказаного припису ГУ Держпраці в Київській області регіональною філією "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" видано наказ від 21 червня 2017 року № 173-н/од про створення комісії з повторного розслідування нещасного випадку.

З протоколу № 1 засідання комісії з повторного розслідування нещасного випадку від 04 липня 2017 року вбачається, що комісія постановила, окрім іншого: ОСОБА_15 доручено складення протоколу опитування свідків, ОСОБА_8 - повторний збір пояснень причетних працівників до випадку, повторний огляд столярного цеху та складення відповідних актів.

Відповідно до акта повторного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року з ОСОБА_1, від 17 липня 2017 року встановлено ті самі обставини, що й в попередньому акті від 23 березня 2017 року, та комісія дійшла такого ж висновку, що нещасний випадок з муляром ОСОБА_1 не пов`язаний із виробництвом та стався з вини перебування його у стані алкогольного сп`яніння та внаслідок порушення вимог пункту 5.12 Правил внутрішнього трудового розпорядку, пункту 1.1 Робочої інструкції муляра 4-го розряду господарсько-побутового депо ім. Т. Шевченка та вимоги статті 14 Закону України "Про охорону праці".

Аналогічні обставини викладені в акті повторного розслідування нещасного випадку що стався 07 березня 2017 року о 13 год 35 хв у виробничому підрозділі Локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", від 04 грудня 2017 року.

В акті повторного розслідування нещасного випадку від 17 липня 2017 року містяться посилання на покази свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_4, датовані 04 липня 2017 року.

Згідно з пунктом 1.1 Робочої інструкції муляра 4-го розряду господарсько-побутового цеху виробничого підрозділу Локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", муляр 4-го розряду повинен додержуватися і знати техніку безпеки при виконанні робіт.

ОСОБА_1 з робочою інструкцією був ознайомлений, про що поставив свій підпис у відповідній графі. Окрім того, стоїть підпис майстра ОСОБА_2, який був допитаний в судовому засіданні як свідок та підтвердив, що ОСОБА_1 ознайомлено з інструкцією, проведено всі необхідні інструктажі, навчання.

З наявної в матеріалах справи інструкції з охорони праці № ТЧ-5 10П 248.16 для муляра (побутовий цех) вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з нею 27 жовтня 2016 року, про що свідчить його підпис у відповідному пункті.

Відповідно до протоколу засідання комісії з перевірки знань з охорони праці від 04 травня 2016 року за № 111 ОСОБА_1 пройшов перевірку знань з питань охорони праці.

Згідно з відмітками в журналі протоколів перевірки знань правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів ОСОБА_1 пройшов перевірку знань (запис під номером 172).

06 травня 2015 року позивачу проведено вступний інструктаж щодо вимог охорони праці, що підтверджується копією журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.

У судовому засіданні в суді першої інстанції були заслухані показання свідків: ОСОБА_7 (голова комісії з розслідування нещасного випадку), ОСОБА_8 (член комісії з розслідування нещасного випадку), ОСОБА_2 (майстр, який надав завдання працівникам на планерці), ОСОБА_4 (тесляр господарсько-побутового цеху), ОСОБА_9 (член комісії з розслідування нещасного випадку), ОСОБА_10 (член комісії з розслідування нещасного випадку), ОСОБА_16 (технічний інспектор з праці), ОСОБА_17 (дружина позивача), сам позивач ОСОБА_1 .

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання факту отримання травми на робочому місці таким, що пов`язаний із виробництвом, визнання незаконним та скасування акта за формою Н-5 від 04 грудня 2017 року, зобов`язання роботодавця скласти акти за формою Н-5 та Н-1 за фактом одержання травми, погодився із позицією відповідача про те, що позивач отримав травму, що не пов`язана із виробництвом, оскільки нещасний випадок 07 березня 2017 року стався із ОСОБА_1 внаслідок його алкогольного сп`яніння та з його особистої необережності, що підтверджується письмовими доказами, епікризами, випискою із історії хвороби, поясненнями свідків. Оскільки позовні вимоги про стягнення майнової та моральної шкоди є похідними від встановлення факту отримання травми на виробництві, тому такі вимоги про стягнення шкоди суд першої інстанції також не задовольнив.

У свою чергу апеляційний суд дійшов висновку, що нещасний випадок, що стався із ОСОБА_1, є таким, що пов`язаний із виробництвом, оскільки комісією з розслідування нещасного випадку були встановлені й організаційні причини нещасного випадку, проте не були зазначені у пункті 4 акта, отже, в цьому випадку відсутні підстави для застосування підпункту 4 пункту 16 Порядку № 1232. На цій підставі апеляційний суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування акта за формою Н-5 від 04 грудня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку підлягає задоволенню. Разом з тим встановлення місця отримання травми та складання акта відповідної форми, на час виникнення правовідносин, відносилось до повноважень створеної комісії, а тому позовні вимоги про встановлення факту одержання травми на робочому місці та зобов`язання роботодавця скласти акти за формою Н-5 та Н-1 є неналежним способом захисту і не підлягає задоволенню.

Водночас, із аналізу статей 1, 16, 35, 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", апеляційний суд зробив висновок, що акт розслідування нещасного випадку, складений спеціальною комісією в разі настання нещасного випадку на виробництві, є підставою для відшкодування завданої шкоди, в тому числі і щодо витрат на медичну допомогу, і таку шкоду відшкодовує Фонд соціального страхування України, який до участі у справі не був залучений, тому в задоволенні вимоги про відшкодування завданої шкоди суд апеляційної інстанції відмовив.

Із такими висновками апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду не погоджується та вважає передчасними із таких підстав.

Щодо позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди

Із цим позовом позивач звернувся до суду 23 жовтня 2017 року.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема прийнятим відповідно до цих Основ Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Норми вказаного Закону від 23 вересня 1999 року (1105-14) у редакції, чинній з моменту прийняття цього Закону і до внесення змін Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V (717-16) , передбачали, що:

відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку (абзац четвертий статті 1);

у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 21);

за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому Фондом провадиться страхова виплата за моральну шкоду (частина третя статті 28);

моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат (частина третя статті 34).

З огляду на положення статей 21, 28, 30, 34, 35 Закону від 23 вересня 1999 року право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та пунктом 22 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено на 2006 та 2007 роки дію вказаних вище норм Закону від 23 вересня 1999 року (1105-14) , які передбачали виплату Фондом потерпілому страхової виплати за моральну шкоду. Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V (717-16) , що набрав чинності з 20 березня 2007 року, в Закон від 23 вересня 1999 року (1105-14) внесені зміни, згідно з якими були виключені норми про здійснення Фондом потерпілому страхової виплати за моральну шкоду.

Згодом, Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" (77-19) було викладено у новій редакції Закон від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (1105-14) , в тому числі було змінено назву вказаного Закону на Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (1105-14) . Закон від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (1105-14) у новій редакції з назвою Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (1105-14) набрав чинності з 01 січня 2015 року.

Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону № 1105-XIV (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII (77-19) ) відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) та Кодексу законів про працю України (322-08) (далі - КЗпП України (322-08) ).

Закріплений у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зазначені положення частини восьмої статті 36 Закону № 1105-XIV в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII (77-19) , а саме, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України (435-15) та КЗпП України (322-08) , не містять вказівку на зворотну дію закону в часі, а отже, не суперечать змісту частини першої статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України. Вказаними положеннями Закону право громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право вимагати відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та його органи з 01 січня 2015 року страхових виплат за моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я на виробництві, не проводить.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 61-9381зпв18 та від 13 червня 2018 року у справі № 219/1044/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17.

Оскільки на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1105-XIV (1105-14) покладав відповідальність за відшкодування моральної шкоди на роботодавця, висновки апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог через незалучення Фонду соціального страхування України є неправильними.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Суди попередніх інстанцій не досліджували надані позивачем докази та не перевіряли його доводи щодо підстав задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в сумі 1 016,76 грн та 300 000,00 грн компенсації моральної шкоди, а Верховний Суд в силу процесуального закону таких повноважень не має, оскільки є судом права, а не факту.

Щодо позовних вимог про визнання факту одержання позивачем травми на робочому місці 07 березня 2017 року таким, що пов`язаний із виробництвом, та зобов`язання АТ "Українська залізниця" скласти акти за формою Н-5 та Н-1 за фактом одержання позивачем травми 07 березня 2017 року

Відповідно до положень статті 5 ЦК України оцінка такої події, як юридичного факту і встановлення правових наслідків визначається змістом норми цивільного законодавства, яка є чи була чинною на момент її настання.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час спірних правовідносин, на дату одержання позивачем травми) факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці" (2694-12) .

Відповідно до статті 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах на час спірних правовідносин визначав Порядок № 1232.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 1232 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 37 Порядку № 1232), зобов`язаний протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування, про що вказано в пункті 10 Порядку № 1232.

У пункті 11 Порядку № 1232 урегульовано, що до складу комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - представник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи.

Пунктом 14 Порядку № 1232 передбачено, що комісія зобов`язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення: обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з`ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); визначити, пов`язаний чи не пов`язаний нещасний випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти у п`яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження; скласти у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов`язаного з виробництвом, крім актів за формою Н-5 і Н-1, у шістьох примірниках картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (далі картка за формою П-5) згідно з додатком 5. У разі коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов`язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-5.

Відповідно до підпункту 1 пункту 15 Порядку № 1232 обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є, зокрема, виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків за режимом роботи підприємства.

Положеннями підпункту 4 пункту 16 Порядку № 1232 визначено, що обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, є: алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком.

За результатами спеціального розслідування відповідно до пункту 47 Порядку № 1232 складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом), картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) стосовно кожного потерпілого, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, зазначені у пунктах 50 і 51 Порядку № 1232.

За змістом пункту 34 Порядку № 1232 посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов`язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно) приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1. Рішення посадової особи органу Держпраці може бути оскаржено у судовому порядку.

У разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім`ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Держпраці або його територіального органу з метою забезпечення об`єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держпраці, які порушили вимоги цього Порядку. Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише у судовому порядку (пункт 54 Порядку № 1232).

Згідно з пунктом 33 Порядку № 1232 контроль за своєчасністю та об`єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.

Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку № 1232.

Абзацом другим пункту 54 № 1232 Порядку передбачено, що рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише у судовому порядку.

Після складення акта за формою Н-5 від 04 грудня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року у виробничому підрозділі Локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", позивач, не погоджуюсь із ним, звернувся до суду.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції від 31 березня 2021 року, яка задоволена частково, апеляційний суд визнав незаконним та скасував акт за формою Н-5 від 04 грудня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року у виробничому підрозділі Локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", але не вбачав підстав для задоволення інших позовних вимог.

Водночас апеляційний суд не врахував, що в контексті цієї справи задоволення такої позовної вимоги як визнання незаконним та скасування акта за формою Н-5 неможливе без задоволення першої позовної вимоги про визнання факту одержання позивачем травми на робочому місці 07 березня 2017 року таким, що пов`язаний із виробництвом, яка є її передумовою та підставою для задоволення позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасування акта за формою Н-5 від 04 грудня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку. Незважаючи на це, апеляційний суд відмовив у задоволенні першої позовної вимоги про визнання факту одержання позивачем травми на робочому місці 07 березня 2017 року таким, що пов`язаний із виробництвом, посилаючись на неналежний спосіб захисту, що свідчить про суперечливість висновків апеляційного суду.

У свою чергу позовна вимога про зобов`язання АТ "Українська залізниця" скласти акти за формою Н-5 та Н-1 за фактом одержання позивачем травми 07 березня 2017 року не може бути предметом самостійного перегляду судом касаційної інстанції, так як безпосередньо пов`язана з іншими позовними вимогами, що оскаржуються, без вирішення яких неможливо встановити зобов`язання відповідача скласти акти за формою Н-5 та Н-1 за фактом одержання позивачем травми 07 березня 2017 року.

З урахуванням зазначеного, висновки апеляційного суду про відмову в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 (окрім вимоги про визнання незаконним та скасування акта за формою Н-5 від 04 грудня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року) є передчасними та потребують повторного розгляду з урахуванням зазначеного у цій постанові.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування акта за формою Н-5 від 04 грудня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року

Оскільки позивач не оскаржує в цій частині скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції та задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 "визнати незаконним та скасувати акт за формою Н-5 від 04 грудня 2017 року повторного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року у виробничому підрозділі Локомотивного депо ім. Т. Шевченка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що підстави касаційного оскарження, наведені заявником у касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження, а також те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами повністю не встановлено, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні оскаржуваних позовних вимог, постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи, з метою процесуальної економії, на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, у тому числі, встановити ступінь вини працівника, який згідно з установленими судами обставинами перебував під час нещасного випадку в стані алкогольного сп`яніння, розглянути справу в оскаржуваній частині в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, встановити усі підстави заявлених позовних вимог, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту одержання травми на робочому місці таким, що пов`язаний з виробництвом, зобов`язання скласти акти за формою Н-5 та Н-1 за фактом одержання травми, стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.