Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2021 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (далі - ПрАТ "СК "Юнівес"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 40 219,12 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовну заяву мотивовано тим, що 12 травня 2019 року на Старокостянтинівському шосе у м. Хмельницькому сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "ВАЗ 2107", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та мотоцикла "Gron Terra X250", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 .

На час ДТП транспортний засіб "ВАЗ 2107", реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований за договором добровільного страхування в ПрАТ "СК "Юнівес".

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України

(далі - КК України (2341-14) ), призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік, та застосовано статтю 75 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ПрАТ "СК "Юнівес" та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "СК "Юнівес" на користь ОСОБА_1

198 000 грн на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого, та понесені витрати у зв`язку з лікуванням. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 88 544,85 грн майнової шкоди, 150 000 грн моральної шкоди та 20 000 грн витрат на правову допомогу. У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди з ПрАТ "СК "Юнівес", суд указав, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження вартості мотоцикла "Gron Terra X250" після аварії, можливості його подальшого використання, вартості відновлювального ремонту тощо.

У зв`язку з відсутністю належної експертної оцінки, ОСОБА_1 був змушений проводити незалежну оцінку вартості реальних збитків, які виникли внаслідок пошкодження його транспортного засобу - мотоцикла "Gron Terra X250".

Відповідно до звіту № 3/1612 Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська незалежна оцінка" (далі - ТОВ "Подільська незалежна оцінка")

від 16 грудня 2020 року було проведено оцінку транспортного засобу "Gron Terra X250", реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Посилаючись на те, що вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2020 року йому було відмовлено у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди з підстав ненадання доказів на підтвердження вартості мотоцикла після аварії, його подальшого використання та вартості відновлювального ремонту, а наразі він такі докази надає, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2021 року провадження у цивільній справі закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада

2020 року у позові ОСОБА_1 до ПрАТ "СК "Юнівес" про відшкодування майнової шкоди відмовлено. Оскільки набрало законної сили судове рішення у справі з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2021 року.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що закриваючи провадження у цій справі було встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні (справа № 686/24039/19) та позов у даній справі є тотожними, оскільки в них співпадають суб`єктний склад, предмет і підстави позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті позову.

Підставою касаційного оскарження ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди неповно встановили обставини, які мають значення для справи, та надали їм неправильну правову оцінку. Указує, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано положення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України та не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 381/2028/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 686/9010/21.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скаргаОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення змісту пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що "Згідно з пунктом

3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі" (пункти 26, 27).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що "необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена,

по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що "предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу".

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня

2021 року у справі № 640/9380/19 (провадження № 61-6741св21), від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20 (провадження № 61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21 (провадження № 61-13906св21), від 19 січня

2022 року у справі № 766/4505/20 (провадження № 61-14440св21).

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

У справі, що є предметом касаційного розгляду, судом першої інстанції встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада

2020 року відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ "СК "Юнівес" про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (завданої пошкодженням мотоцикла). Цей вирок судупозивачем не оскаржувався, набрав законної сили.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року витребувано з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області матеріали кримінальної справи № 686/24039/19 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Згідно даних протоколу судового засідання в режимі відеоконференції № 488236 від 23 листопада 2021 року сторони підтвердили свою обізнаність з матеріалами кримінальної справи № 686/24039/19.

У позовах обох справ (справи № 686/24039/19 та справи № 686/9010/21) склад сторін збігається: позивач - ОСОБА_1, відповідач - ПрАТ "СК "Юнівес".

Вимога про стягнення з ПрАТ "СК "Юнівес" на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої пошкодженням мотоцикла, була предметом цивільного позову у справі № 686/24039/19.

У справі, яка є предметом касаційного розгляду, предметом позову також є вимога про стягнення з ПрАТ "СК "Юнівес" на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої пошкодженням мотоцикла.

Обставинами, якими обґрунтовано звернення до суду із вказаною позовною вимогою, є пошкодження у результаті ДТП належного позивачеві мотоцикла "Gron Terra X250".

Закриваючи провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що у справі № 686/24039/19 набрало законної сили судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет й з тих самих підстав, що і у даній справі. Доводи позивача про те, що у позовній заяві, поданій до суду в порядку цивільного судочинства, він надав суду докази, зокрема звіт № 3/1612 ТОВ "Подільська незалежна оцінка" від 16 грудня 2020 року, які були відсутні у кримінальному провадженні, на правильність висновку судів не впливають.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм процесуального права та без встановлення обставин, що мають істотне значення для розгляду справи, ці доводи зводяться до власного тлумачення позивачем норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін.