позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеопс А", треті особи: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, особа, яка не брала участі у справі та звернулася з апеляційною скаргою,- ОСОБА_3,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А"

(далі - ТОВ "Хеопс А"), треті особи: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України), про визнання договору іпотеки недійсним, припинення іпотеки та вилучення записів.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору іпотеки, укладеного 10 лютого 2009 року між ТОВ "Хеопс А" та АТ КБ "ПриватБанк", в іпотеку передано домоволодіння загальною площею 137,5 кв. м та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 липня 2018 року у справі № 201/3814/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ "Хеопс А", треті особи: Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпро ради, АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнано недійсними договір купівлі-продажу домоволодіння № 139, договір купівлі-продажу земельної ділянки № 140, укладені 10 лютого 2009 року, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_1 й

ТОВ "Хеопс А". Тобто майнові права позивачів на вказане майно відновлені і є їх власністю.

Посилаючись на труднощі з відновленням реєстрації права власності на домоволодіння та земельну ділянку, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд:

- визнати недійсним договір іпотеки від 10 лютого 2009 року;

- припинити іпотеку за № 13251047, № 13374541;

- вилучити з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про заборону на нерухоме майно за № 13251007, № 13374489;

- вилучити з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи за №№ 2580646, 25580228 від 03 квітня 2018 року про податкову заставу;

- виключити нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,1 га та домоволодіння загальною площею 137,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з опису (згідно з постановою ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 14 серпня 2018 року

№ 55287648 про опис і арешт майна) та зобов`язати ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України звільнити це майно з-під арешту.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2018 року (у складі судді Ткаченко Н. В.) позов ОСОБА_1,

ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 10 лютого 2009 року, укладений між ТОВ "Хеопс А" та АТ КБ "ПриватБанк", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Крючковою Т. В. та зареєстрований в реєстрі

Припинено іпотеку за номером 13251047 згідно з іпотечним договором

від 10 лютого 2009 року, укладений між ТОВ "Хеопс А" та АТ КБ "ПриватБанк", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Крючковою Т. В. та зареєстрований в реєстрі за №141, із змінами

за № 1602, на нерухоме майно - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Вилучено з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно за № 13251007, який внесений на підставі іпотечного договору від 10 лютого 2009 року, укладений

між ТОВ "Хеопс А" та АТ КБ "ПриватБанк", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Крючковою Т. В. та зареєстрований в реєстрі за № 141, на нерухоме майно - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинено іпотеку за № 13374541 згідно з іпотечним договором

від 10 лютого 2009 року, укладений між ТОВ "Хеопс А"

та АТ КБ "ПриватБанк", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Крючковою Т. В. та зареєстрований в реєстрі

за № 141, із змінами за № 1602, на нерухоме майно - земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Вилучено з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно за № 13374489, який внесений на підставі іпотечного договору від 10 лютого 2009 року, укладений

між ТОВ "Хеопс А" та АТ КБ "ПриватБанк", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Крючковою Т. В. та зареєстрований

в реєстрі за №141, на нерухоме майно - земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Вилучено з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи за № № 25580646, 25580228 від 03 квітня 2018 року про податкову заставу згідно з актом опису майна, виданого 30 березня

2018 року Головний управління Державної фіскальної служби

в Дніпропетровській області (рішення про опис майна у податкову заставу, серія та № 51178-17, видане 13 грудня 2017 року ГУ ДФС в Дніпропетровській області).

Виключено нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1 га, та домоволодіння загальною площею 137,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з опису (згідно з постановою ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 14 серпня 2018 року

№ 55287648 про опис і арешт майна) та зобов`язано ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України звільнити це майно з-під арешту.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, оскільки рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 липня 2018 року у справі № 201/3814/18 відновлено право власності позивачів

ОСОБА_1, ОСОБА_2 на домоволодіння та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, то

ТОВ "Хеопс А" не мало право передавати вказане майно в іпотеку, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада

2021 року апеляційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, оскільки рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 липня 2018 року у справі № 201/3814/18, яким було відновлено право власності позивача ОСОБА_4 на домоволодіння та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, і спірне майно не перебувало у власності ТОВ "Хеопс А" і яке не мало право передавати його в іпотеку, було скасовано судом апеляційної інстанції та було залишено без змін Верховним Судом, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Апеляційний суд також указав, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач не є стороною договору іпотеки від 10 лютого 2009 року, тому відсутнє порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, саме на момент укладення оспорюваного договору іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає

пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу), а саме вказує на пункт 5 частини першої

статті 411 ЦПК України (справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою).

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Заявник також указує, що судове рішення прийняте з порушення норм процесуального права без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому є незаконним та необґрунтованим.

Доводи інших учасників справи

У травні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова апеляційного суду є законною

і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

Також АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що ОСОБА_2 достеменно знала про розгляд справи судом апеляційної інстанції, оскільки справа перебувала в апеляційному суді майже 2,5 роки. Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав розгляд справи за клопотаннями сторін. Вважає, що сторони у справі зловживали процесуальними правами з метою затягування розгляду справи та уникнення ухвалення судом апеляційної інстанції постанови по суті спору. Касаційна скарга не містить жодних доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

У червні 2022 року ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції Українивказував, що рішення першої інстанції прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а вимоги викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 10 лютого 2009 року між ОСОБА_1

та ТОВ "Хеопс А" укладені договори купівлі-продажу домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі за № 139 та купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі

10 лютого 2009 року між ТОВ "Хеопс А" та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Крючковою Т. В. та зареєстрований в реєстрі за №141, і договір про внесення змін від 24 лютого 2016 року № 1 до договору іпотеки

від 10 лютого 2009 року, згідно з яким, майно придбане ТОВ "Хеопс А"

у позивача за договорами купівлі-продажу від 10 лютого 2009 року передано в забезпечення виконання зобов`язань АТ КБ "ПриватБанк".

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 липня 2018 року у цивільній справі № 201/3814/18 договори купівлі-продажу домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі за № 139, та купівлі- продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі за № 140, визнані недійсними.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Верховного суду від 07 грудня 2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року залишено без змін (провадження 61-22364св19).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини

і громадянина захищаються судом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справі "Гурепка проти України", від 08 квітня 2010 року, № 38789/04).

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення у справі "Трудов проти росії", від 13 грудня 2011 року, № 43330/09).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Таким чином, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у цьому випадку може свідчити лише розписка.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2018 року (а. с. 118,

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2018 року (а. с. 39, т. 2).

Вказана справа відкладалась неодноразово.

Не погодившись з рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2018 року, у серпні 2021 року

ОСОБА_5 оскаржила його в апеляційному порядку (а. с. 204, 205, т. 2).

Протокольною ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року розгляд справи відкладено на 01 вересня 2021 року у зв`язку

з надходженням апеляційної скарги ОСОБА_5 (а. с. 209, 210, т. 2).

В судовому засіданні апеляційного суду був присутній лише представник

АТ КБ "ПриватБанк", який під розписку був повідомлений про відкладення справи на 01 вересня 2021 року (а. с. 211, т. 2).

Судовою повісткою про виклик було повідомлено про відкладення розгляду справи на 01 вересня 2021 року, зокрема, ОСОБА_2 (а. с. 214, т. 2).

ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку (а. с. 221-224, т. 2).

Протокольною ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року розгляд справи відкладено на 24 листопада 2021 року у зв`язку з надходженням апеляційної скарги ОСОБА_6 (а. с. 232, т. 2).

В судовому засіданні апеляційного суду був присутній лише представник

АТ КБ "ПриватБанк", який під розписку був повідомлений про відкладення справи на 24 листопада 2021 року (а. с. 233, т. 2).

Судовою повісткою про виклик було повідомлено про відкладення розгляду справи на 24 листопада 2021 року, зокрема, ОСОБА_2 (а. с. 236, т. 2).

Також 23 листопада 2021 року на офіційному веб-порталі Судова влада України апеляційний суд розмістив оголошення про виклик, зокрема, ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 24 листопада

2021 року (а. с. 242, т. 2). Однак, враховуючи положення частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи містяться відомості про зареєстроване місце проживання позивача, відсутні підстави вважати, що з опублікуванням цього оголошення ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Розгляд справи Дніпровським апеляційним судом проведено

24 листопада 2021 року у відкритому судовому засіданні (а. с. 9-14, т. 3).

Отже, апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача

ОСОБА_2, належним чином не повідомленої про дату, час та місце судового засідання.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128, 130 ЦПК України.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені вимоги закону та розглянув справу за відсутності сторони у справі, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право заявника знати про час і місце судових засідань, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі "Віктор Назаренко проти України" від 03 жовтня 2017 року та у справі "Лазаренко та інші проти України" від 27 червня 2017 року).

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

у постанові від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зазначив, якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.