розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу дочірнього підприємства "Арсенал СТ-11" товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал СТ" на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області, у складі судді Бойчука П. Ю., від 03 лютого 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., від 01 червня 2021 року,

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства "Арсенал СТ-11" товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал СТ" (далі - ДП "Арсенал СТ-11"

ТОВ "Арсенал СТ") про відшкодування шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 24 січня 2018 року із будинку позивача була скоєна крадіжка, причиною чого стало, зокрема, і неналежне виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором на централізовану охорону об`єкта.

Оскільки відповідач самоусунувся від визначення розміру завданих збитків, ОСОБА_1 визначив цей розмір самостійно, врахувавши вартість викраденого майна в сумі 1 464 260 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ДП "Арсенал

СТ-11" ТОВ "Арсенал СТ" матеріальну шкоду у розмірі 1 464 260 грн, завдану внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, передбачених договором № 360/16-ПК на централізовану охорону об`єкта від 08 вересня 2016 року.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області

від 19 жовтня 2020 року прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 550 242,05 грн, провадження у справі в цій частині закрито.

ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 914 017,95 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області

від 03 лютого 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Арсенал СТ-11" "ТОВ "Арсенал СТ" на користь ОСОБА_1 601 230 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином виконав умови договору щодо постановки об`єкта під охорону, а відповідач не забезпечив належну охорону об`єкта та порушив умови договору.

При цьому суд дійшов висновку, що заявлена в позові сума збитків підтверджена частково в розмірі 601 230 грн.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

Постановою Волинського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу ДП "Арсенал СТ-11" "ТОВ "Арсенал СТ" задоволено частково, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області

від 03 лютого 2021 року змінено та стягнуто з ДП "Арсенал СТ-11"

ТОВ "Арсенал СТ" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 563 583 грн. Змінено розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, частково погодився з доводами апеляційної скарги в частині невідповідності стягнутої суми майнової шкоди її дійсному розміру. При цьому колегія суддів врахувала висновок товарознавчої експертизи № 8545-8547

від 17 грудня 2019 року, згідно з яким вартість викраденого майна,

з урахуванням зносу, становить 563 583 грн.

Відхиляючи інші доводи ДП "Арсенал СТ-11" ТОВ "Арсенал СТ", апеляційний суд вважав доведеним факт постановки ОСОБА_1 об`єкта під охорону.

З огляду на пояснення представника відповідача, згідно з якими оператор пульту після телефонного дзвінка не здійснює жодних дій в ручному режимі, які би закінчували операцію з постановки на охорону об`єкта, колегія суддів дійшла висновку, що саме по собі здійснення телефонного дзвінка клієнта на пульт охорони, не має вирішального значення для фактичної постановки об`єкта під охорону.

Надаючи оцінку висновку експерта, складеному на замовлення відповідача, апеляційний суд звернув увагу, що предметом експертного дослідження був пристрій для зберігання даних ("жорсткий диск"), датою виготовлення якого є травень 2018 року, в той час як крадіжка у будинку ОСОБА_1 мала місце у січні 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ДП "Арсенал СТ-11" ТОВ "Арсенал СТ", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

07 липня 2021 року ДП "Арсенал СТ-11" ТОВ "Арсенал СТ" подало касаційну скаргу на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області

від 03 лютого 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду

від 01 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із міськрайонного суду.

У вересні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає, порушення судами правил юрисдикції, встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів та відхилення клопотання про дослідження доказів.

Стверджує, що спір виник між фізичною особою-підприємцем та юридичною особою, а тому справа мала бути розглянута у порядку господарського судочинства. Наголошує, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної викраденням його майна, а саме товару - комп`ютерного обладнання, придбаного для реалізації в ході підприємницької діяльності.

Звертає увагу, що під час розгляду справи представник відповідача заперечував достовірність копії журналу з пам`яті подій охоронної системи "INTEGRA" та заявляв клопотання про витребування оригіналу електронного доказу, проте суди це клопотання не задовольнили, а надана апеляційному суду електрона копія доказу, записана на оптичний диск, не може бути визнана оригіналом.

Посилається також на те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які підтверджують вчинення іншими клієнтами підприємства, а не позивачем, телефонних дзвінків на пульт охорони з повідомленням про передачу об`єктів під охорону.

Наголошує, що за умовами договору при здачі об`єкта під охорону після вчинення інших попередніх дій позивач повинен зателефонувати за вказаним в інструкції номером телефону на пульт централізованого спостереження, назвати код об`єкта, назву об`єкта, повідомити оператора про здачу об`єкта під охорону та переконатись, що об`єкт прийнятий під охорону. При цьому умовами договору не передбачено такого обов`язку виконавця як повідомлення замовника про припинення електропостачання на об`єкт охорони.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Наголошує, що договір на централізовану охорону об`єкта укладений ним як фізичною особою та під охорону було передано житловий будинок, а не будівлю, що має комерційне призначення та використання.

При цьому відповідач у судах попередніх інстанцій не висловлював заперечень щодо розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

Звертає увагу, що відповідач почав порушувати питання щодо недопустимості копії журналу з пам`яті подій охоронної системи "INTEGRA" зі спливом значного проміжку часу (більше року), тоді як охоронна система "INTEGRA", що перебуває у власності третьої особи, здатна зберігати лише обмежену кількість подій у своїй пам`яті та її оновлення відбувається з кожним новим записом в системі, на чому правильно наголосив суд першої інстанції. У свою чергу позивач надав цей доказ як в електронному вигляді (на оптичному диску), так і його паперову копію.

Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо неналежного виконання відповідачем своїх договірних обов`язків.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 вересня 2016 року між ДП "Арсенал СТ-11" ТОВ "Арсенал СТ" (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір

№ 360/16-ПК про централізовану охорону об`єкта (далі - договір).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору (пункти 1.1., 1.2.) замовник передає, а виконавець приймає під охорону "Спостереження" пунктом централізованого спостереження приміщення будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавець приймає на себе зобов`язання реагувати на сигнал "Тривога" з моменту постановки замовником об`єкта під "Спостереження". Час охорони об`єкта за цим договором - цілодобово.

У відповідності до умов пункту 2.1. договору виконавець зобов`язався забезпечити у випадку отримання сигналу "Тривога" негайний виїзд і своєчасне прибуття групи швидкого реагування виконавця на об`єкт

(в термін до 10 хв).

Відповідно до пункту 3.1. договору замовник зобов`язаний забезпечити чітке виконання визначених Інструкцією (додаток 4) правил користування сигналізацією.

Інструкцією з порядку постановки (зняття) об`єкта під централізовану охорону (додаток 4) визначено ряд дій для постановки об`єкта під охорону.

Зокрема, передбачено: 1) зачинити вхідні двері; 2) дочекатися, поки індикатори груп згаснуть, після чого ввести пароль; 3) при правильній постановці - загориться індикатор "Охорона", при цьому включиться звуковий сигнал, який сповіщає, що йде відрахунок часу на вихід з приміщення; 4) після включення сигналізації протягом заданого на вихід часу потрібно вийти з приміщення і закрити вхідні двері; 5) при правильній постановці під охорону звуковий сигнал затихне, а індикатор охорони буде горіти; 6) якщо об`єкт не взявся під охорону або спрацювала сирена, потрібно зняти об`єкт з охорони і повторити процедуру постановки; 7) після постановки під охорону передзвонити за вказаними в інструкції телефонами на пульт і переконатися, що об`єкт прийнятий на охорону.

Відповідно до пункту 6.1. договору виконавець несе матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання з його вини, покладених на нього цим договором обов`язків, згідно вимог чинного законодавства.

За змістом пункту 6.2. договору виконавець звільняється від матеріальної відповідальності за збитки, завдані замовнику на об`єкті: 1) якщо особа, яка проникла на об`єкт і завдала майнову шкоду, затримана та встановлена;

2) якщо шкода завдана сторонніми особами без проникнення на об`єкт;

3) в разі вчасного прибуття на об`єкт наряду виконавця згідно з умовами договору; 4) в разі невиконання замовником умов договору, в тому числі, вимог щодо укріплення об`єкта, зазначених в актах обстеження чи прийомки під охорону об`єкта, якщо це стало причиною нанесення збитків.

Пунктом 6.3.1. договору передбачено, що виконавець не несе відповідальності за збитки на об`єкті, якщо буде встановлено, що вони допущені у зв`язку з невключенням замовником охоронної сигналізації або неповідомленням виконавця про несправність сигналізації.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 придбав комп`ютерне обладнання та зберігав його у будинку по АДРЕСА_1 .

В ніч із 23 на 24 січня 2018 року на об`єкті за адресою:

АДРЕСА_1, була скоєна крадіжка в результаті якої було викрадено комп`ютерне обладнання.

За відомостями журналу пам`яті подій охоронної системи "INTEGRA"

23 січня 2018 року о 22 год 52 хв об`єкт за адресою: АДРЕСА_1, був поставлений на охорону користувачем, а в 00 год 51 хв - зафіксована аварія живлення.

Висновком судової товарознавчої експертизи № 8545-8547 від 17 грудня

2019 року визначена вартість викраденого майна.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України)

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату (стаття 978 ЦК України).

Особливості та порядок провадження охоронної діяльності визначені Законом України "Про охоронну діяльність" (4616-17) .

За змістом статті 8 Закону України "Про охоронну діяльність" суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства. У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень ЦК України (435-15) визначаються умови відшкодування суб`єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов`язань.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 13 Закону України "Про охоронну діяльність" персонал охорони під час виконання функціональних обов`язків зобов`язаний: забезпечувати цілісність об`єктів охорони та недоторканність майна, що на них зберігається, недоторканність фізичних осіб; припиняти шляхом здійснення заходів реагування правопорушення проти власності, фізичних осіб, порушення режиму роботи об`єктів охорони.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надає оцінку доказам як в цілому так і кожному доказу, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, оцінивши надані сторонами у передбаченому процесуальним законом порядку докази, встановили, що 23 січня 2018 року о 22 год 52 хв об`єкт за адресою:

м. Ковель, вул. Волі, 67, був переданий під охорону замовником.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до незгоди із обставинами встановленими судами та необхідністю переоцінки доказів Верховним Судом, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

За умовами договору, визначеними на розсуд сторін, у разі пошкодження охоронної сигналізації в обов`язки виконавця входить здійснювати охорону об`єкта охоронцями виконавця з попереднім погодженням додаткової оплати та тривалості охорони з замовником (пункт 2.4.).

За змістом підпункту 2 пункту 4.2. виконавець має право тимчасово (до усунення причин) не приймати об`єкт під охорону, якщо відсутнє основне електроживлення (220 В) охоронного обладнання на об`єкті понад

Вказані умови договору давали позивачу обґрунтовані підстави для правомірних очікувань того, що після передання об`єкту під охорону, виконавець буде здійснювати охорону його майна, у тому числі і в разі короткострокового (менше 24 годин поспіль) припинення електропостачання.

Сторонами не заперечувалось, що електропостачання на об`єкті було відсутнє до крадіжки менш ніж 24 години поспіль, а касаційна скарга не містить доводів про те, що замовник відмовився від додаткової оплати послуг охорони.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач неналежно виконав умови договору № 360/16-ПК від 08 вересня 2016 року.

Інструкцією з порядку постановки (зняття) об`єкта під централізовану охорону (додаток 4 до договору) дійсно передбачено, що після постановки під охорону замовник має передзвонити за вказаними в інструкції телефонами на пульт і переконатися, що об`єкт прийнятий на охорону.

Разом із тим, за змістом пункту 6.2. договору виконавець звільняється від матеріальної відповідальності за збитки, завдані замовнику на об`єкті в разі невиконання замовником умов даного договору, якщо це стало причиною нанесення збитків.

Апеляційний суд надав належну оцінку діям клієнта та не встановив, що вони перебувають у причинному зв`язку із нанесенням збитків.

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, апеляційний суд обґрунтовано врахував висновок товарознавчої експертизи.

При цьому умови укладеного сторонами договору № 360/16-ПК

від 08 вересня 2016 рокуне передбачали будь-якого обмеження розміру майнової відповідальності замовника.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції підлягають відхиленню, оскільки договір № 360/16-ПК

від 08 вересня 2016 рокупро централізовану охорону об`єкта укладено ОСОБА_1 як фізичною особою та за умовами цього правочину під охорону передано житловий будинок, який не має статусу комерційної нерухомості.

Тобто, з огляду суб`єктний склад учасників справи та зміст спірних правовідносин, справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Посилання заявника на те, що суди не витребували оригінал журналу з пам`яті подій охоронної системи "INTEGRA", підлягають відхиленню, оскільки вказане питання обґрунтовано вирішено як судом першої, так і судом апеляційної інстанції у судових засіданнях від 23 грудня 2020 року та 06 травня 2021 року, з наведенням відповідних мотивів, з якими погоджується Верховний Суд.

Також апеляційним судом у судовому засіданні від 06 травня 2021 року, з урахуванням вимог процесуального закону, було вирішено питання щодо нових доказів, поданих на стадії апеляційного розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доводи ДП "Арсенал СТ-11" ТОВ "Арсенал СТ" про порушення судами норм процесуального права щодо встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанції надано оцінку доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та місять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.