Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",

заінтересовані особи: акціонерне товариство "Альфа-Банк", ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал", товариство) звернулося до суду

із заявою про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником.

Заява мотивована тим, що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2015 року у справі № 480/1397/15-ц задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість

у розмірі 64 378,95 грн, а також судові витрати в розмірі 643,79 грн.

21 червня 2016 року між ПАТ "Альфа-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ "Альфа-Банк" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи", а ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до договору.

26 грудня 2018 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та товариством

з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВЕСТА" (далі -

ТОВ "ФК "ВЕСТА") укладено договір факторингу № 2019-1К1/ВЕСТА, згідно

з яким ТОВ "Кредитні ініціативи" відступило ТОВ "ФК "ВЕСТА" право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку № 1-1

до договору.

16 січня 2019 року між ТОВ "ФК "ВЕСТА" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, за яким

ТОВ "ФК "ВЕСТА" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги

до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку № 1-1

до договору, в тому числі за кредитним договором від 28 жовтня 2014 року № 500963124, де боржником є ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, заявник просив суд замінити вибулого

стягувача ПАТ "Альфа-Банк" на правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал"

з виконання рішення суду від 30 жовтня 2015 року про стягнення

з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області

від 09 жовтня 2020 року у складі судді Терентьєва Г. В. заяву ТОВ "Вердикт Капітал" задоволено. Замінено стягувача ПАТ "Альфа-Банк" на його правонаступника - ТОВ "Вердикт Капітал" у справі № 480/1397/15-ц

за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до відповідача, яким є: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500963124.

Суд першої інстанції, урахувавши вимоги статей: 512 ЦК України (435-15) ,

442 ЦПК України (1618-15) та 15 Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , дійшов висновку, що ТОВ "Вердикт Капітал" є правонаступником первісного стягувача (ПАТ "Альфа-Банк"), а тому наявні підстави для задоволення заяви та його заміни.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2020 року скасовано

та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "ФК "Вердикт Капітал" про заміну сторони у виконавчому провадженні. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ТОВ "Вердикт Капітал"

не може витребувати від ПАТ "Альфа Банк" право вимоги за кредитним договором № 500963124, оскільки останнім, кому це право належало, було ТОВ "ФК "ВЕСТА", яке і повинно було бути учасником цієї справи,

що відповідає правовому висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 2-102/2011 (провадження

№ 61-27392св18), а тому відсутні підстави для задоволення заяви товариства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить змінити постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року та виключити

з її мотивувальної частини такі абзаци:

"21 червня 2016 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу №1 відповідно до якого ПАТ "Альфа-Банк" відступило свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі

за договором кредиту № 500963124;

26 грудня 2018 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" і ТОВ "Фінансова компанія "ВЕСТА" укладено договір факторингу №2019-1КІ/Веста, відповідно до якого ТОВ "Кредитні ініціативи" відступило свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500963124;

16 січня 2019 року між ТОВ "Фінансова компанія "ВЕСТА" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір відступлення права вимоги №16-01/19/1,

за яким право вимоги за вищенаведеним кредитним договором перейшло до ТОВ "Вердикт Капітал".".

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи

між суддями Верховного Суду від 01 лютого 2022 року справу

№ 480/1397/15-ц призначено судді-доповідачеві: Ткачук О. С.

07 квітня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 480/1397/15-ц

із Миколаївського районного суду Миколаївської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2022 року, у зв`язку з обранням

до Великої Палати Верховного Суду судді Ткачука О. С., справу призначено судді-доповідачеві: Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Гулько Б. І.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована незгодою із мотивувальною частиною оскаржуваної постанови апеляційного суду, в якій суд установлює ланцюг відступлення прав вимоги за кредитним договором

від 28 жовтня 2014 року № 500963124, укладеним між нею та банком,

від первісного кредитора ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Вердикт Капітал", яке на теперішній час заявляє до неї права кредитора.

В апеляційній скарзі вона наголошувала на тому, що укладені між відповідними фінансовими установами договори факторингу

та відступлення прав вимоги (від 21 червня 2016 року, від 26 грудня

2018 року, від 16 січня 2019 року) не містили даних щодо переходу права вимоги саме за кредитним договором від 28 жовтня 2014 року

№ 500963124. Вказує, що спростувати обставини, встановленні оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, вона не має можливості, оскільки питання правомірності заміни кредитора у зобов`язанні підлягає дослідженню саме під час розгляду питання про заміну стягувача.

Оскаржувана постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає вимогам законності та обґрунтованості судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції не навів обґрунтування, яким чином суд установив право товариства бути кредитором у відносинах із нею. Надані

ТОВ "Вердикт Капітал" докази не підтверджують набуття ним права вимоги до неї, а навпаки, свідчать про відсутність такого права у товариства. Вказані обставин суд апеляційної інстанції залишив поза увагою й не навів мотиви їх прийняття або відхилення.

Вважає, що додаток 1-1 до договору відступлення прав вимоги

№ 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року (Характеристика права вимоги, переданих новому кредитору первісним кредитором за договором

та боржників за основними договорами) є неналежним доказом, оскільки на ньому міститься лише підпис представника товариства.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор

у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно

зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували

на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного цивільного процесуального законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду

із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора

в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження

у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи

з виконавчого провадження, а отже, припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували

на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав

і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке

не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги

із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою

про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

У заяві про заміну сторони ТОВ "Вердикт Капітал" посилалося на те,

що 21 червня 2016 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ "Альфа-Банк" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи", а ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до договору (а. с. 39).

26 грудня 2018 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ТОВ "ФК "ВЕСТА" укладено договір факторингу № 2019-1К1/ВЕСТА, згідно з яким

ТОВ "Кредитні ініціативи" відступило ТОВ "ФК "ВЕСТА" право вимоги

до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку № 1-1

до договору (а. с. 23-24, 25-35).

ТОВ "ФК "ВЕСТА" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги

до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку № 1-1

до договору, в тому числі за кредитним договором від 28 жовтня 2014 року № 500963124, де боржником є ОСОБА_1 (а. с. 10, 13-22).

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну сторони, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ТОВ "Вердикт Капітал" не може витребувати

від ПАТ "Альфа Банк" право вимоги за кредитним договором від 28 жовтня 2014 року № 500963124, оскільки останнім, кому це право належало, було ТОВ "ФК "ВЕСТА", яке і повинно було бути учасником цієї справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення,

що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади

і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, -

і за її межами.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 вказано,

що встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини

можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 14 листопада 2018 року

у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) дійшла висновку

про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема,

на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Тобто, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію

їх правомірності (стаття 204 ЦК України).

Матеріали справи не містять відомостей про наявність судових рішень про визнання недійсними договорів факторингу та відступлення прав вимоги (від 21 червня 2016 року, від 26 грудня 2018 року, від 16 січня 2019 року).

При цьому вибуття первісного кредитора не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, тоді як новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, відповідні доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням, а тому відхиляються Верховним Судом.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц).

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи, які в цілому

є ідентичними доводам апеляційної скарги, висновків суду не спростовують, на його законність не впливають, а в основному зводяться до власного тлумачення заявником норм права та незгодою з мотивами, викладеними

у судовому рішенні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин,

як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення

та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи

(див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно

до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду