Позов мотивував тим, що 20 березня 2019 року відбувся електронний аукціон, на якому реалізовано лот: право вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем, який забезпечений іпотекою. Переможцем аукціону визнано ТОВ "ФК "Профкапітал" та складено протокол №UA-EA-2019-01-29-000112-b, який підписано директором цього товариства та представником ПАТ "Дельта Банк" Фещук М. П. Позивач зазначав, що оскільки ПАТ "Дельта Банк" перебував у ліквідації, Фещук М. П. не мала правових підстав для підписання протоколу, адже уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" призначено Кадирова В. В. Тому вважав, що протокол електронного аукціону підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. Посилався також на те, що на підставі протоколу аукціону ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Профкапітал" уклали договір купівлі-продажу майнових прав, не зважаючи на те, що зміст протоколу та Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, зобов`язував сторони підписати договір, предметом якого є право вимоги, а не майнові права. Наполягав на тому, що правова природа договору купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення прав вимоги відрізняється, оскільки за договором купівлі-продажу майнових прав кредитор отримує значно ширший обсяг прав. Зазначав також, що рішенням Галицького районного суду міста Львова від 04 листопада 2015 року у справі №461/7721/15 в рахунок погашення заборгованості позивача перед банком звернено стягнення на предмет іпотеки, а тому у банку не було правових підстав відступати право вимоги за виконаними зобов`язаннями.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними протокол електронного аукціону №UA-EA-2019-01-29-000112-b від 20 березня 2019 року, договір купівлі-продажу майнових прав № 1328/К від 17 квітня 2019 року та договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 17 квітня 2019 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою стороною; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Проте позивач не довів, що внаслідок проведення аукціону, результати якого оформлено оскарженим протоколом, були порушені, невизнані або оспорені його права, свободи чи інтереси. Суди акцентували на тому, що при укладенні договору відступлення права вимоги та договору купівлі-продажу майнових прав не обумовлювалося жодних змін щодо обсягу прав і обов`язків, які за договорами перейшли до нового кредитора. Суди вказали, що сам факт відступлення права вимоги не впливає на права та інтереси боржника, а сама заміна кредитора у зобов`язанні за загальним правилом здійснюється без згоди боржника. Суди встановили, що продаж прав вимоги на електронному аукціоні здійснений АТ "Дельта Банк" на підставі рішення комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 листопада 2018 року №2319 в межах процедури ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк", а укладення оспорюваних правочинів відбулося у відповідності до Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються. Суди відхилили доводи позивача про те, що протокол підписано неуповноваженою особою, зазначивши, що довіреність від 01 квітня 2019 року на представництво інтересів ПАТ "Дельта Банк" Фещук М. П. підписана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "Дельта Банк" Кадировим В. В. Посилання позивача на рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 листопада 2015 року у справі №461/7721/15, яким в рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на предмет іпотеки, суди також відхилили з посиланням на те, що на момент проведення спірного аукціону вказане рішення суду не набрало законної сили та не було виконане, а доказів відсутності зобов`язань з погашення заборгованості перед кредитором позивач суду не надав.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_2 як правонаступник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 наполягає на тому, що протокол електронного аукціону підписано неуповноваженою особою Фещук М. П., а не Кадировим В. В . Вказує також, що сторони оспорюваних правочинів безпідставно відступили від взятих на себе у протоколі електронного аукціону зобов`язань та замість договору відступлення прав вимоги за кредитним договором уклали договір купівлі-продажу майнових прав. Указує, що зазначені договори є різними за своєю правовою природою, оскільки передбачають різний обсяг прав та обов`язків кредитора й боржника відповідно. Заявник не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оспорюваними правочинами не порушуються права позивача, оскільки за договором купівлі-продажу майнових прав новому кредитору передано майнові права за кредитним договором на суму 3 045 659,25 грн, у той час як згідно публічного паспорту активу на аукціон виставлялось право вимоги за кредитним договором на суму 2 356 123,32 грн, а рішенням Галицького районного суду міста Львова від 04 листопада 2015 року в справі № 461/7721/15 розмір заборгованості позичальника перед банком визначено на рівні 1 898 742,31 грн. Вказує також на те, що банк взагалі не мав права відступати права вимоги за зобов`язаннями, виконаними шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі судового рішення в справі № 461/7721/15. Посилається також на порушення судом норм процесуального права в частині немотивованого відхилення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, а провадження в справі зупинено до залучення у справі правонаступника ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2022 року поновлено провадження в справі та залучено до участі в справі правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 лютого 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06/04/08-НВ, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 1 900 000 грн на строк до 31 січня 2022 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки №13/04/101/08-НВ від 01 лютого 2008 року, за умовами якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_1 .

У подальшому згідно договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" відступило, а ПАТ "Дельта Банк" набуло права вимоги за вказаними договорами кредиту й іпотеки.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181, відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В.

Рішенням від 20 лютого 2017 року №619 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб продовжив строки здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта банк" на два роки до 04 жовтня 2019 року.

Відповідно до рішення комітету Фонду від 09 листопада 2018 року №2319 "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за договором кредиту №06/04/08-НВ від 01 лютого 2008 року, укладеним з фізичною особою ОСОБА_1, та договорами забезпечення підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні).

Рішенням Національного банку України від 22 січня 2019 року №37 визначено, що майнові права за кредитним договором №06/04/08-НВ від 01 лютого 2018 року підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні).

01 лютого 2019 року Фонд розмістив у газеті "Урядовий кур`єр" повідомлення про проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів, що обліковуються на балансі ПАТ "Дельта Банк", зокрема номер лоту № F11GL37229, тобто право вимоги за кредитним договором №06/04/08-НВ від 01 лютого 2018 року.

20 березня 2019 року проведено електронні торги (аукціон), предметом яких було право вимоги за кредитним договором № 06/04/08-НВ від 01 лютого 2018 року, забезпеченим іпотекою.

Переможцем аукціону визнано ТОВ "ФК "Профкапітал" та складено протокол №UA-EA-2019-01-29-000112-b від 20 березня 2019 року, який підписано директором ТОВ "ФК "Профкапітал" Шаркелісом М. С. та представником ПАТ "Дельта Банк" Фещук М. П.

На підставі зазначеного протоколу 17 квітня 2019 року між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Профкапітал" укладено договір купівлі-продажу майнових прав №1328/К, за яким ПАТ "Дельта Банк" передало у власність ТОВ "ФК "Профкапітал" майнові права, які виникли або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів з кредитного договору №06/18/06-НВ від 01 лютого 2008 року та іпотечного договору №13/04/101/08-НВ від 01 лютого 2008 року, укладених між ВАТ "Кредитпомбанк" та ОСОБА_1 .

Цього ж дня між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Профкапітал" укладено нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 13/04/101/08-НВ від 01 лютого 2008 року, за яким ПАТ "Дельта Банк" передало ТОВ "ФК "Профкапітал" право вимоги за вказаним договором.

Позиція Верховного Суду

Після закінчення електронного аукціону (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронного аукціону. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронного аукціону за лотом (пункт 1 Розділу VIII Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (z1301-16) ).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року в справі № 910/6939/20 (провадження № 12-45гс21) зроблено висновок, що протокол торгів, підписання якого має місце за результатами їх проведення, є за своєю правовою природою попереднім договором, за яким у сторін виникає обов`язок укласти відповідний договір купівлі-продажу у встановлений законом строк, і невиконання якого має наслідки для кожної зі сторін.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про визнання трьох правочинів недійсними, а саме: протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-01-29-000112-b від 20 березня 2019 року як попереднього договору, договору купівлі-продажу майнових прав № 1328/К від 17 квітня 2019 року та договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 17 квітня 2019 року.

З огляду на викладене обставиною, яка підлягала встановленню судами та доведенню позивачем, є наявність порушеного (невизнаного чи оспореного) суб`єктивного цивільного права або інтересу позивача.

Як на підставу визнання оспорюваних правочинів недійсними ОСОБА_1 посилався на те, що протокол електронного аукціону підписано неуповноваженою особою та на те, що сторони відступили від взятих на себе у протоколі електронного аукціону зобов`язань і замість договору відступлення прав вимоги за кредитним договором уклали договір купівлі-продажу майнових прав.

Разом із тим указані доводи позивача не можуть бути підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними за відсутності доказів наявності порушеного (невизнаного чи оспореного) суб`єктивного цивільного права або інтересу позивача.

Обґрунтовуючи настання негативних наслідків для себе як позичальника та іпотекодавця внаслідок укладення оспорюваних правочинів, ОСОБА_1 вказував, що за договором купівлі-продажу майнових прав новому кредитору передано майнові права за кредитним договором на суму 3 045 659,25 грн, у той час як згідно публічного паспорту активу на аукціон виставлялось право вимоги за кредитним договором на суму 2 356 123,32 грн, а рішенням Галицького районного суду міста Львова від 04 листопада 2015 року в справі № 461/7721/15 розмір заборгованості позичальника перед банком визначено на рівні 1 898 742,31 грн, що свідчить про збільшення обсягу зобов`язань, які підлягають виконанню ним перед банком, утричі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 11 серпня 2021 року в справі № 760/5625/19 (провадження № 61-4887св20) зазначено, що: "предметом оспорювання у цій справі є договір купівлі-продажу майнових прав та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, оформлені за результатами відкритих торгів (аукціону), проведених 18 грудня 2018 року Фондом. […] Договори купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги за іпотечним договором за їхніми ознаками є договорами, за якими банк у зобов`язаннях за кредитним договором і договором іпотеки замінений на ТОВ "ЮК ПІК" як нового кредитора. Товариство не набуло право здійснювати фінансові операції стосовно боржника, оскільки за умовами договорів купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги за іпотечним договором у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором і за договором іпотеки. […] Отже, у процедурі ліквідації ПАТ "Дельта Банк" відбулись електронні торги з продажу майна банку. За результатами торгів переможцем стало ТОВ "ЮК "ПІК", яке на підставі договору купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором отримало майнове право вимоги виконання кредитного договору і договору іпотеки. Суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (пункти 51-52)). Оскільки сторони договору купівлі-продажу майнових прав у процедурі ліквідації банку фактично уклали договір купівлі-продажу права вимоги, на виконання якого здійснена цесія, а її сторонами можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відступлення права вимоги не суперечить закону".

Установивши, що оспорюваним протоколом оформлено результати проведення електронного аукціону в процедурі реалізації майна (активів) неплатоспроможного банку, а на підставі укладених 17 квітня 2019 року договору купівлі-продажу майнових прав № 1328/К та договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором ТОВ "ФК "Профкапітал" набуло прав вимоги виконання боржником указаних правочинів у тому ж обсязі та на тих же умовах, що й попередній кредитор, суди зробили правильний висновок про недоведення позивачем факту порушення його прав унаслідок укладення оспорюваних правочинів.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що за договором купівлі-продажу майнових прав новому кредитору передано майнові права за кредитним договором на суму 3 045 659,25 грн, чим утричі збільшено обсяг його відповідальності перед кредитором, оскільки договір про відступлення права вимоги чи купівлі-продажу майнових прав, за яким новий кредитор набув права вимоги виконання боржником зобов`язання у тому ж обсязі та на тих же умовах, що й попередній кредитор, не є тим документом, який визначає розмір заборгованості боржника.

Розмір кредитної заборгованості підлягає визначенню на підставі первинних бухгалтерських документів та погоджених сторонами умов кредитного договору, а у випадку наявності спору між сторонами - судом.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи позивача про те, що банк взагалі не мав права відступати права вимоги за зобов`язаннями, виконаними шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 листопада 2015 року у справі № 461/7721/15, зазначивши, що на момент проведення аукціону вказане рішення суду не набрало законної сили та не було виконане, а доказів відсутності зобов`язань з погашення заборгованості перед кредитором позивач суду не надав.

За змістом частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчить, що постановою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 461/7721/15 рішення Галицького районного суду міста Львова від 04 листопада 2015 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року скасовано, в задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Профкапітал", до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Доводи касаційної скарги про немотивоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання позивача про відкладення розгляду справи колегія суддів не приймає, оскільки з технічного запису аудіофіксування судового засідання від 19 листопада 2020 року слідує, що апеляційний суд у судовому засіданні розглянув подане позивачем клопотання та відмовив у його задоволенні з огляду на те, що: 1) справа перебувала на розгляді в суді апеляційної інстанції з лютого 2020 року (понад 9 місяців), що є порушенням строків розгляду справи апеляційним судом; 2) колегія суддів неодноразово відкладала розгляд справи за клопотанням позивача; 3) неявка належним чином повідомлених учасників справи до суду апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Щодо проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін

У касаційній скарзі наявне клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи в судовому засіданні за обов`язкової участі представника заявника.

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що попередній розгляд справи у суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

У зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року в справі № 910/6939/20 (провадження № 12-45гс21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 11 серпня 2021 року в справі № 760/5625/19 (провадження № 61-4887св20), наявні підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального й процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін.