розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Боговського Д. Є., та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року Харківська міська рада (далі - Харківська МР) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позов обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 у період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року без достатніх правових підстав фактично використовував земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської МР, та на якій розташована належна ОСОБА_1 нежитлова будівля літ. "Б-1" загальною площею 183,7 кв. м, унаслідок чого ОСОБА_1 зберігає кошти, не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається безпідставне збереження коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за рахунок Харківської МР.

Харківська МР просила суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,0666 га (кадастровий номер 6310136900:01:016:0021), розташованої по АДРЕСА_1 у сумі 339 500,53 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року позовні вимоги Харківської МР задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської МР безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 293 371,01 грн та судовий збір у сумі 4 674,81 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року залишено без змін.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за відсутності зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичним особами прав на спірну земельну ділянку така земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова. Отже, внаслідок несплати ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, останній фактично збільшив свої доходи, а Харківська МР втратила належне їй майно у розмірі орендної плати за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, який з урахуванням сплати відповідачем земельного податку становить 293 371,01 грн. При цьому суд першої інстанції врахував, що відповідач сплачував земельний податок за 2018-2019 роки, дійшов висновку про те, що сума належна до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою відповідачем має бути зменшена на суму сплаченого податку.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції спростував доводи апеляційної скарги щодо вартості земельної ділянки, вказав, що розмір орендної плати за земельні ділянки визначається на підставі нормативної грошової оцінки, а не ринкової вартості земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

25 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Комінтернівського районного суду м. Харкова.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішень застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 922/1379/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 913/169/18, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 922/1610/18.

Також заявник зазначив, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Не погоджуючись із розрахунком нарахування збитків як недоотриманого доходу, заявник вказує, що суди не звернув увагу на витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20 червня 2019 року у якому закріплено коефіцієнт функціонального призначенні, а у розрахунку за 2016 рік позивач застосував коефіцієнт у розмірі 2,5, що не відповідає витягу з технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року Харківська МР подала до Верховного Суду відзив, у якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Л. М. 07 жовтня 2010 року за реєстровим № 1580, на праві власності належить нежитлова будівля літ. "Б-1" загальною площею 183,7 кв. м, розташована у АДРЕСА_1, розміщена на відповідній земельній ділянці.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 серпня 2019 року № 177644417 за ОСОБА_1 з 12 жовтня 2010 року зареєстровано лише вищезазначене нерухоме майно, однак речові права на відповідну земельну ділянку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не зареєстровані. Наведене також підтверджується листом Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13 червня 2018 року № 19-20-0.23,08-1905/116-18 та листом Департаменту земельних відносин ХМР від 15 червня 2018 року № 4106/0/225-18.

30 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Харківського міського голови про сприяння у вирішенні питання про викуп земельної ділянки площею 0,0632 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом за підписом заступника директора Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин - начальника управління земельних відносин Виконавчого комітету Харківської МР Бароніна Б. І. від 01 лютого 2011 року № К-3-678/1-11.-9-39 відповідача було повідомлено, що для вирішення питання про купівлю земельної ділянки за вказаної адресою необхідно надати документи, перелік яких був наведений у цьому листі.

У квітні 2011 року ОСОБА_1 подав до Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської МР заяву про викуп земельної ділянки площею 0,0632 га за адресою: АДРЕСА_1 та надав відповідні документи на 61 аркушах.

Листом заступника директора Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин - начальника управління земельних відносин Виконавчого комітету Харківської МР Бароніна Б. І. від 09 червня 2011 року № К-3-456/0/82-11.01-06 відповідача повідомлено, що управлінням подані необхідні документи на розгляд та погодження питання викупу зазначеної земельної ділянки в управлінні містобудування та архітектури.

Листом за підписом заступника начальника управління земельних відносин Виконавчого комітету Харківської МР Одинцової С. О. від 16 вересня 2011 року № 8611/0/84-11 відповідача повідомлено про таке:

- рішенням сесії Харківської МР від 27 лютого 2008 року № 24/08 фізичній особі-підприємцю (далі - ФОП) ОСОБА_2 надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для реконструкції нежитлової будівлі літ. "Б-1" без зміни функціонального призначення об`єкту (адміністративно-побутові, складські приміщення);

- рішенням сесії Харківської МР від 20 червня 2008 року № 154/08 ФОП ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку за вказаною адресою без зміни функціонального призначення об`єкту до 31 грудня 2010 року;

- строки реконструкції даного об`єкта не продовжено;

- згідно з Генеральним планом м. Харкова до 2026 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 розміщена в зоні багатоквартирної житлової забудови;

- у зв`язку з тим, що реконструкція нежитлової будівлі літ. "Б-1" (адміністративно-побутові, складські приміщення) АДРЕСА_1 не відповідає Генеральному плану м. Харкова на 2026 рік, розглянути питання продажу ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки не вбачається за можливе.

Рішенням 42 сесії 6 скликання Харківської МР від 23 вересня 2015 року № 2001/15 надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам.

Згідно з Додатком 1 до рішення 42 сесії 6 скликання Харківської МР від 23 вересня 2015 року № 2001/15 "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0632 га переведено з земель житлової та громадської забудови до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на проведення експертної її грошової оцінки; визначено розмір авансового внеску 3% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0666 га для обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (станція технічного обслуговування) за адресою: АДРЕСА_1 був погоджений Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану виконавчого комітету Харківської МР, що підтверджується Висновком від 11 листопада 2015 року № 4532/0/27-15.

Розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та рішення Харківської МР від 23 вересня 2015 року № 2001/15 Управління держгеокадастру у м. Харкові Харківської області, Головне управління держгеокадастру у Харківській області Держгеокадастру вважало за можливе відвести ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,066 га для обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (станція технічного обслуговування) з урахуванням того, що вказану земельну ділянку перетинають транзитні інженерні мережі, що підтверджується Висновком від 17 листопада 2015 року № 173/0/63-15.

12 вересня 2016 року Агентством "СХІД" на замовлення ОСОБА_1 складено Звіт про ринкову вартість земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:016:0021, згідно з яким вартість земельної ділянки площею 0,0666 га АДРЕСА_1 становить 410 600,00 грн.

У заяві, поданій 29 липня 2016 року на ім`я директора Департаменту земельних відносин Харківської МР, ОСОБА_1 висловив готовність про внесення авансового платежу у рахунок оплати ціни земельної ділянки та просив пришвидшити процес викупу земельної ділянки площею 0,0666 га АДРЕСА_1 .

Із відповіді заступника директора Департаменту земельних відносин Виконавчого комітету Харківської МР Багацького В. В. на звернення ОСОБА_1 від 15 листопада 2016 року (вх. № К-3-664/0/223-16) вбачається, що відповідно до наданих відповідачем документів для вирішення питання про викуп спірної земельної ділянки має місце нова забудова. При зіставленні плану земельної ділянки за містобудівним обґрунтуванням та кадастрового плану виявлені суттєві розбіжності у розміщенні та площі забудови "навісу", а саме - суттєво збільшена площа. Однак до пакету документів не наданий акт введення в експлуатацію нового об`єкта - "навісу", чи інший документ, що підтверджує законність забудови та її правовий статус.

На замовлення ОСОБА_1 05 квітня 2017 року земельна ділянка обстежена Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Харківське МБТІ"). Встановлено, що на земельній ділянці розташована нежитлова будівля літ. "Б-1" загальною площею 183,7 кв. м та споруда навісу літ. "З" площею 136,2 кв. м, яка не має фундаменту, складається з металевого каркасу на металевих стовпах, має покрівлю з полікарбонату, та є тимчасовою спорудою, що відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (z0582-01) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 червня 2001 року за № 582/5773, не належить до самочинного будівництва.

15 серпня 2019 року Департаментом територіального контролю Харківської МР складено акт обстеження земельної ділянки, яким встановлено використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0666 га по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (станція технічного обслуговування), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Цим актом обстеження земельної ділянки визначена її площа, конфігурація та межі відповідно до фактичного користування. Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі ".shp" для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

26 лютого 2020 року рішенням Харківської МР № 2023/20 ОСОБА_1 відмовлено у продажу земельної ділянки площею 0,0666 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6310136900:01:016:0021, цільове призначенні - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (станції технічного обслуговування).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, Харківська МР вказувала, що з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення належного йому нерухомого майна.

З матеріалів справи встановлено, що починаючи з 12 жовтня 2010 року відповідачу на праві власності належить нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Однак речове право на земельну ділянку, на якій розташоване вказане нерухоме майно, за ОСОБА_1 не зареєстровано.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення із власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212- 1214 ЦК України).

Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції помилкового застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України не можуть бути прийняті судом, оскільки вказані твердження відповідача спростовуються вищевикладеним.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди землі було зумовлене метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, а отже спірне майно (земельна ділянка) не може вважатись набутим або збереженим відповідачем без достатніх правових підстав (постанова Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 922/1379/18), колегія суддів до уваги не бере, оскільки ці доводи не спростовують висновків апеляційного суду про те, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки не укладений, тому спірне майно (земельна ділянка) вважається набутою чи збереженою відповідачем без достатніх правових підстав. При цьому рішення позивача, яким не затверджено документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 на час подачі позову не оскаржив.

Також не можуть бути прийняті посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № 913/169/18, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 922/1610/18, оскільки оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.

Доводи касаційної інстанції щодо незгоди з розрахунком безпідставно збережених коштів, колегія судів до уваги не бере, оскільки такий розрахунок зроблено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який є в матеріалах справи.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, про що у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19 (провадження № 61-17197сво20) зазначив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Інші доводи касаційної скарги в цілому є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його позовній заяві та апеляційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів, яким була надана належна правова оцінка. Переглядаючи законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку наявних у справі доказів та встановлювати нові обставини.

Судами попередніх інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували норми матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.