Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 580/2078/19
провадження № 61-8099св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Нагорного Віталія Борисовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації.
Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в засобах масової інформації, через сайт UA: СУМИ та соціальну мережу "Фейсбук" поширена інформація про причетність його до підпалу належних родині ОСОБА_2 об`єктів нерухомості, яку виклав відповідач.
Також ОСОБА_2 звинуватив позивача у пограбуванні міста Лебедина та інших правопорушеннях, до яких він не має ніякого відношення. Така інформація поширена в брутальній, принизливій для позивача формі, є недостовірною, паплюжить його честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації, як керівника Лебединського вищого професійного училища лісового господарства, який очолює великий колектив вихователів та учнів, а також як колишнього міського голови.
Дії відповідача також паплюжать честь і гідність членів родини позивача, яким доводиться відповідати на неприємні запитання від мешканців міста стосовно підпалу майна ОСОБА_2 .
Дії відповідача завдали моральних страждань позивачу, принесли в його приватне життя додаткові труднощі і цим порушуються його законні права.
Просив суд визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, викладену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі "Фейсбук" з доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3), наступного змісту: "Ранок ІНФОРМАЦІЯ_1..., оце, шановна ОСОБА_13, не ті міфічні погрози, які є виключно у вашій хворобливій уяві, а це реальні дії, які вже повторюються не в перше. Це ми проходили в 2016 році, коли двічі підпалювали майно моєї родини, а сьогодні ваші любі друзі це знову зробили... Судячи з усього дуже я вже їм допік своєю діяльністю і вдалися до повторних конкретних дій. Шановні ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ваша проблема в тому, що ви дуже і дуже погано мене знаєте. Ви можете оце усе підірвати, можете все спалити, знищити. Але я не зупинюся. Я працював і буду працювати на наше місто. Я не давав і не даватиму грабувати вам це місто. Мене ніщо не зупинить. Я працював і буду працювати на благо Лебединської громади. Єдине що ви можете зробити, це вбити мене, більш нічого... Але прийде час і лебединці і український народ, що стосується окремих осіб, які я переконаний на 200 % до цього причетні, дадуть вам всім оцінку. Кожному Господь дає по його заслугах, тому і вам шановні теж воздається. І ваші декларації і ваше майно, яке не співпадає з вашими доходами, все свого часу буде оцінене і розслідувано. Але я не зупинюся. Я працював і буду працювати на благо Лебединської громади, на благо тих жителів міста, які хочуть бачити його без таких підлих істот, як ви. І нічого вам не допоможе", та на сайті: UА:СУМИ:ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного змісту: "Я переконаний на 200 %, що цей підпал, як і попередній у 2016 році пов`язаний виключно з моєю роботою як міського голови. Постійно на апаратних нарадах внутрішніх ОСОБА_1, негативно висловлюється про моєю діяльність, як міського голови. Двічі організовував мітинги або був їх співорганізатором, де з надуманих приводів приводив випускників та персонал ВПУ під міську раду протестувати".
Позивач просив зобов`язати ОСОБА_2 публічно вибачитися перед ним за розповсюдження неправдивих відомостей у такий же спосіб, у який зазначені відомості були поширені.
Ухвалою від 14 серпня 2020 року Лебединський районний суд Сумської області залучив до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" як третю особу.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням від 09 жовтня 2020 року Лебединський районний суд Сумської області позов задовольнив частково.
Визнав недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, викладену ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі "Фейсбук" з доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3) наступного змісту: "Ранок ІНФОРМАЦІЯ_1..., оце, шановна ОСОБА_13, не ті міфічні погрози, які є виключно у вашій хворобливій уяві, а це реальні дії, які вже повторюються не в перше. Це ми проходили в 2016 році, коли двічі підпалювали майно моєї родини, а сьогодні ваші любі друзі це знову зробили... Судячи з усього дуже я вже їм допік своєю діяльністю і вдалися до повторних конкретних дій. Шановні ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ваша проблема в тому, що ви дуже і дуже погано мене знаєте. Ви можете оце усе підірвати, можете все спалити, знищити. Але я не зупинюся. Я працював і буду працювати на наше місто. Я не давав і не даватиму грабувати вам це місто. Мене ніщо не зупинить. Я працював і буду працювати на благо Лебединської громади. Єдине що ви можете зробити, це вбити мене, більш нічого... Але прийде час і лебединці і український народ, що стосується окремих осіб, які я переконаний на 200 % до цього причетні, дадуть вам всім оцінку. Кожному Господь дає по його заслугах, тому і вам шановні теж воздається. І ваші декларації і ваше майно, яке не співпадає з вашими доходами, все свого часу буде оцінене і розслідувано. Але я не зупинюся. Я працював і буду працювати на благо Лебединської громади, на благо тих жителів міста, які хочуть бачити його без таких підлих істот, як ви. І нічого вам не допоможе".
Зобов`язав ОСОБА_2 публічно вибачитися перед ОСОБА_1 за розповсюдження вищевказаних неправдивих відомостей, що паплюжать його честь, гідність та ділову репутацію у такий же спосіб, у який ці відомості поширені.
У решті позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що інформація розповсюджена ОСОБА_2 містить відомості про причетність ОСОБА_1 та інших осіб до підпалу майна, належного родині відповідача, за своїм змістом є повідомленням про злочин, що виключає віднесення цих слів до оціночних суджень чи критичних зауважень про діяльність позивача.
Розповсюджена відповідачем інформація не знайшла свого підтвердження, тобто є неправдивою. Незважаючи на відсутність прізвищ у повідомленні, суд першої інстанції, заслухавши пояснення свідків, дійшов висновку про те, що мешканці Лебедина, студенти та працівники Лебединського вищого професійного училища лісового господарства зрозуміли, що відповідач веде мову саме про ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 24 березня 2021 року Сумський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Пєтуховим А. Ю., задовольнив.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 09 жовтня 2020 року в частині задоволених вимог ОСОБА_1 про захист честі гідності та ділової репутації скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 1 313,40 грн.
Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що інформація, розповсюджена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі "Фейсбук" на сторінці міського голови міста Лебедина, є емоційною промовою, яка не містить обвинувачення у вчиненні позивачем кримінального правопорушення.
Інформація стосується невизначених осіб, не містить прізвищ, тобто не може трактуватися, як обвинувачення саме ОСОБА_1 .
Позивач з 2006 року до 2015 року займав посаду міського голови м. Лебедин, а з 2016 року працює на посаді в. о. директора Лебединського вищого професійного училища лісового господарства, а отже є публічною особою, тому при поширенні недостовірної інформації стосовно життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості, зокрема межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Нагорний В. Б. в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження адвокат Нагорний В. Б. в інтересах ОСОБА_1 зазначає неврахування висновків щодо застосування статті 62 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частин першої, другої та п`ятої статті 17 КПК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19).
Адвокат Нагорний В. Б. в інтересах ОСОБА_1 касаційну скаргу мотивував тим, що у разі якщо позивач є публічною особою, то суд повинен врахувати Декларацію про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 4465 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість особистого життя;
за відсутності вироку суду стосовно позивача поширена про нього недостовірна інформація порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача. Поширена інформація не є оціночним судженням, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами.
У липні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому адвокат Пєтухов А. Ю. в інтересах ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі "Фейсбук" ОСОБА_2 на своїй сторінці (ІНФОРМАЦІЯ_3) виклав інформацію наступного змісту: "Ранок ІНФОРМАЦІЯ_1..., оце, шановна ОСОБА_13, не ті міфічні погрози, які є виключно у вашій хворобливій уяві, а це реальні дії, які вже повторюються не в перше. Це ми проходили в 2016 році, коли двічі підпалювали майно моєї родини, а сьогодні ваші любі друзі це знову зробили... Судячи з усього дуже я вже їм допік своєю діяльністю і вдалися до повторних конкретних дій. Шановні ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ваша проблема в тому, що ви дуже і дуже погано мене знаєте. Ви можете оце усе підірвати, можете все спалити, знищити. Але я не зупинюся. Я працював і буду працювати на наше місто. Я не давав і не даватиму грабувати вам це місто. Мене ніщо не зупинить. Я працював і буду працювати на благо Лебединської громади. Єдине що ви можете зробити, це вбити мене, більш нічого... Але прийде час і лебединці і український народ, що стосується окремих осіб, які я переконаний на 200% до цього причетні, дадуть вам всім оцінку. Кожному Господь дає по його заслугах, тому і вам шановні теж воздається. І ваші декларації і ваше майно, яке не співпадає з вашими доходами, все свого часу буде оцінене і розслідувано. Але я не зупинюся. Я працював і буду працювати на благо Лебединської громади, на благо тих жителів міста, які хочуть бачити його без таких підлих істот, як ви. І нічого вам не допоможе".
Крім цього, з відеозапису на оптичному носієві інформації (а. с. 118), суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 телеканал UA: СУМИ подав сюжет, в якому ОСОБА_2 надав свої коментарі щодо підпалу належних його родині приміщень аптеки та колишнього магазину.
Коментарі ОСОБА_2 в зазначеному сюжеті мають наступний зміст: "О 4 годині 13 хвилин ранку мені зателефонувала дружина. Я знаходився в м. Харків на навчанні. Їй зателефонувала охорона і повідомила про те, що горить приміщення магазину мого сина, який він купив у минулому році, він був закритий. І горить приміщення аптеки. Я переконаний на 200 %, що цей підпал, як і попередній у 2016 році пов`язаний виключно з моєю роботою як міського голови. Постійно на апаратних нарадах внутрішніх ОСОБА_1, негативно висловлюється про моєю діяльність, як міського голови. Двічі організовував мітинги або був їх співорганізатором, де з надуманих приводів приводив випускників та персонал ВПУ під міську раду протестувати".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що інформація, розповсюджена відповідачем, є емоційною промовою, яка не містить обвинувачення у вчиненні позивачем кримінального правопорушення, стосується невизначених осіб, не містить прізвищ, тобто не може трактуватися, як обвинувачення саме ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що позивач є публічною особою, тому при поширенні недостовірної інформації стосовно життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості, зокрема межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Застосування цих норм права у подібних правовідносинах перебувало предметом розгляду Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19) викладений правовий висновок про те, що межа допустимої критики щодо державного службовця визначається з урахуванням конкретних обставин і може бути ширшою, ніж щодо приватної особи. Тому державний службовець має бути готовим виявляти більшу толерантність до висловлювань засобів масової інформації.
За обставин цієї справи підлягало вирішенню питання щодо дотримання при поширенні інформації презумпції невинуватості.
За відсутності вироку суду відносно особи поширення ПрАТ "Телеканал "Інтер" вказаної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача.
Поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами.
У результаті розгляду справи не здобуто доказів на підтвердження достовірності вищевказаної поширеної негативної інформації.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Правильними є висновки апеляційного суду про те, що не звернення позивача до відповідача із вимогою у порядку статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" про спростування інформації не позбавляє його можливості захистити права у судовому порядку, а надані позивачем докази поширення зазначеної інформації саме відповідачем є належними та допустимими.
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що інформація розповсюджена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі "Фейсбук" на сторінці міського голови міста Лебедина є емоційною промовою, яка не містить обвинувачення у вчиненні позивачем кримінального правопорушення.
Твердження: "Це ми проходили в 2016 році, коли двічі підпалювали майно моєї родини, а сьогодні ваші любі друзі це знову зробили... Судячи з усього дуже я вже їм допік своєю діяльністю і вдалися до повторних конкретних дій." стосується невизначених осіб, тобто не може трактуватися, як обвинувачення саме ОСОБА_1 .
При цьому наступна фраза: " Шановні ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ваша проблема в тому, що ви дуже і дуже погано мене знаєте." також не свідчить про обвинувачення ОСОБА_1 .
Жодного прізвища зазначене повідомлення взагалі не містить.
Крім того, позивач з 2006 року до 2015 року займав посаду міського голови м. Лебедин, а з 2016 року працює на посаді в.о. директора Лебединського вищого професійного училища лісового господарства, а отже є публічною особою, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
У справі, що переглядається, на відміну від справи, про яку зазначив заявник як приклад неоднакового застосування норм права, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорена позивачем інформація не містить обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, в саме підпалу майна належного родині ОСОБА_2, пограбування міста Лебедина та іншого, а є лише оціночним судженням відповідача у справі, яке не підлягає спростуванню в порядку статті 277 ЦК України.
Отже не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи зазначені заявником, як підстави для відкриття касаційного провадження, посилання на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про застосування статті 62 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частин першої, другої та п`ятої статті 17 КПК України у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги про те, щоза відсутності вироку суду стосовно позивача поширена про нього недостовірна інформація порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача, а поширена інформація є не оціночним судженням, а констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу адвоката Нагорного Віталія Борисовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського апеляційного суду від 24 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська