відповідачі: Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернігівській області, Регіональний сервісний центр МВС в Чернігівській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, ОСОБА_2,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Чернігівська місцева прокуратура,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гутник Валерій Петрович, на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова, у складі судді Карапута Л. В., від 12 лютого 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В., від 12 травня

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернігівській області, Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, Чернігівська місцева прокуратура, про визнання незаконними дій з реєстрації та перереєстрації транспортного засобу, стягнення майнової та моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він у вересні 2016 року придбав транспортний засіб Toyota Camry, 2007 року випуску, № кузову НОМЕР_1 .

У лютому 2017 року, вирішивши продати зазначений автомобіль, позивач довідався, що транспортний засіб вперше був придбаний у розстрочку в 2007 році громадянином ОСОБА_3 та досі перебуває в заставі

АТ "Альфа-Банк".

ОСОБА_1 вважав, що реєстраційні дії з транспортним засобом проводились незаконно, оскільки власник транспортного засобу змінювався декілька разів, при цьому ОСОБА_3 транспортний засіб нікому не продавав і будь-яких дій щодо зняття його з обліку для реєстрації за новим власником не вчиняв та не уповноважував на це інших осіб, а заставодержатель АТ "Альфа-Банк" згоди на такі дії не надавав і не припиняв обтяження щодо відчуження транспортного засобу, обумовлене договором застави № 700001110 від 03 вересня 2007 року.

Тобто, дії з реєстрації/перереєстрації транспортного засобу були проведені в умовах чинних заборон на його відчуження. До того ж, на момент первинної реєстрації транспортного засобу автомобіль перебував у розшуку.

За фактом незаконного заволодіння майном ОСОБА_3 (автомобілем) та ОСОБА_1 (грошовими коштами, сплаченими за придбання автомобіля) відкрито кримінальне провадження № 42017270000000191

від 09 серпня 2017 року, позивач залучений до провадження як потерпілий.

У межах зазначеного кримінального провадження ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2018 року у справі № 751/5563/17 на автомобіль накладено арешт, внаслідок чого ОСОБА_1 позбавлений права відчуження та розпорядження ним.

Враховуючи зазначене, позивач вважав, що незаконними діями органів державної влади йому завдана матеріальна шкода, розмір якої становить 526 325,89 грн, з яких 429 576,97 грн ринкова вартість транспортного засобу та 96 748,92 грн витрати на поточний ремонт автомобіля.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, ОСОБА_1 зазначив, що у зв`язку з незаконними діями державних органів із 2017 року він перебуває у стані нервового стресу, невизначеності стосовно подальшої долі транспортного засобу. При цьому не може розпоряджатися автомобілем на власний розсуд та змушений нести додаткові витрати на його утримання. Як наслідок у зв`язку з душевними стражданнями стан його здоров`я значно погіршився.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконними дії з реєстрації транспортного засобу Toyota Camry, 2007 року випуску, за ОСОБА_2, проведені 27 лютого 2014 року (змінені 14 березня 2014 року) УДАІ УМВС України в Чернігівській області;

- визнати незаконними дії з перереєстрації транспортного засобу Toyota Camry, 2007 року випуску, на ОСОБА_1, проведені 01 вересня

2016 року територіальним сервісним центром РСЦ МВС в Чернігівській області;

- стягнути з Державного бюджету України 526 325,89 грн майнової шкоди та 100 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 жовтня 2020 року третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого

2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з необґрунтованості позовних вимог.

При цьому вказав, що вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є передчасними, оскільки кримінальне провадження не завершено.

Також позивачем не було залучено до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_3, як власника спірного транспортного засобу, та АТ "Альфа-Банк", а заявлені вимоги про скасування реєстрації, яка лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення відомостей до ЄДР МВС про транспортний засіб і його власника, не припиняє права власності, яке оформлене відповідною угодою купівлі-продажу цього транспортного засобу.

Крім того, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та моральними стражданнями, на які посилається позивач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гутник В. П., вказуючи на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гутник В. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з районного суду.

У серпні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказує, що надав суду докази, які у своїй сукупності дають достатні підстави для висновку про реєстрацію у 2007 році автомобіля за ОСОБА_3 та внесення до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу і відповідних баз даних відомостей про заборону його відчуження через кредитні зобов`язання, а також про перебування транспортного засобу у розшуку в період проведення дій з первинної реєстрації (27 лютого 2014 року, внесено зміни 14 березня 2014 року).

Відповідно до пункту 3.9 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС від 11 серпня 2010 року № 379 (далі - Інструкція № 379), УДАІ УМВС України в Чернігівській області, вчиняючи дії з реєстрації транспортного засобу від 27 лютого 2014 року (зміни 14 березня 2014 року), зобов`язане було пересвідчитись у наявності правових підстав для набуття ОСОБА_2 транспортного засобу у власність, перевірити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 та з`ясувати, що автомобіль зареєстрований в Дніпропетровській області. Після цього, відповідач повинен був направити запит до реєстраційних органів Дніпропетровської області, у яких була наявна інформація про придбання автомобіля у розстрочку. При цьому підставою реєстрації автомобіля за ОСОБА_2 був акт прийому-передачі, який ОСОБА_3 не підписував, а тому реєстрація транспортного засобу за ОСОБА_2 суперечила діючому на той час законодавству.

У порушення вимог пункту 41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07 вересня 1998 року № 1388 (1388-98-п) (далі - Порядок № 1388), РСЦ МВС в Чернігівській області, здійснюючи 01 вересня 2016 року перереєстрацію на позивача транспортного засобу, придбаного у розстрочку, не отримав документального підтвердження остаточного розрахунку за кредитом.

Вважає, що позовні вимоги у цій справі стосуються дій державних органів щодо реєстрації та перереєстрації транспортного засобу і їх задоволення не впливає на права ОСОБА_3 та АТ "Альфа-Банк", а тому їх не потрібно було залучати до участі у справі в якості співвідповідачів.

Стверджує, що вимоги про визнання незаконними дій з реєстрації та перереєстрації транспортного засобу є основними, а вимоги про стягнення майнової, моральної шкоди - похідними. Підставою позову є недотримання УМВС України в Чернігівській області, РСЦ МВС в Чернігівській області вимог Інструкції № 379 та Порядку № 1388. Оскаржувані реєстраційні дії можуть бути предметом судового розгляду як основні вимоги без заявлення майнових вимог до попередніх власників автомобіля, оскільки права позивача порушені на етапі проведення реєстрації транспортного засобу, а відповідальність за такі порушення несуть саме вказані відповідачі, які виконують державну функцію реєстрації транспортних засобів.

Водночас наполягає, що позовні вимоги у цій справі пред`явлено до Держави в особі УМВС України в Чернігівській області, РСЦ МВС в Чернігівській області, а не до зазначених установ, як юридичних осіб публічного права.

Оскаржуючи дії з реєстрації та перереєстрації транспортного засобу, позивач не посилається на вчинення посадовими особами УМВС України в Чернігівській області, РСЦ МВС в Чернігівській області кримінального правопорушення, а тому є безпідставними посилання судів попередніх інстанцій на те, що кримінальне провадження № 42017270000000191

від 09 вересня 2017 року не завершено.

Вважає, що шкоду позивачу завдано в момент проведення дій з перереєстрації транспортного засобу. З цього часу його суб`єктивне право порушене, оскільки за наявності зареєстрованого обтяження автомобіля, він позбавлений можливості ним розпоряджатися. Крім того, у подальшому втратить своє право власності та відбудеться зменшення його майнових благ.

Перехід права власності на транспортний засіб супроводжується укладенням договору та проведенням реєстрації/перереєстрації відомостей про власника, при цьому договір купівлі-продажу, на підставі якого позивач придбав автомобіль у ОСОБА_4, є правомірним, роль ОСОБА_4 у кримінальному правопорушенні та наявність її вини компетентними органами не встановлені. Тому в даний момент порушення прав позивача обумовлюється виключно неправомірними діями УМВС України в Чернігівській області, РСЦ МВС в Чернігівській області, які не дотримались вимог Інструкції № 379 та Порядку № 1388.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року ГУ ДКС України у Чернігівській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Погоджується з мотивами судів попередніх інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У 2007 році ОСОБА_3 придбав транспортний засіб Toyota Camry,

2007 року випуску, про що 01 вересня 2007 року РЕВ 7-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Транспортний засіб перебував на обліку в органах ДАІ Дніпропетровської області. Автомобіль був придбаний у розстрочку та переданий в заставу АТ "Альфа-Банк", на підставі чого до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 внесена особлива відмітка "Відчуження заборонено. Кредит "Альфа-Банк".

В Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06 вересня 2007 року зареєстроване приватне обтяження застави рухомого майна за № 5617548, підставою обтяження є договір застави № 700001110 від 03 вересня

2007 року, АТ "Альфа-Банк", об`єктом обтяження - легковий автомобіль Toyota Camry, 2007 року випуску, колір сіра перлина, тип - легковий-седан-в, номер об`єкта JTNBK40K5031007, номер державної реєстрації - НОМЕР_2, термін дії обтяження продовжено до 04 серпня 2022 року.

14 березня 2014 року УДАІ УМВС України в Чернігівській області здійснило реєстрацію транспортного засобу на підставі акту прийому-передачі за ОСОБА_2

30 грудня 2015 року за довідкою-рахунком відбулася перереєстрація транспортного засобу на нового власника на ОСОБА_5 (Центр 3241,

смт Баришівка), який 16 січня 2016 року зняв з обліку цей автомобіль для реалізації (Центр 3243, м. Бровари).

20 січня 2016 року відбулася реєстрація транспортного засобу за договором купівлі-продажу на ОСОБА_4 (Центр 7441, м. Чернігів), а 01 вересня

2016 року перереєстрація на нового власника ОСОБА_1 за договором, укладеним в ТСЦ (Центр 7441, м. Чернігів).

Згідно акту про вилучення для знищення номенклатурних справ Територіального сервісного центру 7441 РСЦ МВС в Чернігівській області від 07 травня 2020 року № 31/25/14-685 документи, на підставі яких проводилась реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку транспортних засобів із 03 листопада 2015 року по 31 грудня 2016 року, знищені за закінченням строку зберігання (3 роки).

Матеріали справи містять витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08 серпня 2017 року про реєстрацію кримінального провадження

№ 42017270000000191 з приводу того, що співробітник УЗЕ в Чернігівській області разом із працівниками територіального сервісного центру підробили документи, за допомогою яких в подальшому незаконно заволоділи автомобілем Toyota Camry, належним ОСОБА_3, що призвело до тяжких наслідків.

Згідно з повідомленням РСЦ МВС в Дніпропетровській області від 10 квітня 2020 року щодо автомобіля Toyota Camry, свідоцтво про реєстрацію

НОМЕР_2, 30 грудня 2010 року співробітниками відділу розшуку УДАІ ГУМВС в Дніпропетровській області внесено інформацію до бази даних АІС ДНІПРО-ДАІ - "Оголошено в розшук". 21 березня 2014 року співробітниками відділу розшуку УДАІ ГУ МВС в Дніпропетровській області, вказаний розшук було знято.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня

2018 року у справі № 751/5563/17 клопотання старшого слідчого відділу прокуратури Чернігівської області про накладення арешту на транспортний засіб задоволено. Накладено арешт на транспортний засіб Toyota Camry, 2007 року випуску, колір сірий, № кузову НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, який згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на праві власності належить ОСОБА_1, шляхом позбавлення останнього права відчуження та розпорядження автомобілем.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем.

Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з частиною першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З пункту 1.1 Інструкції № 379 вбачається, що ця інструкція встановлює порядок здійснення центрами надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, оформлення і видачі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, тимчасових реєстраційних талонів та номерних знаків на транспортні засоби.

За змістом пункту 1 Порядку № 1388 вбачається, що цим порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

У справі, що розглядається, позивач оскаржує дії державних органів щодо реєстрації, перереєстрації транспортного та просить стягнути з Державного бюджету України майнову і моральну шкоду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що оскаржувані дії, у порушення вимог Інструкції № 379 та Порядку № 1388, вчинені відповідачами за наявності чинних обтяжень, у зв`язку з чим він позбавлений можливості розпоряджатися транспортним засобом.

Тобто, за твердженням позивача, саме дії УДАІ УМВС України в Чернігівській області, РСЦ МВС в Чернігівській області призвели до того, що він позбавлений можливості на власний розсуд розпоряджатися транспортним засобом.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з необґрунтованості позовних вимог.

Верховний Суд погоджується з такими висновками.

УДАІ УМВС України в Чернігівській області, РСЦ МВС в Чернігівській області проводили державну реєстрацію та перереєстрацію спірного транспортного засобу, однак не вчиняли дій які б обмежували позивача у розпорядженні транспортним засобом. При цьому відповідачі не є особами, які

не визнають, порушують або оспорюють право ОСОБА_1 на розпорядження транспортним засобом.

Відповідно до положень статті 659 ЦК України продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

ОСОБА_1, заявляючи вимоги про відшкодування шкоди, фактично просить стягнути із Держави вартість придбаного ним автомобіля, у зв`язку із існуванням прав третіх осіб на товар, про які його мав попередити продавець, витрати на ремонт автомобіля, яким він володіє та користується із 2016 року, а також моральну шкоду завдану, зокрема, обмеженнями у розпорядженні автомобілем.

Натомість обмеження у реалізації правомочностей позивача, як власника, із розпорядження автомобілем, пов`язані не із діями та рішеннями відповідачів, які він просить визнати незаконними, а із накладенням слідчим суддею арешту на майно в межах кримінального провадження та наявністю права застави банку.

Отже шкода, яку позивач просив стягнути із Державного бюджету України, не перебуває у причинному зв`язку із діями відповідачів, які

ОСОБА_1 вважав незаконними.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові

від 23 грудня 2021 року у справі № 554/2035/19.

Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до помилкового тлумачення заявником норм права та незгоди із обставинами, встановленими судами, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини другої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.