розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Латиш Катерина Володимирівна, на постанову Харківського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Котелевець А. В., Яцини В. Б.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У грудні 2018 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, просила в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6325185001:00:009:0061 площею 0,08 га, розташованої на АДРЕСА_1 та на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за вказаною адресою.

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Заява мотивована тим, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 підписано та подано неуповноваженою особою, яка не є адвокатом, а участь у розгляді справи бере адвокат без належно оформлених повноважень.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 підписано та подано ОСОБА_3, що діяла на підставі довіреності та не є адвокатом, тобто не уповноваженою особою, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2021 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для подовження розгляду.

Постанова мотивована тим, що позовну заяву підписано представницею позивачки ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої 25 червня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чепа М. В. за номером 1067 та подано до суду поштою 21 грудня 2018 року. Оскільки представник ОСОБА_1 подала позовну заяву до 01 січня 2019 року, то на момент подання позову на неї не могла розповсюджуватись вимога щодо здійснення адвокатами виключного представництва в суді, передбачена підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) . Отже, на момент подання позову у грудні 2018 року представник позивачки ОСОБА_3 мала необхідний обсяг повноважень на представництво ОСОБА_1 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, проситьпостанову Харківського апеляційного суду від 13 липня 2021 року скасувати, ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2021 року залишити в силі.

На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на відсутність повноважень адвоката Краюшкіна В. В. на подання апеляційної скарги та у зв`язку з цим неможливість участі у судовому засіданні 13 липня 2021 року, після прийняття оскаржуваної постанови.

Доданий до апеляційної скарги ордер від 25 травня 2021 року серії ХВ № 000005, виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 03 січня 2019 року № 1. Проте цей договір уклала не ОСОБА_1, а за довіреністю від її імені підписала ОСОБА_3, строк дії довіреності сплинув 25 червня 2021 року. Отже, адвокат Краюшкін В. В. не мав права брати участі у судовому засіданні 13 липня 2021 року в апеляційному суді, оскільки строк довіреності, на підставі якої було підписано договір про правову допомогу від імені ОСОБА_1, сплинув.

Крім того, довіреністю від 25 червня 2018 року не передбачено права укладати договори від імені ОСОБА_1, в тому числі договори про надання правової допомоги. Таким чином, ОСОБА_3 не мала права вчиняти дії, які не були зазначені у цій довіреності, на вчинення яких вона не була уповноважена, а тому підписаний нею договір з Краюшкіним В. В. від 03 січня 2019 року не є належним документом на підтвердження повноважень.

Отже, у справі брав участь адвокат, який не мав повноважень на ведення справи, тому фактично у судові засіданні не було забезпечено явку ні позивача ОСОБА_1, ні її представника. Це також є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

У вересні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Краюшкін В. В., у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін. Вважає, що як на стадії подання позову, так і на стадії апеляційного розгляду справи її представники мали належний обсяг повноважень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставою відкриття касаційного провадження у вказаній справі є підстави, передбачені у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, - неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: частини другої статті 26, статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", частини першої статті 60, частини четвертої статті 62, пункту 3 частини третьої статті 121, пункту 2 частини першої статті 207, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3Ц ПК України (2755-17) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно зі статтею 17 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Постанова Харківського апеляційного суду від 13 липня 2021 року оскаржується з тих підстав, що представник ОСОБА_1 - адвокат Краюшкін В. В. не мав процесуальної дієздатності на підписання апеляційної скарги, оскільки договір про надання правової допомоги від 03 січня 2019 року № 1 уклала не ОСОБА_1, а за довіреністю від 25 червня 2018 року від її імені підписала ОСОБА_3, строк дії довіреності сплив 25 червня 2021 року. Крім того, у довіреності від 25 червня 2018 року не передбачено право від імені ОСОБА_1 укладати договори, в тому числі договори про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

За правилом пункту 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Згідно з частинами першою та другою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) (частина четверта статті 62 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно з частинами першою-третьою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) звернуто увагу на те, що виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, в рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що статтею 6 Конвенції встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Судом встановлено, що апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 підписав адвокат Краюшкін В. В.

В матеріалах справи є копія ордера від 25 травня 2021 року серії ХВ № 000005, виданого адвокатом Краюшкіним В. В. на підставі договору про надання правової допомоги від 03 січня 2019 року № 1, на представництво ОСОБА_1, зокрема в Харківському апеляційному суді, а також копія свідоцтва Краюшкіна В. В. про його право на заняття адвокатською діяльністю від 20 січня 1995 року № 558 (а. с. 100, 198).

Відповідно до довіреності від 25 червня 2018 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси та вести від її імені справи. Довіреність видана з правом передоручення повноважень третім особам терміном на три роки та чинна до 25 червня 2021 року (а. с. 102).

Отже, договір про надання правової допомоги від 03 січня 2019 року № 1, на підставі якого Краюшкін В. В. набув повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 в Харківському апеляційному суді, був укладений в період наявності у представника ОСОБА_3 повноважень за довіреністю від 25 червня 2018 року, в тому числі повноважень на укладення з адвокатом договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_1 .

Тому Краюшкін В. В. мав повноваження на ведення справи в Харківському апеляційному суді в інтересах ОСОБА_1 . Крім того, термін дії повноважень адвокатаКраюшкіна В. В. з надання ОСОБА_1 правової допомоги в Харківському апеляційному суді не обмежений.

З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо правил допуску до участі представника позивачки - адвоката Краюшкін В. В.

Доводи касаційної скарги про те, що ордер адвоката Краюшкіна В. В. не відповідає за формою та змістом, Верховний Суд відхиляє.

Як випливає з матеріалів справи адвокат Краюшкін В. В. був представником ОСОБА_1 у Харківському апеляційному суді на підставі ордеру від 25 травня 2021 року серії ХВ № 000005, який підписаний адвокатом Краюшкіним В. В., а також містить печатку адвоката.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain)).

Отже, доводи касаційної скарги про те, що участь у розгляді справи бере адвокат позивачки без належно оформлених повноважень - Краюшкін В. В., спростовуються матеріалами справи, які містять документи (ордер від 25 травня 2021 року серії ХВ № 000005, договір про надання правової допомоги від 03 січня 2019 року № 1на представництво ОСОБА_1, зокрема в Харківському апеляційному суді, довіреність від 25 червня 2018 року).

Сплив дії довіреності представника позивачки ОСОБА_3 не має наслідком втрату адвокатом Краюшкіним В. В. повноважень з надання ОСОБА_1 правової допомоги, оскільки договір про надання правової допомоги укладений в інтересах ОСОБА_1, а не її представника ОСОБА_3 .

Відповідно не заслуговують на увагу аргументи касаційної скарги про те, що у судові засіданні в суді апеляційної інстанції не було забезпечено явку, ні позивача ОСОБА_1, ні її представника, а в справі брав участь адвокат, який не мав повноважень на ведення справи.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у грудні 2018 року представник позивачки ОСОБА_3 мала необхідний обсяг повноважень на представництво ОСОБА_1, оскільки він ґрунтується на правильному тлумаченні норм процесуального права.

Посилаючись на правильність залишення судом першої інстанції позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, заявник зазначає, що після залишення позовної заяви, поданої представником ОСОБА_1, заява про усунення недоліків первісної позовної заяви подана від імені самої ОСОБА_1, що викликає сумніви, оскільки на думку заявника позивачка на той час перебувала в окупованому Криму.

Такі доводи Верховний Суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на припущенні заявника.

Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи та зводяться до власного помилкового тлумачення норм права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.